Постанова № 30568103, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5015/4152/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Плюшка І.А., Кочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р.у справі№ 5015/4152/12 господарського суду Львівської області за позовомпрокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4провідшкодування 345 100,00 грн. збитків, пов'язаних із зберіганням демонтованих рекламних конструкційза участю представників сторін:

від позивача: Малець Н.М., дов. від 28.03.2013

від відповідача: не з'явилися

від прокуратури (ГПУ): Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року прокурор Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 345 100,00 грн. збитків, пов'язаних зі зберіганням демонтованих рекламних конструкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач на підставі договору від 27.05.2010р. про припинення зобов'язання передачею відступного від ТОВ ТРК "Медіамакс" набув право власності на рекламні конструкції в кількості 116 шт. Зазначені рекламні конструкції були демонтовані позивачем у зв'язку із скасуванням дозволів на розміщення реклами, виданих ТОВ "ТРК "Медіамакс", та перебувають на складі позивача. Однак, оскільки відповідач не повідомив органи місцевого самоврядування про набуття права власності на рекламні конструкції та не звернувся у встановлений чинним законодавством місячний строк із заявою про переоформлення дозволу на розміщення реклами, то він, як власник зазначених конструкцій, зобов'язаний відповідно до Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011р. та ст. 526 ЦК України відшкодувати позивачу збитки - витрати за зберігання зазначених демонтованих рекламних конструкцій протягом періоду з 30.03.2012р. по 20.09.2012р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02-05.01.2012 р. (суддя Кітаєва С.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" 249 934, 00 грн. збитків та в дохід державного бюджету України 4 998, 68 грн. судового збору. В решті частині вимог в задоволені позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що рекламні конструкції зберігались позивачем з вини відповідача, оскільки відповідач, набувши 29.05.2010р. право власності на рекламні конструкції, в порушення вимог Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р., та Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради № 1173 від 19.11.2004р., не звернувся протягом місячного строку з дня набуття права власності, до уповноваженого органу із заявою про переоформлення дозволу на розміщення реклами, а відтак після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлення рекламних конструкцій та їх зберігання несе саме відповідач.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що задоволенню підлягають збитки, розраховані за періоди, коли майно (рекламні конструкції) не перебувало під арештом, оскільки згідно вимог ст.ст. 41, 45 Закону України "Про виконавче провадження" під час перебування майна під арештом витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в т.ч. і зберіганням майна боржника, стягуються з боржника в порядку виконавчого провадження.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. (колегія суддів у складі: Краєвська М.В. - головуючий, Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та стали наслідком порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 10.06.2009р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (уповноважений орган), комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" (оператор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Медіамакс" (користувач) укладено договір № 68 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів для розміщення реклами в межах м.Львова, згідно з "Правилами розміщення зовнішньої реклами у місті Львові", чинними на час видачі дозволів. Термін дії договору встановлено з 19.06.2009р. по 19.06.2014р.

У зв'язку з невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Медіамакс" договірних зобов'язань щодо здійснення платежів за користування місцями для розміщення реклами, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 318 від 19.03.2010р. дозволи на розміщення реклами ТОВ "ТРК "Медіамакс" були скасовані та зобов'язано останнє здійснити у 3-денний термін демонтаж рекламних конструкцій.

Оскільки ТОВ "Телерадіокомпанія" Медіамакс" вимог про проведення демонтажу не виконало, Наказом Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 10-Д від 08.04.2010р. зобов'язано КП "Адміністративно-технічне управління" до 08.08.2010р. демонтувати 131 конструкцію зовнішньої реклами ТОВ "ТРК "Медіамакс", дозволи на розміщення яких скасовані рішенням виконавчого комітету, оформити демонтаж актом і передати демонтовані конструкції на зберігання.

27.05.2010 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (кредитор, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія" Медіамакс" (боржник) укладено договір про припинення зобов'язання передачею відступного, відповідно до умов якого ТОВ "ТРК "Медіамакс" відступило право власності на рекламні конструкції ФОП ОСОБА_4

Відповідно до умов вказаного договору рекламні конструкції передаються у місці їх встановлення чи зберігання (п.1.3 договору). Право власності на рекламні конструкції боржник втрачає, а кредитор отримує з моменту передачі відступного боржником кредитору (п. 3.4. договору).

На виконання умов договору, 29.05.2010р. між ТОВ "ТРК "Медіамакс" та ФОП ОСОБА_4 підписано акт прийому-передачі відступного № 2, згідно якого останній отримав у власність рекламні конструкції.

Протягом періоду з 22.06.2010 р. по 30.06.2010р. комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" на виконання наказу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 10-Д від 08.04.2010р. провело демонтаж рекламних конструкцій по 116 позиціях, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій.

Листом № 2410-08-5612 від 29.07.2010р. КП "Адміністративно-технічне управління" повідомило ТОВ "ТРК "Медіамакс" про проведення демонтажу 116 рекламних конструкцій та знаходження їх на складі комунального підприємства, а також просило скерувати уповноваженого представника для отримання демонтованих конструкцій та відшкодувати вартість робіт по демонтажу згідно виставленого рахунку.

За твердженням позивача, про перехід права власності на рекламні конструкції до ФОП ОСОБА_4 ні орган місцевого самоврядування, ні позивач не знали і не могли знати, оскільки договір про припинення зобов'язання передачею відступного від 27.05.2010 р., згідно з яким право власності на рекламні конструкції перейшло від ТОВ "ТРК "Медіамакс" до ФОП ОСОБА_4, державній реєстрації, опублікуванню в пресі та іншому оприлюдненню не підлягав. З укладеним договором КП "Адміністративно-технічне управління" ознайомилось безпосередньо в судовому засіданні у справі за позовом ФОП ОСОБА_4 до КП "Адміністративно-технічне управління" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У грудні 2011 року КП "Адміністративно-технічне управління" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до СПД ФО ОСОБА_4 та ТОВ "ТРК "Медіамакс" про відшкодування шкоди на суму 1 140 140, 06 грн. (справа № 5015/7350/11). Рішенням господарського суду Львівської області від 28.02.2012р. у справі № 5015/7350/11 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ТРК "Медіамакс" на користь КП "Адміністративно-технічне управління" 96 340, 06 грн. збитків, понесених позивачем на демонтаж та транспортування рекламних конструкцій. Стягнуто з СПД ФО ОСОБА_4 на користь КП "Адміністративно-технічне управління" 58 752, 00 грн. збитків, пов'язаних зі зберіганням демонтованих рекламних конструкцій, за період з 30.06.2010р. по 30.07.2010р. (від дня закінчення демонтажу рекламних конструкцій та передання їх на зберігання комунальному підприємству до дня накладення державним виконавцем Залізничного ВДВС Львівського МУЮ арешту на демонтовані конструкції - акт опису та арешту майна від 30.07.2010р.). В решті частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2012р. у зазначеній справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги до ТОВ "ТРК "Медіамакс" суди попередніх інстанцій у справі № 5015/7350/1 виходили з того, що передання права власності на рекламні конструкції ФОП ОСОБА_4 не звільнило ТОВ "ТРК" Медіамакс" від виконання обов'язку щодо їх демонтажу, а збитки у вигляді витрат на демонтаж рекламних конструкцій спричинені КП "Адміністративно-технічне управління" внаслідок винної поведінки ТОВ "ТРК" Медіамакс". Суди також дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_4 збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів, оскільки останні зберігались КП "Адміністративно-технічне управління" з вини ФОП ОСОБА_4, так як після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлених рекламних конструкцій несе останній.

Крім того господарськими судами у справі № 5015/7350/11, а також у справі № 5015/6223/11 за позовом СПД-ФО ОСОБА_4 до Залізничного відділу ДВС Львівського міського управління юстиції, КП "Адміністративно-технічне управління" та ТОВ "ТРК Медіамакс" про виключення з акту опису та звільнення з-під арешту рекламних конструкцій в кількості 117 штук встановлено, що 30.07.2010р. державним виконавцем Залізничного ВДВС Львівського МУЮ складено Акт опису й арешту майна серії АА № 814761, відповідно до якого описано та арештовано рекламні конструкції у кількості 117 одиниць, спірне майно передано на зберігання КП "Адміністративно-технічне управління".

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2012р. у справі № 5015/6223/11 позов СПД-ФО ОСОБА_4 задоволено частково. Виключено з акту опису АА №814761 за звільнено з-під арешту рекламні конструкції в кількості 117 штук. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про виключення з акту опису майна, звернутих до ДВС. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2012р. у справі № 5015/6223/11 рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2012р. змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції. Виключено з акту опису серії АА №814761 та звільнено з-під арешту рекламні конструкції в кількості 116 штук.

Звертаючись з позовом у даній справі (№ 5015/4152/12), прокурор Залізничного району міста Львова в інтересах держави в особі комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" заявив вимогу про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_4 345 100,00 грн. збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів за період з 30.03.2012р. по 20.09.2012р. (з наступного дня, після прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови від 29.03.2012р. у справі № 5015/6223/11, якою виключено з акту опису серії АА №814761 від 30.07.2010р. та звільнено з-під арешту рекламні конструкції в кількості 116 штук до дня подання позову у даній справі (№ 5015/4152/12).

Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах здійснюється на підставі дозволів, які надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах регулюються Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003р. (надалі - Типові правила).

Пунктом 30 Типових правил передбачено, що у разі набуття права власності на рекламний засіб іншою особою або передачі його в оренду дозвіл підлягає переоформленню. Особа, яка набула права власності на рекламний засіб або орендувала його, протягом одного місяця з дня виникнення права власності (користування) рекламним засобом звертається до робочого органу із заявою у довільній формі про переоформлення дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, право власності на рекламні конструкції ФОП ОСОБА_4 набув 29.05.2010р. - з моменту підписання акту прийому-передачі відступного № 2, однак протягом встановленого Типовими правилами місячного строку із заявою про переоформлення дозволів на розміщення реклами, як того вимагає чинне законодавство, до уповноваженого органу не звертався. При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що посилання відповідача на заяву від 14.06.2010р. про надання дозволу на розміщення реклами є безпідставним, оскільки зазначена заява стосується отримання дозволу лише на 1 щит по вул. Замарстинівській, 178, у видачі якого йому було відмовлено через порушення вимог Правил розміщення реклами у місті Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету № 569 від 21.05.2010р.

Згідно з пунктом 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011р., витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники. Підпунктом 13.4.2. пункту 13.4. Правил благоустрою м. Львова встановлено, що плата за зберігання спеціальної конструкції справляється у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що рекламні конструкції зберігались позивачем з вини відповідача, оскільки після закінчення місячного строку для отримання дозволів відповідальність за законність встановлення рекламних конструкцій несе відповідач. Таким чином суди вірно зазначили про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді плати за зберігання рекламних щитів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що збитки за зберігання рекламних конструкцій розраховані позивачем за період з 30.03.2012р. по 20.09.2012р. та складають 345 100, 00 грн.

Однак, місцевий господарський суд провів власний розрахунок розміру витрат за зберігання рекламних конструкцій, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, та задовольнив позовні вимоги частково, стягнувши з відповідача 249 934, 00 грн. збитків. При цьому за розрахунком суду витрати позивача за період зберігання:

- з 30.03.2012р. по 03.05.2012р. (35 днів зберігання) 116 рекламних конструкцій склали 69 020, 00 грн.;

- з 07.05.2012р. по 22.07.2012р. (67 днів зберігання) 116 рекламних конструкцій склали 132 124, 00 грн.;

- витрати за період зберігання з 13.07.2012р. по 20.09.2012р. (70 днів зберігання) 41 рекламної конструкції склали 48 790, 00 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий розрахунок суду правильним, оскільки місцевий господарський суд при його проведенні правомірно врахував вимоги статей 41, 45 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких під час перебування майна під арештом витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, в т.ч. і зберіганням майна боржника, стягуються з боржника в порядку виконавчого провадження та розрахував витрати позивача за зберігання рекламних конструкцій лише за періоди, коли майно (рекламні конструкції) не перебувало під арештом.

При цьому, слід зазначити, що місцевим господарським судом під час розрахунку допущено описку щодо визначення періоду зберігання рекламних конструкцій, а саме: замість періоду зберігання з 07.05.2012р. по 12.07.2012р. зазначено період з 07.05.2012р. по 22.07.2012р., однак сума витрат за період з 07.05.2012р. по 12.07.2012р. розрахована судом вірно.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач, на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків - витрат за зберігання демонтованих рекламних конструкцій за періоди з 30.03.2012р. по 03.05.2012р. у розмірі 69 020, 00 грн., з 07.05.2012р. по 12.07.2012р. у розмірі 132 124, 00 грн. та з 13.07.2012р. по 20.09.2012р. у розмірі 48 790, 00 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. у справі № 5015/4152/12 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко