Постанова № 30562921, 17.02.2012, Володимирецький районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1702/287/2012

Рядок статзвіту № 100

17 лютого 2012 року

Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Іванків О.В.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН про про стягнення недоплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулися до суду з адміністративним позовом у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, в якому зазначила, що разом з дітьми постійно проживає на території гарантованого добровільного відселення, має право на отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірах, встановлених ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, розмір такої допомоги, що виплачується позивачу, не відповідає вимогам закону. Відповідач відмовив у перерахунку допомоги, тому просив визнати цю відмову протиправною, визнати право на отримання грошової допомоги в розмірі 40% мінімальної заробітної плати, зобовязати відповідача провести перерахунок та виплатити грошової допомоги у встановленому Законом розмірі.

Представник відповідача письмових заперечень проти позову протягом встановленого часу не надав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3 постійно проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою сільської ради. Даний населений пункт у відповідності до Постанови КМ Україської РСР №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

У відповідності до ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

До вказаної статті вносились зміни щодо розміру та порядку виплати грошової допомоги на підставі Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

В той же час Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до п. 6 резолютивної частини цих рішень, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними.

Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін.

У звязку з викладеним, враховуючи принцип пріоритетності Законів над підзаконними нормативними актами, нарахування та виплата позивачу грошової допомоги у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого чинним законодавством, має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону, а не на підставі підзаконних нормативних актів, в т.ч. Постанов Кабінету Міністрів України.

Розрахунок допомоги при цьому повинен здійснюватись, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, який щорічно визначається Законом України про Державний бюджет.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України»та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Що стосується подальшого нарахування та виплати позивачу компенсації, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то у відповідності до п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

В той же час, на час розгляду даної адміністративної справи судом, Кабінетом Міністрів не затверджено порядку та розмірів виплати даного виду допомоги, у звязку з чим, її виплата повинна здійснюватись в розмірах, визначених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вбачається зі ст..56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом. З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей, матірю яких вона є, є підставними і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії», Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст.183-2, 256 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей задовольнити.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту Володимирецької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 допомогу, передбачену ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 40% від встановленого законодавством мінімального розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 30 липня 2011 року по 17 лютого 2012 року, з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Постанова суду, крім випадків її апеляційного оскарження, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Іванків О.В.