Рішення № 30556006, 03.04.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/30099/12

№2-775/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Коробенка С.В.

при секретарі Бабій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державне підприємство "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення компенсації за моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, з наступними позовними вимогами (в редакція на день ухвалення рішення):

1. Визнати його звільнення незаконним;

2. Зобов'язати Відповідача скасувати наказ з особового складу від 29 листопада 2012 року № 59-п «Про звільнення ОСОБА_1»;

3. Поновити його на роботі на посаді генерального директора Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (згідно з Контрактом № 9 від 10 травня 2011 року);

4. Стягнути з Відповідача на свою користь 15000,00 гривень в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Судом до участі у справі в якості третьої особи залучено Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості».

В обґрунтування своїх вимог Позивач вказує наступні обставини.

З 11 травня 2011 року, на підставі Контракту № 9 укладеного 10 травня 2011 року, Позивач працював в Державному підприємстві «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» на посаді генерального директора.

Позивач вказує, що 30 листопада 2012 року його було звільнено з займаної посади за ініціативою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, на підставі наказу з особового складу за №59-п від 29 листопада 2012 року, з підстав, передбачених контрактом, а саме, за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього контрактом - незабезпечення ведення державного реєстру Системи УкрСЕПРО згідно з вимогами ДСТУ 3415-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи.» (підпункт а) пункту 30 контракту № 9 від 10 травня 2011 року).

З наказом Мінекономрозвитку № 59-п від 29 листопада 2012 року Позивач категорично не погоджується і вважає його незаконним з наступних підстав.

По-перше, Позивач вказує, що на час видання зазначеного наказу він перебував на лікарняному, що свідчить про порушення Відповідачем ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

По-друге, зазначаючи, що підставою його звільнення був підпункт «а» п.30 Контракту № 9 від 10 травня 2011 року, а саме - систематичне невиконання Керівником обов'язків, покладених на нього контрактом чи законодавчими актами України, Позивач наполягає на тому, що перед звільненням до нього не було застосовано жодного стягнення, він ніколи не притягувався до дисциплінарної відповідальності, не складався жодний акт про порушення Позивачем будь-яких трудових обов'язків.

Крім того, Позивач вказує, що вже після укладення з ним Контракту, а саме - 31 травня 2011 року, Указом Президента України за № 634 було затверджено положення «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», в якому обов'язок з ведення Реєстру державної системи сертифікації (державний реєстр сертифікації відповідності) покладено саме на Мінекономрозвитку України. Не зважаючи на це, як зазначає Позивач, в контракт №9 від 10 травня 2011 року чомусь не були внесені зміни у відповідності до чинного законодавства України.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 28 жовтня 2011 року №180 затверджене Положення про департамент технічного регулювання, основними завданнями якого є ведення реєстру технічних регламентів, державного реєстру призначених органів з оцінки відповідності, Реєстру державної системи сертифікації (державного реєстру сертифікатів відповідності) та реєстру декларацій про відповідність.

Таким чином, Позивач наполягає на тому, що функції з ведення Реєстру не належали підприємству, директором якого він був, лише на виконання окремого доручення Заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України ним, як директором ДП «УкрНДНЦ», було видано наказ від 19.10.2012 року № 210 «Щодо забезпечення безперебійної роботи Реєстру державної системи сертифікації», яким виділило провідних фахівців для допомоги по забезпеченню роботи Реєстру державної системи УкрСЕПРО за адресою: вул. Горького, 174.

Звертаючи увагу суду на пункт 18.7 «У сфері оцінки відповідності» Контракту №9 від 10 травня 2011 року, укладеного зі ним, Позивач вказує, що до його обов'язків відносилось забезпечення ведення державного реєстру Системи УкрСЕПРО та інших реєстрів лише за дорученням керівництва Держспоживстандарту України. Проте жодних доручень, про які йдеться в тексті контракту, від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Позивач не отримував.

Позивач вказує, що виданням незаконного, на його думку, Наказу з особового складу № 59-п від 29 листопада 2012 року «Про звільнення ОСОБА_1» Міністерство економічного розвитку і торгівлі України підірвало його авторитет, спаплюжило ділову репутацію, нанесло невиправний удар по діловим стосункам, як серед Української спільноти, так і зарубіжних партнерів. Ці події та поширені відомості про видання Наказу про моє звільнення зачіпають його честь, гідність, ділову репутацію в громадській думці і в очах колективу, у зв'язку з цим він протягом тривалого часу перебуває в стані морального пригнічення і дискомфорту, погіршився стан його здоров'я.

Посилаючись на викладене Позивач на підставі ст.237-1 КЗпП України просить стягнути з Відповідача компенсацію за заподіяну моральну шкоду, яку оцінює в 15000,00 грн.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити, наполягаючи на відсутності законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП «УкрНДНЦ».

Представник Відповідача проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що перебування Позивача на лікарняному не впливає законність підписаного наказу про його звільнення, оскільки він звільнений на підставі контракту як керівник підприємства, а тому положення ч.3 ст.40 КЗпП України на даний випадок не поширюються.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що Мінекономрозвитку фактично набуло повноваження та функції Державної служби технічного регулювання як суб'єкта владних повноважень у відповідній сфері після прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.11.2011 № 1152-р.

Відповідачем зазначено, що повноваження ДП «УкрНДНЦ» щодо ведення Реєстру УкрСЕПРО підтверджувались дійсною редакцією Статуту підприємства, умовами Контракту керівника підприємства, а отже, твердження Позивача про те, що обов'язки, покладені на нього контрактом від 10.05.2011 №9, не належать до виконання після затвердження 31.05.2011р. Положення "Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України", є безпідставними

Представник Відповідача, мотивуючи обґрунтованість звільнення Позивача пояснив суду, що всупереч встановленому Державним стандартом України терміну проведення експертизи, реєстрації та повернення документів заявникові, який не повинен перевищувати 10 днів від дня надходження комплекту документів на реєстрацію, така експертиза документів та реєстрація сертифікатів відповідності становила від 14 до 21 дня, що було предметом обговорення на нараді 03.10.2012р. за участю заступника Міністра Павленка В.П., і за наслідками якої було доручено ОСОБА_1 звернути увагу на тривалі порушення вимог ДСТУ 3415-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи." в частині дотримання термінів реєстрації сертифікатів відповідності в Реєстрі УкрСЕПРО, та усунути виявлені порушення.

19.11.2012 о 15.00 було зупинено роботу Реєстру, внаслідок чого 19.11.2012 було проведено нараду під головуванням заступника Міністра - керівника апарату Павленка В. П., про що складено протокол №2. Згідно з протокольним рішенням наради ОСОБА_1 було зобов'язано надати в триденний термін письмові пояснення щодо причин зупинки роботи Реєстру та невиконання станом на 19.11.2012 вимог ДСТУ 3415-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи» в частині термінів реєстрації сертифікатів. Однак станом на 22.11.2012р. ОСОБА_1 будь-яких письмових пояснень не надав.

У зв'язку з цим представник Відповідача вважає звільнення ОСОБА_1, яке сталось 29.11.2012р., обгрунтованим, оскільки ним не забезпечувалось своєчасне внесення відомостей до Реєстру державної системи сертифікації та допущено зупинку роботи Реєстру.

Представник третьої особи по справі дав суду пояснення з приводу заявленого позову та просив суд ухвалити рішення згідно з чинним законодавством.

Заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі Контракту №9 від 10.05.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики та наказу №220-к від 10.05.2011р. ОСОБА_1 було призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»).

Згідно з п.18.6 Держспоживстандарт делегував ОСОБА_1 як керівнику ДП «УкрНДНЦ» повноваження на забезпечення створення, ведення та функціонування автоматизованих систем нагляду за дотриманням вимог нормативних документів, реєстру державної системи сертифікації УкрСЕПРО, баз даних термінологічних стандартів, ДСТУ, ГОСТ, інших нормативних документів.

Пунктом 18.7 Контракту ОСОБА_1 делеговані повноваження із забезпечення ведення державного реєстру Системи УкрСЕПРО та інших реєстрів за дорученням керівництва Держспоживастандарту. При цьому, на переконання суду даний пункт слід тлумачити так, що окремі доручення необхідні лише щодо інших реєстрів.

У відповідності до п.п.3.3.11 Статуту ДП «УкрНДНЦ» на підприємство також покладені функції із забезпечення створення, ведення та функціонування автоматизованих систем нагляду за дотриманням вимог нормативних документів, реєстру державної сертифікації УкрСЕПРО та інших автоматизованих систем.

Позивач посилається на Положення «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», затверджене Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011 та на наказ Мінекономрозвитку від 28.10.2011 № 180, яким затверджено Положення про департамент технічного регулювання, зазначаючи, що ведення Реєстру державної системи сертифікації відносено до функцій і завдань Відповідача.

Разом з тим, як правонаступник Держспоживстандарту, в тому числі у відносинах за контрактом №9 від 10.05.2011р., Відповідач не відкликав делеговані повноваження керівнику ДП «УкрНДНЦ» щодо забезпечення ведення Реєстру. Також протягом спірного періоду не змінювався Статут підприємства.

Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передача функцій з ведення реєстру УкрСЕПРО від ДП "УкрНДНЦ" фактично не була завершена, у зв'язку з чим критично ставиться до позиції Позивача з цього приводу.

Додатковим підтвердженням цих обставин видання генеральним директором ДП «УкрНДНЦ» ОСОБА_1 на виконання доручення заступника Міністра наказу №210 від 19.10.2012р. щодо забезпечення безперебійної роботи Реєстру державної системи стандартизації, згідно з яким у розпорядження департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України для ведення Реєстру державної системи сертифікації направлено групу фахівців - штатних працівників підприємства.

Державним стандартом України (ДСТУ 3415-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи») встановлено, що термін проведення експертизи, реєстрації та повернення документів заявникові не повинен перевищувати 10 днів від дня надходження комплекту документів на реєстрацію.

Разом з тим, предметом неодноразового обговорення на виробничих нарадах за участю заступника Міністра та ОСОБА_1 були порушення встановлених строків проведення експертизи та реєстрації документів, під час яких ОСОБА_1 надавались доручення привести роботу на цій ділянці у відповідність до нормативів, про що свідчать протоколи №1 від 03.10.2012р. та №2 від 19.11.2012р. (а.с. 170-176)

Під час наради з питань зупинки роботи Реєстру державної системи сертифікації 19.11.2012р., на якій був присутній і ОСОБА_1, йому було запропоновано надати письмові пояснення щодо причин зупинки роботи Реєстру та невиконання станом на 19.11.2012р. вимог Держстандарту в частині термінів реєстрації сертифікатів.

У відповідності до Акту від 22.11.2012р. будь-яких пояснень ОСОБА_1 не було надано.

29 листопада 2012 року наказом Мінекономрозвитку №59-п ОСОБА_1 згідно з п.8 ст.36 КЗпП України було звільнено з посади генерального директора ДП «УкрНДНЦ» 30 листопада з підстав, передбачених контрактом (систематичне невиконання керівником державного підприємства покладених на нього обов'язків - забезпечення ведення державного реєстру Системи УкрСЕПРО). (а.с.167)

Згідно із п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено умови, зазначені у контракті.

Посилання Позивача на перебування його на лікарняному під час звільнення суд може взяти до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав передбачених ст. 41 КЗпП України (ч. 3 цієї норми).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП України), які стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України випадків, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим, зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у ст. ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, виходячи з нормативного (а не сутнісного) тлумачення п.п. 4, 8 ст. 36, ч.3 ст. 40, ч. 3 ст. 41, ст. ст. 40, 41 КЗпП України та ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом - п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у зв'язку із звільненням працівника з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу, норми ч. 3 ст. 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюється.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких порушень під час звільнення Позивача із займаної ним посади, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування оспорюваного наказу та поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню також вимоги про стягнення з Відповідача компенсації за спричинену моральну шкоду, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання звільнення незаконним.

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: