Ухвала суду № 30555219, 04.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/410/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Давискиби В.В.

представника відповідача: Радзіковської І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Олександр-Гарант" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року приватне підприємство "Олександр-Гарант" (далі - ПП "Олександр-Гарант", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницької ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Вінницької ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПП "Олександр-Гарант" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №3504/2205/35903918 від 28.12.2012 р.

В ході перевірки виявлені та відображені в акті перевірки порушення позивачем вимог:

- п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.5.9 ст.5, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п.5.4.1п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 р. (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, п.135.4 ст.135, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.140.1.1 п.140.1 ст.140, п.138.2 ст.138, п.п.138.10.2 п.138.2 ст.138, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 524 791 грн.;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в податкових деклараціях з ПДВ всього в сумі 704 164 грн. та завищено підприємством від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд. 19 декларації) за вересень 2012 р. в сумі 1788 грн., що призвело до завищення показників відображених у рядку 20.1 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду в зменшення податкового боргу з ПДВ" за вересень 2012 р. в сумі 1568 грн. та у рядку 20.2 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду" за вересень 2012 р. в сумі 220 грн.

На підставі висновків, викладених в акті №3504/2205/35903918 від 28.12.2012 р., відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року:

- №0000052310 (форма Р), яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 563847,00 грн., в тому числі за основним платежем - 524791,00 грн., за штрафними санкціями - 39057,00 грн.;

- №0000062310 (форма Р), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 900235,00 грн., в тому числі за основним платежем - 704164,00 грн., за штрафними санкціями - 196071,00 грн.;

- №0000072310 (форма В4), яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість згідно декларації за вересень 2012 року на 1788,00 грн.

Суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем оскаржуються висновки відповідача щодо завищення ПП "Олександр-Гарант" валових витрат шляхом включення до них вартості продуктів харчування та одноразового посуду; завищення ПП "Олександр-Гарант" валових витрат шляхом включення до їх складу 616665 грн., які не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами; завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП "Інтенція" на загальну суму 635627 грн., а також правомірність податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Олександр-Гарант", суд першої інстанції виходив з того, вищенаведені висновки відповідача є необґрунтованими та були спростовані в ході судового розгляду справи, а тому прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно видаткових накладних №173 від 31.03.2011р. (а. с. 68) та №202-1 від 28.02.2011р. (а. с. 77) ПП "Олександр - Гарант" придбано у TOB "Укрліспром" та TOB "Капіталсистем" продукти харчування на загальну суму 275631,87 грн. Протягом 2 кварталу 2011 р., та 1-3 кв. 2012 р. придбано у контрагентів TOB "Капіталсистемгруп", ПП "Агора Сервіс", TOB "Симекс Трейд", TOB "Пайнер", TOB "Ріторно" продукти харчування та одноразовий посуд, що підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, які містяться в матеріалах справи.

Доводи відповідача щодо завищення позивачем валових витрат шляхом включення до них вартості продуктів харчування (крупа, мука, масло, молоко згущене, тушонки, тощо) на суму 275631,00 грн. в першому кварталі 2011 року та у 2 кварталі 2011 року і 1-3 кварталах 2012 року витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, шляхом віднесення до "Собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вартості придбаних продуктів харчування та одноразової посуди, ґрунтуються на твердженні, що вказані витрати не пов'язані із господарською діяльністю підприємства, оскільки останнє здійснює діяльність у сфері надання охоронних послуг, а не громадського харчування.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, (п.п. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно зі ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, згідно з п.п.138.12. ПК України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. №994, надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

Разом з цим, посилання відповідача на неможливість включення до складу валових витрат вартості придбаних продуктів харчування та посуду через їх невідповідність наведеному переліку є безпідставними.

Так, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. №994 визначає перелік продуктів спеціального харчування, в той час як позивач здійснював витрати для забезпечення харчуванням власних працівників, які працювали за вахтовим методом організації робіт.

Постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦСПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987р. №794/33-82 затверджено Основні положення про вахтовий метод організації робіт.

Відповідно до п. 1.1 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, вахтовий метод - це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива.

Пунктом 6.1 розділу 6 вищенаведених Положень передбачено, що особи, які проживають у вахтових поселеннях забезпечуються транспортом, торгово-побутовим обслуговуванням, а також щоденним трьохразовим харчуванням.

Директором ПП "Олександр-Гарант" Медончаком О.С., відповідно до наказу №1 від 01.01.2011 р. (а.с. 61), запроваджено вахтовий метод роботи на підприємстві з 01.01.2011 р. та затверджено Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємстві (а.с. 63-67). Відповідно до абз. 2 п. 5.1 розділу 5 Тимчасового Положення про вахтовий метод організації робіт на підприємстві особи які працюють за вахтовим методом забезпечуються транспортним, соціально-побутовим обслуговуванням, а також щоденним трьохразовим гарячим харчуванням для виконання своїх обов'язків.

Таким чином, необхідність понесення витрат на забезпечення працівників харчуванням безпосередньо пов'язане із господарською діяльністю ПП "Олександр-Гарант" - організації діяльності із надання охоронних послуг працівниками позивача, які працюють за вахтовим методом. Відсутність зв'язку понесених витрат із здійсненням господарської діяльності позивача та використання вказаних товарів для інших цілей податковим органом не доведено.

Виходячи із наведеного, ПП "Олександр-Гарант" за результатами здійснення господарських операцій цілком правомірно включало до "Собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг)" вартості придбаних продуктів харчування та посуду.

Податковий орган також констатував завищення позивачем валових витрат шляхом включення до їх складу 616665,00 грн., сплачених за результатами господарських взаємовідносин із ПП "Є.Б.Г. Україна" в 1 кварталі 2011 року. Даного висновку відповідач дійшов у зв'язку із ненаданням для перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що вказані первинні документи вилучені УБОЗ УМВС України у Вінницькій області згідно протоколу виїмки від 07.08.2012 року (а.с. 215).

Відповідно до п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно із п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

Так, відповідач направив 15.12.2012 року до УБОЗ УМВС України у Вінницькій області запит щодо надання копії вилучених первинних документів по ПП "Є.Б.Г. Україна" або оригіналів документів для ознайомлення. Вінницькій ОДПІ забезпечено доступ до вилученої первинної документації, проте первинних документів по "Є.Б.Г. Україна" на підтвердження здійснення господарських операцій з позивачем у слідчого не було, що й слугувало підставою для висновку відповідача про відсутність даних документів.

Відповідно до абз.3 п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

В переліку документів, зазначеному в протоколі виїмки від 07.08.2012 року наявні необхідні для проведення перевірки документи, однак вказані документи відповідач не оглядав, що свідчить про передчасність висновку щодо порушення позивачем вимог при формуванні валових витрат та неможливість проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Крім того, відповідач вказує на ненадання позивачем первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин із ПП "Інтенція", що слугувало підставою для висновку про неможливість включення до валових витрат 762752 грн. сплачених ПП "Інтенція" за надані товари та протиправність включення до складу податкового кредиту, сум ПДВ (127575,33 грн.), сплачених в результаті даних господарських операцій. Колегія суддів не погоджується із даними доводами, з огляду на таке.

Встановлено, що на момент проведення перевірки первинні документи по взаємовідносинах позивача із ПП "Інтенція" знаходились у Вінницькому окружному адміністративному суді, як докази по справі №2а/0270/5112/12, а тому до вирішення даної справи позивача не міг надати вказані документи для перевірки.

Крім цього, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.12.2012 р., задоволено позов ПП "Олександр-Гарант", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000167230 від 23.10.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 127575 грн. Тобто, правовідносини ПП "Олександр-Гарант" із ПП "Інтенція" були предметом розгляду по вказаній справі, а правомірність дій ПП "Олександр-Гарант" з визначення податкових зобов'язань за результатами вказаних господарських правовідносин встановлено в судовому порядку.

Також, правомірність дій позивача в цій частині підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №1246 від 05.07.2011 р., №1247 від 13.07.2011 р., №1248 від 21.07.2011 р. та податковими накладними №1246 від 05.07.2011 р. (а. с. 205), №1247 від 13.07.2011 р. (а. с. 206-207), №1248 від 21.07.2011 р. (а. с. 208).

З огляду на вказані обставини в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність податкового повідомлення-рішення №0000052310 від 14.01.2013 року вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000062310 від 14 січня 2013 року, слугував висновок відповідача щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року в сумі 704164,00 грн.

Встановлено, що вказане заниження відповідач пов'язує із придбанням продуктів харчування та посуду, а також придбання у ПП "Є.Б.Г. Україна" автотранспортних послуг. Дані питання вже були дослідженні вище, висновки відповідача в цій частині - спростовані, а тому доводи щодо заниження позивачем грошових зобов'язань із ПДВ за вказаними операціями є безпідставними.

Поряд із цим, в період з січня 2011 року по вересень 2012 року ПП "Олександр - Гарант" здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів TOB "Укрліспром", TOB "Капіталсистем", ПП "Агора Сервіс", TOB "Симекс Трейд", TOB "Пайнер", TOB "Ріторно" та формувало звітність по ПДВ за результатами даних операцій.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи господарські операції між ПП "Олександр-Гарант" та вказаними контрагентами підтверджується належними первинними документами, а саме договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх первинних документів, підтверджуючих господарські операції між позивачем та його контрагентами, на підставі яких позивач мав змогу формувати показники податкової звітності у відповідності до вимог діючого законодавства.

Відповідно до акту перевірки, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000072310 від 14.01.2013 року слугував висновок про завищення позивачем за вересень 2012 року розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1788,00 грн. за рахунок допущених порушень при визначенні податкового кредиту. Враховуючи, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог законодавства при визначенні податкового кредиту спростовані вище, дане податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність повного скасування податкових повідомлень-рішень 14 січня 2013 року №0000052310 та №0000062310.

Так, в ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено часткову невідповідність вказаних рішень вимогам діючого законодавства.

Разом з цим, невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є підставою визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, враховуючи, що при частковому скасуванні податкове повідомлення-рішення втрачає свою цілісність, колегія суддів колегія суддів знаходить за необхідне скасувати оскаржувані рішення повністю.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 квітня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.