Постанова № 30560279, 03.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року 810/1069/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сінцов А.О., Дубина Н.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «КЗС» Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЗС» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31 жовтня 2012 року № 0000532301 та № 0000542301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «КЗС» вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс».

Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій між ТОВ «КЗС» та ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки від 17 жовтня 2012 року № 382/22-2/33077981 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 березня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14 березня 2013 року.

Судове засідання, призначене на 14 березня 2013 року, судом відкладено у зв'язку з неявкою представника позивача на 3 квітня 2013 року.

3 квітня 2013 року у судове засідання прибули представники позивача. Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ураховуючи, що представник відповідача не прибув у судове засідання без поважних причин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Згідно наявного в матеріалах справи заперечення проти позову, відповідач позов не визнає і просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ «КЗС» грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 8 по 12 жовтня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 8 жовтня 2012 року № 674 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «КЗС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» за весь період діяльності.

Результати перевірки оформлено актом від 17 жовтня 2012 року № 382/22-2/33077981 (т. 1 а.с. 33-48).

До перевірки позивачем надано первині документи за господарськими операціями з ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс».

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано службову записку ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 23 липня 2012 року № 267/7/07-0014, в якій стверджується, що директор ТОВ «Агрохімпостач-2003» ОСОБА_3 та директор ТОВ «АТЗ Сервіс» ОСОБА_4 надали пояснення, згідно яких вони не реєстрували вказаних підприємств, фінансово-господарською діяльністю не займались, договорів та інших первинних документів не підписували.

У службовій записці також було вказано, що на ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» працює по одній особі. Відносно ТОВ «Агрохімпостач-2003» прийнято рішення про припинення юридичної особи, розпочато ліквідаційну процедуру.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «КЗС» вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (рядок 25 Декларації) за період з квітня 2011 року по травень 2012 року на 2706286,00 грн. (в т.ч. за квітень 2011 року - на суму 101260,00 грн., за травень 2011 року - на суму 238131,00 грн., за червень 2011 року - на суму 254223,00 грн., за липень 2011 року - на суму 199755,00 грн., за серпень 2011 року - на суму 311652,00 грн., за вересень 2011 року - на суму 313548,00 грн., за жовтень 2011 року - на суму 329984,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 361722,00 грн., за грудень 2011 року - на суму 135009,00 грн., за січень 2012 року - на суму 56063,00 грн., за лютий 2012 року - на суму 188258,00 грн., за березень 2012 року - на суму 36876,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 106258,00 грн. та за травень 2012 року - на суму 73547,00 грн.) та вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 3066129,00 грн. (в т.ч. за ІІ квартал 2011 року - 682657,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 948698,00 грн., за IV квартал 2011 року - 950723,00 грн., за І квартал 2012 року - 295256,00 грн. та за ІІ квартал 2012 року - 188795,00 грн.).

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області 31 жовтня 2012 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000532301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 2706286,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 528171,00 грн. (т. 1 а.с. 11), і податкове повідомлення-рішення № 0000542301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 3066129,00 грн. та застосовано фінансову санкцію у розмірі 121012,75 грн. (т. 1 а.с. 12).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «КЗС» та ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до матеріалів справи, 22 лютого 2011 року між ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Олімп» (замовник) та ТОВ «КЗС» (генпідрядник) укладено договір генерального підряду № 30 ГП на капітальне будівництво житлового комплексу та приміщень громадського центру підземного паркінгу по вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області (т. 6 а.с. 127-139).

Підпунктом 9.1 пункту 9 договору генерального підряду № 30 передбачено, що Генпідрядник (ТОВ «КЗС») має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед Замовником (ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Олімп») як Генеральний підрядник, а перед Субпідрядниками - як Замовник.

З метою виконання господарських зобов'язань за договором генерального підряду № 30 ГП ТОВ «КЗС» укладено договори із субпідрядниками.

Так, 18 квітня 2011 року між ТОВ «КЗС» та ТОВ «Агрохімпостач-2003» укладено договір підряду № 3-П на капітальне будівництво житлового комплексу № 1, № 2 та приміщень громадського центру, підземного паркінгу по вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 28-31). Згідно умов вказаного договору, Замовник (ТОВ «КЗС») доручає, а Підрядник (ТОВ «Агрохімпостач-2003») бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними силами та засобами роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта та здати Замовнику в установлений договором строк роботи по будівництву житлових комплексів, підземних паркінгів та будівлі соціально-побутового призначення, розташованого за адресою: вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області.

1 вересня 2011 року ТОВ «КЗС» укладено договір підряду № 4-П із ТОВ «АТЗ Сервіс» на капітальне будівництво житлового комплексу № 1, № 2 та приміщень громадського центру, підземного паркінгу по вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області (т. 1 а.с. 24-27), згідно умов якого, Замовник (ТОВ «КЗС») доручає, а Підрядник (ТОВ «АТЗ Сервіс») бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними силами та засобами роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта та здати Замовнику в установлений договором строк роботи по будівництву житлових комплексів, підземних паркінгів та будівлі соціально-побутового призначення, розташованого за адресою: вул. Авіаторів № 41 - «А» в с. Петропавлівська Борщагівка Київо-Святошинського району Київської області.

У силу вимог частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 2 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

При цьому, факт виконання робіт, їх прийняття та оплати може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до умов договорів підряду № 3-П, № 4-П ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» виконали будівельно-монтажні роботи, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт і витрати та актами приймання виконаних будівельних робіт (т. 2 а.с. 63-245, т. 3 а.с. 1-140).

У силу вимог частини 3 статті 837 Цивільного кодексу України, для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Роботи виконувались ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» на підставі ліцензій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю к Київській області від 22 квітня 2011 року № 576310 (т. 1 а.с. 20), від 7 вересня 2011 року № 591741 (т. 1 а.с. 21).

У якості оплати за виконані роботи ТОВ «КЗС» перерахувало на користь ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 140-173).

Позивачем отримано від ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» податкові накладні (т. 1 а.с. 174-245, т. 2 а.с. 1-62).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ТОВ «КЗС» та ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо твердження відповідача про нікчемність договорів підряду від 18 квітня 2011 року № 3-П та від 1 вересня 2011 року № 4-П, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочинів не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Необґрунтованими суд вважає посилання представника відповідача на пояснення директора ТОВ «Агрохімпостач-2003» ОСОБА_3 та директора ТОВ «АТЗ Сервіс» ОСОБА_4, оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Суд звертає увагу на те, що належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб ТОВ «КЗС», є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України, заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки, та тверджень про нікчемність правочинів поклав показання директорів ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс».

Крім того, основна частина документів (довідки про вартість виконаних робіт і витрати та акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні) за договорами підряду № 3-П та № 4-П підписано від імені ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» ОСОБА_5, заступником директора ОСОБА_6, а не ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено судом, ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» вчинили дії, що свідчать про прийняття до виконання договорів підряду № 3-П та № 4-П та здійснили будівельні роботи. Отже, правочин вважається схваленим та породжує правові наслідки для сторін договору.

Необґрунтованим є також твердження відповідача про те, що підставою визнання правочинів нікчемними є інформація про те що на ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» працює по одній особі, оскільки у наданій позивачем службовій записці ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 23 липня 2012 року № 267/7/07-0014 не вказано станом на яку дату визначено чисельність працюючих.

Крім того, невідображення у звітності ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс», наявних трудових ресурсів не є безумовною підставою для визнання договору нікчемним.

Суд враховує, що ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» виконували будівельно-монтажні роботи на підставі ліцензій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю к Київській області від 22 квітня 2011 року № 576310 та від 7 вересня 2011 року № 591741, обов'язковою умовою видачі яких є наявність кваліфікованого персоналу у достатній кількості.

Відповідачем не спростовано доводів ТОВ «КЗС» про те, що на час виписки податкових накладних за договорами підряду № 3-П та № 4-П ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, знаходилось за юридичною адресою та перебували на обліку як платники податку на додану вартість.

Спростовуючи твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Агрохімпостач-2003» та ТОВ «АТЗ Сервіс» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності факту виконання будівельних робіт відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з будівництва споруд, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками тощо, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з виконання будівельних робіт, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ «КЗС» вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Агрохімпостач-2003», ТОВ «АТЗ Сервіс» є безпідставними. Тому, податкові повідомлень-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31 жовтня 2012 року № 0000532301 та № 0000542301 є протиправнимм та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено безтоварності господарських операцій позивача та наявності порушень, що позбавляють ТОВ «КЗС» права на фрмування показників податкового кредиту та валових витрат, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що належною формою захисту порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2012 року № 0000542301 та № 0000532301.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 31 жовтня 2012 року № 0000542301 та № 0000532301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 9 квітня 2013 року.