Рішення № 30554856, 09.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.13 р. Справа № 905/1622/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Транс», м.Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп», м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 5310,00 гривень, 3% річних у розмірі 93,40 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Ковальов С.В.

Від відповідача: Панько О.А.

В судовому засіданні 19.03.2013р. оголошувалась перерва до 09.04.2013р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Транс», м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Груп», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 5310,00 гривень, 3% річних у розмір 93,40 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем на виконання вимог п.3.4. договору суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р. було перераховано відповідачу попередню плату за останній місяць користування приміщення в розмірі 5310,00 гривень, але оскільки додатковою угодою від 23.07.2012р. за взаємною згодою сторін договір суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р. було розірвано, то відповідач повинен був повернути позивачу перераховані ним грошові кошти за останній місяць користування приміщенням в розмірі 5310,00 гривень, оскільки у зв'язку із розірванням договору відпали правові підстави для їх отримання відповідачем.

Відповідач заперечував проти позову посилаючись на п.6.4. договору суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р. яким передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору на підставі порушень орендарем умов договору, орендна плата за останній місяць орендованого користування суборендарю не повертається, та оскільки дострокове розірвання договору відбулось за ініціативою позивача, вважає, що такі його дії необхідно кваліфікувати, як порушення умов договору у розумінні п.6.4. договору.

Позивач проти такого розуміння п.6.4. договору заперечував та в письмових поясненнях зазначив, що порушень умов договору з його боку не має.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач в судових засіданнях проти позовних вимог заперечував.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012р. відповідачем (суборендодавець) та позивачем (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення №110712-4, відповідно до умов п.1.1. якого суборендодавець зобов'язується передати, а суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове строкове платне користування нежитлове (офісне) приміщення площею 59,00 кв.м. на 2-му поверсі будинку (далі-приміщення або об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул. Постишева, 99. План розміщення об'єкту наведений у додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною.

Передача об'єкта оренди в користування здійснюється протягом 3 календарних днів з дати підписання сторонами даного договору по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (п.2.3. договору).

Акт прийому-передачі до договору від 14.07.2012р. наявний в матеріалах справи.

Сторони дійшли згоди про те, що загальна плата на місяць за користування приміщенням становить 5310,00 гривень в т.ч. ПДВ 20%. Плата за користування приміщенням за липень 2012 р. починає нараховуватись з 14.07.2012р. та сплачується суборендарем суборендодавцю на підставі рахунку. Оплата згідно п.3.1. договору з серпня 2012р. сплачується щомісячно на підставі рахунку, виставленого суборендодавцем до 5 числа розрахункового місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок суборендодавця. Плата за користування приміщенням нараховується до дати фактичного повернення приміщення суборендарем суборендодавцю, тобто підписання відповідного акту приймання - передачі. Сторони дійшли згоди про те, що суборендар сплачує попередню плату за останній місяць користування приміщенням в сумі 5310,00 гривень в т.ч. ПДВ 20% протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору (п.п. 3.1., 3.3., 3.4. договору).

Термін дії договору за цим договором складає 15 місяців з моменту передачі об'єкту оренди (згідно п.2.3. договору).

23.07.2012р. сторонами була укладена додаткова угода, якою сторони вирішили розірвати договір суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р.

Актом приймання-передачі від 23.07.2012р. до договору суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р. позивач повернув відповідачу об'єкт оренди.

Позивач посилається на той факт, що відповідач повинен був повернути йому перераховані грошові кошти сплачені за останній місяць користування приміщення в розмірі 5310,00 гривень, оскільки договір суборенди був розірваний за згодою сторін, а отже відпали правові підстави для отримання цих грошових коштів, в зв'язку з чим звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача повернути надмірно сплачені позивачем грошові кошти та сплатити 3% річних на всю суму заборгованості за весь час прострочення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Позивачем на виконання умов договору платіжним доручення №176 було здійснено оплату за оренду приміщення ( за липень 2012р.) - в розмірі 3083,23 гривень та платіжним доручення №178 за останній місяць користування орендованим приміщенням (за вересень 2013р.) - в розмірі 5310,00 гривень, що підтверджується банківською випискою АТ «Брокбізнесбанк» по рахунку позивача.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 3, 4 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути достроково розірваний за згодою сторін. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною третьою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Додатковою угодою від 23.07.2012р. сторони вирішили розірвати договір суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р.

Актом приймання-передачі від 23.07.2012р. до договору суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р. позивач повернув відповідачу об'єкт оренди.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що договір суборенди є розірваним за згодою сторін з 23.07.2012р.

Жодних зобов'язань, що могли виникнути у зв'язку із розірванням договору сторони в додатковій угоді від 23.07.2012р. не визначили.

Згідно п.3.3. договору плата за користування приміщенням нараховується до дати фактичного повернення приміщення суборендарем суборендодавцю, тобто підписання відповідного акту приймання - передачі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався орендованим приміщенням в період з 14.07.2012р. до 23.07.2012р., тобто позивач мав сплатити відповідачеві орендну плату за фактичний період користування приміщенням в розмірі 1712,90 гривень, а як вбачається з матеріалів справи то ним на виконання умов договору було здійснено оплату за оренду приміщення у липні 2012р. в розмірі 3083,23 гривень та за останній місяць - 5310,00 гривень.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №156-15 від 26.07.2012р. про повернення грошових коштів в розмірі 6680,33 гривень, посилаючись на ст. 1212 ЦК України.

Листом від 03.08.2012р. відповідач повідомив позивача, що сума орендної плати, що не була використана позивачем за період з 24 по 31 липня буде повернута в розмірі 1370,33 гривень, а питання щодо повернення плати за останній місяць, буде розглянуто після надання акту звірки станом на 09.08.2012р.

Докази перерахування відповідачем грошових коштів в розмірі 1370,33 гривень позивачу наявні в матеріалах справи.

Позивач повторно звертався до відповідача з вимогою щодо повернення переплаченої суми в розмірі 5310,00 гривень з посиланням на ст.ст. 1212, 1214, 530 ЦК України, яка відповідачем задоволена не була.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч.1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Наведене зумовлює висновки суду про відсутність правових підстав для утримання грошових коштів в розмірі 5310,00 гривень та наявний обов'язок відповідача зазначені грошові кошти повернути.

Посилання відповідача на п.6.4. договору суборенди нежитлового приміщення №110712-4 від 11.07.2012р. яким передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору на підставі порушень орендарем умов договору, орендна плата за останній місяць орендованого користування суборендарю не повертається, є хибними з тих підстав, що даний пункт договору передбачає право відповідача не повертати орендну плату у разі розірвання договору через порушення позивачем умов договору, наявність якого відповідачем не доведено, а дострокове розірвання договору з ініціативи позивача кваліфікуватись, як порушення договору не може.

Відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав, що не дозволяє суду дійти до інших висновків ніж про необхідність задоволення позовних вимог в частині повернення грошових коштів в розмірі 5310,00 гривень.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 03.08.2012р. по 04.03.2012р. в розмірі 93,40 гривень.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи то позивач вперше звернувся до відповідача з вимогою №156-15 від 26.07.2012р. про повернення надлишкової сплаченої суми в розмірі 6680,33 гривень, на якій є відмітка про отримання представником відповідача 26.07.2012р. такої вимоги.

Дана вимога була виконана відповідачем частково на суму 1370,33 гривень.

Грошові кошти в розмірі 5310, 00 гривень відповідачем поверненні не були.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України семиденний строк виконання боржником своїх обов'язків закінчився 02.08.2012р.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 03.08.2012р. по 04.03.2012р., суд дійшов висновку про часткове задоволення таких вимог, а саме в розмірі 93,22 гривень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в повному обсязі, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Транс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп», задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Групп» (83001, м.Донецьк, вул. Постишева, б.99, код 35442722) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Транс» (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, б.81-А) надмірно сплачені кошти в розмірі 5310,00 гривень, 3% річних в розмірі 93,22 гривні, судовий збір в сумі 1720,50 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити

У судовому засіданні 09.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.04.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.