Рішення № 30579946, 01.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.13 Справа № 914/190/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів", м. Львів

до відповідача: Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів

про стягнення 72 453 грн. 34 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Дручек Ю.В., представник (довіреність № 3 від 29.08.2012 р. );

від відповідача: Іваночко І.Б., представник (довіреність № 406-У від 01.02.2013р.);

Публічне акціонерне товариство "Львівський завод будівельних виробів", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів про стягнення 66 328 грн. 86 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.01.2013 р. призначив розгляд справи на 04.02.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що 21.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №21 підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт. Позивач свої зобов'язання по цьому договору виконав, на підтвердження виконання робіт відповідачу було надіслано акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року, проте відповідач вказаний акт не підписав, кошти за ці роботи не сплатив. Станом на дату звернення до суду заборгованість за виконані роботи згідно акту за серпень 2010 року становить 14 403 грн. 26 коп. Також позивачем було виконано роботи на суму 154 203 грн. 23 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних робіт за квітень 2010 р. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати вартості вищевказаних робіт, позивач звернувся з позовною заявою в суд із вимогою про стягнення суми основного боргу в розмірі 154 203 грн. 23 коп. Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №7/201 (10) від 01.03.2012 р., яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Оскільки відповідач вартість робіт в сумі 154 203 грн. 23 коп. оплатив 26.07.2012 р., тобто з порушенням строків, встановлених договором №21 від 21.08.2008 р., позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 394 грн. 16 коп., 3% річних в розмірі 10 050 грн. 67 коп. та інфляційні втрати в розмірі 15 480 грн. 77 коп. Позивачу також надавалися юридичні послуги, вартість яких становила 25 000 грн. 00 коп. З огляду на наведене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача збитки в сумі 66 328 грн. 86 коп.

04.02.2013 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 67 501 грн. 11 коп., в тому числі заборгованість за виконані роботи згідно акту виконаних робіт за серпень 2010 р. в розмірі 14 403 грн. 26 коп., 3% річних за прострочення оплати цих робіт в розмірі 754 грн. 00 коп., пеню за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 1 394 грн. 16 коп., інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 15 480 грн. 77 коп., 3% річних за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 10 468 грн. 92 коп., збитки у вигляді витрат на юридичні послуги в сумі 25 000 грн. 00 коп.

11.03.2013 р. представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 72 453 грн. 34 коп., в тому числі заборгованість за виконані роботи згідно акту виконаних робіт за серпень 2010 р. в розмірі 14 403 грн. 26 коп., 3% річних та інфляційні втрати за прострочення оплати цих робіт в розмірі 794 грн. 34 коп. і 403 грн. 29 коп. відповідно, пеню за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 1 394 грн. 16 коп., інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 20 509 грн. 02 коп., 3% річних за прострочення оплати вартості робіт згідно акту виконаних робіт за квітень 2010 р. в розмірі 9 949 грн. 27 коп., збитки у вигляді витрат на юридичні послуги в сумі 25 000 грн. 00 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що оплата вартості робіт згідно акту приймання виконаних робіт за квітень 2010 р. була проведена 18.07.2012 р., а тому нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат до 26.07.2012 р. є безпідставним. Акт виконаних робіт за серпень 2010 р. відповідачем не був підписаний та повернутий із зауваженнями, оскільки роботи за вказаний період були виконані із серйозними недоліками. Не підлягають до стягнення і витрати на юридичну допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп., оскільки позивачем не подано доказів того, що такі послуги надавалися адвокатом, а з наявних матеріалів вбачається, що послуги надавалися приватним підприємцем. Не можна віднести такі витрати і до збитків, оскільки вони не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. Таким чином, позовні вимоги на думку представника відповідача, є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 01.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 серпня 2008 р. між Львівським національним університетом імені Івана Франка (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "Львівський завод будівельних виробів", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Львівський завод будівельних виробів" (підрядник) було укладено договір №21 підряду на виконання ремонтно-будівельних робіт.

За цим договором підрядник (відповідач) зобов'язувався виконати за завданням замовника (відповідача) з використанням власних матеріалів і своїми засобами ремонтно-будівельні, монтажні роботи по капітальному ремонту приміщення гуртожитку за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 39, а замовник зобов'язувався прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість ремонтно-будівельних робіт складає 1 169 397,73 грн.

Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач у квітні 2010 р. виконав роботи на загальну суму 154 203 грн. 23 коп., що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 р. типової форми №КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-3. Вказаний факт встановлений рішенням Господарського суду Львівської області у справі №7/201 (10) від 01.03.2012 р.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що оплата вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на об'єкті за даним договором здійснюється протягом 40-ка календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт встановленої форми КБ-2 та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3.

У зв'язку з простроченням оплати вартості робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 р., ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Львівського національного університету імені Івана Франка суми основного боргу в розмірі 154 203 грн. 23 коп. Пеня, інфляційні втрати та 3% річних ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" до стягнення не заявлялися.

01.03.2012 р. Господарський суд Львівської області у справі №7/201 (10) виніс рішення, яким позов задоволив частково, стягнув з Львівського національного університету імені Івана Франка на користь ПАТ "Львівський завод будівельних виробів" основний борг в сумі 154 203 грн. 23 коп.

Рішення суду набрало законної сили 12.06.2012 р., у зв'язку з чим господарським судом Львівської області по справі №7/201 (10) було видано наказ на примусове виконання рішення.

Відповідачем оплачено суму заборгованості в розмірі 154 203 грн. 23 коп. 18.07.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням №3004 від 17.07.2012 р.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості робіт згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 р., позивачем за період з 12.06.2012 р. по 26.07.2012 р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1394 грн. 16 коп., за період з червня 2010 р. по липень 2012 р. - інфляційні втрати в розмірі 20 509 грн. 02 коп., за період з 26.05.2010 р. по 26.07.2012 р. - 3% річних в розмірі 9 949 грн. 27 коп.

Судом з'ясовано, що супровідним листом за вих. №28 від 15.03.2011 р. позивач 16.03.2011 р. надіслав відповідачу акт виконаних робіт за серпень 2010 р. форми КБ-2в та довідку форми КБ-3 на суму 35 911 грн. 96 коп. Відповідач вказаний акт та довідку не підписав, виклавши в письмовій формі за вих. №3190-А від 21.08.2010 р. зауваження щодо виявлених недоліків з приводу виконаних робіт згідно акту виконаних робіт за серпень місяць 2010 р.

За клопотанням Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів" ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.12.2010 р. призначено по справі № 7/201(10) судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Висновком № 445 судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2012 р. встановлено, що окремі обсяги робіт, які фактично виконані підрядником при виконанні робіт по капітальному ремонту лівої сторони секції А, сходової клітки гуртожитку №3 Львівського національного університету імені Івана Франка по вул. Медової Печери, 39 у м. Львові не включені ні в один з представлених актів приймання виконаних робіт і не оплачені замовником, а саме: улаштування підмурівки душових піддонів - 1,9 м3, прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб діам. 50 мм - 12,0 м, установлення умивальників - 48 комп., установлення піддонів - 24 комп., установлення змішувачів - 72 шт.

Вище перелічені роботи включені в акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року на загальну суму у розмірі 35911,96 грн з коригуванням вартості матеріалів, які були поставлені замовником на 21508,70 грн. (з ПДВ).

Вартість фактично виконаних робіт, які включені в акт приймання виконаних робіт за серпень 2010 року і підлягає до оплати замовником, становить 14 403,26 грн. (з ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості робіт за серпень місяць 2010 р. в розмірі 14 403 грн. 26 коп. не виконав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи зауважень за вих. №3190-А від 21.08.2010 р. щодо виявлених недоліків з приводу виконаних робіт згідно акту виконаних робіт за серпень місяць 2010 р., виявлені недоліки не стосуються робіт, що відображені у акті за серпень місяць 2010 р., а стосуються робіт, що були виконані та заактовані раніше.

Відповідно до п. 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також обставини, встановлені висновком № 445 судової будівельно-технічної експертизи від 20.01.2012 р., суд вважає доведеним факт виконання робіт на загальну суму 14 403 грн. 26 коп.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.1. договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт за кожний день прострочки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості в розмірі 14 403 грн. 26 коп. нараховано за період з 26.04.2011 р. по 15.03.2013 р. 3% річних в сумі 794 грн. 34 коп. та за період з травня 2011 р. по лютий 2013 р. інфляційні втрати в розмірі 403 грн. 29 коп.

Згідно абз. 2 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розрахуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З врахуванням цих вказівок, а також враховуючи той факт, що позивачем було надіслано акт виконаних робіт за серпень місяць 2010 р. 16.03.2011 р. і, у зв'язку з цим, а також з врахуванням часу на поштовий обіг, п. 2.3. договору, днем виникнення зобов'язання із сплати вартості робіт в розмірі 14 403 грн. 26 коп. слід вважати день - 28.04.2011 р., судом перевірено правильність нарахування сум 3% річних та інфляційних втрат та з'ясовано, що інфляційні втрати після проведеного перерахунку до задоволення не підлягають, оскільки становлять від'ємне значення (14 403,26 х 100,8% (травень 2011 р.) х 100,4% (червень 2011 р.) х 98,7% (липень 2011 р.) х 99,6% (серпень 2011 р.) х 100,1% (вересень 2011 р.) х 100,0% (жовтень 2011 р.) 100,1% (листопад 2011 р.) х 100,2% (грудень 2011 р.) х 100,2% (січень 2012 р.) х 100,2% (лютий 2012 р.) х 100,3% (березень 2012 р.) х 100,0% (квітень 2012 р.) х 99,7% (травень 2012 р.) х 99,7% (червень 2012 р.) х 99,8% (липень 2012 р.) х 99,7% (серпень 2012 р.) х 100,1% (вересень 2012 р.) х 100,0% (жовтень 2012 р.) х 99,9% (листопад 2012 р.) х 100,2% (грудень 2012 р.) х 100,2% (січень 2013 р.) х 99,9% (лютий 2013 р.)) - 14 403,26 = - 31,15). Розмір 3% річних повинен становити 814 грн. 47 коп. (14 403,26 х 3% х 688 день прострочки (з 28.04.2011 р. по 15.03.2013 р.) / 365 = 814,47 ). В той же час, розмір 3% річних після проведеного перерахунку становить більшу суму, ніж заявлено до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум 3% річних, до задоволення підлягає 3% річних в сумі 794 грн. 34 коп., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Також позивачем на суму заборгованості в розмірі 154 203 грн. 23 коп. нараховано за період з 12.06.2012 р. по 26.07.2011 р. пеню в розмірі 1 394 грн. 16 коп., за період з 26.05.2010 р. по 26.07.2012 р. 3% річних в сумі 9 949 грн. 27 коп. та за період з червня 2010 р. по липень 2012 р. інфляційні втрати в розмірі 20 509 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Враховуючи той факт, що позивачем було надіслано акт виконаних робіт за квітень місяць 2010 р. 13.04.2010 р. та отримано відповідачем 14.04.2010 р., борг останнім сплачено 18.07.2012 р., днем виконання зобов'язання слід вважати день - 18.07.2012 р., судом перевірено правильність нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та з'ясовано, що розмір пені після проведеного перерахунку повинен становити 1 140 грн. 68 коп. (154 203,23 х 7,5% х 36 днів прострочки (з 12.06.2012 р. по 17.07.2012 р.) / 365 = 1 140,68), розмір інфляційних втрат після проведеного перерахунку повинен становити 15 203 грн. 45 коп. (154 203,23 х 99,6% (червень 2010 р.) х 99,8% (липень 2010 р.) х 101,2% (серпень 2010 р.) х 102,9% (вересень 2010 р.) х 100,5% (жовтень 2010 р.) х 100,3% (листопад 2010 р.) х 100,8% (грудень 2010 р.) х 101,0% (січень 2011 р.) х 100,9% (лютий 2011 р.) х 101,4% (березень 2011 р.) х 101,3% (квітень 2011 р.) х 100,8% (травень 2011 р.) х 100,4% (червень 2011 р.) х 98,7% (липень 2011 р.) х 99,6% (серпень 2011 р.) х 100,1% (вересень 2011 р.) х 100,0% (жовтень 2011 р.) 100,1% (листопад 2011 р.) х 100,2% (грудень 2011 р.) х 100,2% (січень 2012 р.) х 100,2% (лютий 2012 р.) х 100,3% (березень 2012 р.) х 100,0% (квітень 2012 р.) х 99,7% (травень 2012 р.) х 99,7% (червень 2012 р.) х 99,8% (липень 2012 р.)) - 154 203,23 = 15 203,45), розмір 3% річних повинен становити 9 936 грн. 60 коп. (154 203,23 х 3% х 784 дні прострочки (з 26.05.2010 р. по 17.07.2012 р.) / 365 = 9 936,60).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

На підтвердження надання послуг адвокатом позивачем долучено копію договору №03-08/10 про надання юридичної допомоги від 03.08.2010 р., угоду від 07.05.2012 р. про зміни до договору №1 до цього договору, платіжне доручення №112 від 15.10.2012 р.

Згідно цих документів договір та угода укладені між позивачем та підприємцем Дручек Володимиром Степановичем, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, кошти за надані послуги були сплачені на рахунок підприємця Дручек В.С. Таким чином, з долучених документів не вбачається, що у справі №7/201 (10), послуги надавалися саме адвокатом Дручек В.С. і ним, як адвокатом, отримана винагорода за представництво інтересів позивача у даних справах. Крім цього, позивачем не було надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особи, яка надає правову допомогу. Натомість інших доказів, які б підтверджували витрати позивача на оплату послуг адвоката у справі №7/201 (10), позивачем не представлено. Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат можна віднести витрати на юридичну допомогу, надану лише адвокатом.

Не можна віднести такі витрати і до збитків, так як віднесення таких витрат на збитки суперечить ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України. З аналізу вказаних норм випливає, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками. Витрати на юридичний супровід не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 р. по справі №2/217.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на оплату юридичних послуг в розмірі 25 000 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 14 403 грн. 26 коп. основного боргу, 1 140 грн. 68 коп. пені, 15 203 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 10 730 грн. 94 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

У відзиві на позов представник відповідача просив зменшити розмір пені.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Між тим, представник відповідача не послався на відповідні виняткові обставини та не довів їх під час розгляду спору у даній справі. Розмір пені, заявленої позивачем не є надмірно великим у порівнянні із сумою основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 09.06.2008 р. по справі №5/395-07, постанові від 05.02.2009 р. по справі №4/252, постанові від 12.08.2010 р. по справі №5/365-08, постанові від 09.11.2010 р. по справі №5/255-09.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського національного університету імені Івана Франка, м. Львів, вул. Університетська, 1 (ідентифікаційний код 02070987) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський завод будівельних виробів", м. Львів, вул. Персенківка, 2 (ідентифікаційний код 01267426) 14 403 грн. 26 коп. основного боргу, 1 140 грн. 68 коп. пені, 15 203 грн. 45 коп. інфляційних втрат, 10 730 грн. 94 коп. 3% річних, 984 грн. 81 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.