Постанова № 30578383, 09.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.Справа № 923/124/13-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Михайлова М.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 192 від 14.03.2013р.)

При секретарі судового засідання: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бережок С.І., довіреність № 14-65 від 22.03.2013р.;

від відповідача - Руденко І.С., довіреність № 4938/08 від 25.12.2012р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" та Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 р.

по справі № 923/124/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

про стягнення 28 814,87 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У лютому 2013 року Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" заборгованості у вигляді інфляційних втрат, річних та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011р. № 14/274/11 у сумі 28 814,87 грн., у тому числі 13 220,08 грн. пені, 13 036,07 грн. інфляційних втрат та 2 558,72 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.02.2013р. (суддя Александрова Л.І.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Херсонгаз" на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 13 036,07 грн. інфляційних втрат, 2 558,72 грн. 3% річних, 946,28 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду в частині стягнення сум мотивоване неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу.

В частині відмови у позову щодо стягнення пені, рішення обґрунтовано пропущенням позивачем строків позовної давності.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" та Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулись з апеляційними скаргами.

Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 3 % річних та врахувати розрахунок відповідача при стягненні інфляційних втрат. Також просить стягнути з позивача витрати по оплаті судового збору. В решті рішення залишити без змін. Апеляційна скарга обґрунтована невірним нарахуванням інфляційних втрат та річних.

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині відмови у стягненні з пені та прийняти нове, яким позовні вимоги у цієї частині задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Також позивач просить витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що позовна давність зі стягнення пені за прострочення відповідачем виконання зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг встановлена тривалістю у три роки відповідно до п. 10.6 підписаного уповноваженими представниками сторін договору. Позивач вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 43 ГПК України, не надав належної оцінки умовам договору, укладеного між сторонами, та не з'ясував у повному обсязі усі обставини справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20 березня 2013 року призначено до сумісного розгляду апеляційні скарги та призначено розгляд скарг на 09 квітня 2013 року.

Відзиви до Одеського апеляційного господарського суду не надходили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011р. між Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", (надалі „Постачальник") та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Херсонгаз" (ПАТ "Херсонгаз") (надалі „Покупець") був укладений договір № 14/274/11 купівлі-продажу природного газу (а.с. 9-13), за умовами якого Постачальник зобов'язується у 2011 році поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.2.1. Договору.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві у 2011 році газ у обсязі до 380 000 м3.

Пунктами 2.1, 3.1., 3.2., 3.5. Договору в редакції додаткової угоди №8 від 31.01.2012 року сторони погодили, що продавець зобов'язується передати покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 250,085 тис. куб.м. та у період з 01.01.2012р. по 29.02.2012 року 111,821 тис. куб.м., в тому числі по місяцях 2012 року: - січень 2012р. - 52 008 куб.м, - лютий 2012р.- 59 813 куб.м

Постачальник передає Покупцю газ на газорозподільних станціях (ГРС).

Кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем.

Згідно п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочено платежу.

З матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2011 року по лютий 2012 року позивачем поставлено природний газ на загальну суму 1 193 420,43 грн.,

Відповідач, в порушення п. 6.1 Договору № 14/274/11 від 31.01.2011р., не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у зв'язку з чим згідно з п.7.2 Договору позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком першої інстанції щодо стягнення з відповідача 13 036,07 грн. інфляційних втрат та 2 558,72 грн. 3% річних.

Доводи ПАТ "Херсонгаз" щодо неправильного нарахування позивачем інфляційних втрат та річних апеляційною інстанцією не приймаються до уваги.

Судовою колегією під час перевірки розрахунку індексу інфляції враховувались положення пункту 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності нарахування зазначених сум позивачем та відхилення доводів відповідача.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, вимога позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі вимог ст.ст. 230-232 ГК України, та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Однак, судом першої інстанції помилково встановлено, що позивач звернувся до суду після спливу позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) загальними нормами ЦК України встановлена позовні давність в один рік.(ст. 258 ЦК України)

Водночас, діючим законодавством, зокрема ст. 259 ЦК України, передбачена можливість збільшення встановленого законом строку позовної давності за домовленістю сторін.

Сторони укладаючи договір купівлі-продажу природного газу домовились, що строк позовної давності щодо умов цього договору та стосовно стягнення за ним неустойки встановлюється тривалістю у три роки. (п. 10.6 Договору)

З позовними вимогами про стягнення з відповідача штрафних санкцій по Договору, в тому числі 13 220,08 грн. пені, позивач звернувся 29 січня 2013 року, тобто до закінчення встановленого п. 10.6 Договору трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду в частині відмови у стягненні пені з відповідача підлягає зміні, позовні вимоги у цієї частині підлягають задоволенню. Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" залишається без задоволення.

Доводи відповідача щодо неправильного обрахування пені, яка повинна нараховуватись виходячи з пункту 7.7 Договору не приймаються до уваги на підставі такого.

Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.7 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сума судового збору за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103 п.4, 104ч.1 п.3, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" - відмовити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 19.02.2013 р. по справі № 923/124/13-г - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

„Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (вул. Поповича, 3, м. Херсон, 73036, ід. код 03355353) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ід. код 20077720) - 13 036 (тринадцять тисяч тридцять шість) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 2 558 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. 3% річних, 13 220 (тринадцять тисяч двісті двадцять) грн. 08 коп. пені, а разом 28 814 (двадцять вісім вісімсот чотирнадцять) 87 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (вул. Поповича, 3, м. Херсон, 73036, ід. код 03355353) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ід. код 20077720) 2 580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 75 коп. судового збору.

Господарському суду Херсонської області доручити видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 11.04.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя І.Г. Філінюк