Ухвала суду № 30555320, 08.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий 1 інстанції Черков В.Г.

Доповідач Курило В.П.

Категорія 32

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Будулуци М.С., Березкіної О.В.

при секретарі Бакунець В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційними скаргами Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» та ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 2000 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що відповідно до ст. 9 ЗУ «Про охорону праці» відшкодування шкоди (матеріальної та моральної) потерпілому на виробництві здійснюється фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Крім того, позивач пропустив строк для звернення у суд. Просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.

Також, з рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом стягнуто на його користь замалу суму на відшкодування моральної шкоди. Позивач несе моральні страждання, які полягають в тому, що через нього він змушений докладати додаткові зусилля для реалізації свого життя. Втрата працездатності призвела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і звичок у повному обсязі. На теперішній час він змушений проходити медичне лікування. З урахуванням викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що згідно Акту від 13.07.1995 року про розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 поставлений діагноз: сілікатоз І ст. інтерстиціальна форма. Захворювання професійне первинне. Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії 2-18 АБ № 045005 від 11.07.1995 р., ОСОБА_1 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 03.07.1995 р. по 11.07.1996 р. Згідно виписки з акту огляду МСЕК серії МСЕ № 267200 від 11.08.1999 р., Ісаєву АГ встановлено 50 % втрати професійної працездатності з 15.08.1999 р. безстроково, встановлено третю групу інвалідності. Через професійне захворювання позивачу заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої потрібна сума у 2000 грн.

В засідання апеляційного суду позивач та представник відповідача не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені судовими повістками. Про це свідчать розписки сторін про отримання судових повісток. Представник підприємства в своїй заяві просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Тому апеляційний суд розглядає справу у відсутність сторін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що пошкодженням здоров'я позивача заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої потрібна грошова компенсація у 2 000 грн.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків.

Відповідно до статті 173-1 КЗпП України в редакції Закону, що діяла на час виникнення правовідносин, відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушили його нормальні життєві зв'язки і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що вперше втрата професійної працездатності у позивача у зв'язку з професійним захворюванням встановлена висновком МСЕК 3 липня 1995 року. На той час діяла стаття 12 Закону України «Про охорону праці», яка також регулювала правовідносини між сторонами з питань шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. Відповідно до вказаної норми Закону відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Отже, приведені норми Закону дають підстави зробити висновок про те, що суд першої інстанції правильно визначив, що належним відповідачем по справі є ні фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а підприємство - відповідач по справі, з яким позивач перебував у трудових відносинах на час пошкодження здоров'я.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Враховуючи викладене, слід зробити висновок про те, що підприємство мало створити такі умови праці, при яких пошкодження здоров'я позивача було б неможливим.

Доводи підприємства про те, що відшкодування моральної шкоди потерпілому має відбуватися за рахунок відділення фонду соціального страхування не грунтуються на законі.

Відповідно до пункту 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993, № 472 з подальшими змінами та доповненнями, в редакції, що існувала на час виникнення правовідносин між сторонами, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Постаново Верховної Ради України від 25 листопада 1993 року №3653-12 «Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком» мінімальна заробітна плата на час виникнення правовідносин між сторонами дорівнювала 0.60 грн. Тому 200 мінімальних заробітних плат складає 120 грн. Суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 2000 грн., тобто більше, ніж це передбачено законом.

У зв'язку з цим доводи позивача про те, що грошова компенсація його моральних страждань у 2000 грн. судом визначена невірно і вказана сума має бути збільшена, не грунтуються на законі.

Тому підстав для скасування рішення суду, або його зміні не встановлено.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 304, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державного підприємства «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» та ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 11 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційного суду.

Судді: