Рішення № 30556557, 01.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2013 р.Справа № 5017/3424/2012

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛОНА-ПЛЮС";

до відповідача: малого колективного підприємства "ФАКС";

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: виробничо-комерційного підприємства "ІЛОНА-ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення фонду державного майна по Одеській області.

про визнання права власності

Головуючий суддя: Погребна К.Ф.

Судді: Д'яченко Т.Г.

Зайцев Ю.О.

Представники:

від позивача: Мелащенко Д.С. -довіреність від 23.11.2012 року

від відповідача: Мохаммад Асеф -довіреність від 05.12.2012 року

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛОНА-ПЛЮС", звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Малого колективного підприємства "ФАКС" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виробничо-комерційного підприємства "ІЛОНА-ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012р. порушено провадження у справі №5017/3424/2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2013р. строк розгляду продовжено за клопотанням представника позивача на п'ятнадцять днів..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.02.2013р. справу №5017/3424/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно Розпорядження голови господарського суду Одеської області від 07.02.2013р. №5017/3424/2012, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Д'яченко Т.Г., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2013р. справу №5017/1959/2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Погребна К.Ф., суддя Д'яченко Т.Г., суддя Зайцев Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2013р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення фонду державного майна по Одеській області.

03.04.2013р. Регіональним відділенням фонду державного майна по Одеській області надано до господарського суду Одеської області клопотання про розгляд справи без їх участі.

Позивач по справі позовні вимоги підтримує з підстав викладених у поясненнях до позову та запереченнях на відзиви відповідача (т.1 а.с.54, 90, 123). При цьому, позовні вимоги вмотивовані тим, що 07.11.2012р. між позивачем та третьою особою - Виробничо-комерційним підприємством "ІЛОНА-ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю був складений Акт приймання-передачі майнових прав, відповідно до якого третя особа передала позивачу усі майнові права, які належать третій особі на підставі договору про спільну діяльність від 15.01.1996р., зокрема: право на 50% нежитлової будівлі магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Химиків, 31, виключне право на набуття долі другої сторони вказаного договору, право на отримання 50% доходу від використання вказаної будівлі, право на спільне користування вказаною будівлею, а також усі інші права, що належать третій особі за договором про спільну діяльність від 15.01.1996р. Таким чином, на думку позивача, з дати підписання вказаного Акту право спільної часткової власності на спірне майно перейшло від третьої особи до позивача. У зв'язку із тим, що у реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідач зареєстрував право власності на себе одноособово та не зробив розподіл прав відповідно до договору про спільну діяльність, позивач, з метою юридичного оформлення та реєстрації прав на свою частку спірного майна для того, щоб вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю часткою у спірному майні, а також на підставі ст. 364 Цивільного кодексу України, відповідно до якої співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а договір про виділ частки у натурі підлягає нотаріальному посвідченню, звернувся до відповідача з листом №16/11 від 15.11.2012р., в якому запропонував останньому у строк до 25.11.2012р. юридично оформити угоду про розподіл спірного майна. Оскільки відповідач залишив пропозицію без відповіді, це стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить суд відмовити у позові з підстав, викладених у запереченнях на позов (т.1 а.с.62,112, т.3 а.с.30). Зокрема, відповідач посилається на те, що спірне приміщення, на яке позивачем заявлені вимоги про визнання права власності - будівля магазину «Будматеріали» за адресою: Одеська обл., М. Южне, вул. Хіміків, 31 було придбано ним за договором купівлі-продажу від 30.11.1995р., укладеного між МП «ФАКС» та представництвом фонду держмайна був укладений і нотаріально завірений 30.11.1995р., і 29.12.1995р. зареєстрований у виконкомі Южненської міської ради народних депутатів під №1, а не у рамках договору про спільну діяльність від 15.01.1996р., як стверджує позивач. Оскільки будівля магазину «Будматеріали» не було придбано в рамках договору про спільну діяльність, то і не могло виникнути право МП «ІЛОНА-ЛТД», а отже позивача на спільну власність. Що стосується земельної ділянки, на якій розташоване дане будівлю, то він також перебував у довгостроковому орендному користуванні МП «ФАКС» ще задовго до укладення договору про спільну діяльність, що прямо зазначено в договорі купівлі - продажу даної будівлі, згідно з чим в подальшому було видано державний акт на право постійного користування землею серія I-ОД № 002415.

07.02.2013р. (вх.№4417/2013) відповідачем заявлено письмове клопотання про застосування до заявлених вимог строків позовної давності.

14.03.2013р. (вх.№8530/2013) позивачем позовні вимоги викладені у остаточній редакції, відповідно до якої він просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛОНА-ПЛЮС» та Малим колективним підприємством «ФАКС» право спільної часткової власності на нежитлову будівлю магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків, 31 в частках по 50% за кожним. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЛОНА-ПЛЮС» право приватної власності на частину приміщень нежитлової будівлі магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків, 31, загальною площею 284,9 кв.м., що складається із приміщення першого поверху загальною площею 2,4 м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 8,9 м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 11,1 м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 9,7 м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 102,2 м.кв., приміщення підвалу загальною площею 48,2 м.кв., приміщення підвалу загальною площею 102,4 м.кв.

Уточнення вмотивовані тим, що позивачем було замовлено експертне дослідження у ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» та отримано висновок будівельно-технічного експертного дослідження №017/2013 від 06.02.2013р., у якому відображена схема розташування приміщень у складі цього майна, що є у даний час, та, відповідно до умов Договору, Додаткової угоди №1 та Додатку №1 до нього позивач має право на виділ в натурі наступних приміщень спірного майна загальною площею 284,9кв.м.: приміщення першого поверху загальною площею 2,4м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 8,9м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 11,1м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 9,7м.кв., приміщення першого поверху загальною площею 102,2м.кв., приміщення підвалу загальною площею 48,2м.кв., приміщення підвалу загальною площею 102,4м.кв. А оригінал технічного паспорту від 14.09.2007р. на нежитлову будівлю магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків, 31, був випадково знищений та не може бути наданий на підтвердження розташування, характеристики та можливості виділу приміщень, на які він претендує.

У судовому засіданні 01.04.2013р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Враховуючи те, що позивач відповідно до ст.22 ГПК України має право до прийняття рішення по справі збільшити, або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає уточненні позовні вимоги, викладені у заяві №3-юр-2013 від 14.03.2013р. (вх.№8530/2013).

15.01.1996р. між третьою особою та відповідачем був укладений договір №1 про спільну діяльність.

У відповідності до п.1.1. Договору сторони домовились спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей: забезпечення приватизації нежитлової будівлі магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 31; здійснення організаційного процесу експлуатації приватизованого об'єкту; розвиток виробничо-технологічної бази; торгівля будматеріалами та супутніми товарами.

Пунктом 1.2. Договору керівництво спільною діяльністю було доручено Відповідачу.

Відповідно до п.1.3. Договору сторони повинні були спільно брати участь в реалізації Договору грошовими коштами, трудовими ресурсами, виробничими та складськими потужностями.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що володіння об'єктом приватизації після юридичного оформлення на нього права власності встановлено сторонами в розмірі п'ятдесяти відсотків площі кожному, що зазначено на план-схемі, що є додатком №1 до Договору (копія додається). Також, сторонами була підписана Додаткова угода №1 до Договору, в якій зазначено, що магазин набутий сторонами в процесі приватизації відповідно до Договору за рахунок спільних фінансових ресурсів та належить сторонам в рівних пропорціях, по 50% площі у кожного, відповідно до план-схеми.

30.11.1995р. між представництвом Фонду держвного майна України у м. Южне (продавець по договору) та малим підприємством "ФАКС" (покупець по договору), був укладений договір купівлі продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю площею 579,5м2, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южний, вул. Хіміків, 31, розташованого на земельній ділянці площею 1998м2, згідно договору оренди на землю №14 від 21.10.1995 року.

Згідно п.1.3 договору, вартість приміщення складає 5171005000 карбованців на підставі акту оцінки, затвердженому Представництвом Фонду держмайна у м. Южне від 27.11.1995року №59.

Відповідно до п.1.2 даного договору право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Даний договір підписаний повноважними представниками сторін, скріплений відбитками печаток сторін та нотаріально посвідчений.

По акту приймання-передачі від 22.02.1996р. представництвом Фонду державного майна України у м. Южне передано, а відповідачем прийнято нежитлове приміщення площею 579,5м2, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 31., вартістю 5171005000 карбованців, що згідно п.2.1 даного договору купівлі-продажу була сплачена відповідачем на розрахунковий рахунок продавця №092101 у Суворовському АК ПИБ м.Одеси, МФО 328317 згідно платіжного доручення.

22.02.1996р. року ФДМ України видано свідоцтво про право власності, реєстраційний номер №2, яким посвідчено, що Мале підприємством "ФАКС" є власником нежитлової будівлі магазину «Будівельні матеріали» по вул. Хіміків, 31, м.Южне.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

За правилами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Такими правочинами є, в тому числі, договори, які передбачають передачу до набувача майна права власності (наприклад, договір купівлі-продажу, договір дарування, тощо).

За змістом ч.1 ст.128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 18.07.1963 року, чинній на момент укладання договору від 23.07.2002 року), ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна (речі), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зі змісту ст.392 Цивільного кодексу України видно, що метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна. Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Таким чином, захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

07.11.2012р. між позивачем та третьою особою - Виробничо-комерційним підприємством "ІЛОНА-ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю був складений Акт приймання-передачі майнових прав, відповідно до якого третя особа передала позивачу усі майнові права за договором про спільну діяльність від 15.01.1996р., зокрема: право на 50% нежитлової будівлі магазину «Будівельні матеріали», що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Химиків, 31, виключне право на набуття долі другої сторони вказаного договору, право на отримання 50% доходу від використання вказаної будівлі, право на спільне користування вказаною будівлею, а також усі інші права, що належать третій особі за договором про спільну діяльність від 15.01.1996р.

Таким чином, позовні вимоги позивача вмотивовані тим, що з дати підписання вказаного Акту право спільної часткової власності на спірне майно перейшло від третьої особи до позивача.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що право власності на спірне нерухоме майно за договором про сумісну діяльність від 15.01.1996р. до третьої особи, виробничо-комерційного підприємства "ІЛОНА-ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, не перейшло, і позивач не набув у законному порядку права на звернення із вимогами про визнання за ним права власності на підставі ст.392 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів робить висновок про те, що позивачем не надано доказів, в розумінні ст. ст.32-35 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність права власності у позивача на спірне приміщення, та підтверджували би факт набуття ним права власності на законних підставах, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Крім того, судом не приймається до уваги посилання відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен розглянути справу відповідно до вимог ст.43 ГПК України, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушене, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності поважних причин її пропущення.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛОНА-ПЛЮС" до Малого колективного підприємства "ФАКС" про визнання права власності - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повний текст рішення складено 05.04.2013р.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Суддя Зайцев Ю.О.