Рішення № 30579865, 11.04.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2013 р. Справа № 903/203/13-г

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до публічного акціонерного товариства "Волиньгаз"

про стягнення 93289грн.82коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Подшебякіна О.М., довір. №271/10 від 14.12.12р.

від відповідача: Козлюк З.Р., довір. №2575/06-03 від 12.12.12р., Бальбуза В.П., довір. №2590/06-03 від 12.12.12р.

Суть спору: Позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі ДК "Газ України") просить стягнути з ПАТ "Волиньгаз" 93289грн.82коп., в т.ч. 78678грн.84коп. основного боргу за поставлений відповідачу в грудні 2010р. природний газ згідно договору поставки №06/10-639 від 20.08.2010р., 6038рн.13коп. пені, нарахованої за період прострочення з 07.01.2011р. по 07.07.2011р., а також 3540грн.55коп.- інфляційних втрат та 5032грн.30коп.-3%річних, нарахованих за весь період прострочення оплати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

ПАТ"Волиньгаз" у відзиві на позов (а.с.35-36) та представники відповідача в судовому засіданні в позові просять відмовити, посилаючись на те, що поставлений за договором №06/10-639 від 20.08.2010р. природний газ це є газ для потреб промисловості, який фактично був спожитий в грудні 2009 року, оскільки ПАТ "Волиньгаз" в грудні 2009р.протранспортувавало для КП "Луцькводоканал" об'єм газу в обсязі 40,606 тис.м.куб. однак, постачальник газу для КП "Луцькводоканал" - ЗАТ "Укрнадраресурс" закрило за грудень 2009 року обсяг поставленого газу для КП "Луцькводоканал" в розмірі 10,000 тис.м.куб., в зв'язку з чим в товаристві "Волиньгаз" виникло розбалансування газу, а тому з метою закриття зазначеного розбалансування 20.08.2010р. з позивачем було укладений договір на поставку газу № 06/10-639, заборгованість по якому ПАТ "Волиньгаз" списало на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за споживчий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-VI згідно протоколу № 24 від 06.09.2011р., про що 06.09.2011р. було повідомлено позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Висновок суду ґрунтується на наступному:

20.08.2010р. між ДК "Газ України" та ВАТ"Волиньгаз" було укладено договір №06/10-639 згідно умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу газ для промислових підприємств з ресурсу грудня 2009 року в обсязі 30,606 тис.куб.м. приймання - передача якого оформляється двохстороннім актом(пункти 2.1,3.1 договору), ціну газу для оплати сторони визначили в розмірі 2570грн.70коп.(з ПДВ) за 1000 куб.м.(п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1. договору відповідач зобов'язався провести безготівковий розрахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадку несвоєчасної оплати(п.6.1 договору) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Крім того, пунктом 6.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності по стягненню неустойки становить 3 роки, що відповідає нормі ч.1 ст.259 ЦК України, відповідно до якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно підписаного 31.12.2010р. сторонами акта прийому-передачі природного газу (а.с.9) позивач на виконання умов договору №06/10-639 від 20.08.2010р. передав відповідачу 30,606 тис. м. куб. газу на загальну суму 78678грн.84коп. (разом з ПДВ).

Однак відповідач в порушення умов договору оплату не провів.

Статтею 193 ГК України регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.526 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання основного зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, якщо це встановлено в договорі.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав у встановлений договором строк грошове зобов'язання перед ДК "Газ України" в сумі 78678грн.84коп., а тому нарахування пені в сумі 6038грн.13коп. за період з 07.01.2011р. по 07.07.2011р., інфляційних втрат в сумі 3540грн.55коп. та 5032грн.30коп. - 3% річних за період прострочення з 07.01.2011р. по 25.02.2013р. є правомірним і вказані суми підлягають стягненню разом з основним боргом.

Твердження відповідача про те, що заборгованість, яка виникла згідно договору №06/10-639 від 20.08.2010р. підлягала списанню на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" від 12.05.2011р. №3319-VI, оскільки газ поставлявся з ресурсу грудня 2009р., є безпідставним в зв'язку з нижченаведеним:

Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" № 3319-VI від 12.05.2011 року (далі - Закон № 3319) було введено в дію 04.06.2011р.

Згідно ст. 1 даного Закону його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз"та ДП "Енергоринок".

За змістом статті 2 Закону № 3319 підлягає списанню:

- заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Кабінетом Міністрів України на виконання приписів Закону №3319 постановою № 894 від 08.08.2011 р. було затверджено Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, відповідно до п.5 якого учасники процедури списання, крім тих, що зазначені у пункті 4 цього Порядку, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає загальний обсяг заборгованості та обсяг заборгованості, яку передбачається списати.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004р. №112, затверджено Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах (затверджене в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. за №287/8886), дія якого поширюється на суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, які транспортують газ ГРМ та постачають його споживачам на підставі договорів і мають відповідні ліцензії (далі - Підприємство).

Згідно вказаного Положення (пункти 2.1, 2.2, 2.4, 2.5) щомісячні обсяги розбалансування газу визначаються Підприємством як різниця між обсягами надходження газу до ГРМ через газорозподільні станції та/або пункти вимірювання витрат газу і сумою обсягів природного газу, фактично реалізованих споживачам, обсягів виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат газу, а також обсягів газу, використаних на власні потреби Підприємства та переданих іншим Підприємствам. Такий показник має нульове або додатне значення (негативне розбалансування). Під час складання балансу надходження та розподілу газу за звітний місяць Підприємства визначають (розраховують) обсяги розбалансування газу на підставі, зокрема, звітних даних про фактичні обсяги використання газу на власні потреби Підприємств, звітних даних про фактичні обсяги природного газу, передані іншим Підприємствам. Для компенсації обсягів негативного розбалансування газу Підприємство у місяці, в якому вони утворилися, закуповує ці обсяги газу у ДК "Газ України" з ресурсів НАК "Нафтогаз України" на підставі договорів. Договори поставки природного газу для компенсації обсягів негативного розбалансування газу в газорозподільних мережах Підприємств (далі - договори) укладаються між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України", а також між ДК "Газ України" та Підприємством на рік у межах обсягів природного газу, що не перевищують обсяги такого розбалансування газу у Підприємств за попередній рік.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначалось вище, статтею 193 вказаного Кодексу регламентовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

З аналізу наведених норм випливає, що борг ПАТ "Волиньгаз" перед позивачем в сумі 78678грн.84коп. згідно умов укладеного договору №06/10-639 виник 07.01.2011р., відповідно він не міг існувати, тим більше обліковуватись станом на 01.01.2010р., а тому у відповідача не було жодних правових підстав для списання боргу перед ДК "Газ України" в сумі 78678грн.84коп., в зв'язку з чим суд не приймає до уваги протокол відповідача №24 від 06.09.2011р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 526,546, 547, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, - вирішив:

Позов задоволити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Волиньгаз" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 93289грн.82коп., в т.ч. 78678грн.84коп. основного боргу, 6038грн.13коп. пені, 3540грн.55коп. інфляційних втрат та 5032грн.30коп. - 3% річних, а також 1866грн.05коп. витрат по судовому збору.

Повний текст рішення складено

11.04.13

Суддя В. Л. Слупко