Постанова № 30556185, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року № 826/493/13-а

О 15 годині 35 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Шевчук Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0014172208 від 12.12.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" звернулося до суду з позовом про скасування та визнання нечинними акт документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" від 10 серпня 2012 року № 607/22-8/37192240, складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року № 0014172208.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України та зазначає, що висновки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Оріал" та ПП "Арикон" за травень, липень 2011 року є неправомірними, оскільки вказані висновки здійснені податковим органом на підставі актів перевірок Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 11 листопада 2011 року № 1798/236-36917523 та від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815, проте рішеннями Луганського окружного адміністративного суду у справах № 2а-11181/11/1270 та № 2а-11182/11/1270 визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірок ТОВ "Оріал" та ПП "Арикон".

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України та вказав на те, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки господарські операції між ТОВ "Оріал", ПП "Арикон" та ТОВ "Байкал ЮА" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

10 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу від 3 серпня 2012 року № 1069, виданого начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та відповідно до обставин, передбачених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал" за травень 2011 року та із Приватним підприємством "Арикон" за липень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 10 серпня 2012 року № 607/22-8/37192240, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень, липень 2011 року на загальну суму 183868 грн., у тому числі за травень 2011 року - 99 995 грн., за липень 2011 року - 83 873 грн.

На підставі складеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби 30 серпня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008262208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" суму грошового зобов'язання в розмірі 204 837 грн., з яких за основним платежем - 183 868 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 969 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 8 листопада 2012 року № 7338/10/12-114 скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 серпня 2012 року № 0008262208 в частині 148 627 грн. податку на додану вартість та 13 954 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби винести податкове повідомлення-рішення за формою "В4" про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24), за травень 2011 року - на 92808 грн., за липень 2011 року - на 56287 грн., а первинну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" Голободоцька О.В. від 7 вересня 2012 року № 1-07/09 (вхідний № 4325/10 Державної податкової служби у м. Києві від 10 вересня 2012 року) залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової служби України від 6 грудня 2012 року № 6680/0/61-12/10-245 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 30 серпня 2012 року № 0008262208 з урахуванням рішення Державної податкової служби у м. Києві, прийнятого за результатом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

На виконання рішення Державної податкової служби у м. Києві від 8 листопада 2012 року № 7338/10/12-114 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби 12 грудня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0014172208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" суму грошового зобов'язання у розмірі 42 256 грн., з яких за основним платежем - 35 241 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 015 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;

- № 0014182208, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 149 095 грн.

Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок, що ТОВ "Байкал ЮА" неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Оріал" та ПП "Арикон", оскільки ТОВ "Оріал" та ПП "Арикон" не було включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 183868 грн., яка була відображена ТОВ "Байкал ЮА" у складі податкового кредиту, а тому право на податковий кредит у ТОВ "Байкал ЮА" відсутнє. Також при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок про те, що правочини здійснені між ТОВ "Байкал ЮА" з ТОВ "Оріал" та ПП "Арикон" мають ознаки нікчемності згідно до частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 115 та статті 228 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відносно взаємовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал", суд зазначає про наступне.

4 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 123, за умовами якого продавець зобов'язується передати належне йому майно у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. В пункті 2.2 договору зазначено, що номенклатура, кількість та ціна товару встановлюються в видатковій накладній на кожну партію товару окремо. Пунктом 2.4 договору визначено, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Оріал" виписало на користь ТОВ "Байкал ЮА" податкові накладні:

- № 561 від 4 травня 2011 року на загальну суму 199 990,20 грн., в тому числі ПДВ - 33331,70 грн.,

- № 562 від 6 травня 2011 року на загальну суму 203 520 грн., в тому числі ПДВ - 33920 грн.,

- № 563 від 11 травня 2011 року на загальну суму 196 460,40 грн., в тому числі ПДВ - 32743,40 грн.,

- № 1041 від 1 червня 2011 року на загальну суму 123 000 грн., без урахування ПДВ.,

- № 1042 від 6 червня 2011 року на загальну суму 123 779 грн., без урахування ПДВ.,

- № 1043 від 14 червня 2011 року на загальну суму 120 130 грн., без урахування ПДВ,

- № 1044 від 20 червня 2011 року на загальну суму 125 870 грн., без урахування ПДВ,

- № 541 від 1 липня 2011 року на загальну суму 90 027,60 грн., без урахування ПДВ,

- № 542 від 5 липня 2011 року на загальну суму 45 577,50 грн., без урахування ПДВ,

- № 543 від 7 липня 2011 року на загальну суму 85 985,64 грн., без урахування ПДВ,

- № 544 від 11 липня 2011 року на загальну суму 51 135,70 грн., без урахування ПДВ,

- № 670 від 12 липня 2011 року на загальну суму 42 001,55 грн., без урахування ПДВ,

- № 671 від 14 липня 2011 року на загальну суму 46 905 грн., без урахування ПДВ,

- № 672 від 19 липня 2011 року на загальну суму 47 438,82 грн., без урахування ПДВ.

Згідно видаткових накладних № 561 від 4 травня 2011 року, № 562 від 6 травня 2011 року, № 563 від 11 травня 2011 року, № 1041 від 1 червня 2011 року, № 1042 від 6 червня 2011 року, № 1043 від 14 червня 2011 року, № 1044 від 20 червня 2011 року, № 541 від 1 липня 2011 року, № 542 від 5 липня 2011 року, № 543 від 7 липня 2011 року, № 544 від 11 липня 2011 року, № 670 від 12 липня 2011 року, № 671 від 14 липня 2011 року, № 672 від 19 липня 2011 року ТОВ "Байкал ЮА" замовило у ТОВ "Оріал" брус дуб в кількості 188,670 куб.м. на загальну суму 599 970,20 грн., в тому числі ПДВ - 99 995,10 грн., фансировину дуб в кількості 120,19 куб.м. на загальну суму 492 779 грн. без урахування ПДВ, пиловник дуб в кількості 273 куб.м. на загальну суму 409 071,81 грн.

На підтвердження перерахування коштів від ТОВ "Байкал ЮА" на користь ТОВ "Оріал", згідно укладеного договору, позивачем надано виписки по рахунку в Київській міській філії ПАТ "Промінвестбанк".

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з умов договору купівлі-продажу № 123 від 4 травня 2011 року, датою постачання продукції і переходу права власності є момент одержання товару і підписання сторонами накладних на товар (пункт 3.1), ціна на товар договірна та включає в себе навантаження, перевезення, пакування, встановлюється в гривнях та визначається у видатковій накладній (пункт 4.1).

Разом з тим, з аналізу наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що в них відсутня інформація щодо навантаження, перевезення та пакування товару.

При цьому, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження перевезення товару від ТОВ "Оріал" позивачу.

Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Згідно розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Суд звертає увагу позивача, що предметом договору є поставка деревини, яка потребує спеціалізованого (вантажного) автотранспорту, а тому є обов'язковим наявність товарно-транспортної документації.

Проте, позивачем під час розгляду справи, не надано товарно-транспортної документації, яка б свідчила про факт перевезення продукції, згідно вимог договору № 123 від 4 травня 2011 року та відповідно отримання її позивачем.

Крім того, позивачем також не надано супровідних документів на продукцію (брус дуб), паспортних даних продукції.

Під час розгляду справи позивач на підтвердження реалізації продукції (брус дуб) надав видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, згідно яких позивачем реалізовано та поставлено товар (брус дуб) Приватному акціонерному товариству "Єврошпон-Смига", проте враховуючи, що позивачем не надано доказів отримання продукції від ТОВ "Оріал" та відсутність інформації про основні характеристики продукції (брус дуб), суд не приймає надані позивачем первинні документи, як доказ на підтвердження реальності операцій за участю ТОВ "Оріал".

Разом з тим, суд зазначає, що з акту перевірки Державної податкової інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 10 серпня 2012 року № 607/22-8/37192240 вбачається, що згідно листа ВМП Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, місцезнаходження посадових осіб ТОВ "Оріал" не встановлено, згідно отриманих пояснень сусідів директора та засновника ТОВ "Оріал" ОСОБА_2, а саме: згідно пояснень ОСОБА_3, сусідки ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_2 господарську діяльність як директор підприємства не веде та вести не може за своїми морально-діловими якостями та рівнем освіти, знаходиться у постійному пошуку роботи, отримує дохід від випадкових заробітків.

Як вбачається з матеріалів справи, договір, видаткові та податкові накладні підписані ОСОБА_2, а тому зазначені документи не можуть бути прийняті судом як належним чином оформлені.

При цьому, суд також звертає увагу, що судом витребовувалися від позивача оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ "Оріал", проте позивач вимогу суду не виконав, оригінали документів не надав, а тому зазначені документи не можуть бути прийняті .

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено реальність здійснених господарських операцій за участю ТОВ "Байкал ЮА" та ТОВ "Оріал", суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо заниження та щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ "Оріал".

Доводи позивача відносно того, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-11181/11/1270 визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11 листопада 2011 року № 1798/236-36917523 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Оріал" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року суд приймає до уваги, проте зазначає, що при розгляді справи № 2а-11181/11/1270 досліджувалось питання дотримання Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією у Луганській області порядку проведення перевірки та не досліджувалось питання правомірності здійснення ТОВ "Оріал" господарської діяльності, в тому числі за участю ТОВ "Байкал ЮА".

Крім того, суд зазначає, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.

Проте обставини, наведені в рішеннях Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року не стосуються здійснення господарської діяльності ТОВ "Оріал".

Відносно взаємовідносин між позивачем та Приватним підприємством "Арикон", суд зазначає про наступне.

1 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА", як принципалом, та Приватним підприємством "Арикон", як комерційним агентом, укладено договір № 02-06/2011 про надання агентських (посередницьких) послуг, за умовами якого комерційний агент зобов'язується від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок принципала надати принципалові послуги щодо сприяння укладанню договорів-контрактів купівлі-продажу струганого шпону, а принципал зобов'язується сплачувати комерційному агентові агентську винагороду за посередницькі операції в розмірі та порядку, передбаченому умовами цього договору. Згідно пункту 4.1 договору вартість послуг, що надаються комерційним агентом, складає: за підписання договору-контракту з новим клієнтом - 5% від суми контракту (якщо вона оговорена в договорі), або від суми відвантаженого (реалізованого) товару по кожному з укладених договорів-контрактів принципалом за сприяння комерційного агента; від кожної суми проплати по ВМД - 10%.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Арикон" виписало на користь ТОВ "Байкал ЮА" податкові накладні:

- № 434 від 29 липня 2011 року на загальну суму 404 877,84 грн., в тому числі ПДВ - 67 479,64 грн.,

- № 433 від 29 липня 2011 року на загальну суму 98 361,42 грн., в тому числі ПДВ - 16393,57 грн.

Між ТОВ "Байкал ЮА" та ПП "Арикон" підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 липня 2011 року № ОУ-0000004 та № ОУ-0000005, згідно яких виконавцем надані агентські (посередницькі) послуги на загальну суму 503 239,26 грн., в тому числі ПДВ - 83 873,21 грн.

На підтвердження укладання ТОВ "Байкал ЮА" договорів-контрактів з новими контрагентами, як наслідок діяльності ПП "Арикон", позивачем надано контракт № О-160611 від 16 червня 2011 року, укладений між ТОВ "Байкал ЮА", як продавцем, та ТОВ "Контракт-Профіль", як покупцем, та контракт № 21/06/11 від 21 червня 2011 року, укладений між ТОВ "Байкал ЮА", як продавцем, та ЗАТ "Вудсток", як покупцем.

Також позивачем надано розрахунок посередницьких (агентських) послуг на ТОВ "Байкал ЮА" за липень, проте вказаний розрахунок судом не приймається як належний доказ виконання ПП "Арикон" агентських (посередницьких) послуг.

Крім того, суд зазначає, що в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які залучені до матеріалів справи, міститься інформація про те, що ПП "Арикон" були надані агентські (посередницькі) послуги, проте в них відсутня інформація про те, які саме послуги надавалися зазначеним суб'єктом господарювання позивачу та з наданих актів не можливо встановити яким чином обраховувалася агентська винагорода за надання агентських (посередницьких) послуг.

В пункті 3.1 договору № 02-06/2011 від 1 червня 2011 року ПП "Арикон", як комерційний агент, зобов'язувався аналізувати та вивчати клієнтів та надавати відповідну інформацію по кожному наявному та потенційному клієнту.

Хоча форма подання такої інформації договором не передбачена, суд зазначає, що позивачем не пред'явлено будь-якого листування між принципалом та комерційним агентом на підтвердження реальності агентських послуг.

Таким чином, ні первинними, ні будь-якими іншими документами не підтверджено виконання ПП "Арикон" агентських (посередницьких) послуг.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оригінали первинних документів для огляду представником позивача суду не надано.

При цьому, актом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 10 лютого 2012 року № 324/236-37156815 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Арикон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року встановлено, що господарські операції між ПП "Арикон" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

До вказаних висновків Алчевська об'єднана державна податкова інспекція в Луганській області прийшла з тих підстав, що за ПП "Арикон" право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано, ПП "Арикон" не є землекористувачем, транспорті засоби в м. Алчевську за ПП "Арикон" не зареєстровано, на підприємстві кількість працюючих на підприємстві складає дві особи, проте ПП "Арикон" здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами-контрагентами, які зареєстровані платниками податків в понад 100 містах та населених пунктах України.

При цьому, суд не приймає до уваги обставини, наведені у рішенні Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-11182/11/2670, яке залишено без змін, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2012 року, оскільки предметом розгляду справи № 2а-11182/11/2670 є правомірність дій Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Арикон" та складання акту перевірки від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815, проте в даному випадку Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби проведена перевірка ТОВ "Байкал ЮА" з урахуванням іншого акту Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, а саме: № 324/236-37156815 від 10 лютого 2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Арикон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, копія якого залучена до матеріалів справи.

За таких обставин, суд зазначає про правомірність висновків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від ПП "Арикон".

Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку з податку на додану вартість в розмірі 35241 грн.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (пункт 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно застосовано до ТОВ "Байкал ЮА" штрафні санкції в розмірі 7015 грн.

З огляду на встановлені у суді обставини, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2012 року № 0014172208.

Разом з тим, суд зазначає про наявність можливостей здійснення ТОВ "Байкал ЮА" господарських операцій щодо купівлі-продажу деревини, оскільки представником позивача наданий штатний розклад ТОВ "Байкал ЮА", договір оренди нежилих приміщень від 1 лютого 2013 року № 585/01, згідно якого ТОВ "Байкал ЮА" орендує у ТОВ "Аполло" нежилі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д, загальною площею 736 кв.м., основним видом діяльності юридичної особи, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Відносно позовної вимоги позивача про скасування та визнання нечинним акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Байкал ЮА" від 10 серпня 2012 року № 607/22-8/37192240, суд зазначає про наступне.

Позивач оскаржує акт перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, який не містить приписів обов'язкових для виконання та не являється нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки він не має обов'язкового характеру і не тягне за собою правових наслідків.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідач в даному випадку є суб'єктом владних повноважень та виконує владні управлінські функції щодо позивача.

Проте, оскільки позовну вимогу щодо скасування акту документальної позапланової невиїзної перевірки неможливо віднести до юрисдикції іншого суду, суд позбавлений можливості застосувати положення статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині, а тому дану вимогу розглянув по суті.

При цьому, суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене.

Проте, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Отже, як встановлено під час розгляду справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно та в межах своїх повноважень проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Байкал ЮА", а позивач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі складеного акту перевірки.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необгрунтованими, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Байкал ЮА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування акту перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0014172208 від 12 грудня 2012 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 8 квітня 2013 року.