Рішення № 30553794, 08.04.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2013 р.Справа № 924/158/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест", м. Хмельницький

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ

про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Мосьондз Світлани Михайлівни, м. Хмельницький

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Галюк В.В. за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

встановив:

Позивач звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства "КБ "Надра" в якому просить визнати недійсними кредитний договір № 25/05/2007/840 - К/624 від 25 травня 2007 року та договір поруки від 25 травня 2007 року.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що спірний договір поруки слід визнати недійсним в силу ст. ст. 203, 215, 548 ЦК України через недійсність кредитного договору з огляду на те, що кредитний договір не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність банку за невиконання або неналежне виконання його умов, проте містить цілий ряд пунктів відповідальності позичальника (розділи 4, 5). Однак, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" спірний договір має містити права, обов'язки та відповідальність обох сторін, що є істотними умовами договору (ст. 628 ЦК України). Відповідно до спірного договору банк наділений цілим рядом прав за яким останній може змінювати ставку процентів, вимагати сплати штрафу за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.

Крім того, договір, в порушення ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" містить умови, які передбачають сплату позичальником непропорційно великої суми компенсації, у разі невиконання ним взятих зобов'язань. В разі застосування усіх санкцій на користь банку необхідно сплатити більше 60 % отриманого кредиту.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, проте позивач свого представника не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням керівника та відпусткою представника - юриста.

Враховуючи закінчення визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору, розгляд справи не може відкладатись.

Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечують, зазначають наступне.

Спірні договори містять усі істотні умови даного виду договорів, в тому числі встановлені Законом України „Про захист прав споживачів". Зокрема, договір кредиту містить умови про суму кредиту, право дострокового повернення кредиту, відсотки, права і обов'язки сторін та інше.

На момент укладення кредитного договору та договору поруки сторони погодили усі їх істотні умови, що підтверджується підписами сторін на примірниках договорів та отриманням кредиту на умовах, передбачених договором.

Таким чином, як сторони у справі, так і третя особа під час укладення кредитного договору та договору поруки були вільними в їх укладенні та могли укласти договори на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договорів щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від їх укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом.

Відповідач не погоджується з тим, що при укладені кредитного договору порушено Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" стосовно того, що даний Закон зобов'язує сторони передбачати умови про більш жорстку відповідальність банку, а ніж це передбачено ст. 1054, 1055 ЦК України щодо істотних умов кредитного договору. Вказані доводи позивача є не обгрунтованими, оскільки зазначений Закон поширює свою дію лише на суб'єктів фінансових послуг (банки, кредитні спілки), і ні в якому разі на взаємовідносини з фізичними та юридичними особами.

Враховуючи наведене вище, відсутні будь-які підстави вважати, що умови кредитного договору та договору поруки є несправедливими, а навпаки відповідають вимогам чинного законодавства.

Повідомлена рекомендованою кореспонденцією (за адресою, згідно наданих позивачем матеріалів) Мосьондз С.М. (третя особа) в судове засідання не з'явилась, причин неявки не повідомила. Надіслана їй кореспонденція повернута поштою з відміткою - „За зазначеною адресою не проживає".

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень господарським судом розглядались справи між даними сторонами з аналогічним предметом спору. Проте, проаналізувавши підстави даного позову та вищезгаданих суд прийшов до висновку про їх відмінність, а отже вирішує спір по суті.

Розглядом матеріалів встановлено.

25 травня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" (в подальшому ПАТ КБ "Надра") - відповідачем та Мосьондз С.М. - третьою особою укладено договір № 25/05/2007/840 - К/624 за умовами якого банк надає позичальнику (третій особі) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у сумі 143 000 доларів США в порядку і на умовах, визначених договором.

Цільове використання кредиту - інвестування у будівництво житла; плата за користування кредитом - відсотки у розмірі 11.99 річних; строк - 295 місяців. (розділ 1).

Розділом 2 обумовлено умови забезпечення повернення кредиту, розділ 3 - порядок надання кредиту та сплати заборгованості, розділ 4 - права та обов'язки сторін, розділ 5 - відповідальність сторін. Розділ 6 обумовлює звільнення від відповідальності, розділи 7 та 8 - врегулювання спорів та заключні положення, в тому числі строк дії договору.

Розділ 5 - відповідальність сторін в свою чергу містить підпункти 5.1, 5.2, 5.3 та 5.4, за якими: у разі порушення позичальником умов цільового використання кредиту, позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 25 % від суми коштів, використаних не за призначенням; у разі прострочення строку сплати мінімального платежу по погашенню кредиту, чи у випадку порушення строку дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплаті всіх нарахованих відсотків позичальник сплачує пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми; штрафи у розмірі 10 та 2 % у разі порушення позичальником вимог п.п. 4.3.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.12., 4.3.13 і вимог п. 4.3.15.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печаткою відповідача.

25 травня 2007 року між відповідачем та позивачем укладено договір згідно якого поручитель (позивач) поручається перед кредитором (відповідачем) за неналежне виконання Мосьондз С.М., взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 25/05/2007/840 - К / 624 від 25 травня 2007 року, в тому числі: повернути до 24 грудня 2032 року кредит у сумі 143 000 доларів США, сплатити відсотки та інші платежі, передбачені договором, сплатити штрафні санкції .

Договір містить усі умови, необхідні для даних договорів

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підстави недійсності правочинів передбачені ст.215 Цивільного кодексу України. Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору поруки та кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про наявність у спірному кредитному договорі несправедливих умов (ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів), щодо встановлення штрафних санкцій та інших компенсаційних оплат, які в сукупності дозволяють стягнути з позичальника непропорційно велику суму, порівняно з отриманим кредитом - більше 60 %.

Згідно частин 5, 6 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів" якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Аналіз зазначених норм Закону говорить про те, що у разі наявності у договорі несправедливих умов, вказаних у цьому Законі визнанню недійсними підлягають саме ці умови, а не весь договір. Визнання недійсним договору в цілому можливе лише при умові, що визнання недійсним несправедливої умови зумовлює зміну інших положень договору. Однак, в даному випадку виключення певних положень договору, щодо встановлення штрафних санкцій чи інших виплат не викличе необхідності у зміні усіх положень договору. Така ж позиція вказана у постанові пленуму ВСУ від 6.11.09р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" де зокрема зазначено, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним (п. 9).

Наступною підставою позову є те, що кредитний договір не містить умов та правил, що регулюють відповідальність банку щодо невиконання чи не належного виконання договору, натомість містить цілий ряд наданих банку прав. Проте, вказані доводи не приймаються до уваги, оскільки сам факт укладення кредитного договору передбачає можливість застосування до обох сторін ( в тому числі до кредитора) усіх можливих (передбачених законом) видів відповідальності за порушення договору. Доводи ж позивача, щодо обов'язкової наявності у договорі умов про відповідальність банку є не обгрунтованими, оскільки параграф 2 глави 71 ЦК України, який регулює відносини сторін за кредитним договором вказаної обов'язкової умови не передбачає. До того ж наявність тих чи інших умов договору, які не є обов'язковими (для тих чи інших видів договорів) визначають самі сторони, керуючись нормами ЦК про свободу договору.

При цьому судом відмічається наявність у договорі п. 7.1. (усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором підлягають врегулюванню шляхом, передбаченим чинним законодавством), що передбачає можливість врегулювання розбіжності (в тому числі щодо відповідальності банку) шляхом, визначеним законодавством, тобто застосуванням загальних норм ЦК щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

Оскільки обгрунтуванням позову, в частині визнання недійсним договору поруки є недійсність кредитного договору, а наведені підстави для визнання недійсним останнього є не обгрунтованими, підстави для визнання договору поруки також відсутні.

Крім вказаного необхідно зазначити дійсність спірних договорів в цілому, виходячи з такого.

У відповідності до ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені умови наявні у спірних договорах.

Частиною першою ст.1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі (ст.ст.1047, 1055 Цивільного кодексу України) та є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Надання банком позичальнику кредиту по кредитному договору (спірному) не заперечується позивачем в тексті позовної заяви.

Аналізуючи умови даного кредитного договору суд прийшов до висновку, що такий договір є укладеним оскільки містить усі істотні умови: сума, строк кредиту, умови і порядок надання кредиту, його повернення та сплати процентів, забезпечення зобов'язань позичальника, права та обов'язки сторін, а також інші умови, які сторони вважали необхідним включити у зміст цього договору.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Договір поруки, що укладений сторонами на забезпечення основного договору - кредитного також містить усі істотні умови та відповідає чинному законодавству України, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Отже, враховуючи відсутність підстав визнання договорів недійсними, в задоволені позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

При цьому судом враховується, що згідно з ч.1 пункту 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Тому, оскільки позивачем при поданні позову про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки сплачено лише 1147 грн. судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру (при цьому не сплачено 1147 грн. судового збору за іншу вимогу немайнового характеру), суд вважає за необхідне при прийнятті рішення стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницькбудінвест" в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1147 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест" (м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, 6/2 код 22784870, р / р 26008000637001 в філії ВАТ КБ "Надра" Хмельницьке РУ, МФО 315237) в дохід Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКСУ у м. Хмельницький, код 38045529, банк - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО - 815013, рах. 31218206783002, код класифікації - 22030001, призначення платежу - „Судовий збір, код 03500128") 1 147 грн. судового збору.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук: 3 прим:

1 - до справи

2 - позивачу (м. Хмельницький. вул. Водопровідна, 72)

3 - відповідачу