Постанова № 30575373, 20.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2013 р. (10:55) Справа №801/1735/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участю секретаря судового засідання Залюбовської Л.В., представників сторін:

від позивача - Рудько Р.І.

від відповідача -Жукова О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕБУРГ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0002041502 яким донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість сумою 11644,66 грн., штрафні санкції сумою 2911,16 грн., та від 11.02.2013 № 0001171501, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток сумою 13391,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача, зазначених в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 31.01.2013 № 512/15.2/20703034, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у сумнівних контрагентів, укладені правочини з якими є "нікчемними", а господарські операції мають ознаки «безтоварності».

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позов, надав пояснення по суті справи, зазначив, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлено усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, висновки податкового органу безпідставно базуються лише на даних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента.

Представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити у його задоволенні,відповідно до підства та обставин, викладених в запереченнях, додатково зазначив, що перевіркою встановлено заниження задекларованого позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, господарські операції з постачання товарів (робіт, послуг) не спричиняють реального настання правових наслідків.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи 05.01.2006 (ідентифікаційний код юридичної особи 20703034), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі за текстом відповідач або ДПІ у м. Сімферополі) та є платником податку на додану вартість, ідентифікаційний податковий номер 207030301283 (а.с.12).

Предметом діяльності позивача за КВЕД є виробництво будівельних метелевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво металевих дверей і вікон, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною арматурою побутового призначення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля.

Посадовими особами ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС у період з 24.01.2012 по 31.01.2012 на підставі Наказу № 3160 від 07.12.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебург" (ідентифікаційний код юридичної особи 20703034) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» (код ЄДРПОУ 37081614), за період жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.01.2013р. № 512/15.2/20703034.

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п. п.138.8.1 п. п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, в загальній сумі 13391 грн., в тому числі: в 4 кв. 2011р. - 13391грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 11644,66 грн., у тому числі: в жовтні 2011 року - 9289,33 грн., в листопаді 2011р. - 2355,33 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 № 0002041502 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 11644,66 грн. (штрафних санкцій в сумі 2911,16 грн., разом у сумі 14555,83 грн.); та від 11.02.2013 № 0001171501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13391,00 грн. (штрафних санкцій в сумі 0,00 грн., разом у сумі 13391,00 грн. (а.с.41-44).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступне.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 11644,66 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту за період: жовтень 2011р. - 9289,33 грн., листопад 2011р. - 2355,33 грн., що був нарахований за відсутності належних первинних документів, по взаємовідносинам з "сумнівними" контрагентами по операціях, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування податкового кредиту.

Сума донарахування податку на прибуток у розмірі 13391,00 грн. визначена ДПІ у зв'язку з віднесенням до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за період: 2-й - 4-й квартал 2011 року в сумі 58223,00 грн., що були нараховані (сплачені) за відсутності належних первинних документів по взаємовідносинам з "сумнівними" контрагентами по операціях, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат.

Актом перевірки визначено та судом встановлено, що порушення допущені позивачем при нарахуванні та сплаті податку на прибуток є суміжними порушенням, допущеним ним при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість, тобто підставою для самостійного визначення податковим органом зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток послужили одні й ті самі порушення позивача, зазначені в п.3 акту перевірки.

Згідно Акту перевірки "сумнівним" контрагентом є ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) який має ознаки фіктивності.

"Сумнівність" операцій позивача з вказаними контрагентами, на думку ДПІ, пов'язана з наявністю акту про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин: № 21/22/37081614 з ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ37081614); інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АРМ «Аудит», пошуково-довідкової системи ДПА України «Картка платника», АРМ «Облік податків і платежів», АРМ «Звіт», АРМ «Облік», Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Також, в акті перевірки наведено зміст статей 42, 55, 173,174 Господарського кодексу України, статей 202,203, 625, 626, 629, 658, 662 Цивільного кодексу України, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", інших законодавчих актів та зазначено, що операції позивача з названими контрагентами оформлені формальними документами, не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що за період 2-4 квартали 2011 року позивачем задекларовано податок на прибуток всього у сумі 17766,00 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614) всього в сумі 13391,00 грн., в тому числі в 2-4 кварталі 2011 року в сумі 13391,00грн.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток у сумі в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 58223,00 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення за Актом перевірки виникло за рахунок того, що податковим органом не прийнято до складу валових витрат витрати по взаєморозрахункам з ПП "Пан Буд", які позивачем підтверджені документально та використовувались у його господарській діяльності.

Так, у період 2-4 квартал 2011 року, позивач мав правовідносини з ПП "Пан Буд", з яким уклав Договору № 286 від 01.10.2011 Про надання маркетингових послуг з дослідження кон'юнктури ринку покупців та демонстрація електроінструменту. Намір отримання сторонами реальних наслідків укладеного правочину підтверджується належним чином складеними первинними документами: договір, рахунки від 23.11.2011 № 1374 та від 20.11.2011 б/н виписки по рахунку, акти про надання послуг № 41 від 31.10.2011р. та № 58 від 31.11.2011р., податкові накладні від 20.10.2011 № 49 тавід 30.11.2011 № 104 податкові декларації.

10.05.2011 між Позивачем та ТОВ «Роберт Бош ЛТД» укладено договір про надання маркетингових послуг № 1605. На виконання зобов'язань за вказаним договором Позивачем укладено договір про надання маркетингових послуг № 286 від 01.10.2011 з ПП «Пан Буд». Вибір Позивачем контрагента було обумовлено його більш вигідним місцезнаходженням.

Отримані послуги сплачені позивачем у повному обсязі на рахунок ПП "Пан Буд", що підтверджується платіжними дорученнями від 19.10.2011 № 439516499 та від 22.11.2011 № 472110344.

Факт виконання договірних зобовязань підтверджується також листом про отримання послуг за договором від ТОВ «Роберт Бош ЛТД» № 131-б від 08.02.2013р..

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам ПК України.

Отже, скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011 року підтверджені документально, а висновки відповідача щодо заниження податку на прибуток у сумі 13391,00 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року у сумі 13391,00 грн. в результаті завищення скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 58223,00 грн. є безпідставними.

Сума донарахування ПДВ у розмірі 11644,66 грн. визначена ДПІ у зв'язку з завищенням податкового кредиту, що був нарахований за нікчемними угодами та за відсутності належних первинних документів по операціях з "сумнівними" контрагентами, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спрямовані на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

На думку ДПІ, позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту у жовтні 2011 ПДВ сумою 9289,33 грн., у листопаді 2011 - 2355,33 грн.

Судом встановлено, що за період: жовтень-листопад 2011р. позивачем нараховано податковий кредит у сумі 160475,00 грн. ПДВ, пов'язаний із придбанням робіт(товарів, послуг).

У перевіряємий період, а саме жовтень-листопад 2011 року позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи ПП "Пан Буд" також було зареєстроване платником податку на додану вартість у встановленому законом порядку з 17.06.2010 по 11.05.2012.

Як встановлено судом раніше, факт виконання робіт ПП "Пан Буд" у 2011 році на користь позивача підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Отримані податкові накладні відображені позивачем у Розділі І "Реєстру податкових накладних" до податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Вищезазначені податкові накладні мають усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 ПК України.

По даті отримання вказаних податкових накладних відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України позивачем нараховано податковий кредит. Як зазначалося судом раніше, отримані роботи, щодо яких був нарахований податковий кредит, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, податковий кредит у сумі 11644,66грн., у повному обсязі відповідає вимогам норм ПК України та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Отже, первинними документами бухгалтерського обліку обґрунтованість висновків ДПІ щодо заниження позивачем податкового кредиту та відповідно податку на додану вартість у сумі 11644,66 грн. спростовується у повному обсязі.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що податковий кредит у розмірі 11644,66 грн. по правовідносинам з ПП «Пан Буд» позивач сформував на підставі належно оформлених документів податкового обліку, які були складені за наслідками реального здійснення господарських операцій, у відповідному податковому періоді.

Крім того, суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Перевіряючи обґрунтованість та правомірність висновку відповідача, суд виходить з того, що відповідачем не враховано положення Цивільного кодексу України, зокрема ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Укладені позивачем правочини не визнавались судом не дійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом.

Як установлено в ч.2 ст.215 цивільного Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків врегульовані нормами "Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27.12.2010р. (далі - Порядок №1232).

Пунктом 3 вказаного Порядку № 1232 передбачено, що з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

За приписами п. 4 Порядку № 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Вимоги до оформлення запиту визначені п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, і також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Із аналізу положення п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу, п. 6, п. 7 Порядку № 1232 вбачається, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до п. 4.4 наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Згідно п. 4.6 зазначеного Наказу, за результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (далі - Довідка) (додаток 5) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій.

З наведених положень випливає, що акт (або Довідка), складені за наслідками зустрічної звірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення такої звірки або неможливості її проведення і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, зі змісту вищенаведеного вбачається, що право на внесення певної інформації до акту про проведення зустрічної звірки виникає у податкового органу за наслідками її проведення, з урахуванням тих фактичних обставин, які встановлені в результаті проведення звірки.

Чинним законодавством не передбачено відображення міркувань посадових осіб в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, відображення в актах про неможливість проведення зустрічної звірки суджень податкового органу по суті усіх проведених платником податків господарських операцій суперечить закону, який не передбачає такого порядку дій суб'єкта владних повноважень.

Про обґрунтованість позиції позивача свідчить також той факт, що ці акти про неможливість проведення перевірки контрагента були складені вже після здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податковими органами під час проведення документальної перевірки взагалі не досліджувалися первинні документи позивача щодо правовідносин із зазначеним вище контрагентом за перевіряємий період.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції з виконання робіт позивача з зазначеними вище контрагентами, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню чи відображенню в його обліку. Вони взагалі позивачу невідомі.

Платник податків не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована. Більш того, судом встановлено й фактичне використання отриманих робіт (товарів, послуг) у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 280,00 грн.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 20.03.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено у відповідності до ст. 160 КАС України.

Керуючись статтями 94, 158 -163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 11.02.2013 № 0002041502 та № 0001171501.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ебург" (ідентифікаційний код юридичної особи 20703034) судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 280,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.