Постанова № 30550250, 08.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5015/5422/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Филистин А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Леопрінт", б/н від 19.02.2013р. (вх. №363 від 26.02.2013р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.13 (повний текст складено 11.02.13)

у справі № 5015/5422/12, суддя Кидисюк Р.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль В Україна", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Леопрінт", м. Пустомити Львівської області

про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.02.2013р. у справі № 5015/5422/12 позов задоволено частково. З ТОВ «ТД «Леопрінт» на користь ТОВ «Дубль В Україна» стягнуто 129 666,69 грн. основного боргу, 3 020,91 грн. пені, 605,83 грн. 3 % річних та 2 869,16 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти частин позовних вимог в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ТД «Леопрінт» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.13 у справі № 5015/5422/12 та прийняти нове судове рішення, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: принципу змагальності судового процесу. Зокрема, покликається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим позбавлено останнього можливості вирішити спір у добровільному порядку шляхом укладення мирової угоди.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2013р.

Розпорядженням голови суду від 18.03.2013р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Костів Т.С., введено суддю Бойко С.М.

В судовому засіданні 18.03.2013р. представник позивача висловив свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Ухвалою суду від 18.03.2013р. розгляд справи відкладено на клопотання скаржника на 08.04.2013р.

Розпорядженням голови суду від 08.04.2013р. замість судді Бонк Т.Б., яка перебуває у відпустці, введено суддю Костів Т.С.

В дане судове засідання сторони участі своїх представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2013р. у справі № 5015/5422/12 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2011 року між сторонами у справі було укладено Договір № 55ПС, відповідно до п.1.1. якого Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність (поставити) Покупця (відповідач) продукцію, а останній - прийняти вказану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму. Предметом поставки за Договором є поліграфічні матеріали в асортименті (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, ціна товару вказується у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Транспортування товару від позивача до відповідача здійснювалося шляхом кур'єрської пересилки фірмою ТОВ "ТК "САТ", що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт, складеними між позивачем та ТОВ "ТК "САТ".

Згідно з п. 2.2. Договору, Покупець здійснює оплату товару протягом 45 (сорока п'яти) робочих днів з моменту отримання товару зі складу Постачальника.

На виконання умов договору, позивач, за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року поставив, а відповідач (на підставі довіреностей, виданих керівником підприємства уповноваженій особі) прийняв поліграфічну продукцію на загальну суму 135 633, 34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

№ 943 від 18.06.2012 року на суму 1 650,91 грн.;

№ 945 від 18.06.2012 року на суму 11 853, 48 грн.;

№ 1020 від 27.06.2012 року на суму 5 515,62 грн.;

№ 1103 від 11.07.2012 року на суму 6 377,68 грн.;

№ 1183 від 24.07.2012 року на суму 7 354,78 грн.;

№ 1229 від 31.07.2012 року на суму 10 417,58 грн.;

№ 1260 від 06.08.2012 року на суму 6 430,22 грн.;

№ 1286 від 08.08.2012 року на суму 22 090,27 грн.;

№ 1385 від 23.08.2012 року на суму 11176,99 грн.;

№ 1549 від 14.09.2012 року на суму 1305,42 грн.;

№ 1547 від 14.09.2012 року на суму 5 675,76 грн.;

№ 1560 від 18.09.2012 року на суму 11 209,62 грн.;

№ 1565 від 18.09.2012 року на суму 1 137,22 грн.;

№ 1682 від 04.10.2012 року на суму 9 273,04 грн.;

№ 1729 від 11.10.2012 року на суму 9 654,59 грн.;

№ 1781 від 18.10.2012 року на суму 14 510,16 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними представниками обох сторін.

Факт отримання товару по вищевказаних накладних відповідачем не заперечується.

В порушення взятих на себе зобов'язань по договору, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задоволив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 129 666,69 грн. основного боргу, 3 020,91 грн. пені та 605,83 грн. 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що загальна сума поставленого відповідачу товару по накладних, на підставі яких заявлено позов у справі, складає 135 633, 34 грн., а не 141 964, 35 грн., як про це зазначено позивачем. Окрім того, місцевим господарським судом враховано те, що отриманий відповідачем товар на суму 11 853, 48 грн. по видатковій накладній № 945 від 18.06.2012 року був частково оплачений 23.10.2012р. на суму 5 966, 65 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.83, 84) та не заперечується самим позивачем (лист-вимога № 450 від 19.11.2012р., а.с. 18).

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем неправомірно проведено нарахування пені в розмірі 3258,20 грн. та 3 % річних в сумі 653,42 грн. виходячи від загальної суми заборгованості та за період від дати видачі товару по останній видатковій накладній, оскільки, таким чином, не враховано умов договору (п. 2.2.) щодо моменту настання у відповідача обов'язку з оплати отриманого товару за кожною накладною окремо.

Відтак, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені (з врахуванням п. 7.3 Договору) та 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача в цій частині. Зокрема, на користь позивача стягнуто 3 020,91 грн. пені та 605,83 грн. - 3 % річних.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з рахунку відповідача боргу в розмірі 129 666,69 грн. за поставлений товар згідно зазначених вище видаткових накладних з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів оплати товару на вказану суму.

Доводи ж скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, чим позбавлено останнього можливості вирішити спір у добровільному порядку шляхом укладення мирової угоди, є безпідставними, оскільки з тексту клопотання про відкладення розгляду справи, на яке скаржник покликається в підтвердження своїх доводів (а.с. 98), не вбачається намірів сторони вжиття заходів до врегулювання спору в добровільному порядку.

При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника на те, що неявка представників сторін в судове засідання, зокрема відповідача, не перешкоджає вирішенню спору по суті, так як про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином, і відповідно до ст.75 ГПК України суд вправі розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що в даному випадку і було зроблено.

Окрім того, місцевим господарським судом враховано, що судове засідання уже переносилось у зв'язку з неявкою сторін 10.01.2013 р. та зазначено, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити у судовому засіданні участь іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 1 332, 93 грн. покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2013р. у справі № 5015/5422/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 1 332, 93 грн. покласти на скаржника.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт», 81100, Львівська область, Пустомитівський район, м. Пустомити, вул. Грушевського, 33 (ідентифікаційний код юридичної особи 36562694) з державного бюджету 176, 07 грн. зайво сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги згідно квитанції № ПН6719 від 20 лютого 2013р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 8 квітня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Костів Т.С.