Рішення № 30551518, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4681/13 02.04.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова

компанія"

до приватного науково-виробничого підприємства "Синапс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 789,00 грн.

Представники:

від позивача: Супрун Т.В. - представник за довіреністю № 19 від 02.01.2013 року;

від відповідача: Концевой Р.С. - представник за довіреністю б/н від 10.07.2012 року.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 789,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.09.2010 року близько 07 год. 30 хв., в м. Київ на Московському проспекті в напрямку ст. м. «Петрівка» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Ford Transit" д.н АА 0611 ЕР, що належить ПНВП «Синапс» під керуванням Рія О.Г., та автомобіля марки "Chevrolet Lacetti" д.н АІ 1974 АІ, що належить та під керуванням Тарапак М.М.

Згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування AT Оболонського району ATI, підпорядкованого УДАІ та постанови Оболонського районного суду м. Києва, дана ДТП трапилася з вини Рія О.Г

Внаслідок ДТП автомобілю марки "Chevrolet Lacetti" д.н АІ 1947 АІ, завдано технічних пошкоджень.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ПВПП „Синапс" була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/3389706) в ПрАТ «УТСК».

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року, згідно із платіжний дорученням № 1265 від 22.06.2012 року ПрАТ "УТСК" виплатило ПАТ «УСК» Гарант-Авто» страхове відшкодування в розмірі 7 299,00 грн. в якій була застрахована потерпіла сторона (страховий поліс №19 G-0354655) та судовий збір в сумі 1 504,38 грн.

На підставі підпункту «ґ» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до суду з вимогою про стягнення з приватного науково-виробничого підприємства "Синапс" страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 789,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/4681/13, розгляд справи призначено на 02.04.2013 року.

В судове засідання 02.04.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору, представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 6 789,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720,50 грн. судового збору.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до полісу № ВС/3389706 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із строком дії з 05.12.2009 року по 04.12.2010 року, укладеного між приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" та приватним науково-виробничим підприємством "Синапс" застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Ford Transit" державний номер АА0611ЕР.

Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 25.10.2010 року встановлено, що 20.09.2010 року близько 07 год. 30 хв. громадянин Рій О.Г., керуючи транспортним засобом "Ford Transit", державний реєстраційний номер АА0611ЕР, рухаючись по проспекту Московському в напрямку ст. м. "Петрівка" в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Сhevrolet Lacetti", реєстраційний номерний знак АІ1974АІ, чим заподіяв матеріальний збиток.

Вищевказаною постановою Рія Олександра Григоровича визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом "Сhevrolet Lacetti", реєстраційний номерний знак АІ1974АІ, застраховані публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" згідно полісу добровільного страхування транспортного засобу №19G-0354655.

Згідно страхового акту № 252/1-11-UA за страховим випадком згідно з Полісом № ВС/3389706 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05.12.2009 року, на підставі рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року по справі № 5001-67/4139-2012, сума страхового відшкодування складає 8 803,38 грн., в тому числі 7 299,00 грн. - вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Сhevrolet Lacetti" державний номер АІ1974АІ та 1 504,38 грн. - витрати по сплаті судового збору.

На підставі рішення господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року по справі № 5001-67/4139-2012, публічному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 803,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1265 від 22.06.2012 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 38.1.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення норм підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не було повідомлено позивача про настання страхової події.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що як вбачається з доповідної записки Рія О.Г. від 22.09.2010 року на ім'я начальника транспортного відділу Теплюка Л.І., водій транспортного засобу повідомив страхову компанію про настання дорожньо-транспортної пригоди за телефоном. Проте, суду не надано належних доказів (телефонограмма, роздруківка телефонних дзвінків) в підтвердження обставин викладених у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 6 789,00 грн. (7 299,00 грн. (вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Сhevrolet Lacetti" державний номер АІ1974АІ) - 510 грн. (франшизи)) в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного науково - виробничого підприємства "Синапс" (03055, м.Київ, вул. Ванди Василевської, 7, ідентифікаційний код 24267073) на користь приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 6 789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 09.04.2013 року

Суддя С.М.Мудрий