Ухвала суду № 30555092, 04.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/4273/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Слюсаренка В.В., Стеценка О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів АГРО" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинів АГРО" (далі - ТОВ "Старокостянтинів АГРО", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Красилівської МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В ході судового засідання представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Належним чином повідомлений про час та місце проведення судового розгляду справи відповідач в судове засідання повноважного представника не направив.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представників позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Старостянтинівської ОДПІ (правонаступником якої є Красилівська ОДПІ) проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань в наступних звітних періодах за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 1238/2300/34337479 від 17.11.2011 року.

В ході перевірки виявлене та відображене в акті перевірки порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 і п.200.1 і п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, шляхом завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2011 року на 122813,0 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162300 від 02.12.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2011 року на 122813,0 грн., і нараховані штрафні санкції в розмірі 61406,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Старокостянтинів АГРО", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про безпідставне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем по операціях з придбання засобів захисту рослин від ТОВ "Латагро", оскільки дані господарські операції не мали реальних наслідків.

Відповідно до договору купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року ТОВ "Латагро" зобов'язалось продати ТОВ "Старокостянтинів АГРО" засоби захисту рослин, вказані у специфікаціях до договору. Додатковою угодою №2 від 30.12.2009 року сторони продовжили строк дії до договору купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року до 31.12.2011 року, а додатковою угодою №3 від 11.02.2011 року - визначили товар, який може бути предметом поставки, його кількість, вартість, строк поставки та базис поставки - с.Пеньки Старокостянтинівського району Хмельницької області. На виконання договору купівлі-продажу №16-09/L-ЗР від 13.04.2009 року ТОВ "Латагро" щомісячно поставляло позивачеві засоби захисту рослин, а позивач здійснював оплату за поставлені товари та включав суми ПДВ, сплачені у вартості товарів до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, суд з поміж вказаного також враховує, що згідно ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, господарські операції між ТОВ "Старокостянтинів АГРО" та ТОВ "Латагро" підтверджується належними первинними документами, а саме податковими накладними, видатковими накладним, копією журналу реєстрації довіреностей товарно-транспортними накладними.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх первинних документів, підтверджуючих господарські операції між позивачем та його контрагентами, на підставі яких позивач мав змогу формувати показники податкової звітності у відповідності до вимог діючого законодавства.

Крім цього, оприбуткування зазначеного товару на складі позивача підтверджується складською книгою за 2011 рік та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 208, а оплата - виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями. Використання придбаних у ТОВ "Латагро" товарів у господарській діяльності позивача підтверджується лімітно-забірними картами на отримання матеріальних цінностей та актами про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив за 2011 рік. Позивач та ТОВ "Латагро" відобразили операції з поставки мінеральних добрив у бухгалтерському та податковому обліку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на безпідставність доводів відповідача щодо допущення порушень законодавства у зв'язку з неврахуванням в податковому обліку результатів попередньої перевірки, оформленої актом № 1238/2300/34337479 від 17.11.2011 року з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань в наступних звітних періодах за липень 2011 року, якою встановлене завищення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року та за липень 2011 року.

Судом встановлено, що на підставі акту № 1238/2300/34337479 від 17.11.2011 року, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення: №0001102300 від 22.11.2011 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 467 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 866 грн.; №0001092300 від 22.11.2011 року, яким встановлено заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 291077 грн. та № 0001062300, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2011 року на 57304 грн. та за липень 2011 року на 144676 грн.

Як передбачено п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року по справі № 2270/2420/12 задоволено позов ТОВ "Старокостянтинів АГРО" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, залишеною в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду 06 вересня 2012 року, скасовано вищезазначені податкові повідомлення - рішення.

Таким чином, позивач не повинен враховувати в податковому обліку результати перевірки, оформленої актом № 1238/2300/34337479 від 17.11.2011 року, так як прийняті на її підставі рішення про збільшення суми грошового зобовязання позивача скасовані.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 квітня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.