Рішення № 30550200, 14.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2013 р.Справа № 5017/3499/2012

За позовом Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС"

до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця"

про стягнення 5777,10грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Яцук Є.В., довіреність №22 від 02.01.13р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі коксу доменного у сумі 5777,10грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.12р. порушено провадження у справі №5017/3499/2012.

17.12.12р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№38483/2012 від 17.12.12р.), згідно якого просить суд розглядати справу без представника ПАТ "МАКІЇВКОКС", у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

09.01.13р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№548/2013 від 09.01.13р.), згідно якого просить суд розглядати справу і виносити рішення по суті без представника ПАТ "МАКІЇВКОКС", у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.

24.01.13р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№2610/2013 від 24.01.13р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи оригінал комерційного акту №БК026984/80 від 30.06.12р. та акт загальної форми №768 від 27.06.12р.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.01.13р. строк вирішення спору по справі №5017/3499/2012 було продовжено до 18.02.2013р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, згідно наданого відзиву на позов №НЮ-14/2067 від 24.12.12р.(вх.№2612/2013 від 24.01.13р.). В обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те що відповідно до записів у залізничній накладній №48483505 від 25.06.12р., завантаження вагону №67898056 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. З прибуттям вагону №60516044 на станцію Апостолове 27.06.12р., в вагоні вбачається: навантаження вище бортів на 30см. Вантаж марковано, що підтверджується актом загальної форми №768 від 27.06.12р. По прибуттю вагону №60516044 на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці 30.06.12р. на підставі вищезазначеного акту загальної форми, було складено комерційний акт серії БК №026984/80 від 30.06.12р. та проведено додаткове комісійне переважування вагону №60516044, після чого було виявлено різницю маси вантажу в сторону зменшення на 2850кг. Навантаження в вагоні вище бортів на 300мм, поверхня вантажу маркована вапном. В технічному відношенні, вагон №60516044 - справний, про що свідчать акт про технічний стан вагону №71 від 30.06.12р. та комерційний акт серії БК №026984/80 від 30.06.12р. Крім того 21.08.2012р. ПАТ "МАКІЇВКОКС" звернулося до Одеської залізниці з претензією №07-5241 з проханням відшкодування вартості нестачі вантажу у вагоні №60516044. 11.09.2012р. згідно заяви №07-5241 від 21.08.12р. претензія за нестачу вантажу по відправці Макіївка - Миколаїв-вантажний №53978904 у вагоні №60516044 Одеською залізницею була розглянута по суті та визнана обґрунтованою у сумі 5659,20грн., а саме згідно „Правил перевезень вантажів", пункту 27 розділ 8: при видачі вантажів, маса яких у наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси (так як в перевізних документах не зазначено в якому стані перевозився вантаж, втрата складає - 400кг) зазначеної в перевізних документах і за вирахуванням різниці у тарі (23100кг - 23050кг = 50кг): нестача складає 2400кг, тому 2400кг х 1965грн. = сума нестачі складає 5659,20грн. (з ПДВ). Але Одеська залізниця, визнаючи суму за нестачу вантажу не могла передбачити, що опиниться в умовах скрутного фінансового становища, що скоротиться вантажопотік, та виплата коштів по всім претензіям, які надходять на адресу Одеської залізниці.

04.02.13р. від позивача на адресу господарського суду Одеської області надійшли пояснення (вх.№3744/2013 від 04.02.13р.), згідно яких повідомляє про неможливість надати пояснення на відзив відповідача в зв'язку з тим, що відповідач не виконав ухвалу суду та не надіслав на адресу позивача відзив на позов та поряд з цим зазначає, що розрахунок відповідача розміру недостачі вантажу в спірному вагоні є незаконним та безпідставним. Крім того зазначає, що вже після подачі позовної заяви до господарського суду, а саме 28.01.13р. відповідач частково задовольнив позовні вимоги та перерахував на рахунок позивача 5659,20грн. платіжним дорученням №7197, а без задоволення залишилась сума 117,90грн., з причин „різниці по тарі в розмірі 50кг"(на думку відповідача), з чим не погоджується, оскільки жодним діючим законодавством України не передбачено такого розрахунку недостачі вантажу, яку застосував відповідач. До матеріалів справи було додано комерційний акти БК №026984/80 від 30.06.12р., складений працівниками залізниці станції Миколаїв-вантажний, в якому в розділі «В» робітниками залізниці визначено точний розмір недостачі в вагоні №60516044 - 2850кг та описано детальний розрахунок розміру недостачі: шляхом віднімання від маси брутто вантажу маси тари зважуваного вагону (60200кг - 23100кг = 37100кг). Саме ця недостача в розмірі 2850кг і є документально підтвердженим розміром недостачі вантажу в розумінні ст. 129 Статуту залізниць, саме цей розмір недостачі і було застосовано позивачем при розрахунку розміру недостачі, який було додано до позовної заяви. В той час, відповідач застосовує якийсь незвичайний розрахунок недостачі вантажу, при цьому не застосовує жодного нормативного акту, який би підтверджував такий розрахунок. В свою чергу, при розрахунку розміру недостачі вантажу в спірному вагоні позивач керувався пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, який визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: 1/ норми природної втрати (видування, випаровування, висихання); 2/ граничного розходження визначення маси нетто (тобто - похибки ваг, до якого і належить термін «різниця у тарі»). Саме ця думка міститься в п. 3.13. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601. Похибки вагонних ваг (на яких здійснювалось зважування спірного вантажу) мають показники до 100-200кг. Саме тому, позивач при розрахунку позовних вимог зменшив розмір недостачі на 400кг, бо фактична недостача при зважуванні вантажу склала 2850кг, а до відповідальності була пред'явлена недостача вантажу у розмірі 2450кг. Саме в ці 400кг входить і можливість випаровування вологи з вантажу, і похибки ваг, бо вагонні ваги не зважують з такою точністю, як наприклад, ваги, що зважують 1кг цукру. Ніякого іншого віднімання «різниці у тарі» діючим законодавством не передбачено, тому, розрахунок відповідача розміру недостачі вантажу в спірному вагоні є незаконним та безпідставним.

04.02.13р. від відповідача на адресу господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх.№3628/2013 від 04.02.13р.), згідно якого просить суд припинити провадження у справі №5017/3499/2012, у зв'язку з відсутністю предмета спору керуючим п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки згідно заяви №07-5241 від 21.08.12р. претензія ПАТ "МАКІЇВКОКС" за нестачу вантажу по відправці Макіївка-Миколаїв-вантажний №53978904 у вагоні №60516044, Одеською залізницею була розглянута по суті, визнана обґрунтованою у сумі 5659,20грн. та оплачена Одеською залізницею, про що свідчить платіжне доручення №7197 від 28.01.13р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

25.06.2012р. Приватне акціонерне товариство "МАКІЇВКОКС" відправило кокс доменний по залізничній накладній №53978904 в 6-ти вагонах зі станції Макіївка Донецької залізниці на адресу вантажоодержувача - ТОВ «Нікморсервіс Ніколаїв» (станція призначення - Ніколаєв-вантажний (експ.) Одеської залізниці).

30.06.2012р. на станції призначення, на підставі акту загальної форми №768 від 27.06.12р., у зв'язку з виявленням в вагоні №60516044 ознак недостачі вантажу під час перевезення, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України, було проведене комісійне переваження в цьому вагоні. В ході перевірки в спірному вагоні була виявлена недостача вантажу в розмірі 2850кг, у зв'язку з чим, згідно ст.129 Статуту залізниць України, було складено комерційний акт БК №026984/80 від 30.06.12р.

В розділі «Д» складеного комерційного акту зазначено, що переваження вантажу в вагоні здійснювалось на підставі акту загальної форми у зв'язку з виявленням у вагоні ознак недостачі вантажу - над 5,6,7 люками поглиблення довжиною 3500мм, по всій ширині вагону, глибиною 600мм, захисне маркування в місцях поглиблення відсутнє.

Кількість і вартість відправленого коксу доменного в спірному вагоні підтверджується рахунком-фактурою вантажовідправника №2104ф від 25.06.2012р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що припис в комерційному акті про те, що вантажовідправник порушив вимоги ТУ р.2 §§ 1-3, 5,6,8,9 вантаж не розрівняно, не застосовані заходи проти видування є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки розділ 2 Технічних умов, на який посилається залізниця, має назву «Технічні умови розміщення на рухомому складі вантажів дрібної фракції, що перевозяться без тари». Тому і всі параграфи цього Розділу ТУ містять відомості, щодо розміщення саме дрібних фракцій. Проте, кокс доменний не належить до дрібних фракцій, тому застосування положень цих ТУ є невірним та помилковим.

Поняття дрібних фракцій міститься в пункті 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, відповідно до якого - це фракції, розмір яких не перевищує 13 мм. Кокс доменний, який був відвантажений позивачем в спірному вагоні, мав фракції розміром більше 25мм, що підтверджується сертифікатом якості №1127-3 від 24.06.12р.

Приватним акціонерним товариством "МАКІЇВКОКС" було надіслано на адресу Державного підприємства"Одеська залізниця" претензію №07-5241 від 21.08.12р. з додаванням оригіналів документів: комерційного акту БК №026984/80 від 30.06.12р. та залізничної накладної №53978904.

Повідомленням №16 від 11.09.12р. Державним підприємством"Одеська залізниця" було визнано претензію частково на суму 5659,20грн., однак додані до претензії оригінали документів повернуті не були та розрахунок не було здійснено також.

Згідно з розрахунком вартості нестачі, який здійснений позивачем, з урахуванням норми недостачі, згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вартість нестачі становить 5777,10грн., виходячи із вартості коксу доменного 1965грн. за 1 тону.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою до Державного підприємства"Одеська залізниця" про стягнення вартості нестачі коксу доменного у сумі 5777,10грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною 3 ст. 32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно ст. 110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі -продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Статтею 314 Господарського кодексу України, яка трансформується із пунктом 110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Як вбачається з матеріалів справи вантаж було прийнято до перевезення без будь-яких претензій з боку перевізника.

Між тим, із матеріалів справи випливає, що під час перевезення цього вантажу залізницею складено акт загальної форми №768 від 27.06.12р. і комерційний акт БК №026984/80 від 30.06.12р., в яких встановлені обставини щодо недостачі вантажу у кількості 2850кг, а також обставини, які свідчать про ознаки втрати вантажу під час його перевезення( поглиблення на поверхні вантажу в спірному вагоні та відсутність маркування в цих місцях).

За таких умов, суд вбачає вину Одеської залізниці у виникненні нестачі вантажу, на яку вказують обставини, відображені у комерційному акті.

Отже, суд покладає відповідальність за нестачу вантажу на Одеську залізницю, обов'язком якої є забезпечення схоронності вантажу під час перевезення.

Наданий позивачем розрахунок(з урахуванням норми недостачі, згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.)суд вважає, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог діючого законодавства.

Так, судом встановлено наявність визнання Державним підприємством"Одеська залізниця" листом №72/4 від 11.09.12р. претензії ПАТ "МАКІЇВКОКС" щодо стягнення вартості нестачі вантажу по відправці Макіївка-Миколаїв-вантажний №53978904 у вагоні №60516044 у сумі 5659,20грн. та проведення оплати Державним підприємством"Одеська залізниця" зазначеної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №7197 від 28.01.13р. на суму 5659,20грн.

Неоплаченою залишилась вартість нестачі коксу доменного у розмірі 117,90грн.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи відповідачем погашена заявлена до стягнення вартість нестачі коксу доменного у розмірі 5659,20грн., провадження у справі №5017/3499/2012 в частині заявленої до стягнення вартості нестачі коксу доменного у розмірі 5659,20грн. підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та зазначені приписи норм матеріального права, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" до відповідача Державного підприємства"Одеська залізниця" підлягають задоволенню в частині стягнення вартості нестачі коксу доменного у розмірі 117,90грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, п.11 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства"Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в Одеському філіалі АБ "Експрес-банк", МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "МАКІЇВКОКС" (86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, р/р 2600914181 в Донецькій обласній дирекції ПАТ"РайффайзенБанкАваль" м. Донецька, МФО 335076, код ЄДРПОУ 32598706) вартість нестачі у сумі 117(сто сімнадцять)грн.90коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1609(одну тисячу шістсот дев'ять)грн.50коп.

3.Провадження у справі №5017/3499/2012 в частині заявленої до стягнення вартості нестачі коксу доменного у розмірі 5659,20грн. -припинити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.02.2013р.

Суддя Гут С.Ф.