Постанова № 30578051, 30.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2013 р. Справа № 2а-13512/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+»

до Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс+», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі – відповідач) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 р. №0002250153 та податкову вимогу від 25.12.2012 р. №202, визнати неправомірними дії відповідача щодо неприйняття податкової звітності позивача за період: травень – серпень 2012 р., зобов’язати відповідача прийняти податкові декларації позивача за період: травень – серпень 2012 р.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 30.01.2013 р., не прибув, проте звернувся до суду із відповідною заявою про розгляд справи у порядку письмового провадження

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 30.01.2013 р., також не з’явився, проте звернувся з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Згідно приписів ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведені процесуальні приписи, а також зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, які у своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши та дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками контролюючого органу, було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Салюс+» у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої, було складено акт від 10.10.2012 р. №1494/153/31939720.

Відповідно до висновків, викладених у названому акті перевірки, неподання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за період травень – серпень 2012 року призвело до порушень законодавчих приписів, що тягне за собою відповідальність платника податків, визначену пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012 р. №0002250153, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) на загальну суму 4.080,00 грн.

У зв’язку з несплатою суми, визначеної у названому податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом було прийнято податкову вимогу від 25.12.2012 р. №202, яка також є предметом оскарження у даній справі.

Як вбачається з акту камеральної перевірки від 10.10.2012 р. №1494/153/31939720, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в зазначеному акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем законодавчих приписів підпунктів 49.18.1, 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а саме – неподання податкової звітності з податку на додану вартість за період травень – серпень 2012 року.

Перевіряючи вказані висновки відповідача на відповідність вимогам часини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, що податкові декларації з податку на додану вартість, а саме – податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 року (подана 19.06.2012 р., вх. №14211); податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 20.07.2012 р., вх. №18432); податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 27.07.2012 р., вх. №19709); податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 31.07.2012 р., вх. №20017); податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 01.08.2012 р., вх. №20263) були подані позивачем до Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про що свідчать відповідні відмітки контролюючого органу на поданих деклараціях.

Податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 31.08.2012 р., вх. №9052696398), за липень 2012 року (подана 17.08.2012 р., вх. №9049832612), за липень 2012 року (подана 31.08.2012 р., вх. №9052689317), за серпень 2012 року (подана 19.09.2012 р., вх. №9056995634) були подані позивачем до податкової інспекції у електронному вигляді, що підтверджується відповідними квитанціями.

Листами, викладеними у формі пропозиції, від 21.06.2012 р. №4269/10/18-321, від 24.07.2012 р. №5220/10/18-321, від 31.07.2012 р. №5433/10/18-321, від 01.08.2012 р. №5503/10/18-321, від 06.08.2012 р. №5739/1015-316, від 05.09.2012 р. №6870/10/15-316, від 17.08.2012 р. №6183/15-15-316, від 31.08.2012 р. №6710/15-15-316 та від 19.09.2012 р. №7365/10/18-316 податкова інспекція повідомила позивача про невизнання зазначених податкових декларацій з податку на додану вартість податковою звітністю з огляду на те, що такі податкові декларації були подані з порушенням пункту 48.3, підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України (невідповідність обов’язкових реквізитів відомостям із ЄДР).

При цьому, судом встановлено, що жоден із вказаних листів не містив інформації щодо того в чому саме полягала невідповідність обов’язкових реквізитів відомостям із ЄДР.

З пояснень представника відповідача, долучених до матеріалів справи вбачається що зазначена невідповідність виразилася у тому, що у рядку 04 поданої податкової звітності, в якому, відповідно приписів пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, мало бути вказано повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами, було зазначено не повне найменування – Товариство з обмеженою відповідальністю «Салюс+», а скорочене – ТОВ «Салюс+».

В усіх випадках невизнання податкових декларацій позивача податковою звітністю, відповідачем було запропоновано підприємству подати нову податкову звітність за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

Позивач у поданій позовній заяві та наданих письмових поясненнях висловив незгоду з діями відповідача щодо невизнання податкової звітності з податку на додану вартість, оскільки вважає, що зазначена податкова звітність оформлена та подана у чіткій відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до положень пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Згідно пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 статті 49 Податкового кодексу України).

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв’язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

З правового аналізу вказаних законодавчих приписів вбачається, що податкова декларація приймається органом державної податкової служби без попередньої перевірки зазначених у ній показників, а Податковий кодекс України встановлює вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, а саме – порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що положення пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України щодо обов’язковості зазначення повного найменування платника податків згідно з реєстраційними документами, передбачені для ідентифікації платника податків з метою належного здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом України (підпункт 19.1.1 пункту 19.1 статті Податкового кодексу України).

Харківським окружним адміністративним судом встановлено, що зазначені позивачем у рядку 04 поданої податкової звітності дані щодо найменування юридичної особи – ТОВ «Салюс+», дозволяли податковій інспекції ідентифікувати платника податків.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що у рядку 041 поданих податкових декларацій платником податку було вказано код за ЄДРПОУ, правильність зазначення якого контролюючим органом не оскаржується та не заперечується. Зазначене також свідчить на користь висновку про те, що відповідач мав можливість ідентифікувати платника податків.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної процесуальної норми, саме на податкові органи покладається обов’язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов’язання.

Тобто, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість податковою звітністю є протиправними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на протиправність дій відповідача щодо невизнання поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість податковою звітністю, застосування відповідальності, передбаченої пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України та визначення штрафних (фінансових) санкцій платнику податків також є безпідставним.

Відтак, позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 22.10.2012 р. №0002250153 є обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

Зазначене спростовує факт існування у позивача податкового боргу у сумі, визначеній у названому податковому повідомленні-рішенні, відтак оскаржувана податкова вимога Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 25.12.2012 р. №202 також підлягає скасуванню.

Поряд з цим, суд вважає, що позовні вимоги стосовно зобов’язання Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби прийняти спірні податкові декларації не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Законодавчими приписами пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

На думку Харківського окружного адміністративного суду, визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкових декларацій податковою звітністю, повертає сторони у первісний стан, який існував до вчинення протиправних дій, тобто такі податкові декларації є прийнятими та визнаними як податкова звітність, що має наслідком вчинення податковим органом відповідних дій, зокрема, перенесення інформації з документів податкової звітності до електронних баз податкової звітності.

Таким чином, податкові декларації позивача з податку на додану вартість за травень – серпень 2012 року є такими, що прийняті податковим органом в день їх фактичного отримання органом державної податкової служби та визнані як податкова звітність, що передбачає здійснення відповідачем відповідних законодавчо визначених дій.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 185, 186, 254 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби у прийнятті податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+», а саме:

- податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року (подана 19.06.2012 р., вх. №14211);

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 20.07.2012 р., вх. №18432);

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 27.07.2012 р., вх. №19709);

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 31.07.2012 р., вх. №20017);

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 01.08.2012 р., вх. №20263);

- податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (подана 31.08.2012 р., вх. №9052696398);

- податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (подана 17.08.2012 р., вх. №9049832612);

- податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (подана 31.08.2012 р., вх. №9052689317);

- податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (подана 19.09.2012 р., вх. №9056995634).

3. Визнати поданою податкову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» у день її фактичного отримання Харківською об’єднаною Державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби, а саме:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року – визнати поданою 19.06.2012 р. (вх. №14211);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року – визнати поданою 20.07.2012 р. (вх. №18432);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року – визнати поданою 27.07.2012 р. (вх. №19709);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року – визнати поданою 31.07.2012 р. (вх. №20017);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року – визнати поданою 01.08.2012 р. (вх. №20263);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року – визнати поданою 31.08.2012 р. (вх. №9052696398);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року – визнати поданою 17.08.2012 р. (вх. №9049832612);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року – визнати поданою 31.08.2012 р. (вх. №9052689317);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року – визнати поданою 19.09.2012 р. (вх. №9056995634).

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 22.10.2012 р. №0002250153.

5. Скасувати податкову вимогу Харківської об’єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 25.12.2012 р. №202.

6. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салюс+» судовий збір у розмірі 53,65 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 січня 2013 року.