Постанова № 30574366, 03.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року № 2 a-5336/09/1370

14 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

від позивача Лешик І.П.

відповідача Рихвицький Р.А

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про спонукання до вчинення дій.

Обставини справи.

Позивач, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати відповідача, Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради виконати постанову №1/8ф від 16.04.2009 року по накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі 101647 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з проведенням будівельних робіт без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, до відповідача на підставі ст. 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування»№ 208/94 від 14.10.1994 року (далі Закон №208/94) застосовано штрафну санкцію у розмірі 101647 грн., яка відповідачем у визначений законом термін не сплачена.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2009 року провадження у справі зупинено у зв'язку з оскарженням відповідачем у судовому порядку постанови №1/8ф від 16.04.2009 року, а ухвалою суду від 06.03.2013 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог та назви відповідача, відповідно до якої просить стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради штраф в розмірі 101647 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що частина робіт виконана до відповідача іншою особою, яка і мала отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

в с т а н о в и в:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 10.03.2009р. проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва щодо проведення реконструкції та капітального ремонту внутрішніх каналізаційних мереж на вул. Городоцькій, 171-173 в м. Львові., про що складено акт (а.с.6-7).

Проведеною перевіркою встановлено та зафіксовано у акті, що замовником (забудовником) будівництва є Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради. Будівельні роботи виконувао ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1». Перевірку проведено в присутності представника-старшого виконроба ВАТ «Львівського спеціалізованого будівельно-монтажного управління №1» Рудика Олексія Михайловича. Будівництво даного об'єкта здійснюється на підставі рішення виконкому Львівської міської ради № 868 від 15.08.2008 р.

Під час проведення перевірки встановлено, що виконуються будівельні роботи по реконструкції та капітального ремонту внутрішніх каналізаційних мереж на вул. Городоцькій, 171-173 в м. Львові без дозволу на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій».

Приписом від 10.03.2009р. №1/4ф (а.с.9) запропоновано відповідачу представити до 23.03.2009р. в інспекцію держархбудконтролю у Львівській області проектну документацію, паспортні дані працівників, відповідальних за виконання будівельних робіт, довідку про вартість виконаних робіт на вищевказаних об'єктах реконструкції (капітального ремонту) та попереджено, що за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання цього припису підприємство несе відповідальність передбачену статтею 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування».

ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління №1» надало довідку від 20.03.2009 р. № 58/01 про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт згідно припису інспекції ДАБК у Львівській області № 1/4ф від 10.03.2009р на суму 203293 грн. (а.с.32).

У подальшому, 16.04.2009р. заступником начальника інспекції ДАБК у Львівській області винесено постанову № 1/8ф про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування на Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у розмірі 101647 грн. (а.с.5).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно повязані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обовязків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст викладених норм процесуального права та зважаючи на те що вимогами заявленого позову є стягнення штрафних санкцій, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, обґрунтованість їх розміру, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

У пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України, справу адміністративної юрисдикції визначено, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).

Компетенція адміністративних судів відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Частиною 2 статті 50 КАС України встановлено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ч. 1. ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч.3 ст.6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).

Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій відповідно до ст. 31 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699-ІІІ від 20.04.200р. (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»№687-XIV від 20.05.1999р. (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснюється в установленому законодавством порядку для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно з п. п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державний архітектурно-будівельний контроль» №225 від 25.03.1993р., державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів (далі - затверджені проектні рішення), місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності незалежно від форм власності під час забудови територій і населених пунктів, розміщення, будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, реставрації архітектурних пам'яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію»№1434 від 18.10.2006р. (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).

Підпунктом 7 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію» встановлено, що Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірку: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, паспортів, сертифікатів та іншої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх обєднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»№ 208/94-ВР від 14.10.1994 р. передбачено, що підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Такі обставини, (тобто ті, що встановлені в судовому рішенні іншого суду, яке набрало законної сили (ч.1, ч.4 ст.72 КАС України)) є преюдиційними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2009 року залишеною без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суд від 12.06.2012 року відмовлено відповідачеві у задоволенні позовних вимог про скасування постанови № 1/8ф від 16.04.2009р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування на Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у розмірі 101647 грн.

Відповідно до вказаної постанови судом встановлено правомірність накладення на відповідача штрафу у розмірі 101647 грн.

Відтак питання правомірності застосування штрафних санкцій не може бути відповідно до ст. 72 та ст.138 КАС України предметом доказування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким такі санкції застосовані вже було предметом судового розгляду, а отже суд не має права у межах розгляду даної справи здійснювати його повторний правовий аналіз.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень, який вправі звертатися до адміністративного суду із заявленими вимогами, постанова позивача у встановленому законом порядку не скасована, штраф до відповідача позивачем застосовано у порядку та розмірі згідно діючого законодавства, сума штрафу відповідачем добровільно не сплачена, відтак позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (м. Львів вул. Горбачевського 10, ЄДРПОУ 04056049) штраф у розмірі 101647 (сто одна тисяча шістсот сорок сім) грн. до державного бюджету Франківського району м. Львова, ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО (ЄДРПОУ) 37965138, р/р 31117106700005, код платежу 21081100.

3. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2013 р. о 12:00 год.

Суддя Коморний О.І.