Рішення № 30576157, 11.04.2013, Вергунський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Луганська)

Справа № 1207/13610/12

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЛУГАНСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Луганська в складі:

головуючого судді - Резнік Н.І.,

при секретарі - Батасовій В.В.,

за участі ОСОБА_1, представника відповідача Радецької Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

19.11.2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом та просив суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21.04.2010 року по 31.10.2012 року включно у сумі 60499,83 гривень, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 21.04.2010 року по 31.10.2012 року включно у сумі 1047,09 гривень та відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сумі 20000 гривень, а всього 81546,92 гривень. В обґрунтування свого позову зазначив наступне. З 10.04.2006 року по 20.04.2010 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. У 2009 році між цими ж сторонами виник трудовий спір з приводу порушення відповідачем прав на належну оплату праці позивачу, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача. Під час розгляду справи Жовтневим районним судом м. Луганська 20.04.2010 року позивач звільнився з роботи. При звільненні з роботи ОСОБА_1 відповідач не в повній мірі розрахувався з працівником, тобто не в день звільнення. Рішенням Жовтневого районного суду від 22.06.2010 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково та на користь позивача було стягнуто доплату до посадового окладу за розширену зону обслуговування в сумі 3831,09 грн., недоплачену заробітну плату за час щорічної відпустки у сумі 109,30 грн. Рішення було виконане відповідачем 21.09.2010 року. 27.12.2010 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до СУНУ ім. В. Даля про стягнення заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.07.2012 року позов було задоволено частково. Було стягнуто з відповідача недоотриману заробітну плату за період з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року у вигляді надбавки за складність, напруженість у роботі до посадового окладу в сумі 224,58 грн., заробітну плату у вигляді доплати до посадового окладу за розширену зону обслуговування в сумі 224,58 грн., недоотриману заробітну плату за час щорічної відпустки з 14.01.2010 року по 10.02.2010 року у розмірі 310,86 грн. Позивач посилається на існування спору про розмір належної звільненому працівнику заробітної плати. Вважає, що суд задовольнивши позов частково, фактично встановив наявність затримки розрахунку не тільки при звільненні позивача, а й на момент ухвалення рішення. Оскільки рішення суду від 25.07.2012 року відповідач виконав 01.11.2012 року, то вважає саме 01.11.2012 року днем фактичного розрахунку відповідача із звільненим працівником. Відповідач не нарахував, як того вимагає ст. 117 КЗпП відшкодування, а тому позивач самостійно зробив розрахунок середнього заробітку, який додав до позову, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати позивача, яка складає 76,07 грн., за період з 01.12.2009 року по 13.01.2010 року за 23 і 7 днів, враховуючи, що два місяці перед звільненням він перебував на лікуванні. Обставини, які визнані сторонами та встановлені у рішеннях суду доказуванню не підлягають. Також позивач додав до позову розрахунок компенсації працівнику втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2009 року і складає 1047,09 гривень. Стягнення сум на відшкодування моральної шкоди обґрунтовує наступним. Працедавець не в повній мірі виконував свої зобов'язання за колективним договором. Довгий час тривало порушення його прав, що призвело до порушень його психічного благополуччя, душевної рівноваги, що призвело до стресового стану, а саме з'явилось відчуття постійної тривоги, дратівливості, відчаю, хвилювання, знервованості, безсоння. Всі ці хвилювання викликали негативні наслідки, а саме неможливість реалізувати свої звички і бажання, погіршення відносин з оточуючими та захворювання, а саме знизився рівень гемоглобіну і рівень тромбоцитів. Позивач на протязі 2010 року перебував на лікуванні ЛМП № 10, чотири рази перебував у ЛМБЛ № 5, один раз у ЛОЛ. Постійний стрес призвів до захворювання, внаслідок чого позивачу у квітні 2010 року була довічно встановлена друга група інвалідності. Оскільки рішеннями у справах № 2-2875/10р. та № 2-4730/11р. встановлено, що порушення відповідачем прав працівника з оплати праці мало місце, відповідач є винним в заподіянні моральної шкоди позивачу. Посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП та інші норми законодавства України, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові та у додаткових поясненнях, викладених письмово. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, та пояснила, що позивач дійсно працював на посаді тесляра у відділі капітального ремонту господарюючого департаменту відповідача з 10.04.2006 року по 20.04.2010 року, в цей же день 20.04.2010 року йому було виплачено заробітну плату відповідно до вимог діючого КЗпП України. Зважаючи на те, що всі позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на нібито порушені термінів розрахунку при звільненні відповідачем, вважає їх безпідставними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень... Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 22.06.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СУНУ ім. В. Даля були задоволені частково та було стягнуто з відповідача на користь позивача доплату до посадового окладу за розширену зону обслуговування у сумі 3831,09 грн. та недоплачену заробітну плату за час щорічної відпустки у сумі 109,30 грн. /а.с. 24-26/. Це рішення суду набрало чинності через десять днів та було виконане відповідачем 21.09.2010 року, що сторони підтверджують та не оспорюють.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.07.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СУНУ ім. В. Даля були задоволені частково та було стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману заробітну плату з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року у вигляді надбавки до посадового окладу у сумі 224,58 грн., заробітну плату у вигляді доплати до посадового окладу за розширену зону обслуговування в сумі 224,58 грн., недоотриману заробітну плату за час щорічної відпустки з 14.01.2010 року по 10.02.2010 року у сумі 310,86 грн. /а.с. 27-30/. Рішення набрало законної чинності 29.08.2012 року. Платіжним дорученням № 4244 від 01.11.2012 року відповідач СНУ ім. В. Даля було перераховано на користь ОСОБА_1 760,02 грн. на виконання рішення по справі № 2-1031/12 згідно виконавчого № 2-1031/12 від 29.08.2012 року /а.с. 32/.

У витягах з табелів обліку робочого часу за грудень 2009 року /а.с. 33/, січень 2010 року /а.с. 34/ та квітень 2010 року /а.с. 31/ зазначена кількість робочих днів, відпрацьованих ОСОБА_1 Відповідно до довідок про заробітну плату за грудень 2009 року /а.с. 35/ та за січень 2010 року /а.с. 36/, ОСОБА_1 за грудень 2009 року було нараховано заробітну плату 1220,90 грн., за січень 2010 року - 1094,49 грн. Позивач також надав розрахунок середньоденної заробітної плати за період з 01.12.2009 року по 13.01.2010 року /а.с. 38/, розрахунок ціни позову станом на 01.01.2010 року /а.с. 39/, розрахунок недоплаченої заробітної плати у 2010 році /а.с. 40/, розрахунок середнього посадового окладу за період з 01.12.2009 року по 13.01.2010 року /а.с. 41/, розрахунок коефіцієнтів підвищення посадових окладів відповідно до актів законодавства за кожен місяць затримки розрахунку при звільненні /а.с. 42-43/, розрахунок середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні /а.с. 44-45/, розрахунок компенсації втрати частини середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні у зв'язку з порушенням термінів її виплати /а.с. 46-47/. Копією почесної грамоти, якою нагороджений ОСОБА_1, підтверджується сумлінна праця позивача /а.с. 48/. Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання комісії по трудовим спорам СНУ ім. В. Даля від 03.11.2009 року була розглянута заява ОСОБА_1 про стягнення додаткової заробітної плати /а.с. 49-50/.

ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджується епікризами з історії хвороби: в 10-й поліклініки з 15.02.2010 року по 16.03.2010 року /а.с. 51/, в ЛМГБ № 5 з 16.03.2010р. по 24.03.2010р. /а.с. 52/, в ЛОК з 24.03.2010р. по 08.04.2010р. /а.с. 53/, в ЛМГБ № 5 з 18.05.2010р. по 25.05.2010 р. /а.с. 54/, в ЛМГБ № 5 з 07.07.2010р. по 15.07.2010р. /а.с. 55/, в ЛМГБ № 5 з 21.09.2010р. по 27.09.2010р. /а.с. 56/, в кардіологічному відділенні ЛМГБ № 7 з 21.01.2013 р. по 31.01.2013 р. /а.с. 85/. З 20.04.2010 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності безстроково по причині загальне захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 134933 від 22.04.2010 року /а.с. 57/

Відповідно до платіжного доручення № 1925 від 20.04.2010 року СНУ ім. В.Даля перерахувало для зарахування на платіжні карти 34610 гривень /а.с. 89/. Згідно витягу відомості виплат на банкомат за квітень 2010 р. СНУ ім. В. Даля перерахувало ОСОБА_1 1097,06 грн. /а.с. 90/.

Відповідно до ч. 1 ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо в районний суд в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Відповідно до ст.116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі спору про розмір сум, які належать робітнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган у всякому випадку зобов'язаний в указаний строк виплатити неоспорювану ним суму.

Неоспорювана сума виплачена СНУ ім. В. Даля на користь ОСОБА_1, 20.04.2010 року, що підтверджується витягом за квітень 2010 року /а.с. 90/ та не оспорюється сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розмір наявних звільненому робітнику сум власник або уповноважений ним орган повинен виплатити вказане в цій статті відшкодування у тому разі, якщо спор вирішений на користь робітника. Якщо спір вирішено на користь робітника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначається органом, який ухвалив рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України та п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачений тримісячний строк для звернення до суду з таким позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. 117 та 237-1 цього Кодексу, де зазначено, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тримісячний строк повинен обчислюватись з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У даному випадку позивач просить стягнути середню заробітну плату за період затримки розрахунку при звільненні з 21.04.2010 року по 31.10.2012 року, більш ніж за 30 місяців. Позивач був присутній при ухваленні рішення від 22.06.2010 року по суті, знав, що воно набуло чинності, що підтверджує він у позовній заяві та особисто. Рішення було виконане 21.09.2010 року. Отже, ОСОБА_1 дізнався про порушення свого право в день набрання чинності рішенням суду від 22.06.2010 року, а тому суд вважає, що строк, коли позивач дізнався про порушення своїх прав слід відраховувати з 03.07.2010 року, тобто з дня набрання рішенням чинності.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач знав про порушення свого права, але в тримісячний строк з дня набрання чинності рішення від 22.06.2010 року із вимогами до суду не звернувся.

Також, позивач звертався до Жовтневого районного суду м. Луганська 27.12.2010 року з позовом до СНУ ім. В. Даля про стягнення заборгованості по заробітній платі, відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків та рішенням від 25.07.2012 року, яке набрало чинності 29.08.2012 року, було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у стягненні з відповідача на його користь збитків у сумі 846,14 грн., що були спричинені простроченням виконання СНУ ім. В. Даля зобов'язань з оплати праці в 2009 році за рішенням суду, оскільки суму заборгованості з заробітної плати позивачу було нараховано за рішенням суду від 22.06.2010 року та перераховано відповідачем до виплати згідно платіжного доручення від 21.09.2010 року на підставі виконавчого листа від 20.07.2010 року. Апеляційний суд Луганської області своєю ухвалою залишив рішення без змін, що сторонами не оспорюється. Отже, відповідно до ст. 61 ЦПК України ці обставини не потребують доказів.

Після ухвалення рішення про стягнення заробітної плати і звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом «Про виконавче провадження» і ст. 117 КЗпП України у такому разі застосуватися не може.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В зазначеній статті не має прямого посилання на наявність вини власника або уповноваженого ним органу, як відсутнє і посилання на відшкодування моральної шкоди незалежно від вини власника або уповноваженого ним органу, але відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також, відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством встановлений тримісячний строк (ст. 233 КЗпП).

Позивачем не надано суду доказів, щодо моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а також причино - наслідкового зв'язку між його захворюванням та перебуванням його у лікарні та моральною шкодою, тому суд вважає за необхідне у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити позивачу за необґрунтованістю.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, ст.ст. 50, 110, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення набирає чинності після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Жовтневий районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: Н.І. Резнік