Постанова № 30550062, 25.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року (о 10 год. 55 хв.)Справа № 0870/9411/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Благодіра Р.В., Баркова С.Є.,

представника відповідача Крючек К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000160024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2336131,50 грн., в тому числі за основним платежем 2114663,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 221468,50 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000170024, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 969594,00 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000180024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1252410,00 грн.,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000190024, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1383081,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 359 389 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Центр екології та утилізації» за період з 01.10.2008 по 30.11.2011, ТОВ «Спец-контакт» за період з 01.05.2011 по 31.08.2011, ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» за період з 01.10.2010 по 28.02.2011, ТОВ «Фірма Електросервіс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складено Акт від 04.09.2012 № 328/24-0/00191230 та 19.09.2012 винесені податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000160024, № 0000170024, №0000180024, № 0000190024. Позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними. Представник позивача зазначає, що контрагенти позивача є належно зареєстрованими юридичними особами, у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ, відносно даних осіб не існує будь-яких порушених кримінальних справ, пов'язаних із вчиненими господарськими операціями. Вказує, що податковий орган належно та чітко відображає факт укладання договорів ВАТ «Запоріжсталь» з контрагентами та наводить їх деякі істотні умови, але не надає їм належної правової оцінки, що і призвело до прийняття неправильного висновку. Податковий орган в Акті перевірки сам зазначає та визнає факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку ВАТ «Запоріжсталь» господарських операцій з отримання товарів від контрагентів на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, видаткових (прибуткових) накладних, рахунків, банківських виписок, тощо), які були надані та перевірені під час перевірки. В Акті перевірки не наведено жодного доводу та факту про те, що в ході перевірки у ВАТ «Запоріжсталь» були відсутні відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та те, що отримані товари були використані не у господарській діяльності, також перевіркою не виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних. Всі прямі контрагенти належно відображають у податковому обліку операції з продажу товарів ВАТ «Запоріжсталь» і подають податкову звітність, яка належно приймається податковим органом та не є фіктивними фірмами. На підставі вищевикладеного, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000160024, № 0000170024, № 0000180024, №0000190024.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, посилається на акти перевірок контрагентів позивача, а саме ТОВ «Центр екології та утилізації», ТОВ «Спец-контакт», ПП «Комерційна фірма «Інтердикт», ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс». Зазначає, що господарські операції з продажу товарів від зазначених підприємств на адресу ВАТ «Запоріжсталь» фактично не відбувались, дані операції не мали реального товарного характеру, а були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань. Посилається на лист ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та зазначає, що висновки фахівців СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. На підставі викладеного, просить у задоволенні адміністративного позову ВАТ «Запоріжсталь» відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ідентифікаційний код 00191230) є юридичною особою, яка зареєстрована 18.04.2000 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 195974 та Довідкою АА № 260086 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. ВАТ «Запоріжсталь» є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 11045559.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 27.08.2012 № 0326, №0327 посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), наказу № 351 від 27.08.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запоріжсталь» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Центр екології та утилізації» за період з 01.10.2008 по 30.11.2011, ТОВ «Спец-контакт» за період з 01.05.2011 по 31.08.2011, ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» за період з 01.10.2010 по 28.02.2011, ТОВ «Фірма Електросервіс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складено Акт від 04.09.2012 № 328/24-0/00191230 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення:

1. п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 - ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 всього у сумі 2 114 663,00 грн., у тому числі по періодам: квартал 2010 року- 1 753 878,00 грн., півріччя 2010 року - 2 052 969,00 грн. (в т.ч. 2 кв. 2010 року - 299 091,00 грн.), три квартали 2010 року - 846 957,00 грн. (в т.ч. 3 кв. 2010 року - «-« 1 206 012,00 грн.), 2010 рік - 885 870,00 грн. (в т.ч. IV квартал 2010 року - 38 913,00 грн.), квартал 2011 року - 1 228 793,00 грн.

Завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 у сумі 6 030 061,00 грн., у тому числі по періодам: квартал 2009 року- 1 756 471,00 грн., півріччя 2009 року - 2 512 845,00 грн. (в т.ч. 2 кв. 2009 року - 756 374,00 грн.), три квартали 2009 року - 3 827 185,00 грн. (в т.ч. 3 кв. 2009 року - 1314 340,00 грн.) 2009 рік - 6 030 061,00 грн. (в т.ч. 4 кв. 2009 року - 2 202 876,00 грн.)

п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до:

завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 сумі 969 594,00 грн., в т.ч. по періодам: II квартал 2011 - 462 533,00 грн. II-III квартали 2011 - 677 193,00 грн. (в т.ч. 3 кв. 2011 - 214 660,00 грн.) II- IVквартали 2011 року - 969 594,00 грн. ( в т.ч. 4 кв. 2011 -292 401,00 грн.).

2. п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244, зареєстрованого в України 18.07.2005 № 770/11050, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 № 213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 № 702/10982, п. 10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 за № 1402/18697, завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період лютий 2009 - жовтень 2011 на загальну суму ПДВ - 1 885 650,00 грн., в тому числі: - за лютий 2009 на суму 197 563,00 грн.; за березень 2009 на суму 153 731,00 грн.; за квітень 2009 на суму 109 364,00 грн., за червень 2009 на суму 41 911,00 грн., за липень 2009 на суму 130 671,00 грн., за вересень 2009 на суму 132197,00 грн., за жовтень 2009 на суму 307 603,00 грн., за грудень 2009 на суму 132 972,00 грн., за січень 2010 на суму 21 988,00 грн., за лютий 2010 на суму 175 103,00 грн., за травень 2010 на суму 239 273,00 грн., за жовтень 2010 на суму 18 745,00 грн., за грудень 2010 на суму 12 386,00 грн., за січень 2011 на суму 2711,00 грн., за лютий 2011 на суму 15 513,00 грн., за травень 2011 на суму 54 419,00 грн., за червень 2011 на суму 27 192,00 грн., за липень 2011 на суму 27 784,00 грн., за серпень 2011 на суму 26 044,00 грн., за жовтень 2011 на суму 58 480,00 грн.

- завищено суму бюджетного відшкодування за період березень 2009 - листопад 2011 на 1 885 650,00 грн., в тому числі: - за березень 2009 на суму 197 563,00 грн., за квітень 2009 на суму 153 731,00 грн., за травень 2009 на суму 109 364,00 грн., за липень 2009 на суму 41 911,00 грн., за серпень 2009 на суму 130 671,00 грн., за жовтень 2009 на суму 132 197,00 грн., за листопад 2009 на суму 307 603,00 грн., за січень 2010 на суму 132 972,00 грн., за лютий 2010 на суму 21 988,00 грн., за березень 2010 на суму 175 103,00 грн., за червень 2010 на суму 239 273,00 грн., за листопад 2010 на суму 18 745,00 грн., за січень 2011 на суму 12 386,00 грн., за лютий 2011 на суму 2711,00 грн., за березень 2011 на суму 15 513,00 грн., за червень 2011 на суму 54 419,00 грн., за липень 2011 на суму 27 192,00 грн., за серпень 2011 на суму 27 784,00 грн., за вересень 2011 на суму 26 044,00 грн., за листопад 2011 на суму 58 480,00 грн. Сума завищення бюджетного відшкодування за період березень 2009 - листопад 2011 у розмірі 1 885 650,00 грн. відшкодовано.

На вказаний Акт позивачем надано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС заперечення від 07.09.2012 № 20/2070304 (ТВ), в яких просить здійснити розгляд даних заперечень, за результатом чого виключити необґрунтовані висновки податкового органу з акту перевірки.

Листом від 14.09.2012 № 4569/10/24-0 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС надало відповідь, в якій зазначено, що фактичні обставини, що встановлені за результатами документальної виїзної позапланової перевірки та викладено в акті № 328/24-0/00191230 від 04.09.2012 залишаються без змін.

На підставі Акту та виявлених порушень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

від 19.09.2012 № 0000160024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 336 131,50 грн., в тому числі за основним платежем 2 114 663,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 221468,50 грн.,

- від 19.09.2012 № 0000170024, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 969 594,00 грн.,

- від 19.09.2012 № 0000180024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 252 410,00 грн.,

- від 19.09.2012 № 0000190024, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1 383 081,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 359 389,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Запоріжсталь» за перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Центр екології та утилізації», ТОВ «Спец-контакт», ПП «Комерційна фірма «Інтердикт», ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс».

Судом встановлено, що фактично підставою для донарахування ВАТ «Запоріжсталь» податкових зобов'язань стали висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС про вчинення правочинів по ланцюгу постачання товарів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини є нікчемними.

По взаємовідносинам ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Центр екології та утилізації» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС зроблено висновок, що операції між вказаними сторонами не мали реального товарного характеру на підставі отриманого від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя акту від 13.12.2011 № 5100/23/33528582 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Центр екології та утилізації» з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.11.2011», яким встановлено, що ТОВ «Центр екології та утилізації» здійснило операції з підприємствами постачальниками, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

По взаємовідносинам ВАТ «Запоріжсталь» з ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» відповідачем зроблено висновок про безтоварність операцій на підставі акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 03.05.2012 № 62/22-14/31270155, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» з ПП «Промспецтех».

По взаємовідносинам ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Спец-контакт» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС зроблено висновок, що господарські операції щодо продажу товарів від ТОВ «Спец-контакт» на адресу ВАТ «Запоріжсталь» фактично не відбувались на підставі отриманих від ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Акту від 06.01.2012 №14/23-2/32019384 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спец-контакт» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК» за травень 2011 року», Акту від 26.07.2012 № 283/23-2/32019384 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спец-контакт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Флорена-плюс» за серпень 2011 року», Акту від 17.10.2011 № 1192/23-2/32019384 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спец-контакт» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Гражданпромспецпроект» за період червень, липень 2011 року».

По взаємовідносинам ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс» відповідачем зроблено висновок, що господарські операції щодо продажу товарів від ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс» на адресу ВАТ «Запоріжсталь» фактично не відбувались на підставі Акту Основянської МДПІ м. Харкова від 11.06.2012 №1675/221/35585752, яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс» та ПП «Баварія Ф».

Судом встановлено, що між ВАТ «Запоріжсталь» та ТОВ «Центр екології та утилізації», ТОВ «Спец-контакт», ПП «Комерційна фірма «Інтердикт», ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс» були укладені договори поставки, а саме між ВАТ «Запоріжсталь» (покупець) та ТОВ «Спец-контакт» (постачальник) укладено договір поставки № 20/2011/108 від 23.12.2010, № 20/2011/640 від 23.03.2011; між ВАТ «Запоріжсталь» (покупець) та ПП «Комерційна фірма «Інтердикт» (постачальник) укладено договір поставки № 20/2009/1423 від 02.12.2009, № 20/2010/909 від 31.05.2010; між ВАТ «Запоріжсталь» (покупець) та ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс» (постачальник) укладено договір поставки № 20/2011/749 від 19.04.2011, відповідно до яких постачальник зобов'язувався виготовити та поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої зазначені в специфікаціях.

Між ВАТ «Запоріжсталь» (покупець) та ТОВ «Центр екології та утилізації» (постачальник) укладено договір поставки № 20/2009/233 від 31.01.2009, відповідно до якого постачальник зобов'язувався виготовити та поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію: присад доменний гарнисажеобразуючий.

Із матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «Запоріжсталь» та його контрагентами підписані специфікації, додаткові угоди, які досліджені судом та містяться в матеріалах справи.

Факт отримання товару від постачальників на адресу ВАТ «Запоріжсталь» підтверджуються податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, які були досліджені судом та податковим органом під час перевірки, про що свідчить Акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС від 04.09.2012 № 328/24-0/00191230. Якість продукції підтверджується сертифікатами якості, сертифікатами відповідності. Оплата за поставлений товар здійснена на підставі виставлених постачальниками рахунків у безготівковій формі, про що свідчать банківські виписки.

Оскільки ВАТ «Запоріжсталь» вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000160024, № 0000170024, № 0000180024, № 0000190024 прийняті СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. (п. 10.1. ст. 10 Закону № 334/94-ВР).

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, під якою відповідно до п. 1.32. вищезазначеного Закону розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За приписами пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, пунктом 14.1.36 якого передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за правилами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. В даному підпункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом (абз. 3 пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товарів, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки. Крім того, відповідачем не було спростовано факт наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та наявності в них свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Центр екології та утилізації», ТОВ «Спец-контакт», ПП «Комерційна фірма «Інтердикт», ТОВ «Науково-виробнича фірма Електросервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочину та визнання його таким, що укладений без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочину є лише його припущенням.

Стосовно господарської діяльності контрагентів позивача та посилання на акти перевірок контрагентів ВАТ «Запоріжсталь» суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як встановлено ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення. Аналогічні висновки надавав і Європейський суд по правам людини, зокрема у справах «Інтерсплав проти України» та «БУЛВЕС АД проти Болгарії».

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, ВАТ «Запоріжсталь» не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Суд вважає, що Акт перевірки не встановлює жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на віднесення витрат на придбання товарів на валові витрати підприємства, права на заявлення до відшкодування від'ємного значення ПДВ та податку на прибуток та права на заявлення бюджетного відшкодування, внаслідок чого Акт не може слугувати належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування і бути належним доказом виявлених порушень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000160024 від 19.09.2012, №0000170024 від 19.09.2012, № 0000180024 від 19.09.2012, № 0000190024 від 19.09.2012, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби.

Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 8584,00 (вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак