Постанова № 30553452, 27.02.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/3078/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Бершадської Т.О., відповідача - Вікулової І.С., третьої особи - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія»

до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції

Дніпропетровської області Державної податкової служби

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Метал», фізична особа -

підприємець ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - національна металургійна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нанотек», Товариство з обмеженою відповідальністю

ВО «Днепроспецтехнология"

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.12.2011 року № 0002702301 по сплати податку на додану вартість в сумі 921656 грн. 25 коп., № 0002692301 по сплати податку на прибуток в сумі 2534017 грн. 20 коп.

Під час судового розгляду справи задоволено клопотання про заміну відповідача - Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі на її правонаступника - Криворізьку південну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Також, залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги - Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Метал», фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс - національна металургійна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Нанотек», Товариство з обмеженою відповідальністю ВО «Днепроспецтехнология».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом було здійснено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово - господарської діяльності позивача,за наслідком проведення якої були винесені податкові повідомлення - рішення від 12.12.2011 року № 0002702301 по сплати податку на додану вартість в сумі 921656 грн. 25 коп. та № 0002692301 по сплати податку на прибуток в сумі 2534017 грн. 20 коп. Позивач вважає рішення щодо донарахування до сплати зазначених сум податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкцій безпідставними і вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають чинному законодавству, з огляду на наступне. У назві документу зазначено, що здійснено виїзну документальну позапланову перевірку, при цьому, в ході перевірки як підставу для донарахування зазначених податків використано акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.06.2011 року № 1441/7/20195796 «Про результати документальної невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Метал» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс» за серпень 2010 року, тобто перевірка контрагента позивача була невиїзною, її було здійснено на підставі документів ТОВ НВП «Метал». Висновки відповідача щодо нікчемності операцій з поставки, як це зазначено у акті, які не спричиняють реального настання правових наслідків, є помилковими та обґрунтованими лише припущеннями робітників контролюючого органу, оскільки чинним законодавством передбачено використання визначення нікчемності стосовно угод, або правочинів, а не операцій. Відсутність документів стосовно походження труб титанових про які йдеться в акті не є підставою для змінення даних бухгалтерського та податкового обліку, оскільки наявність та передача таких документів не є обов'язковою ні відповідно до чинного законодавства , ні відповідно до умов договору між ТОВ НВП «Метал» за ПАТ «КБК», тому не може бути доказом відсутності реальної передачі та переробки товару, визначеного у товарних та податкових накладних. Відсутність товарно-транспортних накладних, на яких базується висновок робітників контролюючого органу, про відсутність товарного навантаження правочину, також є помилковою, оскільки із документів, які було надано для вивчення позивачем, видно, що моментом переходу права власності на товар у складі - трубу титанову є момент підписання сторонами товарної накладної. Позивач не має та не може мати товарно-транспортних накладних, оскільки транспортування та експедиційний супровід вантажу було здійснено ТОВ «Транс національна металургійна компанія» відповідно до агентського договору № А12/07-10 від 12.07.2010 року. Крім того, позивач зауважує на тому, що посилання контролюючого органу на матеріали кримінальної справи, порушеної відповідно до ч. 1 ст. 358 ККУ є безпідставними, оскільки досудове слідство по справі не закінчено, вироку, що набрав законної сили по справі не постановлено, тобто факти про які йдеться у матеріалах справи є лише припущеннями. У бухгалтерському та податковому обліку ПАТ «КБК» містяться всі документи, передбачені чинним законодавством для виникнення права платника податків визначення розміру податкового кредиту з ПДВ та для віднесення до складу валових витрат коштів, що їх було витрачено на придбання та переробку, зберігання та перевезення товару. Порушень щодо порядку їх складання у акті перевірки не зазначено, посилань на судові рішення про визнання угоди чи певних документів недійсними в акті не наведено, тобто, немає правових підстав для виключення цих документів із складу документів бухгалтерського чи податкового обліку, позивача та збільшення його податкових зобов'язань. З огляду на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що під час проведення перевірки позивача встановлено порушення: в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по паровичну з ТОВ «Нанотек» у січні 2011 року; занижено валовий дохід в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 1179086 грн. 40 коп.; включено до складу витрат витрати, не підтвердженні первинним документами, в результаті чого підприємством завищено валові витрати в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в розмірі 982572 грн.; включено до складу податкового кредиту суму ПДВ без наявності належним чином оформленої податкової накладної, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість в декларації за лютий 2011 року у розмірі 196514 грн. 40 коп. На підставі викладеного, з урахуванням виявлених порушень та процедурою адміністративного оскарження, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Відповідач зауважує на тому, що при прийнятті вищевказаних податкових повідомлень - рішень він діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства «МЕТАЛ» надав суду письмові пояснення, у яких зазначено, що між позивачем та ТОВ НВП «МЕТАЛ» був укладений договір. На виконання вимог вказаного договору була поставлена на користь ПАТ «Криворізька будівельна компанія», про що свідчать первинні фінансово - господарські документи. Існування наміру створення за договором правових наслідків та факт реальності укладеного правочину підтверджується проведеними та документально підтвердженими правочинами, відповідно до яких ТОВ НВП «МЕТАЛ» придбало продукцію, яка була в подальшому продана ПАТ «Криворізька будівельна компанія». Крім того, у ТОВ НВП «МЕТАЛ» наявні усі ресурси у достатній кількості для здійснення основної діяльності, що є доказом реальності господарської діяльності підприємства та усіх його операцій, у тому числі і договору, укладеного з позивачем.

У судовому засіданні представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях третьої особи.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення проти позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство «Криворізька будівельна компанія» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 25.09.2000 року та перебуває на обліку в Криворізькій південній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови старшого слідчого прокуратури м. Кривого Рогу Пугачова Д.А. від 23.06.2011 року слідчого по кримінальній справі № 58119336 та листа ДПА у Дніпропетровській області № 20607/7/23-115 від 12.07.2011 року, наказу Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 18.07.2011 року № 1252 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», направлень № 906/23-1 - № 909/23-1, № 922/23-1 від 19.08.2011 року, співробітниками податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт № 1061/231/31123365 від 12.08.2011 року.

Згідно висновків даного акту перевірки позивачем порушено:

-п. 4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Закон про податок на прибуток» зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 2135362 грн., в тому числі: ІІІ квартал 2010 року - 1594618 грн., І квартал 2011 року - 540744 грн.

-п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198; п. 189.1 ст. 189, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 776690 грн., у тому числі: листопад 2010 року - 579861 грн., лютий 2011 року - 196514 грн., березень 2011 року - 315 грн.

-п.п.4.2.1, п.п.4.2.9 абз. "г" п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.164.2.17 2, п.164.2 ст.164, п.167.1 .ст.167 Податкового Кодексу України, ПАТ «Криворізька будівельна компанія» не утримано податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходу фізичним особам за - 2011 рік у сумі 571 грн. 06 коп., в тому числі по періодам: липень 2010 року - 10 грн. 20 коп., серпень 2010 року - 2 грн. 31 коп., вересень 2010 року - 20 грн. 70 коп., жовтень 2010 року - 153 грн., листопад 2010 року - 92 грн. 25 коп., січень 2011 року - 25 грн. 50 коп.,березень 2011 року - 267 грн. 10 коп.

-абз. б п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, ненадання в перевіряємому періоді відомостей про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичним особам - підприємцям в податкових розрахунках за формою 1 ДФ за квартал 2010 року та 1 квартал 2011року.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 29.09.2011 року:

-№ 0001922301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених на Україні товарів на загальну суму 166622 грн. 50 коп., з яких збільшення за основним платежем на суму 776690 грн., за штрафними санкціями -289932 грн. 50 коп.;

-№ 000193201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств га загальну суму 2932672 грн., з яких збільшення за основним платежем на суму 2135362 грн., за штрафними санкціями - 797310 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 4426/10/с від 07.10.2011 року.

Під час розгляду скарги, 14.10.2011 року прийнято рішення про продовження терміну розгляду скарги до 05.12.2011 року.

02.12.2011 року ДПА у Дніпропетровській області надіслала на адресу ПАТ «Криворізька будівельна компанія» рішення про результати розгляду скарги, згідно якого скаргу позивача задоволено частково та зменшено розмір штрафних санкцій.

На підставі викладеного, були прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 12.12.2011 року, які є предметом оскарження даної адміністративної справи:

-№ 0002702301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених на Україні товарів на загальну суму 921656 грн. 25 коп., з яких збільшення за основним платежем на суму 776690 грн., за штрафними санкціями -144966 грн. 25 коп.;

-№ 0002692301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств га загальну суму 2534070 грн. 50 коп., з яких збільшення за основним платежем на суму 2135362 грн., за штрафними санкціями - 398655 грн. 50 коп.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, винесені з порушенням вимог діючого законодавство, а тому є протиправними, з огляду на наступне.

Порядок призначення перевірок та порядок їх проведення органами державної податкової служби визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових документів, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом (п.п. 75.1.2. Податкового кодексу України).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та п. 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Водночас, з огляду на те, що норма п. 86.9 ст. 86, пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі пп. 78.1.11 п. 78.11 ст. 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 1061/231/31123365 від 12.08.2011 року. При цьому, зі змісту зазначеного акту перевірки вбачається, що дана перевірка була призначена на підставі постанови старшого слідчого прокуратури м. Кривого Рогу Пугачова Д.А. від 23.06.2011 року слідчого по кримінальній справі № 58119336, тобто в рамках кримінальної справи та відповідно до положень Кримінально - процесуального кодексу.

Згідно листа начальника ВВБ при ДПС області УВБ ДПС України - Г. В, Дмитренко від 04.10.2012 року № 2103/7/08-018 вбачається, що 18.06.2012 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу винесено обвинувальний вирок у кримінальній справі № 58119336, при цьому, станом на 04.10.2012 року вирок законної сили не набрав (а.с. 204 т. 2).

Таким чином, оскільки перевірка позивача була призначена відповідно до КПК, при цьому, на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень рішення по кримінальній справі, в межах якої було проведено перевірку позивача, не існувало, суд вважає, що відповідачем порушено порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок, встановлений ст. 86 Податкового кодексу України.

Крім того, у акті перевірки № 1061/231/31123365 від 12.08.2011 року податковим органом із посиланням на норми Цивільного кодексу було зроблено висновок про нікчемність укладених правочинів позивача із суб'єктами господарювання - контрагентами позивача, зокрема, відповідач посилається на те, що у відношенні контрагентів складено акти документальних позапланових перевірок, якими встановлено порушення вимог чинного законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів.

Так, відповідачем зазначається, що у відношенні контрагентів позивача складені акти перевірок, якими встановлено наступне:

- ТОВ «Нанотек» - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська складено акт документальної невиїзної перевірки від 14.06.2011 року за № 00057/2305/36094816, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненими за період з 01.08.2010 року по 30.04.2011 року.

- ТОВ НВП «Метал» - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптдевайс» від 15.06.2011 року № 1441/7/20195796, яким встановлено порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу.

В подальшому зазначені акти перевірок були покладені в основу акта перевірки позивача № 1061/231/31123365 від 12.08.2011 року.

Суд не погоджується з вищевикладеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає «перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд звертає увагу, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Посилання відповідача на ту обставину, що правочини контрагента позивача в ланцюгах постачання мають ознаки нікчемності, суд не приймає до уваги, як належний доказ нереальності правочинів укладених між позивачем та його постачальниками, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були долучені документи первинного бухгалтерського обліку із дослідження яких суд вбачає їх відповідність вимогам Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Твердження відповідача про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання господарської діяльності або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідна правова позиція відображена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12.

Крім того, суд звертає увагу на принцип персональної відповідальності платника податку, згідно якого, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, позивач не може відповідати за операції по ланцюгу та нести відповідальність за господарську діяльність контрагентів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Криворізька будівельна компанія»- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.12.2011 року:

-№ 0002702301 по сплати податку на додану вартість в сумі 921656 грн. 25 коп.,

-№ 0002692301 по сплати податку на прибуток в сумі 2534017 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 04.03.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 04.03.2013 року СуддяМ.В. Дєєв М.В.Дєєв