Рішення № 30583655, 08.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2392/13 08.04.13За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Науково виробниче підприємство "Більшовик"

про стягнення 1 668 504,58 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Півень Д. О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Науково виробниче підприємство "Більшовик" про стягнення заборгованості в розмірі 1 668 504,58 грн., в тому числі 1 630 148,21 грн. - основний борг, 2062,57 грн. - збитки від інфляції, 6048,97 грн. - 3% річних та 30244,83 грн. - пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 1000012 від 24.02.2011 про постачання електричної енергії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії (далі - Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу електричну енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за останнім за період з 01.07.2012 по 01.01.2013 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 1 630 148,21 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач нарахував 2062,57 грн. - збитків від інфляції, 6048,97 грн. - 3% річних та 30244,83 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 порушено провадження по справі № 910/2392/13, розгляд справи призначено на 11.03.2013.

В судовому засіданні 11.03.2013, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.04.2013.

Представник позивача в судове засідання 08.04.2013 з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 08.04.2013 не з'явився, проте через службу діловодства Господарського суду м. Києва 05.04.2013 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю укладання мирової угоди між сторонами.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України можливість укладання мирової угоди між сторонами не є підставою для відкладення розгляду справи та чинним законодавством встановлено обмежений строк вирішення спору. А також необхідно зазначити, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадій судового процесу.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 08.04.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

24.02.2011 між АЕК «Київенерго» (змінило назву на ПАТ «Київенерго») (постачальник) та ПАТ «Науково виробниче підприємство «Більшовик» (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 11000012 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є невід'ємною частиною.

Як вбачається з п. 2.3.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромереже постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків», «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» (п. 2.3.4 договору).

П. 2.1 додатку 2 до договору встановлено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за нижче зазначеною системою платежів і розрахунків: до 20 числа розрахункового місяця - 70%, до 30 числа розрахункового місяця - 30% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Згідно п. 2.2 Додатку 2 до договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії звітів про спожиту активну електричну енергію за липень 2012р., за серпень 2012р., за вересень 2012р., за жовтень 2012р., за листопад 2012, за грудень 2012р., копії актів приймання-передачі товарної продукції: № 11000018/12/1 за грудень 2012р., № 11000018/7/1 за липень 2012р., № 11000018/8/1 за серпень 2012, № 11000018/9/1 за вересень 2012№ 11000018/10/1 за жовтень 2012.

Також на оплату за надані послуги позивач виставляв відповідачу рахунки: № 11000018/12/1, № 11000018/7/1, № 11000018/8/1, № 11000018/9/1, № 11000018/10/ та рахунки-розшифровки.

Відповідач частково оплатив спожиту електричну енергію, що підтверджується довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 1 630 148,21 грн.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзиву на позовну заяву не надавав.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або Іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт та момент передачі товару підтверджується звітами про спожиту активну електричну енергію, наданими відповідачем з чітким зазначенням обсягу спожитої електричної енергії та періоду споживання, згідно п. 4 та пп. 4.3 Додатку 2 до Договору.

На кожному звіті про використану електричну енергію відповідачем зазначено про отримання документів для проведення розрахунків за електричну енергію попереднього розрахункового періоду.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем за період з 01.07.2012 по 01.01.2013 було спожито електричної енергії на загальну суму 4252740,80 грн.

При цьому, відповідачем було сплачено 2620777,02 грн. за спожиту енергію відповідно до договору.

Також судом встановлено, що починаючи з січня 2013 року відповідач частково оплатив основну заборгованість перед позивачем у розмірі 749548,20 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго» електричну енергію ПАТ «НВП «Більшовик» станом на 05.04.2013. При цьому, сума коштів у розмірі 324339,49 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду.

Враховуючи норми статті 80 ГПК України та п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в частині стягнення 324339,49 грн. суд відмовляє, оскільки предмет спору в цій частині був відсутній і до порушення провадження у справі, а в частині стягнення 425208,71 грн. - припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки предмет спору в цій частині існував на момент виникнення спору та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день вирішення спору у відповідача по справі сума заборгованості перед позивачем у заявлений в позовній заяві період становить 880600,01 грн.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 880600,01 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 880600,01 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання електричної енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2062,57 грн. - збитків від інфляції, 6048,97 грн. - 3% річних та 30244,83 грн. - пені за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 4.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Так, позивачем розраховано пеню в розмірі 30244,83 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, встановив, що позивач здійснив розрахунок пені без врахування часткової оплати здійсненої відповідачем у січні 2013 року.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 29942,63 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд, здійснивши перерахунок збитків від інфляції з урахування часткових оплат, встановив, що в заявлений позивачем період нарахування збитків від інфляції існувала дефляція.

З огляду на зазначене, суд відмовляє позивачу в задоволені вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, встановив, що позивач здійснив розрахунок 3% річних без врахування часткової оплати здійсненої відповідачем у січні 2013 року.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5873,12 грн. відповідно до розрахунку суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за поставлену теплову енергію і частково сплачено заборгованість після порушення провадження у справі, тому судовий збір в розмірі 26332,49 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково виробниче підприємство "Більшовик" (03680, м. Київ, проспект Перемоги, 49/2, код ЄДРПОУ 14308569) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість в сумі 880600,01 грн. (вісімсот вісімдесят тисяч шістсот гривень 01 коп.), 5873,12 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят три гривні 12 коп.) 3 % річних, 29942,63 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 63 коп.) пені, 26332,49 грн. (двадцять шість тисяч триста тридцять дві гривні 49 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення основного боргу в розмірі 425208,71 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2013

Суддя Грєхова О.А.