Рішення № 30563991, 02.04.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" квітня 2013 р. Справа № 906/99/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кудрявцев В.М. - предст. за довір. від 01.01.13 р. (дійсн. до 31.12.15 р.) - паспорт серії АЕ 809433 вид. Центр-Міським РВ Криворізьким МУ УМВД України в Дніпропетровській обл.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (м.Кривий Ріг)

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м.Малин Житомирська область)

про стягнення 89698,75 грн.

21.01.13 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" звернувся з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" про стягнення 89698,75 грн., з яких: 62250, 00 грн. попередньої оплати товару, 15824, 37 грн. - сума пені, 1115, 38 грн. - 3% річних з простроченої суми, 10509, 00 грн. - штрафу.

Ухвалою від 22.01.13 р. господарський суд порушив провадження у справі та вжив заходів щодо підготовки справи до розгляду.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов Додатку №2 до Договору №№121/03 поставки продукції від 19 грудня 2011р., відповідно до виставленого відповідачем рахунку №22 від 07.03.2012р. здійснив попередню оплату в сумі 62250, 00 грн. за ланку гусениці 187-01.00.1100, однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав взагалі, чим допустив істотне порушення умов договору, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогою про повернення попередньої оплати коштів в сумі 62250, 00 грн. Внаслідок порушення договірних зобов'язань позивач вимагає також стягнути з відповідача як договірні санкції ( штраф та пеню), так і 3% річних, що грунтуються на законі.

В якості правових підстав позову позивачем визначено ст.ст. 526,549,625 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 265 ГК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну предмета або підстави позову, а також відповідачем не подано зустрічного позову.

Уповноважений представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та у додаткових поясненнях.

Відповідач в ході вирішення спору по суті участі уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У надісланих 28.02.2013р. на адресу суду запереченнях відповідач заперечує проти позовних вимог позивача, з підстав, у ньому наведених (віа.с. 38-43).

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки згідно ч.3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, господарський суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до ст. 75 ГПК України вирішує спір за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Заслухавши уповноваженого представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2011р. між ПАТ "Малинським дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єксімтрейд" був укладений Договір №121/03 поставки продукції від 19.12.2011р., згідно умов якого постачальник (відповідач) зобов'язався виготовити, поставити і передати у власність покупця (позивача), а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію (далі за текстом - Договір №121/03).

Кількість, номенклатура, асортимент, якісні характеристики продукції, строк і умови поставки, форма оплати, ціна за одиницю і загальна вартість визначається сторонами в додатках (специфікаціях) до Договору, яка є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору №121/03).

Строки і умови поставки продукції вказуються у додатках (специфікаціях) до даного Договору (п. 3.1. Договору №121/03).

Продукція вважається поставленою постачальником (відповідачем) і прийнятою покупцем (позивачем) з моменту підписання видаткової накладної представниками обох сторін (п. 3.2. Договору №121/03).

У п. 4.6. Договору №121/03 сторони домовились, що покупець (позивач) оплачує продукцію на основі рахунку-фактури на вказаному в ньому розрахунковому рахунку на протязі трьох банківських днів з моменту його виставлення.

Як випливає із змістів п.5.5., 5.8 Договору №121/03, за порушення передачі продукції, передачу меншої кількості, ніж передбачено даним Договором, постачальник (відповідач) виплачує покупцю (позивачу) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час затримки поставки продукції від вартості недопоставленої продукції, але не більше ніж за півроку; за односторонню безпідставну відмову від виконання своїх обов'язків по договору , крім неустойки, передбаченої п.6.5 і п.6.6. ( в нумерації пунктів допущена описка) , винна сторона виплачує потерпілі стороні штраф в розмірі 5% від вартості договору.

У специфікації № 1 ( додаток № 1 до Договору №121/03) сторони домовились про поставку товару ( трак ЭКГ -5 (34 шт.) вартістю 85680,00 грн. у грудні 2011 року на умовах СРТ - склад покупця згідно Інкотермс -2000 при умові виконання покупцем попередньої оплати в розмірі 100% ( а. с. 15 )

У специфікації № 2 ( додаток № 1 до Договору №121/03) сторони домовились про поставку товару ( ланка гусениці 187-01.00.1100 ( 83 штж.) вартістю 124500,00 грн. у березні 2012 року на умовах EXW - склад постачальника згідно Інкотермс -2000 при умові виконання покупцем попередньої оплати в розмірі 50% ( а.с. 16).

Судом встановлено, що відповідач не виставив позивачу рахунок - фактуру із визначеним у ньому рахунком для перерахування позивачем попередньої оплати в розмірі 85680,00 грн. за специфікацією № 1.

Судом встановлено, що відповідач виставив рахунок № 22 від 07.03.12 року для перерахування позивачем попередньої оплати в розмірі 50% від загальної суми поставки товару - 124500,00 грн. ( а с. 17).

Позивачем кошти сплачено 14.03.2012 року в розмірі 62250,00 грн. ( а с. 18).

Листом - вимогою за вих. № 04/05-1 від 04.05.12 року позивач вимагав повернення сплачених коштів у зв'язку з непоставкою товару у визначений в специфікації строк ( а с. 19).

Зазначену вимогу відповідачем отримано 16.05.12 року , однак залишено без реагування (а. с.19).

Позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти у листопаді 2012 року (а.с. 22).

Зазначену вимогу відповідачем отримано 15.11.12 року , однак повторно залишено без реагування (а. с.25).

Зазначене зумовило звернення позивача з позовом до суду. У запереченнях на позов відповідач визнає, що допустив прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за специфікацією № 2 лише частково, оскільки відповідно до накладних № 49 від 11.04.12року та № 50 від 11.04.12р. поставив його на загальну суму 46500,00 грн. Доводить, що про можливе прострочення виготовлення товару сторони домовились у договорі шляхом встановлення за це відповідальності. Оскільки можливість виготовлення і поставки товару в цілому існує, тому позовні вимоги вважає безпідставними. Більше того, у відповідності до п.5.7 Договору в разі відмови покупця від продукції після його запуску в виробництво і часткового або повного його виготовлення , сума передплати не повертається, а покупець , крім цього, сплачує постачальнику витрати та збитки , спричинені такою відмовою ( а. с. 38-42).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7 , 33 , 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки Договір №121/03 є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 ГК України та главою 54 розділом 1 ЦК України (ч.6 ст. 265 ГК України ).

Зобов'язання за цим договором мають двосторонній характер , тобто покладають як на позивача, так і на відповідача певні обов'язки, при цьому в зобов'язаннях за договором кожна із сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку ( ч.1 ст. 538 ЦК України). Правило про часовий розрив між виконанням зобов'язання позивачем і відповідачем передбачене у розділах 3 та 4 Договору та відповідає ч. 2 ст. 538 ЦК України .

Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

Частина 1 ст. 620 ЦК України та ч.5 ст. 266 ГК України конкретизують принцип реального виконання зобов'язання стосовно зобов'язання передати кредиторові у власність або користування індивідуально визначену річ ( ст. 184 ЦК України).

Тому, за загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК У, ст. 525 ЦКУ).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцю.

У ч. 1 ст. 664 ЦК України зазначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним:

1) у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У статті 197 ГК України також зазначено, що господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

Сторони домовились, що товар за першою специфікацією мав бути поставлений на умовах СРТ - склад покупця згідно Інкотермс -2000. Зазначена умова поставки визначає обов'язок постачальника замовити транспортування товару покупцеві (укласти договір з перевізником та оплатити його послуги) та передати товар перевізнику. Про такі умови поставки йдеться у ч. 2 ст. 664 ЦК України. За другою специфікацією товар мав бути поставлений на умовах EXW - склад постачальника згідно Інкотермс -2000 . Зазначена умова поставки покладає мінімальні обов'язки на постачальника товару , оскільки саме покупець повинен сам приїхати за товаром та забрати його зі складу постачальника чи іншого обумовленого місця. Постачальник повинен тільки надати покупцеві можливість забрати товар. За таких умов поставки постачальник не несе жодних транспортних витрат та не компенсує такі витрати покупцеві.

Однак згідно абз. 3 частини 1 статті 664 ЦК України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Таким чином, виконання зазначеного зобов'язання покладається законом саме на відповідача як продавця товару.

Однак , як свідчать матеріали справи, відповідач зобов'язання із поставки товару позивачу на визначених у специфікаціях №№ 1 та 2 умовах ( СРТ - склад покупця та EXW - склад постачальника) так і не виконав. Надані накладні №№ 49 та 50 від 11.04.12 року не є належними доказами виконання зобов'язання з поставки , оскільки не відповідають п. 3.2 Договору № 121/3 та ст. 9 " Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку" Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окрім того, доказів повідомлення позивача, по-перше, про запуск у виробництво ланок гусениці 187.01.00.1100 та про готовність товару станом на 11.04.12 року до відвантаження за специфікацією № 2 - не подав. За наведених обставин, позивач не знав та не міг знати про відсутність у нього права на відмову від прийняття виконання зобов'язання в натурі станом на 11.04.12 року та про право забрати товар зі складу відповідача станом на цю дату, про що додатково доводить його лист вимога про повернення попередньої оплати у травні 2012 року.

Оскільки сторони у Договорі № 121/3 не обумовили конкретний строк прострочки, зі збігом якого у позивача тільки виникає право на односторонню відмову від прийняття виконання в натурі, слід вважати, що таке право виникло у позивача з 01 квітня 2012 року, якщо 31 березня 2012 року приймати за останній день виконання зобов'язання відповідачем. Однак правом на відмову від прийняття виконання в натурі позивач скористався лише 04.05.12року, а зобов'язання з виконання обов'язку в натурі у відповідача взагалі припинилося 16.05.2012 року. Тому посилання відповідача на пункт 5.7 Договору № 121/3 , що визначає правові наслідки безпідставної відмови позивача від прийняття товару, є безпідставними та судом не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати ( тобто відмовитися від прийняття виконання).

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця , а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця , останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову ( постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Як свідчать матеріали справи, позивач листом за вих. № 04/05-1 від 04.05.12р. вимагав повернення попередньої оплати в сумі 62 250,00 грн., оскільки на дату її надіслання відповідачу всі обумовлені строки поставки товару настали.

Оскільки у вимозі про повернення попередньої оплати встановлений строк для її виконання - 3 банківських дні з моменту отримання листа, тому останній збіг 21 травня 2012 року, тобто до звернення позивача з позовом до суду 21.01.13 року.

Таким чином, позовна вимога про стягнення попередньої оплати в сумі 62 250,00 грн. є доведеною належним чином та підлягає судовому захисту.

Однак господарський суд не погоджується із позовною вимогою про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1115,38 грн. , розраховану із суми неповернутої попередньої плати 62 250,00 грн. за період з 22.05.12 року по 24.12.12 року., оскільки вважає її передчасною, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 625 ГПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначення поняття "грошового зобов'язання" як нормативну дефініцію містить лише Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( В редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011).

Згідно статті 1 даного Закону, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до частин 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 5 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Оскільки рішення суду про виникнення грошового зобов'язання в частині повернення попередньої оплати станом на день звернення з позовом не було, попередня оплата ще не стала грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару, тому нарахування 3% річних з простроченої суми є безпідставним ( пункт 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/224/2012 від 27.02.2012р.). Таке нарахування буде можливим лише у разі невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, з моменту набрання ним чинності.

З врахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку відмовити позивачу у стягненні 3% річних на суму 1115,38 грн.

Стосовно вимоги про стягнення пені за прострочку поставки товару за двома специфікаціями на загальну суму 15 824,37 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як зазначалося раніше, п. 5.5. Договору № 121/03 передбачено відповідальність відповідача за порушення термінів поставки товару покупцю у вигляді сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час , але не більше чим за півроку. За характером нарахування визначена у цьому пункті договору неустойка є пенею.

Зазначена умова Договору не суперечить ст.ст. 9, 549, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 199 , 230, 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України, тому судом приймається до уваги при вирішенні спору за позовними вимогами про стягнення, зокрема, пені за порушення строку поставки товару ( постанова Верховного Суду України від 22.11.2010р. у господарській справі №14/80-09-2056).

Судом встановлено, що відповідачем в порушення договірних домовленостей ( п. 4.6) не виставлено рахунок - фактуру з вказаним у ньому розрахунковим рахунком для здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 100% за трак ЭКГ -5 (34 шт.) на загальну суму 85680,00 грн. та не передано товар на визначених сторонами умовах поставки і по сьогоднішній день.

Отже , відповідач вважається таким, що до цих пір прострочує виконання зобов'язання з поставки ( ст. 612 ЦК України). Однак позивач у відносинах попередньої оплати за специфікацією № 1 не вважається боржником, що прострочує, оскільки зобов'язання ним не могло бути виконане внаслідок прострочення відповідача як кредитора, яким не виставлено рахунок - фактуру з вказаним у ньому розрахунковим рахунком ( ст. 613 ЦК України). Оскільки сторони домовились саме про такий спосіб розрахунку , то позивач правомірно утримався від здійснення попередньої оплати на будь-який відомий йому розрахунковий рахунок відповідача.

За наведених обставин , господарський суд погоджується із позовною вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 6 486,87 грн. за період з 01.01.12року по 30.06.12 року, оскільки прострочка відповідача в поставці товару за специфікацією № 1 на суму 856800, 00 грн. тривала до дати звернення з позовом до суду - 21.01.2013 року, а позивач в активній формі не відмовився від прийняття зобов'язання в натурі.

Господарський суд частково погоджується із позовною вимогою про стягнення з відповідача пені в сумі 2347,13 грн. за період з 01.04.12року по 16.05.12 року, оскільки прострочка відповідача в поставці товару за специфікацією № 12 на суму 124500, 00 грн. тривала до 16.05.12року ( дата отримання відповідачем відмови від прийняття зобов'язання в натурі та повернення попередньої оплати). Тобто за приписами ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання за специфікацією № 2 у повному обсязі воно припинилося з 17.05.12 року.

З врахуванням вище викладеного, у стягненні пені за період з 17.05.12 року по 30.09.12 року в сумі 6 990,37 грн. суд відмовляє.

Стосовно позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5% на підставі п.5.8 Договору № 121/03.

Судом не встановлено, що відповідач відмовився передати позивачу товар за двома специфікаціями в активній однозначній формі , доведеній до його відома будь - яким шляхом ( листом, претензією, телеграмою тощо).

Оскільки, за загальним правилом (ст. 599 ЦК України ) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та не встановлені обставини його припинення з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, відповідач до цього вважається боржником позивача з передачі йому за специфікацією №1 товару , а останній, відповідно , його кредитором. Натомість, зобов'язання з поставки товару за специфікацією № 2 припинилося у зв'язку з відмовою позивача від нього в активній однозначній формі , доведеній до відома відповідача. Тому умови для застосування штрафної санкції, визначеної у п. 5.8 Договору № 121/03, не настали. У стягненні штрафу в сумі 10509,00 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України закріплено принцип свободи сторін спору в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 34 ГПК України судові докази повинні бути належними та допустимими.

Позивач довів своє право вимоги в частині, що визнана судом обгрунтованою . Відповідач вимог позивача не спростував.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін спору у пропорційному розмірі.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610-611, 615, ч. 2 ст. 625, 629, 663, 664, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 55, ідентифікаційний код 30793296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (50051, м. Кривий Ріг, вул. Вітчизни, 9, ідентифікаційний код 25004967):

- 62250, 00 грн. основного боргу;

- 8 834, 00 грн. пені;

- 1 421,68 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 3% річних в сумі 1115, 38 грн., штрафу в сумі 10509, 00 грн. та пені в сумі 6 990,37 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10 квітня 2013 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 - сторонам (рек.)