Рішення № 30578246, 09.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 925/295/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси, вул. Гоголя, 285

до комунального підприємства «Уманьводоканал», м. Умань, вул. Залізняка,16

про стягнення 123 739,14 грн. - 3% відсотків річних з простроченої суми,

за участю представників сторін:

від позивача: Якушенко В.А. - за довіреністю;

від відповідача: Завальний С.М. - за довіреністю.

ПАТ «Черкасиобленерго» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до КП «Уманьводоканал» про стягнення 123 739,14 грн. 3% річних плати за користування чужими грошовими коштами внаслідок невиконання судового рішення про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, а також відшкодування судових витрат. Представник позивача вимоги підтримав повністю.

До початку судового засідання представник відповідача надав повторно суду відзив від 08.04.2013р. №164 на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити, оскільки заборгованість за спожиту електроенергію згідно судового наказу від 08.11.2012р. КП «Уманьводоканал» погашена повністю і підстав для нарахування 3% річних суперечить чинному законодавству.

Представник відповідача у засіданні заперечення підтримав.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши доводи представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку надання послуг для населення.

Між сторонами 12 листопада 2008р. було укладено договір №23 про постачання електричної енергії відповідачу за плату.

За правовою природою договір про постачання електричної енергії від 12.11.2008р. №23 є договором поставки і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Суд не досліджує дійсності спірного договору, оскільки оцінка вже дана в рішенні суду у справі №18/5026/1719/2011.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За невиконання умов договору в частині оплати використаної енергії рішенням господарського суду Черкаської області від 18.10.2011р. у справі №18/5026/1719/2011 присуджено до стягнення з відповідача 3776135,05 грн. Рішення набрало законної сили та судом видано наказ.

Уманський ВДВС міськрайонного управління юстиції 05.02.2012р. відкрив виконавче провадження. Кошти стягувались в примусовому порядку у зведеному виконавчому провадженні та перераховувались позивачу частинами:

23.04.2012р. - 98257,60 грн.;

07.12.2012р. - 3443508,25 грн.;

з 08.12.2012р. залишок боргу складає 234369,20 грн.

Суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з посиланням на норми ст. 625 ЦК України при наявному грошовому зобов'язанні просить стягнути з відповідача 123739,14 грн. - 3% річних за користування чужими коштами з урахуванням часткової сплати боргу в різні періоди, що є предметом спору (а.с. 15):

- сума боргу 3776135,05 грн., період прострочення з 02.11.2011р. по 22.04.2012р. (173 дні), 3% річних складають 53693,54 грн.;

- сума боргу 3677877,45 грн., період прострочення з 24.04.2012р. по 06.12.2012р. (227 дні), 3% річних складають 68620,12 грн.;

- сума боргу 234369,20 грн., період прострочення з 08.12.2013р. по 19.02.2013р. (74 дні), 3% річних складають 1425,48 грн.

Судом перевірено математичний розрахунок позивача за допомогою калькулятора штрафів апаратного комплексу «Ліга-Закон» в межах строку прострочення боргу. Розрахунок виконано вірно.

Відповідач та його представник в судовому засіданні вимоги заперечили та вказують про повне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості перед позивачем ще в грудні 2012р. У відзиві на позов представник посилається на накладення виконавчою службою арешту на всі рахунки боржника, що унеможливило проведення добровільного розрахунку з позивачем. На думку відповідача, має враховуватись черговість задоволення вимог кредиторів у зведеному виконавчому провадженні, тому представник посилається на відсутність вини відповідача у невиконанні рішення суду.

Надано примірники платіжного доручення №1 від 06.12.2012р. на суму 4794700 грн. та №1 від 25.12.2012р. на суму 818192 грн. (а.с. 34). Представник відповідача вказує, що заборгованість була погашена повністю ще до звернення позивача до суду.

Також представник вказує, що на грошове зобов'язання відповідача вже було нараховано інфляційні збитки та 3% річних з простроченої суми з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, що є неприпустимим. Із врахуванням вищевикладеного представник відповідача просить відмовити в позові повністю.

Інших доказів сторонами не подано.

Суд критично оцінює доводи відповідача та не приймає їх до уваги при прийнятті рішення, оскільки в платіжних дорученнях (а.с. 34) відповідачем самостійно визначено призначення платежу - «погашення заборгованості за спожиту електроенергію за 2010-2012р. згідно договору від 17.11.2008р. №23…». В призначенні платежу не вказано про перерахування коштів на виконання рішення господарського суду.

Представник позивача пояснив, що отримані кредитором гроші від боржника частково зараховані на погашення поточної заборгованості за спожиту підприємством електроенергію, частково - на виконання рішення господарського суду від 18.10.2011р., тому не можна вважати рішення суду виконаним станом на 27.12.2012р. Ці проведені платежі враховані позивачем при зверненні до господарського суду з позовом про стягнення 3% річних з простроченої суми за невиконання судового рішення. Представник відповідача погодився з наведеними доводами та поясненнями представника позивача.

Відповідачем не спростовано належними доказами в розумінні положень ст.ст. 33, 34 ГПК України право позивача на застосування положень ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин при наявному грошовому зобов'язанні відповідача перед позивачем, оскільки з прийняттям рішення господарським судом не припиняється зобов'язання боржника за договором. Аналогічні правові позиції викладені в п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», з посиланням на постанови ВГСУ від 14.09.2010р. №36/358, від 16.02.2011р. №17/177-10 та постанову ВС України від 04.07.2011р. №13/210/10.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права, тому позов належить задовольнити повністю та стягнути 123739,14 грн. - 3% річних з простроченої суми на користь позивача.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 2474,78 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Уманьводоканал», м. Умань, вул. Залізняка, 16, код ЄДРПОУ 03357174, рахунок №26005060706878 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 354347

на користь публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735, рахунок №260083001083 в ФЧОУ ВАТ «Ощадний банк України», МФО 354507

123739,14 грн. - 3% річних та 2474,78 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10.04.2013р.

Суддя Г.М. Скиба