Постанова № 30557340, 01.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 р. Справа № 804/3272/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника позивача представника позивача Приходько О.І. Грищенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012220 від 25.02.2013 року

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії щодо встановлення визначних Актом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 115/222/25515001 від 08.02.2013 року порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (код ЄДРПОУ 25515001) чинного законодавства України;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 00000 від 25.02.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 687 684,50 грн, в тому числі 1 203 363,00 грн. за основним платежем та 484 321,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі Акту № 115/222/25515001 від 08.02.2013 року повністю;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки № 115/222/25515001 від 08.02.2013 року щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» ст.134, 135, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 203 363,00 грн. та відповідно до п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.6, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 197 655,00 грн. та занижено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 162 395 грн. за відповідні звітні періоди. Наголошував на тому, що оскаржуване рішення відповідачем винесене безпідставно та протиправно, суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Такі свої твердження обґрунтовував тим, що господарські операції з ТОВ «Хорс-Енерджи» зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, а зазначені в акті факти не відповідають дійсності. Вказував на те, що в довідці Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.12.2012 року № 729/22-6/25515001 про результати проведення зустрічної звірки позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хорс-Енерджи» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року зроблено висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Хорс-Енерджи», їх вид, обсяг, якість та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Хорс-Енерджи», що підтверджується належними доказами, які були надані податковому органу в ході перевірки. Чому останнім їх не було взято до уваги при формуванні висновків перевірки, Товариству з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» не відомо. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суми валових витрат та податкового кредиту сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер. Відтак, оскільки в діях позивача відсутні порушення податкового законодавства, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач виклав свої заперечення проти адміністративного позову у запереченнях від 01.04.2013 року, в яких проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0000012220 від 25.02.2013 року та дій щодо встановлення в Акті перевірки від 08.02.2013 року порушень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

В ході проведення планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» встановлені взаємовідносини останнього з ТОВ «Хорс-Енерджи» (код ЄДРПОУ 37435298). Перевіркою встановлено, що позивачем від ТОВ «Хорс-Енерджи» отримано на підставі банківських виписок кошти у розмірі 5 881 969,65 грн., згідно первинним документів (видаткових накладних, рахунків-фактур) Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» відвантажило ТОВ «Хорс-Енерджи» товар (коксохімічного виробництва) на загальну суму 7 185 930,90 грн., в тому числі ПДВ 1 197 655,00 грн., переліку (додаток Хорс-Енерджи), згідно оборотно-сальдової відомості станом на 01.10.2012 року дебіторська заборгованість 1 303 961,23 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» не є виробником реалізованої продукції ТОВ «Хорс-Енерджи», а є посередником, і даний товар придбано позивачем у контрагентів постачальників, згідно переліку (додаток Хорс-Енерджи), на загальну суму 6 988 310,83 грн., в тому числі ПДВ 1 164 718,47 грн.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом придбання фіктивного товару та створення штучного податкового кредиту та валових витрат.

Тобто, на думку відповідача, вказана угода не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише мала наслідком збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Відповідач зазначає, що з урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому податкові накладні, надані позивачем до перевірки в повному обсязі, але частково не можуть враховуватися при визначенні об'єкту оподаткування, та відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у позивача відсутнє право на включення до складу податкового кредиту.

Таким чином, відповідачем встановлені порушення з податку на прибуток з боку позивача, а саме:

- ст.134, ст.135, пп.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 203 363,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 51 888,00 грн., 2-3 квартал 2011 року на суму 206 164,00 грн., 2-4 квартал 2011 року на суму 234 720,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 396 575,00 грн., 1 півріччя 2012 року на суму 543 656,00 грн., 9 місяців 2012 року на суму 968 643,00 грн. податок на додану вартість;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.6, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 197 655,00 грн., в тому числі: за травень 2011 року на суму ПДВ 38 867,67 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ 81 336,93 грн.; за серпень 2011 року на суму ПДВ 33 738,78 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ 10 710,43 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ 10 031,11 грн.; за січень 2012 року на суму ПДВ 95 342,86 грн.; за лютий 2012 року на суму ПДВ 199 275,36 грн.; за березень 2012 року на суму ПДВ 37 449,39 грн.; за травень 2012 року на суму ПДВ 83 152,6 грн.; за червень 2012 року на суму ПДВ 27 608,43 грн.; за липень 2012 року на суму ПДВ 78 430,48 грн.; за серпень 2012 року на суму ПДВ 476 051,02 грн.; за вересень 2012 року на суму ПДВ 25 660,21 грн.

Крім того, завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1 144 190,18 грн., в тому числі: за травень 2011 року на суму ПДВ 37 346,52 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ 78 166,53 грн.; за серпень 2011 року на суму ПДВ 32 970,93 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ 10 710,42 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ 9 973,19 грн.; за січень 2012 року на суму ПДВ 97 510,17 грн.; за лютий 2012 року на суму ПДВ 189 316,97 грн.; за березень 2012 року на суму ПДВ 32 704,39 грн.; за травень 2012 року на суму ПДВ 79 536,52грн.; за червень 2012 року на суму ПДВ 25 343,78 грн.; за липень 2012 року на суму ПДВ 75 236,08 грн.; за серпень 2012 року на суму ПДВ 451 187,34 грн.; за вересень 2012 року на суму ПДВ 24 090,47 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає висновки викладені в акті перевірки обґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення - правомірним.

У судові засідання, призначені на 25.03.2013 року та 01.04.2013 року представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджуються відповідними штампами відповідача на повістках про виклик до суду з проставленими датами такого повідомлення, які містяться в матеріалах справи.

Натомість, не з'явившись в судові засідання у зазначені дати, представником відповідача 01.04.2013 року було здано до канцелярії суду клопотання, в якому представник відповідача зазначав, що з метою надання доказів по справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, просить відкласти розгляд справи на іншу дату, не зазначаючи при цьому, які саме докази будуть ним можливо надані, та чому зазначені докази не були надані ні в перше, ні в друге судове засідання, та не були долучені до наданих відповідачем заперечень, а також не вказуючи, чому через незадовільну підготовку суб'єкта владних повноважень до судових засідань суд повинен здійснювати розгляд зазначеної справи з пропуском строку, передбаченого ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року зазначене клопотання було залишено буз задоволення, як необґрунтоване, з занесенням в журнал судового засідання від 01.04.2013 року.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення осіб, які беруть участь у справі, належним чином про розгляд даної адміністративної справи за їх участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи термін розгляду адміністративної справи, передбачений ст.122 КАС України, а саме: адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за доказами, наявними в матеріалах справи та за даної явки сторін.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд вважає, що розгляд справи за даної явки сторін та за наявними у ній доказами є належним заходом щодо дисциплінування сторін, спрямованим на дотримання визначеного нормами Кодексу адміністративного судочинства України строку розгляду справи та запобігання з боку сторін зловживання своїми процесуальними правами в процесі розгляду справи.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 634340; копія довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА № 696664; копія статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт»; копія свідоцтва № 100330358 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 314012; копія довідки про взяття на облік платника податків від 15.03.2011 року № 348; копія акту про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (код за ЄДРПОУ 25515001) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року від 08.02.2013 року № 115/222/25515001; копія довідки про проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПАТ «Хорс-Енерджи» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року; копія податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012220 від 25.02.2013 року; засвідчені копії первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (рахунки-фактури, видаткові накладні, рахунки,сертифікати, договори, додаткові угоди, податкові накладні, специфікація, звіти).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (ідентифікаційний код 25515001) є юридичною особою з датою проведення державної реєстрації - 09.02.1998 року та місцезнаходженням за адресою: 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт.Ювілейне, вул.Виробнича, буд.1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 634340, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» створено з метою здійснення комерційної, виробничо-господарської, науково-дослідної, іншої діяльності та отриманням на цій основі прибутку, з такими основними видами діяльності, як: оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво коксу; оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатах з них; оптова торгівля рудами з заліза та кольорових металів; посередництво в торгівля товарами широкого асортименту; оптова та роздрібна торгівля непродовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення та ін.

Відповідно до довідки Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 348 від 15.03.2011 року позивача було взято на облік як платника податків 26.02.1998 року за № 1675. Довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) підтверджено види діяльності за КВЕД-2010, до яких відносяться оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво коксу та коксопродуктів; оптова торгівля металами та металевими рудами.

Згідно доказів, наявних в матеріалах справи між ЗАТ «Єнакієвський коксохімпром» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - покупцем був укладений договір поставки № 45 від 01.02.2008 року; між ТОВ «УКР.СПЕЦ.ПЕРЕРОБКА» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - покупцем був укладений договір поставки № 1/12 від 18.01.2012 року; між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - покупецем був укладений договір поставки № 05/12-020 від 13.02.2012 року; між ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - покупцем був укладений договір поставки № 907 від 11.04.2012 року; між ПП «Дніпрокомплект» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - покупцем був укладений договір поставки № 5 від 16.05.2012 року; між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - покупцем був укладений договір поставки № 282S12 від 24.04.2012 року, за якими позивачем була придбана продукція коксохімічного виробництва.

В той же час, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» - постачальником та ТОВ «Хорс-Енерджи» - покупцем було укладено договір № 5 від 29.04.2011 року поставки товару, з метою продажу придбаного позивачем товару.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, пп.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 6 від 04.01.2013 року Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з 14.01.2013 року по 01.02.2013 року податковим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 08.02.2013 року № 115/222/25515001 «Про результати плановою виїзної перевірки ТОВ «Металпромекспорт» (код за ЄДРПОУ 25515001) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року», відповідно до висновків якого в ході проведення перевірки податковим органом були зафіксовані порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме:

- ст.134, ст.135, пп.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 1 203 363,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 51 888,00 грн., 2-3 квартал 2011 року на суму 206 164,00 грн., 2-4 квартал 2011 року на суму 234 720,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 396 575,00 грн., 1 півріччя 2012 року на суму 543 656,00 грн., 9 місяців 2012 року на суму 968 643,00 грн. податок на додану вартість;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.6, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 197 655,00 грн., в тому числі: за травень 2011 року на суму ПДВ 38 867,67 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ 81 336,93 грн.; за серпень 2011 року на суму ПДВ 33 738,78 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ 10 710,43 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ 10 031,11 грн.; за січень 2012 року на суму ПДВ 95 342,86 грн.; за лютий 2012 року на суму ПДВ 199 275,36 грн.; за березень 2012 року на суму ПДВ 37 449,39 грн.; за травень 2012 року на суму ПДВ 83 152,6 грн.; за червень 2012 року на суму ПДВ 27 608,43 грн.; за липень 2012 року на суму ПДВ 78 430,48 грн.; за серпень 2012 року на суму ПДВ 476 051,02 грн.; за вересень 2012 року на суму ПДВ 25 660,21 грн.

- та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1 144 190,18 грн., в тому числі: за травень 2011 року на суму ПДВ 37 346,52 грн.; за липень 2011 року на суму ПДВ 78 166,53 грн.; за серпень 2011 року на суму ПДВ 32 970,93 грн.; за вересень 2011 року на суму ПДВ 10 710,42 грн.; за жовтень 2011 року на суму ПДВ 9 973,19 грн.; за січень 2012 року на суму ПДВ 97 510,17 грн.; за лютий 2012 року на суму ПДВ 189 316,97 грн.; за березень 2012 року на суму ПДВ 32 704,39 грн.; за травень 2012 року на суму ПДВ 79 536,52грн.; за червень 2012 року на суму ПДВ 25 343,78 грн.; за липень 2012 року на суму ПДВ 75 236,08 грн.; за серпень 2012 року на суму ПДВ 451 187,34 грн.; за вересень 2012 року на суму ПДВ 24 090,47 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №0000012220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 203 363,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 484 321,50 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення не було оскаржено Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» в порядку адміністративного оскарження до вищестоящих органів податкової служби.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 25.02.2013 року №0000012220 повністю, позивач оскаржив його до суду, як оскаржив і дії щодо встановлення визначених актом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.02.2013 року № 115/222/25515001 порушень Товариством з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» (код ЄДРПОУ 25515001) чинного законодавства України

Правовідносини сторін щодо справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, як перевіряючи і оскаржувані позивачем дії суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, як і про неправомірність оскаржуваних позивачем дій, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його твердження, порушення платником пп. 138.1.1, п.138.1 ст. 138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Норми, про порушення яких позивачем стверджував податковий орган, викладені в законі наступним чином.

До витрат операційної діяльності Податковий кодекс України, а саме пп.138.1.1.включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно до п.185.1 Податкового кодексу України Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Також, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку), передбачена чинним податковим законодавством України.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання зазначених вище угод представником позивача надано до суду податкові накладні, видаткові накладні, сертифікати якості, специфікації, копії залізничних накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії виписок банку, які свідчать про оплату на користь позивача грошових коштів в безготівковій формі за проданий товар. Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено жодних порушень щодо їх оформлення, крім того належне оформлення податкових накладних не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Факт наявності усіх первинних бухгалтерських документів у позивача, наявність продукції, придбаної позивачем не спростовано відповідачем в наданих до суду письмових запереченнях. При цьому відповідач посилається на акт перевірки від 22.01.2013 року № 235/1504/37435298 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Хорс-Енерджи», згідно якого встановлено відсутність фактичного постачання товарів, робіт, послуг, начебто отриманий відповідачем від Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладаються повноваження щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Отже, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо складання висновків, які зазначено в акті перевірки від 08.02.2013 р. № 115/222/25515001, оскільки правочини є нікчемними, лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6,19 Конституції України, ст.ст.20,21 Податкового кодексу України.

Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності договорів у акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.655 та 656 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно лише суд.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України (в редакції, чинній з 01.01.2011р.) визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох із сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їх на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Отже, договори поставки, купівлі-продажу, договори на виконання ремонтних робіт не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Основним аргументом відповідача, який визначений в акті перевірки, щодо необґрунтованого формування валових доходів та витрат, завищення позивачем сум податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ було визначено укладення та виконання позивачем угод, які, на думку відповідача, вчинені без фактичного здійснення реальної господарської операції, оскільки вони не спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що для перевірки господарських відносин з контрагентами позивачем надані всі необхідні первинні документи. При цьому відповідачем не враховано, що довідкою Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.12.2012 року № 729/22-6/25515001 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Металпромекспорт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Хорс-Енерджи» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року зроблено висновок, що ТОВ «Металпромекспорт» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Хорс-Енерджи», їх вид, обсяг, якість, якість та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Хорс-Енерджи».

Позивач вважає, що висновки відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами постачання товару є безпідставними та неправомірними, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента, який на момент вчинення правочинів, зокрема ТОВ «Хорс-Енерджи», був зареєстрований в якості юридичної особи та платника податку на додану вартість, про що свідчить сам акт перевірки від 08.02.2013 року, позивачем було відвантажено товар та отримано за нього грошові кошти, про що свідчать копії платіжних доручень, та відображення в податковому обліку позивачем підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Однак, системно проаналізувавши положення ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, суд зауважує, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків діяння по відображенню в документах податкової звітності показників нікчемного правочину або господарських операцій, котрі в дійсності не відбулися, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину , є об'єктивною стороною злочинів, передбачених до ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207. 208. 250 КАС України є рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувачу вального вироку, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Отже у разі, якщо контрагентом-покупцем позивача - ТОВ «Хорс-Енерджи» було порушено норми чинного в Україні законодавства, зокрема, податкового законодавства, то це тягне за собою правові наслідки у вигляді відповідальності виключно для зазначеного суб'єкта господарювання.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

З положень статей 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що законодавець визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, або наявність податкової накладної оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Так, відповідно до пп. 201.9. ст.201 ПК України, не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку діюче законодавство не передбачає.

ТОВ «Металпромекспорт» має належним чином оформлені податкові накладні, виписані ТОВ «Хорс-Енерджи» на суму проданого товару. Фахівці податкового органу не заперечують факт наявності у ТОВ «Металпромекспорт» зазначених вище податкових накладних, правильність їх оформлення. Також фахівці податкового органу не мали жодних зауважень щодо правоздатності та дієздатності осіб, які є сторонами спірних правочинів. Наявність у платника податку ТОВ «Хорс-Енерджи» права на виписування податкових накладних, тобто факт їх реєстрації платниками податку на додану вартість та присвоєння їм індивідуального податкового номеру.

При цьому суд критично ставиться до зазначених в акті перевірки від 08.02.2013 року № 115/222/25515001 порушень, начебто виявлених відповідачем з боку позивача, а саме: порушення порядку ведення податкового обліку всупереч ст.44 Податкового кодексу України, недотримання останнім ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо складання первинних документів; п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України щодо врахування витрат при визначенні об'єкта оподаткування та включення до складу витрат, не підтверджених відповідними первинними документами; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України щодо визначення податкового кредиту звітного періоду; ст.134 та ст.135 Податкового кодексу України, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України щодо визначення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та валових доходів, а також щодо відсутності бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг та відсутності податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та, крім того, висновку відповідача що, оскільки незважаючи на надання податкових накладних до перевірки в повному обсязі, неможливість часткового врахування наданих податкових накладних при визначенні об'єкту оподаткування, що, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України тягне за собою відсутність права на включення до складу податкового кредиту, оскільки зазначене вище спростовується наданими позивачем як під час проведення перевірки, так і під час розгляду справи первинними документами, детально зазначеними вище, що спростовують зазначені вище «порушення» та підтверджують здійснення позивачем діяльності в межах чинного податкового законодавства України.

Крім того, суд не може залишити поза своєю увагою факт абсолютної бездоказовості порушень з боку позивача норм чинного податкового законодавства України, про які відповідачем безпідставно зазначено в акті перевірки від 08.02.2013 року, та зауважує, що, зазначаючи про виявлення вказаних вище порушень, відповідач, жодними належними доказами в розумінні ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України не довів наявності виявлених порушень та не обґрунтував отримання податкової вигоди з боку ТОВ «Металпромекспорт» без здійснення господарської діяльності, шляхом придбання «фіктивного товару» та створення штучного податкового кредиту та валових витрат, враховуючи наявність всіх первинних документів, оформлених відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем.

Суд вважає, що позивачем спростовано належними доказами посилання податкового органу на відсутність доказів постачання продукції коксохімічного походження, що ставить, на думку відповідача, під сумнів і реальність такої поставки від ТОВ «Металпромекспорт». Надано відповідні докази повноважень осіб, що підписали первинні бухгалтерські документи. З наявних у матеріалах справи доказів можливо ідентифікувати куплений товар, з огляду на наявність сертифікатів якості можливо встановити ланцюг його постачання та доведено, що саме фактично придбаний товар з боку ТОВ «Металпромекспорт» був поставлений ТОВ «Хорс-Енерджи».

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів ні правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення, ні правомірності дій щодо встановлення визначених актом № 115/222/25515001 від 08.02.2013 року порушень ТОВ «Металпромекспорт» чинного законодавства України, та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у адміністративному позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до платіжного доручення №10690 від 27.02.2013 року, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. за подання зазначеного адміністративного позову, який у повному обсязі був зарахований до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012220 від 25.02.2013 року у повному обсязі, суд вважає за необхідне відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Металпромекспорт» суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в розмірі 2 294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні.).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністртивний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012220 від 25.02.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії щодо встановлення визначених Актом Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 115/222/25515001 від 08.02.2013 року порушень Товариством з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" (код ЄДРПОУ 25515001) чинного законодавства України.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000012220 від 25.02.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" було збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 687 684,50 грн., в тому числі 1 203 363,00 грн. за основним платежем та 484 321,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесене на підставі Акту № 115/222/25515001 від 08.02.2013 року повністю.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили Суддя Є.О. Жукова 05.04.2013 року Є.О. Жукова