Постанова № 30558870, 03.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

03 квітня 2013 р. Справа № 802/1232/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

представника позивача: Марченко С. І.

представника відповідача: Лесика В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтрейд"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

21.03.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Вінтрейд" (далі - позивач, ТОВ "Вінтрейд") із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової інспекції (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0000292201 від 12.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 81508,00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення ТОВ "Вінтрейд" вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності операцій, не відповідають дійсності.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Окрім того, правочини, укладені із контрагентом, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти адміністративного позову. Пояснив суду, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію № 11741020000006949 ТОВ "Вінтрейд" зареєстровано 16.07.2008р. рішенням виконкому Вінницької міської ради.

На підставі направлення №346/22 від 06.02.2013 р., виданого Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС, старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу планування, організації податкового контролю Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС Гончаровою Людмилою Петрівною керуючись ст. 20, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ від 06.02.2013 р. №445 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Вінтрейд" з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 (код - НОМЕР_1) за жовтень 2012 р.

На підставі проведеної перевірки податковим органом складено Акт №509/22-05/35903787 від 19.02.2013 р. та зафіксовано наступні порушення:

- пп. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "Вінтрейд" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 65 206 грн., а саме у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р.

- п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "Вінтрейд" завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму ПДВ 65 206 грн., а саме у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р.

Підставою для таких висновків податкового інспектора слугувала інформація, надана МВС України у Вінницькій області управління ДАІ листом №9/1854 від 14.02.2013р., згідно облікових даних ІС ДДАІ МВС України "Інтегрований Національний банк даних про транспортні засоби "Автомобіль" про власників та транспортні засоби, за державним номерним знаком ВВ 7722 ВА споряджена маса ТАТА LPT 613/58 становить 4420 кг, а повна маса 7250 кг. Фактичне перевезення зазначеного вантажу, відповідно наданих первинних документів, таким обсягом та вказаним автомобілем не є можливим, та не відбулося. В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що товар не перевозився, тому операції з придбання та реалізації вказаного товару носять безтоварний характер.

На підставі акту перевірки №509/22-05/35903787 від 19.02.2013р. Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 12.03.2013 року № 0000292201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81508 грн., в тому числі за основним платежем - 65206 грн., та штрафними санкціями - 16302 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Матеріалами перевірки встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено договір купівлі - продажу №9 від 08.11.2011 р.

Відповідно до умов згадуваного договору, ФОП ОСОБА_4 (Продавець) та ТОВ "Вінтрейд" (Покупець) домовилися про співробітництво в реалізації і всебічному просуненні товару, що представляє продавець. Продавець зобов'язався продати покупцю по його заявкам у власність, що належить продавцю партії товару, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та цінам, вказаним у накладних.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договору купівлі - продажу №9 від 08.11.2011 р., у жовтні 2012 року ТОВ "Вінтрейд" придбало у ФОП ОСОБА_4 кондитерські вироби на загальну суму 391 235,93 грн., в т. ч. ПДВ - 65 205,98 грн. Факт придбання товару підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 19-26).

Також судом досліджено платіжні доручення (а.с.51-55), що підтверджують факт перерахування позивачем коштів за придбаний товар.

Стосовно твердження податкового органу стосовно того, що операції з ФОП ОСОБА_4 по придбанню та реалізації товару мали безтоварний характер у зв'язку з тим, що споряджена маса ТАТА LPT 613/58 становить 4420 кг., а повна маса 7250 кг., то фактичне перевезення вантажу, відповідно первинних документів, таким обсягом та вказаним автомобілем не є можливим та не відбулося, суд зазначає наступне.

В матеріалах адміністративної справи містяться товарно - транспортні накладні (а.с. 35-50), які підтверджують факт перевезення придбаного згідно видаткових накладних товару.

Згідно з п.п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, податкова накладна є документом, на підставі якого формуються податкові зобов'язання та податковий кредит платників податків, являється податковим та розрахунковим (але ніяк не первинним) документом та є документом, необхідним для податкового ( а не бухгалтерського) обліку і формується виключно в цілях оподаткування і підтвердження права платника податків на податковий кредит та податкові зобов'язання.

ТОВ "Вінтрейд" отримало від ФОП ОСОБА_4 податкові накладні за жовтень 2012 року. Отримання податкових накладних від даного підприємства, засвідчує факт придбання товарів, тобто виникнення першої дії, що дає законне право на отримання позивачем податкового кредиту.

На підтвердження вище викладених обставин, в матеріалах справи міститься довідка від 28.02.2013 р. про проведення зустрічної звірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Вінтрейд". У зазначеній довідці Державною податкової інспекцією у Жовтневому районі м. Луганськ Луганської області Державної податкової служби надано висновок, що звіркою ФОП ОСОБА_4 документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Вінтрейд", їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ "Вінтрейд". Реальність здійснення господарської діяльності підтверджено Висновком ГВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську ДПС від 19.02.2012 №3002/7/07-31.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

При цьому, суд звертає увагу, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Окремо з приводу висновків податкового органу про нікчемність правочину суд звертає увагу на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу, щодо визначення правочину, укладеного між ТОВ "Вінтрейд" та ФОП ОСОБА_4 як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, більше того, обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає поверненню судовий збір сплачений за подання адміністративного позову до суду.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000292201 від 12.03.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтрейд" судовий збір в розмірі 815,08 грн. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович