Постанова № 30551323, 01.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 р. Справа №805/3548/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 27 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І,

при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.

за участю:

представника позивача - Мукоїд Л.В.,

представника відповідача - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження № 36909933 від 6 березня 2013 року.

В обгрунтування позову позивачем вказано на те, що 13 березня 2013 року, під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, йому стало відомо про те, що 6 березня 2013 року заступником начальника ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку Кравченко А.Д. винесена постанова про зупинення вказаного виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з порушенням стосовно боржника провадження у справі про банкрутство.

Посилаючись на правові норми, які містяться у ч. 1 ст. 39, п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 3 ст. 8, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 316, 317, 321, 387, 785 Цивільного кодексу України, ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» стверджує, що витребування у боржника майна - об'єкту фінансового лізингу за своєю правовою природою є вимогою речово-правового характеру, на яку не поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, і виконання якої не зупиняється у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство боржника.

З огляду на викладене, позивач вважає спірну постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що порушує права та законні інтереси ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» як власника майна, яке підлягає поверненню за виконавчим написом нотаріуса.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представником відповідача через канцелярію суду було надано письмову заяву від 27 березня 2013 року про визнання позовних вимог. Також відповідач просив розглянути справу без представника відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Відповідно до частини 1 статті 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 КАС України передбачено, зокрема, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань щодо відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі до суду на надав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається за відсутністю осіб, які не з'явились, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

23 червня 2008 року між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» як лізингодавцем та ТОВ «Укрбудтранс» як лізингоодержувачем укладений договір фінансового лізингу № L2716-06/08, за умовами вказаного договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість, якого зазначена в специфікації (додатку № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с. 12-21).

Як вбачається зі змісту специфікації предметом лізингу є сідловий тягач DAF 95 XF.430, 2002 р.в., шасі № XLRTE47XSOE586364, у кількості одна одиниця, вартістю 275 000,00 гривень з ПДВ (а.с. 16).

Укладаючи договір фінансового лізингу, сторони дійшли згоди, що лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів, що передбачено п.п.6.1.2. п.6.1. договору.

27 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис про повернення ТОВ «Укрбудтранс» позивачу об'єкта фінансового лізингу - вантажного сідлового тягачу марки DAF 95 XF.430, 2002 року випуску, номер кузова/шасі XLRTE47XSOE586364, реєстраційний номер АА 7465 АІ, у кількості одна одиниця, загальною вартістю 275 000,00 гривень, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу № L2716-06/08 від 23 червня 2008 року, який підлягає вилученню та поверненню за не сплачену в строк, згідно узгодженого графіку лізингових платежів, заборгованість у розмірі: відшкодування вартості предмета лізингу 190 555,32 грн., комісія лізингодавця - 191 236,01 грн., пеня - 93 932,28 грн., викупна вартість - 4 473,31 грн., а всього 480 196,92 гривень.

Виконавчий напис набрав чинності з моменту реєстрації дії в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 27 лютого 2013 року і мав бути пред'явлений до примусового виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 362 (а.с. 7).

6 березня 2013 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 362.

Постановою заступника начальника ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, Кравченко А.Д. від 6 березня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 36909933 з примусового виконання виконавчого напису № 362, вчиненого 27 лютого 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_5, про повернення об'єкту фінансового лізингу. Сторонами виконавчого провадження є ТОВ «Укрбудтранс» - боржник та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» - стягувач (а.с. 8).

24 грудня 2012 року господарським судом Донецької області було порушено справу № 5006/27/174б/2012 про банкрутство ТОВ «Укрбудтранс» (ідентифікаційний код 31468789) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 11).

Виходячи з положень ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 № 3262-IV, відповідно до якої суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, та ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд вважав доведеними ті обставини, що стосовно третьої особи 27 грудня 2012 року було порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки особи, які беруть участь у справі, не заперечували проти цього.

6 березня 2013 року заступником начальника ВДВС прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 36909933 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» до розгляду справи по суті.

В матеріалах справи наявна копія спірної постанови, роздрукована з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ВП № 36909933, ідентифікатор доступу 0В173ГББ04Д, адреса в мережі Інтернет https://trade.informjust.ua) (а.с. 9-10).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2., 2.1., 3.1.-3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії. Держателем Єдиного реєстру є Державна виконавча служба України, яка забезпечує його ведення. Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру. До Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочку або розстрочку виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Ухвалою про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 22 березня 2013 року Донецький окружний адміністративний суд зобов'язував ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку надати виконавче провадження № 36909933 для огляду та копії всіх, наявних в ньому документів, для долучення до матеріалів справи (а.с. 22).

22 березня 2013 року вказана ухвала передана відповідачу за допомогою факсимільного зв'язку (а.с. 27-28).

Відповідач у судове засідання призначене на 27 березня 2013 року явку свого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

У зв'язку з цим та з метою прийняття обґрунтованого рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, 27 березня 2013 року судом постановлена ухвала про витребування доказів у ВДВС постанови про зупинення виконавчого провадження № 36909933 від 6 березня 2013 року, матеріали виконавчого провадження № 36909933, відповідача зобов'язано надати витребуваний судом документ у строк до 1 квітня 2013 року, попереджено про обов'язковість виконання цієї ухвали, а також про те, що невиконання судових рішень тягне відповідальність, встановлену законом (а.с. 38).

Судове засідання 27 березня 2013 року було відкладено на 1 квітня 2013 року до 11 години 00 хвилин.

Проте, відповідач витребувані судом докази не надав.

У судовому засіданні представник позивача пояснила, що станом на час судового розгляду копію постанови про зупинення виконавчого провадження від відповідача не отримувала.

З урахуванням наведеного, та з огляду на відсутність заперечень від осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про можливість прийняття наявної у матеріалах справи копії постанови про зупинення виконавчого провадження від 6 березня 2013 року у якості допустимого доказу щодо предмету доказування.

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч. 1-2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, спір, який виник між ТОВ «Райффайзен Банк Аваль» та ВДВС, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Системний Законів № 202/98-ВР та № 606, а також п. 7 ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зумовлює висновок, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону № 606 (п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 606).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення виконавчого провадження № 36909933 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу № 362, відповідач зобов'язаний був дотримуватися принципу законності.

Законом № 606 визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, (ст. 37) та обставини, за наявності яких державний виконавець має право зупинити виконавче провадження (ст. 38).

Підставою для зупинення виконавчого провадження посадовою особою відповідача було визначено п.8 ч.1 ст. 37 Закону № 606

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Проаналізувавши положення п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606, суд дійшов висновку, що сам по собі факт порушення провадження у справі про банкрутство боржника не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження зупиняється лише в тому випадку, коли мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до закону поширюється і на вимогу стягувача. До того ж порушення провадження у справі про банкрутство боржника не може бути підставою для зупинення виконавчого провадження, яке перебуває на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також виконавчого провадження з виконання рішень у немайнових спорах.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону № 606, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.

У випадку, передбаченому п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606, виконавче провадження зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин (ч. 2 ст. 39 Закону № 606).

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом, що передбачено ч. 3 ст. 39 Закону № 606.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначає Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343), який на час порушення господарським судом Донецької області справи про банкрутством ТОВ «Укрбудтранс» та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів, тобто станом на 24 грудня 2012 року, діяв в редакції від 04 листопада 2012 року.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 12 Закону № 2343 (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Термін «мораторій на задоволення вимог кредиторів» в Законі № 2343 (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство), використовувався в наступному значенні: «мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію».

Термін «грошове зобов'язання» в Законі № 2343 (в редакції, чинній на час порушення справи про банкрутство), використовувався в наступному значенні: «грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом».

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 1, 12 Закону № 2343, до складу грошових зобов'язань не включаються вимоги щодо індивідуально-визначеного майна або майна, визначеного родовими ознаками, оскільки кредитор в цьому випадку має речево-правову вимогу, а не вимогу грошового характеру.

Як встановлено судом, за виконавчим документом вимога ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» полягає у поверненні ТОВ «Укрбудтранс» предмету фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі), що вбачається зі змісту ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі - Закон № 723/97-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 723/97-ВР, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 8 Закону № 723/97-ВР, предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону № 723/97-ВР, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Системний аналіз положень Законів № 606, № 2343, № 723/97-ВР зумовлює наступні висновки.

Вимога ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про повернення предмету лізингу за своєю правовою природою має речево-правовий характер, оскільки полягає у передачі третьою особою позивачу неспоживної речі, визначеної індивідуальними ознаками. Ця вимога не є грошовим зобов'язанням, як наслідок, на неї не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений господарським судом Донецької області у зв'язку з порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Укрбудтранс».

Таким чином, у даному конкретному випадку, відсутні передбачені п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону № 606 підстави для зупинення виконавчого провадження № 36909933.

Вимоги до постанови державного виконавця як окремого виконавчого документа визначені п. 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, відповідно до якої постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Мотивувальна частина спірної постанови про зупинення виконавчого провадження взагалі не містить посилання на мотиви, з яких державний виконавець прийняв рішення (дійшов висновків), про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з положеннями п.п. 1-2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене та відсутність підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження № 36909933, суд визнає позовні вимоги обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 27217 від 15 березня 2013 (а.с. 2), отже ці витрати підлягають присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», ч. 1 ст. 11, п.4 ч.2 ст.17, ст.ст. 37-39, ч. 5 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1, ч. 1-3 ст. 3, ч. 2 ст. 4, Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 1, ч.ч. 4, 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.1, ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 8, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 1.1.-1.2., 2.1., 3.1.-3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 112, 121-122, 128, 136, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 6 березня 2013 року, постановлену у виконавчому провадженні № 36909933 з примусового виконання виконавчого напису № 362, вчиненого 27 лютого 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» об'єкту фінансового лізингу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (ідентифікаційний код 34480657) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34 (тридцять чотири) гривень 41 (сорок одна) копійка.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 1 квітня 2013 року, в присутності представника позивача.

Постанову складено у повному обсязі 8 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.