Постанова № 30579325, 02.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2013 року 11:13 № 826/2942/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГАЗ»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування податкового повідомлення-рішення,за участю:

представника позивача: Савицького С.В.

представника відповідача: Пащенка В.А.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГАЗ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2013 № 0000291530.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач не має правових підстав для застосування санкцій до позивача за порушення податкового законодавства його контрагентом. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують фактичне отримання послуг від ТОВ «Євростройтех», отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали перевірки контрагента позивача, яким встановлено відсутність реальності операцій, що здійснювались ТОВ «Євростройтех», а також на наявність розбіжностей між задекларованим податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента. За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі п. 1, п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України провів камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року ТОВ «СІТІ-ГАЗ», за результатами якої склав акт від 01.02.2013 № 112/1/1-1530-35839502 (далі - акт перевірки № 112/1/1-1530-35839502).

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач задекларував податковий кредит за червень 2011 року на суму 2150 грн. Однак, згідно бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)», є відхилення між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Євростройтех» у розмірі 2150 грн.

В акті перевірки № 112/1/1-1530-35839502 містяться посилання на матеріали акту Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 1375/23-9/36844712 від 21.10.2011 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євростройтех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 (далі - акт перевірки № 1375/23-9/36844712).

Згідно акту перевірки № 1375/23-9/36844712, податковим органом місцезнаходження ТОВ «Євростройтех» не встановлено, у зв'язку з чим зроблено висновок про те, що правочини укладені даним товариством відповідно до ст. 215, 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі матеріалів акту перевірки № 1375/23-9/36844712 та у зв'язку з наявністю розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкового зобов'язання ТОВ «Євростройтех», відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень ст. 22, пп. 185.1, ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 2150 гривень.

На підставі Акту перевірки № 112/1/1-1530-35839502 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 № 0000291530, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2687,50 грн., в т.ч. основний платіж - 2150 грн., штрафна (фінансова) санкція - 537,50 грн.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «СІТІ-ГАЗ» (Замовник) та ТОВ «Євростройтех» (Підрядник) укладено Договір № 15-06 від 15.06.2011, відповідно до умов якого, ТОВ «Євростройтех» бере на себе зобов'язання виконати земельні роботи по розкопці шурфів. Згідно п. 2.1 Договору № 15-06 від 15.06.2011 вартість робіт складає 12 900,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Євростройтех» склало акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2011 № 15-06 та виписало на адресу позивача податкову накладну від 30.06.2011 № 143 на загальну суму 12 900,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 2150 грн.

Згідно банківської виписки, позивач на оплату вартості виконаних робіт за Договором від 15.06.2011 перерахував на рахунок ТОВ «Євростройтех» грошові кошти на загальну суму 12 900,00 грн.

Відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається виключно на наявність виявлених розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Євростройтех», а також на матеріали перевірки ТОВ «Євростройтех» (акт Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 1375/23-9/36844712 від 21.10.2011).

Щодо посилання відповідача на дані з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що такі дані не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту непідтвердженим, оскільки, доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Крім того, дослідивши податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року, подану ТОВ «Євростройтех» до ДПІ у Печерському районі міста Києва та додаток № 5 до даної декларації, суд встановив, що дане товариство задекларувало податкове зобов'язання по господарським відносинам з позивачем у розмірі 2150 грн.

За таких обставин, посилання відповідача на розбіжності між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Євростройтех» спростовуються матеріалами справи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Отримання матеріалів перевірки інших платників податків або отримання податкової інформації які вказують на факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового є підставою для проведення податковим органом документальної перевірки у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1ст. 78 Податкового кодексу України.

Отже, відповідач, в ході проведення камеральних перевірок податкової звітності позивача, не мав правових підстав для використання матеріалів перевірки ТОВ «Євростройтех».

Наведені у акті перевірки контрагента позивача відомості, в тому числі посилання в ньому на матеріали досудового слідства стосовно третіх юридичних осіб, з якими позивач не мав взаємовідносин та стосовно яких не порушувались кримінальні справи та не виносились обвинувальні вироки, не можуть бути доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне отримання позивачем земельних робіт підтверджується складеними у відповідності до вимог законодавства України договором, актом приймання-передачі та податковою накладеною, копії яких наявні в матеріалах справи, а також банківською випискою, якою підтверджується здійснення розрахунків між позивачем та ТОВ «Євростройтех».

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України слідує, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Євростройтех» було анульоване 01.11.2011 за ініціативою платника, тобто після того, як було виконано зобов'язання за Договором № 15-06 від 15.06.2011 та виписано податкову накладну від 30.06.2011 № 143.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГАЗ» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.02.2013 № 0000291530.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ-ГАЗ» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський