Постанова № 30557980, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року № 826/432/13-а

О 17 годині 34 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 0000202260.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року, та зазначає, що Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД", оскільки господарські взаємовідносини за участю позивача та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами, а тому висновки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби щодо заниження Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" податку на додану вартість за травень 2011 року є неправомірними.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Комунальному підприємству "Головний інформаційно-обчислювальний центр" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 6 червня 2012 року по 11 червня 2012 року на підставі направлення від 6 червня 2012 року № 837, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 6 червня 2012 року № 639 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД" за період з 1 травня 2011 року по 31 травня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 11 червня 2012 року № 1268/22-621-04013755, яким встановлено порушення Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 214 747 грн.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2012 року, яким збільшено Комунальному підприємству "Головний інформаційно-обчислювальний центр" суму грошового зобов'язання у розмірі 214748 грн., з яких за основним платежем - 214747 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 21 вересня 2012 року № 5926/10/12-124 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 0000202260, а скарги директора КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Каплуненка С.В. від 20 липня 2012 року № 02-1623 (вхідні Державної податкової служби у м. Києві від 23 липня 2012 року № 3426/10 та від 24 липня 2012 року № 3468/10) - без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України від 3 грудня 2012 року № 6454/0/61-12/10-2115 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 0000202260 та рішення, прийняте за результатом розгляду скарги, а скарга - без задоволення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

1 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД", як продавцем, та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", як покупцем, укладено договір № 01-08/1 на закупівлю послуг, пов'язаних з базами даних (закупівля програмно-апаратного комплексу), за умовами якого продавець продає, а покупець купує програмно-апаратний комплекс, який складається із двох основних компонентів:

- програмний комплекс (система "Flex Pay"),

- апаратний комплекс.

Згідну пункту 3.2 договору загальна сума закупівлі програмно-апаратного комплексу становить 35 350 000 грн., у тому числі ПДВ - 5 891 667 грн.

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД" та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" підписано ряд додаткових угод до договору № 01-08/1 від 1 серпня 2008 року.

Згідно додаткової угоди № 1 від 1 серпня 2008 року, розділ 8 договору доповнено пунктом 8.10, за умовами якого продавець надає, а покупець приймає на відповідне зберігання за актом приймання-передачі обладнання програмно-апаратного комплексу на термін часу:

- необхідний продавцеві для комплектації на території покупця обумовленої договором конфігурації комплексу;

- наладки та запуску комплексу в роботу;

- передачі покупцеві за актом приймання-передачі програмно-апаратного комплексу у робочому стані.

За умовами додаткової угоди № 2 від 1 серпня 2008 року, розділ 3 договору доповнено пунктом 3.4. та пунктом 3.5. Згідно пункту 3.5, покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця, після кожного етапу встановлення апаратного комплексу (підпункт 1.1, пункт 2 договору), протягом трьох банківських днів, після підписання акту приймання-передачі.

28 листопада 2008 року між сторонами підписана додаткова угода № 3, згідно якої сторони узгодили перелік комплектуючих та їх вартість, які входять до складу апаратного комплексу.

З підписанням додаткової угоди № 4 від 28 листопада 2008 року, сторони внесли наступні зміни до договору. Так, змінено розділ 1 договору № 01-08/1 від 1 серпня 2008 року, а саме: підпункт 1.1, по тексту - програмний комплекс (система "Flex Pay") , на програмний комплекс (система "Flex Pay" "Київ"), роялті.

22 січня 2010 року між сторонами складено протокол про узгодження суми договору та умов розрахунку до договору від 1 серпня 2008 року № 01-08 на закупівлю послуг, пов'язаних з базами даних (закупівля програмно-апаратного комплексу), згідно якого сторони досягли згоди щодо зменшення вартості програмно-апаратного комплексу "Flex Pay" "Київ" для впровадження та обслуговування 1,727 млн. особових рахунків до розміру 19 400 000,96 грн., в тому числі, вартість апаратного комплексу 5 325 731,96 грн., вартість програмного комплексу 14 074 269 грн., в тому числі ПДВ. Вказані зміни були внесені до договору, згідно підписаної додаткової угоди № 6 від 30 квітня 2010 року. Також вказаною додатковою угодою сторони узгодили перелік найменувань та їх вартість, які входять до складу апаратного комплексу, визначили перелік найменувань, які входять до складу програмного комплексу "Flex Pay" "Київ" та на які покупець набуває право власності, та погодили порядок передачі модуля нарахувань системи "Flex Pay" "Київ".

Додатковими угодами № 7 від 17 травня 2011 року, № 8 від 16 листопада 2011 року, № 9 від 15 грудня 2011 року, № 10 від 21 вересня 2012 року сторонами уточнявся перелік комплектуючих, які входять до апаратного комплексу.

На виконання умов договору ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" виписало на користь КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" податкову накладну № 1 від 19 травня 2011 року на загальну суму 1 184 586,80 грн., в тому числі ПДВ 197 431,13 грн.

19 травня 2011 року між ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" та КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" складений акт приймання-передачі № РП-0000002, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв обладнання згідно договору № 01-08/1 від 1 серпня 2008 року, а саме: сервер FlexPower Super у складі: процесор 2 Х5650 2.66 GHz, модуль пам'яті 8 4GB, жорсткий диск 6 450 GB, SAS RAID SROMBSASMP2, силовий кабель 2 CONTINENTAL EUROPE PWR CRD KT, комплект для монтажу FlexPower Rackmount Kit в кількості 3 штуки та сервер FlexPower Guard у складі: процесор 1х3430 2.4 GHz, модуль пам'яті 1 2 GB, жорсткий диск 2 1 ТВ, силовий кабель CONTINENTAL EUROPE PWR CRD KT - 2 штуки, комплект для монтажу FlexPower Rackmount Kit в кількості 1 штука на загальну суму 1 184 586,80 грн., в тому числі ПДВ 197 431,13 грн.

На підтвердження перерахування коштів від КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД", згідно укладеного договору, позивачем надано платіжні доручення № 967 від 23 травня 2011 року, № 1029 від 27 травня 2011 року, № 1063 від 1 червня 2011 року, № 1159 від 21 червня 2011 року, № 1194 від 23 червня 2011 року, № 1231 від 30 червня 2011 року, № 1244 від 1 липня 2011 року, № 1409 від 25 липня 2011 року, № 1453 від 27 липня 2011 року.

1 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД", як продавцем, та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр", як покупцем, укладено договір на закупівлю послуг з супроводу програмно-апаратного комплексу № 01-08/2, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з супроводу програмно-апаратного комплексу замовнику відповідно до умов договору.

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-облікові системи ЛТД" та Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" підписано ряд додаткових угод до договору № 01-08/2 від 1 серпня 2008 року.

Додатковою угодою № 1 від 8 травня 2009 року між сторонами погоджено календарний план впровадження програмного продукту "Flex Pay" - модуль нарахувань у Голосіївському, Дарницькому, Деснянському, Дніпровському, Оболонському, Печерському, Подільському, Святошинському, Солом'янському, Шевченківському районах м. Києва.

Згідно додаткової угоди № 5 від 15 березня 2011 року, сторонами змінено пункт 4.2 розділу 4 договору та викладено його в наступній редакції: "Місячна вартість наданих послуг, обумовлена даним договором, визначається загальною кількістю оброблених особових рахунків, в частині фізичних осіб-платників за житлово-комунальні послуги, та розміром платежів, зарахованих на розподільчий рахунок КП ГІОЦ в частині оплати комунальних послуг орендарями та власниками нежитлових приміщень у житлових будинках, власниками та квартиронаймачами квартир, які використовують їх не за призначенням. Вартість інформаційно-технологічного супроводу одного особового рахунку фізичної особи-платника за житлово-комунальні послуги становить 0,09 (дев'ять копійок) без ПДВ. Вартість інформаційно-технологічного супроводу одного особового рахунку орендаря та власника нежитлового приміщення у житловому будинку, власника та квартиронаймача квартир, які використовують їх не за призначенням - 1% (один відсоток), разом з ПДВ, від суми грошових коштів, зарахованих на розподільчий рахунок по цьому особовому рахунку, та змінюється в разі внесення змін до розпоряджень КМДА або інших нормативно-правових актів".

На виконання умов договору ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" виписало на користь КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" податкову накладну № 3 від 31 травня 2011 року на загальну суму 103 896 грн., в тому числі ПДВ 17 316 грн.

31 травня 2011 року між ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" та КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000015, згідно якого виконавцем були надані послуги з супроводу програмно-апаратного комплексу за травень 2011 року на загальну суму 103 896 грн., в тому числі ПДВ - 17 316 грн.

На підтвердження перерахування коштів від КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД", згідно укладеного договору, позивачем надано платіжне доручення № 1193 від 23 червня 2011 року.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД", оскільки господарські операції за участю позивача та ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому є такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків.

Вказані висновки Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби зробила на підставі акту Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 16 серпня 2011 року № 1855/23-02/34483265 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за травень 2011 року, яким встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та в зв'язку з відсутністю посадових осіб ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" за місцезнаходженням юридичної особи.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, суд зазначає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

При цьому, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання за травень 2011 року за договорами від 1 серпня 2008 року № 01-08/1 та № 01-08/2 виконані ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" та КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами, а тому посилання позивача на те, що правочини між ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" та КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" є такими, що вчинені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, судом до уваги не приймаються.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Так, КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видане Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва 26 січня 2008 року.

ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 19 лютого 2009 року.

Крім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентами за договорами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

При цьому, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якою встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Так, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" зареєстрована 26 липня 2006 року. Видами діяльності юридичної особи є: комп'ютерне програмування (основний), видання іншого програмного забезпечення, консультування з питань інформатизації, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютери.

КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" зареєстроване 7 серпня 1992 року. Видами діяльності юридичної особи є: оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність (основний), комп'ютерне програмування, нонсультування з питань інформатизації, надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у., посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування.

Згідно Статуту КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", затвердженого розпорядженням Представника Президента України у м. Києві від 21 липня 1992 року № 678 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 лютого 2012 року № 204) основною метою діяльності підприємства є розробка та впровадження на базі даних сучасних технологій нових інформаційних систем в міському господарстві, надання інформаційно-обчислювальних послуг для підприємств, установ та організацій житлово-комунальної галузі, галузі освіти, охорони здоров'я, культури, транспорту, енергетики та іншої галузі, а також для органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій за участю ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" надано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 19 травня 2011 року, згідно яких придбані позивачем у його контрагента сервери розпочали експлуатуватися КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" та надано витяг з даних бухгалтерського обліку щодо оборотів рахунку 631 за травень 2011 року.

Також позивачем надано сертифікат відповідності UA1.066.0016620-12 приладів для обробки інформації - серверів: FlexPower Guard, FlexPower Super, FlexPower, NetFire 3221R (комплектність згідно додатку).

Разом з тим, суд звертає увагу, що термін дії вказаного сертифікату відповідності з 7 лютого 2012 року по 6 лютого 2013 року.

Проте, представник позивача в судовому засіданні зазначив, з 2008 року позивачу від його контрагента поставлялося лише обладнання програмно-апаратного комплексу, яке визначене в додаткових угодах до договору від 1 серпня 2008 року № 01-08/1, а тому сертифікат відповідності був виданий в 2012 року вже на повністю зібраний програмно-апаратний комплекс, в зв'язку з чим на момент спірних господарських правовідносин (травень 2011 року) сертифікату відповідності не було.

Також позивачем надано наказ ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" про затвердження штатного розкладу, згідно якого в 2011 році на товаристві працювало 4 особи (директор, заступник директора, директор технічний, юрист).

Згідно письмових пояснень директора ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" від 21 березня 2013 року № 21-03/13, в травні 2011 року ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" були придбані сервера, як товар, згідно договору поставки № 16-05/2-11 від 16 травня 2011 року, які в подальшому були продані КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", тому на основних засобах не відображались. До своїх письмових пояснень, директором ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" додано договір поставки від 16 травня 2011 року № 16-05/2-11, укладений між ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД", як покупцем, та ТОВ "Вилмарк", як постачальником. При цьому, як вбачається з специфікації № 1 до вказаного договору, товар (FlexPower Guard, FlexPower Super), який був поставлений ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" відповідає за характеристиками товару, реалізованого ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД" позивачу.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо завищеної ціни на придбані сервери.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність у позивача господарської мети платника податку при укладанні договорів.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками операцій з ТОВ "Інформаційно-облікові системи ЛТД", тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 0000202260 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 27 червня 2012 року № 0000202260.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" судові витрати у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 48 коп.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 10 квітня 2013 року.