Постанова № 30549980, 04.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р.Справа № 5017/495/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Мікулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, за паспортом;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року

по справі № 5017/495/2012

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю „ЧП Довбуш С.В.", Одеська обл., Овідіопольський р-н, Таїровська селищна рада, вул. Стара Люстдорфська дор., 7

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 60 000 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧП Довбуш С.В" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про відшкодування вартості за передане в суборенду обладнання та меблі у розмірі 40000 грн., штрафу за нецільове використання обладнання у розмірі 4000 грн., штрафу за прострочення суборендної плати у розмірі 16000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5017/495/2012 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЧП Довбуш С.В." відшкодування вартості за передане в суборенду обладнання та меблі у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн., штрафу за прострочення суборендної плати у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн., судовий збір у розмірі 1502 (одна тисяча п'ятсот дві) грн. 20 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.; в решті вимог -відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5017/495/2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

18.03.2013 року до апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів виконання вимог ухвали суду від 18.03.2013 року щодо доплати судового збору у розмірі 109, 15 грн., а саме квитанцію № ПН528274Р від 15.03.2013 року та квитанцію № 5416.63.1 від 18.03.2013 року, яке було задоволено судовою колегією.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача, але його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції позов і апеляційну скаргу вважає необґрунтованими.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як наполягає позивач ним, з відповідачем, укладені наступні договори:

1.Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів № 05/01-ІХл від 05.01.2010р.

2.Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів №05/01-2 Хл від

05.01.2010р.

3.Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів №05/01-3 Хл від

05.01.2010р.

4.Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів №05/01-4 Хл від

05.01.2010р.

5.Договір суборенди торгівельного обладнання та меблів №05/01-5 Хл від

05.01.2010 року (далі разом - договори суборенди).

Відповідно до пп. 1.1. договорів суборенди орендар (позивач) передає, а суборендар (відповідач) приймає в тимчасове користування торговельне обладнання, а саме: холодильне обладнання ТМ «Хладик» для використання з метою зберігання морозива та холодильне обладнання ТМ «Лепота» для використання з метою зберігання замороженої продукції та напівфабрикатів. Перелік торговельного обладнання вказується в акті приймання-передачі, який невід'ємною частиною.

Відповідно до пп.2.2. передача обладнання та меблів здійснюється за актом приймання передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Пп. 4.1. визначено, що договори суборенди вступають в силу з дня підписання

підписання та діють до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до пп. 7.5. договорів суборенди у випадку прострочення сплаті суборендної плати встановленої в пп.3.3. договорів, суборендар сплачу орендатору штраф в розмірі 5% від загальної вартості обладнання та пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за кожен день прострочки.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з умов договорів суборенди за кожним договором суборенди передбачається передача обладнання та меблів за актами приймання передачи.

Разом з тим вказані акти не складалися, їх оригіналів Позивач суду не надав, незважаючи на вимоги про це ухвал місцевого суду від 20 лютого 2012 року (а.с.1) та від 21 березня 2012 року (а.с.1,43). Додатки до договорів за своїм змістом не свідчать про передачу обладнання. Це, по суті, список меблів та інвентарю, що надається (не передається) в оренду. Крім того вони не підписані Відповідачем.

Що стосується вказаних вище договорів оренди, то Відповідач категорично наполягає на тому, що в договорах стоїть не її підпис.

Колегією суддів оглянуті підписи ОСОБА_2 на апеляційній скарзі та клопотанні про залучення до матеріалів справи доказів від 18.03.2013 року які є ідентичними, не викликають сумнівів, що вони виконані однією особою, ОСОБА_2, про що вона наполягає .

Що стосується підписів, нібито ОСОБА_2, на договорах оренди та додатків до них, то для того, щоб переконатися в тому, що підписи виконані не ОСОБА_2, а іншою особою, не потрібні спеціальні знання, про які йдеться у ст.41 ГПК України. Тобто оригінали підписів сильно відрізняються від підписів в договорах оренди та додатках до них.

Акт втрати суборендованного майна складений також без участі Відповідача, та не свідчить про його втрату.

Відповідач не заперечує проти того, що в неї були деякі стосунки з Позивачем, але в рамках іншого договору, за яким сторони не мають претензій один до одного.

Отже місцевий суд виносячи спірне рішення не прийняв до уваги, що позивачем не було доведено факт укладання договорів суборенди, актів передачі холодильного обладнання, відшкодування вартості якого, було предметом позову.

Відповідно не може бути відповідальності за прострочення (п.7.5 Договорів) сплати суборендної плати встановленої в пп.3.3. договорів.

Судова колегія вважає, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б спростували позицію відповідача у будь-якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та в деяких випадках засновані на припущеннях.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мізікевича, на рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2012 року по справі № 5017/495/2012 задовольнити, рішення господарського суду скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженої відповідальністю „ЧП Довбуш С.В." на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 860, 25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 09 квітня 2013 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов