Постанова № 30575415, 27.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 р. Справа №801/2147/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000021702, № 0000011702 від 10.01.2013року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 та Податкового Кодексу України. Висновки відповідача щодо невірного формування витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що відносно посадових осіб контрагентів позивача порушені кримінальні справи, господарські операції мали фіктивний (безтоварний) характер, вчинені з метою отримання податкової вигоди, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностій у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» має реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарської діяльності позивача підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.13 відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином , надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є фізичною особою - підприємцем (ідентифікаційний код НОМЕР_3), зареєстрований Первомайською районною державною адміністрацією 10.03.2004 року, узятий на податковий облік в податковому органі платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість, та платником податку на доходи фізичних осіб.

Посадовими особами податкового органу проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Ротонда торг» ( код ЄДРПОУ 36165656 за період з 01.09.2009р, по 30.09.2009р, з 01.11.2009р. по 31.12.2009р, з 01.09.2010р. по 31.10.2010р, з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., та з Приватним підприємством «Візіт Торг» ( код ЄДРПОУ 37081939) за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011.

За результатами якої складений Акт від 14.12.2012р. №1794/1702/НОМЕР_3 (далі акт перевірки).

На підставі названого акта перевірки 10 січня 2013 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення (фактично отримані позивачем нарочно 22.02.2013), №0000021702 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб сумою 10 814,13 грн., в тому числі, за основним платежем у сумі 8 825,57 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 988,56 грн.; №00000 11 702 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість сумою 14 418,51 грн., в тому числі, за основним платежем у сумі 11 767,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 651,08 грн.

Сума донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009-2011р у розмірі 8 825,57 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення платником податків ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та п.177.1, п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р., а саме у зв'язку з завищенням валових витрат ФОП ОСОБА_1, в тому числі: 2009рік розміром 3 350,25 грн; 2010рік розміром 4 600,00 грн; 2011рік розміром 875,32 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагентів ПП «Ротонда Торг» та ПП «Візіт Торг».

Донарахування ПДВ у розмірі 11 767,43 грн. здійснено податковим органом за фактом порушення ФОП ОСОБА_1 положень пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168 «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненням), п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI (із змінами та доповненням) при формуванні податкового кредиту з ПДВ , в тому числі по періодам:

за вересень 2009року- 2 580,00 грн;

за листопад 2009року- 1 037,00 грн;

за грудень 2009 року- 850,00 грн.;

за вересень 2010 року- 3 333,33 грн.;

за жовтень 2010року - 2 800,00 грн.;

за березень 2011року- 1 167.10 грн. по операціях придбання товарів у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг».

Позивач вважає, що вищевказані виводи податкового органу є не обгрунтованими, та суперечать вимогам закону.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп.9.12.1 п.9.12 Закону України від 22.05.2003 р. №889 - IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (надалі Закон №889) оподаткування прибутків, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) в межах його підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленим спеціальним законодавством з цих питань.

Спеціальним нормативним актом, що регулює оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб на загальній системі, являється Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (розділ IV Декрету) (далі Декрет №13-92) в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 13 Декрету №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход - різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною ДПІУ за погодженням з МНУ та ДКУ по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу).

Норми аналогічного змісту містяться в Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №12), затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України за №12 від 21 квітня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 червня 1993 р. за №64. Пунктом 13 Інструкції №12 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до абз.2 ст.13 Декрету №13-92 до складу валових витрат фізичного особи-суб'єкта підприємницької діяльності включаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу. До витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, відносяться витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (звернення) або підлягають амортизації згідно Закону №334 (абз.3 ст.13 Декрету №13-92).

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі Закон №334) у валові витрати платника податку включаються будь-які витрати, нараховані (сплачені) у зв'язку з підготовкою, організацією, здійсненням виробництва, продажі продукції (робіт, послуг). Згідно абз.3 застосування №7 Інструкцій №12 фізична особа-платник податку застосовує положення ст.5 Закону №334 в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, по результатах або за участю яких в податковому періоді (звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

У податкову декларацію за звітний податковий період включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від певного виду діяльності і підтверджені документально (абз.5 застосувань №7 Інструкцій №12). Будь-які суми витрат фізичного особи-суб'єкта підприємницької діяльності до моменту отримання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком. Тобто виключно факт отримання доходу може бути підставою для включення до складу валових витрат звітного періоду не усіх підряд витрат, а тільки тієї частині, яка прямо відповідає цьому доходу (абз.6 застосувань №7 Інструкцій №12).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Відповідно до пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Пунктом 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. З системного аналізу даних правових норм вбачається, що до складу валових витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Тобто, до валових витрат звітного періоду включаються не всі підряд видатки, а тільки та їх частина, яка прямо відповідає цьому доходу.

Як зазначено в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 в порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, завищено суму валових витрат, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за даними податкового органу на суму 8 825,57 грн. за період 2009-2011рр. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у контрагентів ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг».

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що платником податків необґрунтовано включено до їх складу витрати на придбання товарів у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

За даними податкового органу у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям.

Податковим органом встановлено, що відносно посадових осіб контрагентів Позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства. Як вказано в Акті перевірки, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності контрагентів Позивача (ПП Візіт Торг, ПП «Ротонда Торг»), встановлені ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського Кодексу України. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Проте, платник податків зазначає, що є первінні документі, які, спростовують висновки податкового органу щодо завищення Позивачем суми валових витрат та порушення податкового законодавства під час формування об'єкта оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

02 вересня 2009року між ФОП ОСОБА_1 (надалі- Покупець) та ПП «Ротонда-Торг» (надалі- Продавець) був укладений Договір поставки № 03-09 , згідно з яким Продавець передає у власність Покупця товар, а Покупець приймає і оплачує цей товар на умовах цього договору.

Продавець продав Покупцю товар, а саме:

· пластівці вівсяні, про що свідчить видаткова накладна № РН-1336 від 15.09.2009р. на суму 15 480,00 грн. у тому числі ПДВ- 2 580,0 грн. Покупець сплатил за отриманий товар грошові кошти, Продавець видав Покупцю податкову накладну № 1336 від 15.09.2009р.;

· пластівці вівсяні, про що свідчить видаткова накладна № 1575 від 09.11.2009р. на суму 6 222,00 грн. у тому числі ПДВ- 1 037,0 грн. Покупець сплатив за отриманий товар грошові кошти, Продавець видав Покупцю податкову накладну № 1575 від 09.11.2009р.;

· пластівці вівсяні, пластівці ячменні, про що свідчить видаткова накладна № 2799 від 29.10.2010р. на суму 20 000,00 грн. у тому числі ПДВ- 3 333,33 грн. Покупець сплатив за отриманий товар грошові кошти, про що свідчить фіскальний чек від 13.10.2010р. на суму 10 000,0 грн., та фіскальний чек від 14.10.2010р. на суму 10 000,0 грн. Продавець видав Покупцю податкову накладну № 2799 від 29.09.2010р.;

· пластівці рисові, про що свідчить видаткова накладна № 3188 від 29.10.2010р. на суму 16 800,00 грн. у тому числі ПДВ- 2 800,0 грн. Покупець сплатив за отриманий товар грошові кошти, про що свідчить фіскальний чек від 12.11.2010р. на суму 10 000,0 грн., та фіскальний чек від 15.11.2010р. на суму 6 800,0 грн. Продавець видав Покупцю податкову накладну № 3188 від 29.01.20010р.;

· пластівці рисові, про що свідчить видаткова накладна № 104 від 05.01.2011р. на суму 16 005,60 грн. у тому числі ПДВ- 2 667,60 грн. Покупець сплатив за отриманий товар грошові кошти, про що свідчить фіскальний чек від 27.01.2011р. на суму 10 000,0 грн., та фіскальний чек від 28.01.2011р. на суму 6 005,6 грн. Продавець видав Покупцю податкову накладну № 104 від 05.01.20011р.

15 березня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 ( надалі- Покупець) та ПП «Візіт Торг» (надалі- Продавець) укладено Договір поставки № 05/03 , згідно з якім Продавець передає у власність Покупця товар, а Покупець приймає і оплачує цей товар на умовах цього договору.

Продавець продав Покупцю товар: рисові пластівці, про що свідчить видаткова накладна № 46 від 30.03.2011р. на суму 7 002, 60 грн. у тому числі ПДВ- 1 167,10 грн. Покупець сплатив за отриманий товар грошові кошти. Продавець видав Покупцю податкову накладну № 46 від 30.03.2011р.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно акту перевірки та матеріалів, які залучені до позову, основним видом господарської діяльності позивача визначена оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Товари, придбані ФОП ОСОБА_1 у ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг», були в подальшому використані в господарській діяльності позивача, а саме реалізовані підприємствам АР Крим. Відповідач детально відобразив усі операції з продажу даних товарів, із зазначенням ЄДРПОУ, назви підприємств, вартості товару та ПДВ ( арк. Акту № 5, 6, 7,8).

Таким чином, доводи відповідача відносно невизнання вищевказаних господарських операції з господарською діяльністю позивача та використання цього товару в господарської діяльності позивача необгрунтованими, та фактично спростовуються самим відповідачем.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий кредит по операціях з ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» сформовано позивачем у період 2009-2011р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року визначено в Законі України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Вимоги до порядку оформлення податкової накладної перелічені у пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи

або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної

особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли у дослідженому періоді, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно Акту перевірки донарахування ПДВ у розмірі 11 767.43 грн. здійснено Відповідачем за фактом порушення ФОП ОСОБА_1 пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168 (із змінами та доповненням), п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI (із змінами та доповненням) при формуванні податкового кредиту з ПДВ , в тому числі по періодам:

за вересень 2009року- 2 580,00 грн;

за листопад 2009року- 1 037,00 грн;

за грудень 2009 року- 850,00 грн.;

за вересень 2010 року- 3 333,33 грн.;

за жовтень 2010року - 2 800,00 грн.;

за березень 2011року- 1 167.10 грн. по операціях придбання товарів у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг».

Виключення вказаних сум зі складу податкового кредиту за висновками податкового органу пов'язано з тим, що платником податків необґрунтовано включено до їх складу суми сплаченого (нарахованого) ПДВ на придбання товарів у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів. Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що були складені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, за висновками яких встановлено нікчемність укладених ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» з контрагентами - постачальниками (покупцями). За даними податкового органу у ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям.

Податковим органом встановлено незнаходження платника податків за юридичною адресою, а також безпідставне формування податкового кредиту підприємствам реального сектора економіки. У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Візіт Торг», ПП «Ротонда Торг» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу, крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

Проте, доказами, залученими до позову, та самим актом перевірки, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення платником податків суми податкового кредиту.

Як було зазначено вище, в 2009, 2010, 2011р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала придбання товарів (продуктів харчування) у ПП «Ротонда Торг» на підставі договору постачання № 03-09 від 02.09.2009р., у ПП «Візіт Торг» на підставі договору постачання №05/03 від 15.03.2011р..

Судом встановлено, що отримання товару підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, позивачем проведена оплата вартості отриманого від ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг» товару що підтверджується фіскальними чеками.

По факту поставки/оплати товару ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг» виписані податкові накладні. Вказані податкові накладні отримані Позивачем та включені до реєстру податкових накладних за відповідні податкові періоди 2009, 2010, 2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем суми ПДВ включено до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому отримані товари, що підтверджено податковими накладними, та проведена їх оплата, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним. У зв'язку з чим, по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (по даті отримання товарів, що підтверджено податковою накладною) по даті оплати товарів відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону №168 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту на суму ПДВ розміром 14498,00 грн. Отже, вказані податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства, є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами, тобто документами, які згідно з вимогами ст. 138 ПК України повинні підтверджувати витрати позивача, та надають право на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям.

Постачальники - ПП «Ротонда Торг» та ПП «Візіт Торг» відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону №168 п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних на час їх складання, так як були зареєстровані платниками ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua):

ПП "РОТОНДА ТОРГ"

Номер свiдоцтва платника ПДВ -- 100147198

Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ -- 14.04.2010

ПП "РОТОНДА ТОРГ"

Номер свiдоцтва платника ПДВ -- 100280965

Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ -- 11.04.2012

ПП "ВИЗИТ ТОРГ"

Номер свiдоцтва платника ПДВ -- 100300183

Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ -- 11.04.2012

Таким чином на момент проведення господарських операції у контрагентів Позивача були актуальні свідоцтва платників ПДВ.

Водночас в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару від ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг». Первинними документами підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагентів позивача як платника ПДВ на час здійснення господарських операцій; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні угод з контрагентами - постачальниками. А відтак, податковий кредит, нарахований Позивачем по операціях придбання товарів у ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг» є обґрунтованим та відповідає нормам Закону №168 та Податкового Кодексу України.

Що стосується посилань Відповідача на нікчемність укладеного позивачем з ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг" правочину, то судом встановлено наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині. Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають. Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Закону №334, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем з його контрагентом ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг» були вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за угодами була здійсненна позивачем повністю, претензій один до одного вони не мають.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України. Таким чином, викладене спростовує висновок податкового органу, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, Відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом втановлено, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Матеріали перевірки свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів від ПП «Ротонда Торг», ПП «Візіт Торг», на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат, Відповідачем нічим ні спростовані. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо. Податковий орган також не надав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податків.

Також судом встановлено, що відповідачем порушені строки, передбачені для донарахування розміру податкового зобов'язання та штрафних санкцій. До набрання чинності Податковим кодексом України відповідальність платників податків визначалася Законом України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон 2181).Стаття 15.1.1. цього Закону передбачала, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до ст. 102.1.Податкового Кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Позивачем була подана декларація по ПДВ за вересень 2009р. 20.10.2009р, та уточнюючий розрахунок від 20.11.2009р.№ 9431. Податкові повідомлення-рішення винесені 10.01.2013р. (фактично отримані 22.02.2013) таким чином, строк давності для донарахування зобов'язань за 2009 рік вже сплинув, в звя'зку з чим відповідач взагалі не мав право донараховувати суму зобов'язань та штрафних санкцій за цей період.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику податків визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання, або нарахування штрафних санкцій.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу, при формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспарюваних податкових повідомлень-рішень, якими б позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав нарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновок про задоволення позову, суд вважає можливим здійснити розподіл судових витрат на користь позивача суми, відповідно до сплаченого при зверненні до суду розміру судового збору, в порядку, встановленому ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 10.01.13 №0000021702 та № 0000011702.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 252,32 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.