Постанова № 30578025, 10.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 р. Справа №805/3730/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Дворникова М.С.,

за участі секретаря Воловик Ю.В.,

представника позивача Тюшкіної Л.А.,

представника відповідача Вінніка В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 38 від 20.02.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство "Селидіввугілля", звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 38 від 20.02.2013р. про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначеного рішення, а саме пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV), втратили чинність відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Селидіввугілля" має відокремлений підрозділ "Шахта "1/3 Новогродівська", який 17.06.2005 року зареєстрований виконавчим комітетом Селидівської міської ради. Свідоцтво про державну реєстрацію від 06.06.2005 року № А00 192565, код основного виду економічної діяльності: добування та збагачення кам'яного вугілля, клас професійного ризику виробництва - 67, ознака платника: без права юридичної особи, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 16.06.2005 року № 7-22-320; підпорядкування (для державних підприємств) - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; місцезнаходження платника: 85483, Донецька область, м. Новогродівка, вул. Шахтна 1. Взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області 17.06.2005 року за № 05-60-01-0178.

Протягом періоду, що перевірявся, платник перебував на загальній системі оподаткування.

20.02.2013р. спеціалістами управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівка Донецької області проведена позапланова перевірка Відокремленого підрозділу "Шахта "1/3 Новогродівська" Державного підприємства "Селидіввугілля" на підставі направлення від 20.02.2013р. №5 та наказу управління ПФУ в м. Новогродівці від 19.02.2013р. №27.

За результатами позапланової перевірки складений акт №5 від 20.02.2013р. Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованих осіб за період до 01.01.2010р. згідно з Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою Правління ПФУ від 10.06.2004р. №7-6, встановлено порушення по особовому рахунку ОСОБА_3, а саме, як вбачається з описової частини акту: не надано "початкові індивідуальні відомості про застраховану особу з 2000 по 2007 року, (з 01.07.2000р. по 31.05.2007р.)" та "список осіб, які працюють або працювали у страхувальника у звітному році".

На підставі вказаного акту, начальником управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці прийняте рішення №38 від 20.02.2013р. про застосування фінансової санкції до ВГІ "Шахта "1/3 Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" у розмірі 122 159,09 грн., відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІУ, за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 2004 по 2007 роки (а.с. 13).

"Шахта "1/3 Новогродівська" ДП "Селидіввугілля" вважає, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Новогродівці безпідставно застосована фінансова санкція до підприємства, а зазначене рішення №38 від 20.02.2013р. підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління ПФУ протиправно винесло рішення від 20 лютого 2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку з 2004 по 2007 роки на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах від 20 листопада 2012 року № 21-367а12.

Згідно з статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 статті 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11 у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 244-2 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства "Селидіввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області про скасування рішення № 38 від 20.02.2013 року про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн. - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області від 20.02.2013 року № 38 про застосування фінансових санкцій за не подання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в сумі 122159,09 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства "Селидіввугілля" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253, р/р 26001307164961 в територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10004/092 філія - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 335106) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1221 (тисяча двісті двадцять одна) гривня 59 копійок шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунка Управління Пенсійного фонду України в м. Новогродівці Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань.

Повний текст постанови складено, підписано та проголошено в судовому засіданні 10 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дворников М.С.