Постанова № 30554828, 28.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 березня 2013 р. № 820/2157/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

за участю

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державна податкова служба Управління державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області, Основ`янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, в якому просить суд зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області стягнути суму утриманого Апеляційним судом Харківської області податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги судді, нарахованої за платіжними дорученнями № 1171 від 29.06.2011р. та № 360 від 16.12.2011р. у розмірі 26.604, 14 грн. шляхом безспірного списання з рахунку 33219800700011 ГУДКУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код отримувача 851.011 на користь ОСОБА_1, код НОМЕР_1, 61001, АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що до 01.01.2011р. працювала на посаді судді Апеляційного суду Харківської області. У червні 2011р. їй було частково нараховано вихідну допомогу у сумі 96.892, 65 грн., з якої було утримано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16.283,55 грн. В грудні 2011р. їй було донараховано вихідну допомогу у сумі 60.709, 35 грн., з якої було утримано суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10.320,59 грн. Усього нараховано 157.602 грн. суми вихідної допомоги, з яких утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 26.604, 14 грн. ОСОБА_1 стверджує, що вказані виплати не повинні підлягати оподаткуванню в силу вимог законодавства, яке діяло на час виходу у відставку.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач - Апеляційний суд Харківської області, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 -35 КАС України, що підтверджується повідмленням про вручення поштового відправлення, повноважного представника до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач - Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов не визнав. У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача здійснювалось не Основ'янською МДПІ м. Харкова, а Апеляційним судом Харківської області, як податковим агентом. Крім того, кошти, у формі податку, утримані з вихідної допомоги ОСОБА_1, надходили на розрахунки Управління ДКУ у Червонозаводському районі м. Харкова, а не органів ДПС. Правила повернення помилково сплачених грошових коштів врегульовані Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових оргнаів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим спільним наказом ДПАУ, Мінфіну, Держказначейства від 21.12.2010р. № 974/15907/499, згідно п. 5 якого повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, та зазначив, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими, з огляду на що не підлягають задоволенню.

Відповідач - Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, в порядку, визначеному ст. ст. 33 -35 КАС України, що підтверджується повідмленням про вручення поштового відправлення, повноважного представника до суду не направив. В заяві, яка надійшла на адресу суду від УДКУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, відповідач просив розглядати справу за відсутності представника управління казначейської служби. Також в згаданій заяві відповідач вказав, що податковим агентом та особою, відповідальною за утримання та правильність обчислення податку є Апеляційний суд Харківської області.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача - Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків:

З трудової книжки позивача (а.с. 15-16) вбачається, що 31.12.10 року ОСОБА_1 була відрахована зі штату Апеляційного суду Харківської області у зв'язку зі звільненням у відставку з посади судді на підставі Постанови Верховної Ради України № 2762-VІ від 02.12.10 року.

Згідно довідки Апеляційного суду Харківської області № 02-59/55 від 07.02.2013 року (а.с. 12), у червні 2011 року позивачу частково нарахована вихідна допомога в сумі 96.892, 65 грн. та утримано податок згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в сумі 16.283, 35 грн. У грудні 2011 року позивачу донарахована вихідна допомога у сумі 60.709, 35 грн., податку утримано 10.320, 59 грн. Усього нараховано 157.602, 00 грн., з них утримано податку 26.604, 14 грн.

У судовому засіданні позивач пояснив, що про утримання податку з доходів фізичних осіб з виплаченої йому суми вихідної допомоги він дізнався тільки у лютому 2013 року при отриманні довідки Апеляційного суду Харківської області № 02-59/55, що було підтверджено відповіддю податкової інспекції від 11.03.2013р.

З наданих до суду копій платіжних доручень № 1171 від 29.06.11 року та № 360 від 16.12.2011 року (а.с. 13-14) вбачається, що Апеляційним судом Харківської області було перераховано податок з доходів найманих працівників із вихідної допомоги суддям за червень 2011 року та грудень 2011 року відповідно, у тому числі з вихідної допомоги ОСОБА_1 в сумі 26.604, 14 грн.

Судом встановлено, що позивач в порядку ст. 43 Податкового кодексу України звертався до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби із заявою про повернення незаконно утриманих коштів з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку (а.с. 6-7).

Листом від 04.03.2013 року № 145/17.1- 22 (а.с. 8-11) Основ'янська міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відмовила позивачу у задоволенні згаданої вище заяви.

При розгляді справи суд відповідно до принципу дії в часі нормативно-правових актів керується положеннями законодавства, яке було чинним на момент виходу у відставку судді Табачної Н.Г. та виникнення підстав для виплати останній вихідної допомоги, тобто станом на грудень 2010 року.

Згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів", в редакції, що діє з 06.04.1994 року (дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів"№4015-XII від 24.02.1994 року), судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Відповідно до положень п.п. 1 п. 2 Розділу XII "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI стаття 43 Закону України "Про статус суддів" втрачає чинність з 1 січня 2011 року, тобто є діючою на момент виходу у відставку ОСОБА_1

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб у 2010 році був врегульований Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV.

Так, відповідно до п.п. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом. Виплати, передбачені цим пунктом, не поширюються на виплати заробітної плати; виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатності; регресні виплати.

Згідно з п. 6 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 01.01.2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 01.01.2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

З огляду на зазначене, порядок оподаткування сум вихідної допомоги, виплачених позивачу у червні та грудні 2011 року, визначається відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та іншого законодавства, чинного на момент виходу позивача у відставку в грудні 2010 року.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Вказана норма була діючою на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки згідно п.п. 1 п. 2 Розділу XII "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 1-4 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" втрачають чинність з 01.01.2012 року. Також згідно абзацу 6 пункту 1 розділу XII Закону України "Про судоустрій і статус суддів"статті 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення вводяться в дію з 1 січня 2012 року.

Норма щодо права судді на отримання вихідної допомоги при виході у відставку міститься у статті 43 Закону України "Про статус суддів", яка входить до Глави VIII "Матеріальне і соціально-побутове забезпечення суддів".

З огляду на зазначене, вихідна допомога судді при виході у відставку не входить до структури заробітної плати судді, а відноситься до державної матеріальної допомоги, яка має разовий характер.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу щодо незалежності суддів, у Рішенні від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом мають бути реально забезпечені. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначаються Конституцією України і законами, зокрема Законом України "Про статус суддів", що виключає в процесі його конкретизації та розвитку обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу судді або зниження їх рівня. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя і права громадян на захист прав і свобод незалежним судом.

Отже, за змістом статті 126 Конституції України, положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" слід розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Також у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний суд України зазначив, що статтею 126 Конституції України закріплено основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів. Конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Кожна держава, як зазначається в Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи "Незалежність, дієвість та роль суддів"від 13 жовтня 1994 року N (94)12, має "забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе". Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Цей конституційний припис кореспондується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів", які передбачають, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1). Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Крім того, правова позиція Конституційного Суду України щодо неможливості звуження гарантій незалежності суддів міститься у рішенні № 4-рп/2007 від 18.06.2007 (справа про гарантії незалежності суддів), де зокрема, зазначено: "Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004. від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004)"(абзац третій пп. 3.4 п. З рішення).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що вихідна допомога судді, у разі виходу його у відставку, виплата якої передбачена пунктом 3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", який є спеціальним у даних правовідносинах, є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", і не підлягає оподаткуванню.

На підставі викладеного, сума утриманого податку з доходів фізичних осіб при виплаті вихідної допомоги ОСОБА_1 в сумі 26.604, 14 грн. має статус надміру сплаченого податку.

Відповідно до п.п. 43.3, 43.4 Податкового кодексу України, норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин в частині порядку повернення суми утриманого податку, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку...

Судом встановлено, що позивачем дотримано вказану процедуру повернення надміру сплачених сум податку з доходів, заяву про повернення утриманого податку було подано до належного органу державної податкової служби та у визначені строки, однак відповідачем - Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби позивачу було безпідставно відмовлено в поверненні коштів.

Згідно п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до приписів ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області стягнути на користь ОСОБА_1 суму утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги позивача з бюджету шляхом безспірного списання з відповідного рахунку.

Враховуючи наведене та з огляду на той факт, що судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державна податкова служба, Управління державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Апеляційного суду Харківської області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 26.604 грн. 14 коп. (двадцять шість тисяч шістсот чотири грн. 14 коп.) з належної ОСОБА_1 вихідної допомоги судді.

Зобов'язати Управління державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова стягнути суму незаконно утриманого Апеляційним судом Харківської області податку з доходів фізичних осіб, з вихідної допомоги ОСОБА_1, нарахованої за платіжними дорученнями №1171 від 29 червня 2011 року і № 360 від 16 грудня 2011 року у розмірі 26.604 грн. 14 коп. (двадцять шість тисяч шістсот чотири грн. 14 коп.) шляхом безспірного списання з рахунку 33219800700011 ГУ ДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, код отримувача 37999628, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача 851011 на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, 61001, АДРЕСА_1).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.