Ухвала суду № 30576750, 12.02.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12941/11/0170/18

12.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Єрохіна Д.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополібуд"- Мазінов Сейяр Серверович, довіреність № 1 від 25.12.12

представник відповідача, Кримської митниці- Гомель Андрій Олександрович, довіреність № 17-07/70 від 03.01.13

третя особа, - ОСОБА_4 паспорт серія НОМЕР_1 виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму,

прокурор, Прокуратури АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, розглянувши апеляційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 15.05.12 по справі № 2а-12941/11/0170/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополібуд" (пр. Перемоги, 211 А,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022)

до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22,Сімферополь, Аерофлотський, Сімферополь, місто, Автономна Республіка Крим,95491)

третя особа: ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

за участю Прокуратури АР Крим (вул. Севастопольська 21,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополібуд" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Податкове повідомлення-рішення Кримської митниці від 05.09.2011 № 35 щодо нарахування ТОВ "Технополібуд" податкових зобов'язань за платежем - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму 5983,28 грн., в тому числі за основним платежем - 4786,62 грн., та за штрафними санкціями - 1196,66 грн.

Визнано протиправним та скасовано Податкове повідомлення -рішення Кримської митниці від 05.09.2011 № 36 на суму податкового зобов'язання 25129,73 грн. за платежем -Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктом підприємницької діяльності, у тому числі за основним платежем - 20103,78 грн., за штрафними санкціями - 5025,95 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополібуд" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Кримської митниці, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 року та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник позивача та третя особа з апеляційною скаргою не погодилися, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Прокуратура АР Крим явку представників в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до п. З Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71, та наказів Кримської митниці від 07.07.2011 № 351, 355 призначена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Технополібуд" з питань правильності визначення митної вартості товарів.

В ході проведення перевірки було встановлено, що згідно до відомостей, отриманих від митних органів Республіки Туреччина та Королівства Іспанія, товари, які були імпортовані позивачем на митну територію України, а саме: плитка керамічна глазурована, мала значну різницю в умовах поставки та у вартості товарів, ніж було заявлено декларантом. Заявлена митна вартість товарів, що переміщувались через митний кордон України, виявилась у кілька разів нижче, ніж їх дійсна ціна.

З урахуванням підпункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України Кримською митницею було складено проміжний акт від 15.07.2011 невиїзної документальної перевірки визначення митної вартості позивача, при митному оформленні товарів імпортованих за ВМД від 19.07.2008 №600000001/2008/4750, від 16.07.2008 №600000001/2008/004656, від 16.07.2008 №600000001/2008/004663, від 16.07.2008 №600000001/2008/004676, від 30.07.2008 №600000001/2008/005003, від 21.07.2008 №600000001/2008/004703, від 24.07.2008 №600000001/2008/004856, проміжний Акт та додатки до нього були надіслані директору ТОВ "Технополібуд".

Згідно відомостей заявлених у ВМД від 19.07.2008 №600000001/2008/4750, фірмою "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD. STI" за контрактом від 01.09.2007 №0015/07, згідно інвойсу від 05.06.2008 №20027, контейнером на морському судні, № контейнера НОМЕР_2, на умовах CIF-Одеса, було поставлено товар "плитка керамічна": код товару №1 за УКТЗЕД 6908109000 - 11404 кг брутто 11129 кг нетто, код товару №2 за УКТЗЕД 6908909100 - 10596 кг брутто 10296 кг нетто.

Згідно вищезгаданого інвойсу вартість товару - 11 440,62 доларів США. Відповідно до отриманих листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Держмитслужби України від 23.06.2011 №20/1-11/03184 копії документів наданих митною службою Туреччини, поставка товару "плитка керамічна" здійснювалась відповідно до рахунку від 05.06.2008 №020027 (на суму 23476,92 євро) на умовах поставки "FOB-ISTANBUL", експортна декларація від 05.06.2008 № 68272, завірена за дорученням фірми "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD. STI". Товар було відправлено контейнером на морському судні № контейнера НОМЕР_2 на адресу ПП "Стілнул". Надання послуг з перевезення підтверджується рахунком від 05.06.2008 № 020027, де вказана сума фрахту - 600 євро.

Таким чином, на думку відповідача в результаті невірного декларування умов поставки та митної вартості імпортованих за згаданою ВМД товарів підлягають донарахуванню обов'язкові митні платежі: разом - 36570,18 грн., у т.ч. ввізне мито - 9687,72 грн., податок на дану вартість - 26882,46 грн.

Також, згідно відомостей заявлених Підприємством у ВМД: №600000001/2008/004656 від 16.07.2008 №600000001/2008/004663 від 16.07.2008, №600000001/2008/004676 від 16.07.2008 №600000001/2008/005003 від 30.07.2008, №600000001/2008/004703 від 21.07.2008 №600000001/2008/004856 від 24.07.2008, поставки товарів здійснювались на умовах CIF-Маріуполь.

Відповідно до отриманих листом Департаменту боротьби з контрабандою, аналізу ризиків та протидії корупції Держмитслужби України від 10.05.2011 № 20/1- 1/01705 копій документів наданих митною службою Королівства Іспанії, поставка товару "плитка керамічна" здійснювалась на умовах EXW-Іспанія. Також встановлена різниця у вартісних показниках заявлених у експортних ВМД Королівства Іспанії та заявлених Підприємством.

Таким чином, відповідач дійшов до висновку, що в результаті невірного декларування умов поставки та митної вартості імпортованих за згаданими ВМД товарів підлягають донарахуванню обов'язкові митні платежі: разом - 52898,05 грн., у т.ч. ввізне мито - 10172,70 грн., податок на дану вартість - 42725,05 грн.

Посадови особи відповідача дійшли до висновку що підприємством під час митного оформлення товарів імпортованих за ВМД №600000001/2008/4750 від 19.07.008, 00000001/2008/004656 від 16.07.2008, №600000001/2008/004663 від 16.07.2008, 00000001/2008/004676 від 16.07.2008, №600000001/2008/005003 від 30.07.2008, 000001/2008/004703 від 21.07.2008, №600000001/2008/004856 від 24.07.2008 було порушено вимоги статей 81, 86, 262, 264, 266, 267 Митного кодексу України.

На підставі проміжного акту від 15.07.2011 невиїзної документальної перевірки визначення митної вартості позивача, при митному оформленні товарів імпортованих за окремими ВМД та повноти нарахування і сплати митних платежів, був складений акт №н/0005/11/600000000/0035284161 невиїзної перевірки визначення митної вартості ТОВ «Технополібуд», при митному оформленні товарів імпортованих за окремими ВМД та повноти нарахування і сплати митних платежів від 29.07.2011.

Вищезазначеним актом було встановлено, що під час митного оформлення товарів імпортованих за ВМД №600000001/2008/007602 від 17.11.2008, №600000001/2008/007508 від 11.11.2008, №600000001/2008/007370 від 05.11.2008 було порушено вимоги статей 81, 86, 262,264, 366, 267 Митного кодексу України. У наслідок цих порушень, було зменшено митну вартість імпортованих товарів. Визначені податкові зобов'язання підприємства за згаданими ВМД разом - 24890,40 грн., у т.ч. ввізне мито - 4786,62 грн., податок на додану вартість - 20103,78 грн.

Згідно до статті 54.3.2, 54.3.6, 54.4 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, пункту 6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71 визначена база оподаткування (митна вартість) ввізним митом та податком на додану вартість при митному оформлені товарів за ВМД №600000001/2008/007602 від 17.11.2008, №600000001/2008/007508 від 11.11.2008, №600000001/2008/007370 від 05.11.2008 та податкові зобов'язання: разом - 24890,40 грн., у т.ч. ввізне мито - 4786,62 грн., податок на додану вартість - 20103,78 грн., що підлягають сплаті.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011:

- №36 про донарахування податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 25129,73 грн., в тому числі за основним платежем 20103,78 та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5025,95 грн.;

- №35 про донарахування мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 5983,28 грн., в тому числі за основним платежем 4786,62 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1196,66 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (п. 2 частини 1 ст. 54 МК України).

Відповідно до положень п. 14, 15 ч.1 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ст. 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Приписами ст. 259 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ст. 265 Митного Кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Приписи ст. 267 Митного кодексу України встановлюють, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання вантажної митної декларації, яка має бути належним підтвердженням належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

Під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.

Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість товару тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, і була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що 6ула фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди а інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частині митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з ці статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально піддаються обчисленню.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінював товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державі влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

Стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови а застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки і будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповіді коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець що пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця та покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню підтверджуватися документально.

Таким чином, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору що товарів, які імпортуються (вартість операції) враховується вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, необхідно встановити чи існують обмеження у застосуванні цього методу, встановлені статтею 267 Митного кодексу України.

Позивачем надано та судом встановлено ціну товару, фактично сплачену позивачем у розмірі зазначених рахунках - фактурах (інвойсах) постачальників, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті: № 29 від 30.04.2009 року за інвойсом № Е/108 від 06.06.2008 по ВМД № 600000001/2008/004451 від 07.07.2008, № 1 від 16.02.2010 за інвойсом № Е-5039/08 від 22.10.2008 по ВМД № 600000001/2008/007370 від 05.11.2008, № 2 від 16.06.2011 за інвойсом № Е-51238/08 від 22.10.2008 по ВМД № 600000001/2008/007508 від 11.11.2008, № 14 від 13.05.2010 за інвойсом № 003002/02 від 30.10.2008 по ВМД № 600000001/2008/007602 від 17.11.2008.

Надані позивачем документи, а саме: контракти, платіжні доручення в іноземній валюті, інвойси є достатніми для застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Стосовно ціни товару згідно контрактів, які включали в себе вартість товару, пакування, маркування, завантаження товару у контейнер на фабриці, митне оформлення, доставка контейнера в порт, завантаження контейнера на корабель, доставка контейнера в пункт призначення на умовах CIF, суд звертає увагу, що ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" не здійснювало прямо або опосередковано через третіх осіб оплату фрахту в порту призначення за зазначеними коносаментами, оскільки не укладала контрактів з морського перевезення, не мала жодних зобов'язань та не несла відповідних витрат з морського перевезення товару.

Базові умови поставки визначені CIF відповідно до укладених наявних контрактів ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД". Тому витрати з морського перевезення вже включені у фактурну вартість вантажу. Відповідно до Інкотермс 2000, "С" - терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після відповідного "С" - терміна. Звичайно, продавцю (постачальнику) доведеться нести витрати за договором перевезення незалежно від того, чи фрахт підлягає оплаті вперед відправки (в пункті відправки), чи то в місці призначення. Таким чином, за правилами Інкотермс 2000 (в частині групи С) термін "freight collect" означає оплату фрахту продавцем (постачальником) в пункті (порту) призначення.

Відповідно до п. 9 Порядку проведення митними органами перевірок на підприємствах "системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2004 № 746, посадові особи митних органів зобов'язані: додержуватися принципів законності, повноти і об'єктивності перевірки, достовірності і доказовості її результатів.

Факт надходження від митних органів Королівства Іспанії та Республіки Туреччини відомостей та документів, які не співпадають з документами на підставі яких ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" здійснювало переміщення через митний кордон та митне оформлення Кримською митницею товару, на підставі яких комісією зроблений висновок щодо порушення вимог статей 81,86,262,264,266,267 Митного кодексу України, не дає підстав стверджувати, що надані первинні документи (ВМД, інвойси, платіжні доручення сплати за інвойсами) містять неправдиві дані. Відповідно до контрактів укладених між ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" та зазначеними фірмами (NUS CERAMICA S.A.", "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.STI", FT, MIJARES, S.L.", CERAMICAS, S.A.") умовами поставки встановлено C&F (СИФ)- Маріуполь, C&F (СИФ)- Одеса, також в ціну товару включені витрати з митного оформлення. Згідно правил "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 року обов'язок митного очищення товару для експорту покладається на продавця. Враховуюче наведене, ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" не було відомо, що відправниками в поданих до митних органів Іспанії, Туреччини експортних документах (в режимі експорт відповідні ВМД країни експорту та рахунків-фактур) щодо вартості та умов ""поставки товару не відповідає умовам зазначеного контракту та наданих відправниками та отриманих ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" фактичним (наявним) рахункам-фактур (інвойсів) інших товар супровідних документів, на підставі яких ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" здійснювало митне оформлення імпортованого товару, та які містять оригінальні відмітки прикордонної та Кримської митниць.

Посилання митного органу на копії експортних декларацій митної служби Туреччини №083431100ЕХ068272 від 05.06.2008 в якій зазначено наявність інвойсу № 20027 від 05.06.2008 в якому зазначається відправник - "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.ST1", одержувач "Simferopol), загальна вартість 23476,92 Євро, умови поставки FOB - ISTAMBUL, вказує на інші взаємовідносини, що склалися між компаніями "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.ST1"та ILNUL"(Simferopol), до якої ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" не має будь якого відношення та жоден з них не пов'язаний в якості третього суб'єкту зовнішньоекономічного контракту.

Згідно з оригіналом інвойсу № 20027 від 05.06.2008 року загальною вартістю 11440,62 США, платником за яким визначена ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" здійснена повна сплата контрагентові за поставлений товар відправником - "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.STI"на умовах поставки згідно контракту № 0015/07 від 01.09.2007 року C&F (СИФ)- ODESSA про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті № 10 від 22/08/2008 року, в якому зазначається сума 11440,62 доларів США та ВМД № 004750 від 19.07.2008. Постачальник "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.STI" з моменту сплати за зазначеним інвойсом не заявив будь яких претензій та заперечень щодо суми банківського перерахування, вимог щодо сплати інших сум, які відрізняються від зазначеної, про що не заявляв претензійному та судовому порядку. Зазначений інвойс компанією "INTERVO DIS ЇТ VE MUM.LTD.STI"не відкликаний та його дійсність не оспорюється. Виконання вказаного контракту, підтверджується також міжнародними товарно-транспортними накладними та вантажною митною декларацією.

Відповідно до зовнішньоекономічних контрактів: №0013/07 від 01.09.2007 укладений між "AZULEJOS FT, MIJARES, S.L."та ТОВ "Технополібуд" щодо постачання керамічної плитки та декоративних елементів, загальної вартістю 800000,00 Євро, №0036/08 від 01.05.2008 р. укладений між "LUCENA CERAMICAS, S.A." та ТОВ "Технополібуд" щодо постачання керамічної плитки та декоративних елементів загальної вартістю 2000000.00 Євро, №0016/07 від 01.09.2007 р. щодо постачання керамічної плитки та декоративних елементів, загальної вартістю 700000,00 Євро.

Виконання вказаних контрактів підтверджується відповідними інвойсами, сплата товару підтверджуються платіжними дорученнями.

Судова колегія зазначає те, що митний орган не надав жодних даних, які б вказували та підтверджують факт обізнаності ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" про заявлені відправниками до митних органів Іспанії, Туреччини документів щодо вартості та умов поставки товару, які не співпадають з наявними у ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" оригінальних документів, і відповідно наявності вини у форми умислу на внесення неправдивих даних до документів як підстави для переміщення товарів через митний кордон та митне оформлення Кримською митницею товару, яка є необхідною ознакою складу як для даного виду адміністративного правопорушення, так і злочину у разі наявності факту порушення митних правил.

Також, відповідач не надав доказів щодо фіктивності укладених контрактів між позивачем та його постачальниками або неправдивість відомостей вказаних в первинних документах, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між ТОВ "ТЕХНОПОЛІБУД" та зазначеними фірмами (CERAMICA S.A.", "INTERVO DIS TICARET VE MUM.LTD.STI", FT, MIJARES, S.L.", CERAMICAS, S.A.").

Крім того положення зовнішньоекономічних контрактів, укладених між двома суб'єктами, будуть розповсюджуватись лише на цих двох суб'єктів. Одночасно, якщо зовнішньоекономічний контракт передбачає здійснення господарських операцій із залученням третього суб'єкта, то цей третій суб'єкт повинен бути зазначений у зовнішньоекономічному контракті як учасник зовнішньоекономічної операції із певним, притаманним йому, статусом, а також, що є основним, у контракті має бути зазначено його повне найменування. Зокрема, такий висновок щодо кількісного складу учасників зовнішньоекономічної операції, який має фігурувати у зовнішньоекономічному контракті, випливає із ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та з Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Судова колегія зазначає, що правовідносини з приводу проведення контролюючими органами у числі органами митної служби України документальних невиїзних перевірок регулюються ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі указаних у п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений м (п.79.1 ст.79 ПКУ); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його важеному представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату/спочатку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 ПКУ).

Колегія суддів зазначає, що належних підстав направлення повідомлення від 06.07.2011 за вих. № 26- 78 від 08.07.20011 за вих. №26-23/5153 Кримською митницею, за відсутності, прийнятого керівником органу митної служби рішення про її проведення, не було.

Отже, у митного органу в даному випадку не було законних підстав для проведення такої перевірки.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Кримської митниці на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 по справі № 2а-12941/11/0170/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.12 по справі № 2а-12941/11/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта