Постанова № 30567983, 09.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5021/2356/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" на рішеннявід 27.06.2012господарського суду Сумської області та на постанову від 15.10.2012Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/2356/2011господарського суду Сумської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Группінвест", 2) Арбітражного керуючого Відкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" Пересадько Р.І., 3) Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Сумської філії

прозобов'язання вчинити певні діїВ судове засідання прибули представники сторін:

позивачане з'явились;відповідачане з'явились;третьої особи-1не з'явились;третьої особи-2не з'явились;третьої особи-3не з'явились;Відповідно до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 08.04.2013 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Шевчук С.Р.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивач - Відкрите акціонерне товариство "Агротранссервіс" (надалі - ВАТ "Агротранссервіс") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина" (надалі - ПАТ КБ "Надра" в особі філії ПАТ КБ "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина", відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Группінвест" (надалі - ТОВ "Компанія "Группінвест"), Арбітражного керуючого ВАТ "Агротранссервіс" Пересадько Р.І., Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Сумської філії (надалі - ДП "Інформаційний центр" МЮУ в особі Сумської філії) про припинення господарських правовідносини між ПАТ КБ "Надра" та ВАТ "Агротранссервіс" за Договором застави майна № 16/1 від 28.12.2006; усунення перешкод, що чиняться ПАТ КБ "Надра" у здійсненні права власності ВАТ "Агротранссервіс" на належне йому рухоме майно шляхом виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 4484585 від 12.02.2007 реєстратором Сумською філією ДП "Інформаційний центр" МЮУ, об'єкти обтяження згідно даної заяви; а також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи (з урахуванням заяви від 31.05.2012 про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.06.2012 у справі № 5021/2356/2011 (суддя Зражевський Ю.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 (колегія суддів: Білоусова Я.О. - головуючий, судді - Лакіза В.В., Фоміна В.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ВАТ "Агротранссервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішння господарського суду Сумської області від 27.06.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами надано невірну юридичну оцінку обставинам справи та було неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не застосовано до спірних правовідносин ст. 559 Цивільного кодексу України, враховуючи, що підставою позову був факт непред'явлення банком у встановлений цією нормою матеріального права строк вимоги до поручителя про виконання забезпеченого зобов'язання, що є порушенням приписів ст. ст. 43, 82 ГПК України та підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Сумське регіональне управління "Слобожанщина" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра") (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Группінвест" (Позичальник) укладений Договір кредитної лінії № 01/2006/300761048, за умовами якого Кредитор (Банк) надав Позичальнику кредитні кошти в межах відкритої кредитної лінії у сумі 6 000000,00 грн., з остаточною датою повернення кредиту до 30.09 2007.

28.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Надра" в особі філії Сумське регіональне управління "Слобожанщина" (Заставодержатель) та ВАТ "Агротранссервіс" (Заставодавець) укладений Договір застави майна № 16/1, за яким Заставодавець в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (ТОВ "Компанія "Группінвест"), що випливають з Договору кредитної лінії № 01/2006/300761048, передав в заставу Заставодержателю належне йому рухоме майно (транспортні засоби, обладнання та інвентар) та зобов'язався, у разі невиконання Позичальником кредитних зобов'язань, повернути до 30.09.2007 кредит у сумі 6 000 000,00 грн.; сплатити відсотки за користування кредитом із розрахунку 17% річних відповідно до вимог кредитного договору, якщо інше не передбачено додатковими угодами до нього; сплатити пеню, штрафи в розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором, та відшкодувати збитки у випадках, передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України; достроково повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним у випадках дострокового стягнення Заставодержателем кредиту та відсотків за користування ним відповідно до умов, передбачених кредитним договором.

Позивач звертаючись до суду з позовом про визнання припиненими господарських правовідносини між ПАТ КБ "Надра" та ВАТ "Агротранссервіс" за Договором застави майна № 16/1 від 28.12.2006 та усунення перешкод, що чиняться ПАТ КБ "Надра" у здійсненні права власності ВАТ "Агротранссервіс" на належне йому рухоме майно шляхом виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 4484585 від 12.02.2007, свої вимоги обгрунтовує виходячи з тлумачення положень ст. ст. 509, 546, 548, 572, 583, 553 Цивільного кодексу України, і зазначає, що передання власного майна в заставу для забезепчення зобов'язань третьої особи є майновою порукою, тобто різновидом поруки, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми права, що регулюють відносини поруки, і зокрема, частина 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. При цьому позивач посилається на те, що в Договорі застави майна № 16/1 від 28.12.2006 сторонами не встановлено строку його дії, а Банк у встановлені законом строки не звернувся до майнового поручителя з вимогою виконання основого договору забезпеченого порукою, тому договір застави є припиненим в силу закону.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстнції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідано до частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правова природа застава полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Отже, застава є окремим видом забезпечення, що регулюється нормами парграфа 6 (статтями 572 - 593) глави 49 Цивільного кодексу України та Законом України "Про заставу", норми якого є спеціальними по відношенню до норм, встановлених ЦК України, і на регулювання правовідносин застави не поширюються окремі норми цивільного законодавства про поруку (параграф 3 статті 553-559 глави 49 Цивільного кодексу України), яка є окремим способом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізація предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

В силу ст. 28 Закону України "Про заставу", застава припиняється у разі: припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставне майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Враховуючи те, що підстави припинення застави, як окремого виду забезпечення виконання зобов'язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону та спеціального закону, у суда відсутні правові підстави вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовий статус поручителя і заставодавця (майнового поручителя) врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону, а тому відсутні правові підстави для визнання припиненими праводідносин сторін по Договору застави майна № 16/1 від 28.12.2006 на підставі частини 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зазначені висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, а також правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у численних постановах у справах даної категорії, що, в силу ст. 11128 ГПК України, є обов'язковими для застосування судами нижчих інстанцій.

Отже, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Агротранссервіс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 та рішення господарського суду Сумської області від 27.06.2012 у справі № 5021/2356/2011 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук