Рішення № 30579871, 08.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/728/13 08.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" 2. Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" Козленко Владислав Євгенійовичпро відшкодування шкоди,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Іванчишина С.М., за довіреністю,,від відповідача-1: від відповідача-2: від третьої особи: не з'явився, не з'явився, не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітрейд" про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9.082,70 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 порушено провадження у справі № 910/728/13 та призначено до розгляду на 28.01.2013.

Ухвалою суду від 28.01.2013 розгляд справи було відкладено на 11.02.2013.

Ухвалою суду від 11.02.2013 було залучено до участі у справі Козленка Владислава Євгенійовича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та відкладено розгляд справи на 25.02.2013.

У судовому засіданні 25.02.2013 було оголошено перерву до 04.03.2013.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 04.03.2013 надав відзив на позовну заяву та пояснення, в яких відповідач-1 підтверджує факт, що Козленко В.Є. на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дітрейд». У відзиві відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що належним відповідачем у справі є Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ТОВ «Дітрейд» як власника транспортного засобу «ГАЗ», державний номер АА 6561 СР на час ДТП згідно з Полісом № ВВ/1167964.

У судовому засіданні 04.03.2013 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». В обґрунтування доцільності залучення іншого відповідача позивач зазначив, що транспортний засіб марки «ГАЗ», державний номер АА 6561 СР, що на час скоєння ДТП перебував під керуванням Козленка В.Є., було застраховано у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу № ВВ/1167965, а отже останній відповідно до вимог чинного законодавства України та Полісу № ВВ/116796, є особою, що несе відповідальність за завдану об'єктом страхування шкоду.

Також, представник позивача надав суду уточнення позовних вимог та просив суд стягнути в порядку регресу з відповідача-1 страхове відшкодування в розмірі франшизи за Полісом № ВВ/1167965 в сумі 510,00 грн. та стягнути з відповідача-2 страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 8.572,70 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2013 було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», розгляд справи № 910/728/13 розпочато заново та призначено розгляд на 25.03.2013.

Судове засідання, призначене на 25.03.2013, не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталася 22-23 березня 2013 р. у Київській області та м. Києві» від 25.03.2012 № 152-р робочий день 25.03.2013 оголошено вихідним днем, у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.03.2013 розгляд справи було призначено на 08.04.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2013 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 04.03.2013 було надіслано на адресу відповідача-2 м. Київ, вул. Глибочицька, 44, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, та отримано уповноваженим представником відповідача 11.03.2013, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою місцезнаходження відповідача-2 є адреса: (м. Київ, вул. Глибочицька, 44), за якою було надіслано ухвали суду від 04.03.2013 та від 26.03.2013, суд приходить до висновку, що відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача-2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.04.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (страховик, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (далі - страхувальник) було укладено договір страхування № 250528398 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ.

В місті Києві 15.06.2007 по вул. Миру - вул. 9-го Травня сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ, який належить на праві власності ТОВ «Перша лізингова компанія» та перебував під керуванням Порохно Івана Миколайовича, та транспортного засобу марки «ГАЗ» державний номер АА 6561 СР, який належить на праві власності ТОВ «Дітрейд» (далі - відповідач-1) та перебував на законних підставах під керуванням Козленка Владислава Євгенійовича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований ЗАТ "АСК "ІНГО Україна" автомобіль марки «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 24.07.2007 у справі № 3-22042 Козленка Владислава Євгенійовича було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17,00 грн.

Відповідно до звіту № 249 від 10.08.2007 про оцінку автомобіля «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, завданого власнику, склала 5.985,25 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 28035 від 04.02.2008, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 9.082,70 грн.

Дану суму страхового відшкодування позивач виплатив страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 53 від 12.01.2010 на суму 9.082,70 грн.

Транспортний засіб марки «ГАЗ» державний номер АА 6561 СР, який на час скоєння ДТП належав на праві власності відповідачу-1 та на час скоєння ДТП перебував під керуванням Козленка Владислава Євгенійовича, застраховано у відповідача-2 згідно Полісу № ВС/1167964 (1 типу), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 25.500,00 грн., франшиза - 510,00 грн., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм ПрАТ «АСК «ІНГО-Україна» може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна позиція викладена у постанові ВСУ від 28.08.2012 у справі № 23/279).

Так, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення в порядку регресу з відповідача-1 страхового відшкодування в розмірі франшизи за Полісом № ВВ/1167965 в сумі 510,00 грн. та стягнення з відповідача-2 страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 8.572,70 грн.

Відповідач-1, у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що належним відповідачем у справі є Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», яким було застраховано цивільно-правову відповідальність ТОВ «Дітрейд» як власника транспортного засобу "ГАЗ", державний номер АА 6561 СР на час ДТП згідно з Полісом № ВВ/1167964.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що відповідно до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24.07.2007 у справі № 3-22042 Козленка В.Є. визнано винним у вчиненні ДТП, яке сталося 15.06.2007 за участю транспортного засобу «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ та транспортного засобу марки «ГАЗ» державний номер АА 6561 СР, що належить на праві власності ТОВ «Дітрейд» (далі - відповідач-1) та перебував на законних підставах під керуванням Козленка Владислава Євгенійовича, який на час його скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Дітрейд» (відповідач-1), що підтверджується наданими відповідачем-1 поясненнями.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ, згідно Договору страхування № 250528398 страховиком якого є позивач. Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля згідно Звіту № 249 від 10.08.2007 склала 5.985,25 грн.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України унормовано, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зазначене підтверджує те, що відповідач-1 є відповідальною особою за шкоду, заподіяну Козленком В.Є. майну третіх осіб у визначених чинним законодавством випадках, тобто, відповідач-1 є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем за Договором страхування №250528398.

Водночас, судом установлено, що транспортний засіб марки «ГАЗ» державний номер АА 6561 СР, власником якого станом на момент вчинення ДТП є ТОВ «Дітрейд», застрахований у відповідача-2 згідно Полісу № ВС/1167964 (1 типу), за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 25.500,00 грн., а франшиза - 510,00 грн. (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Статтею 15 Закону встановлено типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Зокрема, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач-2 є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач-2 взяв на себе відповідальність за свого страхувальника (відповідач-1), а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Водночас, підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 36.6. Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Оскільки Козленко В.Є., перебував з відповідачем-1 у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, то у відповідача-1 виник обов'язок відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником. Отже, відповідач-1 має відшкодувати позивачу франшизу, що згідно з Полісом № ВВ/1167964 складає 510,00 грн.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач-2 як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком (відповідач-1 у відповідності до приписів ч.1 ст. 1172 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив виплату страхувальнику ТОВ «Перша лізингова компанія» страхового відшкодування в сумі 9.082,70 грн.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

У зв'язку з чим позовні вимоги суд визнає обґрунтованими.

Щодо розміру заявленого до стягнення в порядку регресу страхового відшкодування суд зазначає таке.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суду надано звіт № 249 про оцінку автомобіля від 10.08.2007, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП Кузьменком М.В., відповідно до якого матеріальний збиток, що складає вартість відновлювального ремонту автомобіля «KIA Pregio», державний номер АА 1096 ВМ з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу склав 5.985,25 грн.

Саме цю суму суд вважає такою, що належним чином доведена, оскільки звіт складений суб'єктом оціночної діяльності згідно вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та складає суму заподіяного власнику транспортного засобу матеріального збитку.

В той же час заявлена позивачем до стягнення сума відновлювального ремонту 9.082,70 грн. згідно проведеної позивачем калькуляції не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами.

У зв'язку з чим заявлена до стягнення сума підлягає частковому задоволенню в сумі 5.985,25 грн., зокрема, з відповідача-1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 510,00 грн. та з відповідача-2 підлягає стягненню 5.475,25 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача-1 та відповідача-2, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 50-в, літера Г, оф. 25, код ЄДРПОУ 34980845) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 96 (дев'яносто шість) грн. 61 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжі Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 5.475 (п'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 15 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2013.

Суддя Ониськів О.М.