Постанова № 30575413, 09.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. Справа № 804/1972/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю:

представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом позивача 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, позивача 2 Приватного підприємства «Валекса» до головного лікаря Міської санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська Штепа Олександра Пімоновича про визнання протиправним та скасування рішення № 2-7/4697 від 26.08.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2013р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позивача 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, позивача 2 Приватного підприємства «Валекса» до головного лікаря Міської санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська Штепа Олександра Пімоновича про визнання протиправним та скасування рішення № 2-7/4697 від 26.08.2011 року «Про скасування висновків».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 серпня 2011 року Штепою О.П., головним лікарем міської санітарно-епідеміологічної станції м. Дніпропетровська було винесено рішення № 2-7/4697 про скасування висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи міської CEC № 214 від 07.02.2007 року на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та № 215 від 07.02.2007 року на бар в кафе, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та виданих ФОП ОСОБА_2 та ПП «Валекса». Позивачі рішення № 2-7/4697 від 26.08.2011 року вважають неправомірним та необґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивачів заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням пропуску звернення та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Суд усно ухвалив поновити строк звернення до суду, оскільки причину пропуску строку звернення визнав як поважну.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, на пропозицію суду заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження у встановлений строк не направив. Документи, які необхідно було надати до суду в строк до 09.04.2013 року відповідно до ухвали суду від 28 березня 2013 року, а саме наказ про анулювання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи міської СЕС № 214 від 07.02.2007 року на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та № 215 від 07.02.2007 року на бар в кафе, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та виданих ФОП ОСОБА_2 та ПП «Валекса» у випадку його прийняття, відповідачем не надані. В матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем ухвали суду від 28 березня 2013 року про витребування доказів.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з березня 2007 року ФОП ОСОБА_2 та ПП «Валекса» ведуть підприємницьку діяльність у галузі громадського харчування, утримуючи кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1.

26 серпня 2011 року Штепою О.П., головним лікарем міської CEC м. Дніпропетровська було винесено рішення № 2-7/4697 про скасування висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи міської CEC № 214 від 07.02.2007 року на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» та № 215 від 07.02.2007 року на бар в кафе, розташованих за адресою АДРЕСА_1 та виданих ФОП ОСОБА_2 та ПП «Валекса».

Вищезазначене рішення відповідача було прийнято у зв'язку з скасуванням 10.05.2011 року Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі - продажу нежитлового приміщення та визнання права власності на нежитлове приміщення.

Не погодившись з винесеним рішенням, ФОП ОСОБА_2 та ПП «Валекса» звернулися до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з того, що відповідно до ч.4 ст. 334 Цивільного кодексу України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до зазначених норм суд доходить висновку, що оскільки приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване за адресою АДРЕСА_1, є нерухомим майном, то припинення права власності на нього відбувається лише в момент державної реєстрації документа, на підставі якого це право власності скасовується.

Оскільки, під час розгляду справи з'ясовано, що на сьогоднішній день державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на приміщення кафе за адресою АДРЕСА_1 не було скасовано, то, як наслідок, ОСОБА_2 є законним власником цього приміщення.

Тобто сам факт винесення Апеляційним судом Дніпропетровської області рішення про скасування правовстановлюючого документа, не є підставою вважати, що право власності припинено і тим більше не є підставою скасовування висновків, необхідних для ведення господарської діяльності позивачів.

У своїй діяльності Міські санітарно-епідеміологічні станції безпосередньо керуються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».від 06 вересня 2005 року № 2806-IV.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів, визначаються Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Під документом дозвільного характеру закон визначає - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для анулювання документа дозвільного характеру є: звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація), якщо інше не визначено законом; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації. Законом можуть встановлюватися інші підстави для анулювання документів дозвільного характеру.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності жодної із наведених підстав для анулювання документів дозвільного характеру щодо здійснення господарської діяльності позивачів.

Крім того, жоден нормативно-правовий акт не ставить в залежність від наявності права власності на приміщення видачу або скасування висновків санітарно-епідеміологічної станції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини справи суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що рішення № 2-7/4697 від 26.08.2011 року «Про скасування висновків» є необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2-7/4697 від 26.08.2011 року «Про скасування висновків», яке було винесено головним лікарем Міської санітарно-епідеміологічної станції міста Дніпропетровська Штепою Олександром Піноновичем.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник