Рішення № 30549957, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2420/13 04.04.13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ПЗУ Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТАТУС»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу 14 499,44 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в особі товариства з додатковою відповідальністю «Інтер-Ріск Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТАТУС» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у розмірі 14 499,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Проте, Заява № 705/3/2011-03/ИР від 03.05.2012 про страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 268,22 грн, яка направлена позивачем на адресу відповідача, залишена останнім без відповіді. Невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо виплати грошових коштів відповідно до зазначеної заяви змусили позивача звернутись до суду з даним позовом, яким позивач крім суми страхового відшкодування просить суд стягнути з відповідача суму пені та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 порушено провадження у справі №910/2420/13 та призначено справу до розгляду на 28.02.2013 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 19.02.2013 від Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) листом від 13.02.2013 року № 7/2-5/4050 надійшла відповідь із інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ на виконання вимог ухвали про порушення провадження (а. с. 58-59).

27.02.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про проведення судового засідання 28.02.2013 без участі йго представників.

Проте, в зв'язку з не направленням до судового засідання відповідачем своїх представників та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, судовий розгляд справи відкладено на 28.03.2013, про що судом винесено ухвалу.

18.03.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Обухівського районного суду Київської області на запит Господарського суду міста Києва надійшло письмове повідомлення про те, що згідно програми документообігу КП «ДЗС» в Обухівському районному суді Київської області не зареєстровано матеріал про адміністративне правопорушення відносно Федоришеної Ольги Олегівни у 2011 році.

В судовому засіданні 28.03.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 28.03.2013 розгляд справи відкладено на 04.04.2013 року.

Відповідач не забезпечив явку своїх представників до судових засідань 28.02.2013 та 28.03.2013, хоча про дату час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення пошитого відправлення (а.с. 55, 65)

Про дату, час та місце проведення судового засідання 04.04.2013 відповідач також повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотному боці ухвали суду про відкладення розгляду справи від 28.03.2013 року. Проте явку своїх представників не забезпечив, відзиву на позов та інших документів витребуваних судом ухвалами від 07.02.2013, 28.02.2013 та 28.03.2013не надав.

Позивач просив суд розглянути справу за відсутності його представників, про що надав відповідну заяву (а.с.75)

За таких обставин, згідно норм статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна», позивач по справі, є юридичною особою, якій у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України присвоєний код 20782312, про що до матеріалів справи надано належним чином завірену копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.41), та здійснює свою діяльність згідно Статуту. (а.с.38-40)

27.01.2011 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія ПЗУ Україна» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Байєр» (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 015314, предметом якого є страхування автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ (а. с. 5).

11.07.2011 на 23км+ 100м автодороги Київ - Обухів сталося зіткнення транспортних засобів (дорожньо-транспортна пригода) за участю автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ, під керуванням гр.. Тимофєєва Б.Б., який рухався на ньому у напрямку м. Київ, та поблизу «Сосновий бір» здійснював розворот в напрямку м. Обухова та мотоцикла « YAMAHA» державний номерний знак АІ 5163 АА, під керуванням Федоришин О.О., що підтверджено довідкою Обухівського районного відділу Головного управління МВС України в Київської області № 2273 від 14.07.2011 та відомостю 8839570 сформованою АІПС ДТП станои на 14.07.2011 року . (а.с. 14, 15)

Правомірність знаходження за кермом автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ водія Тимофєєва Б.Б. під час дорожньо - транспортної пригоди підтверджується посвідченням водія КІА № 236744 та Подорожним листом службового легкового автомобіля. (а.с. 7,8)

За наслідками розгляду матеріалів дослідчої перевірки зареєстрованих до ЖРЗПЗ № 2273 від 11.07.2011 за фактом ДТП, яка мала місце 11.07.2011 на 33 км + 100 м автодороги Київ - Обухів поблизу с. П'ятихатки Обухівського районну Київської області, внаслідок якої Федоришина О.О. отримала тілесні ушкодження, В.о.слідчого СВ Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Даною постановою встановлено, що зазначене ДТП сталася з причин порушення водієм мотоцикла «YAMAHA» державний номерний знак АІ 5163 АА - гр. Федоришиною О.О., вимог п. 1.3, 1.5, 2.3 б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 16,17).

Відповідно до звіту про оцінку майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № АІ 05/08/11, вартість майнової шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ становить 15128,09 грн (а. с. 18-29).

Платіжним дорученням № 8615 від 15.08.2011 позивач здійснив перерахування страхового відшкодування у сумі 13778, 22 грн, що розрахована згідно рахунку ТОВ «Атлант - М Лепсе», страхового акту від 11.08.2011та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA 2011071100001/L72/01. (а.с. 30,31,32,33,34)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія мотоцикла "YAMAHA" державний номерний знак АІ 5163 АА - гр. Федоришиної О.О., на момент скоєння ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «СТАТУС» за полісом № ВЕ/2691876 (а. с. 59).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна» зверталось із Заявою про страхове відшкодування (в порядку регресу) № 705/3/2011-03/ИР від 03.05.2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТАТУС» (а. с. 35), однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності, а саме : наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

При цьому, відсутність складу злочину, зокрема у разі відмови у порушенні кримінальної справи за правилами Кримінально - процесуального кодексу України 1960 року чи Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно - правової відповідальності.

Цивільно - правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості, зокрема у разі використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено:

автомобіль марки «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ внаслідок дорожньо - транспортної пригоди 11.07.2011 отримав механічні пошкодження, вартість яких визначена на підставі проведеної незалежної оцінки (а.с. 18-29);

зазначена дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок протиправних дій Федоришиної О.О., яка керуючи мотоциклом YAMAHA» державний номерний знак АІ 5163 АА порушила вимоги п. 1.3, 1.5, 2.3 б,12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою слідчого про відмову у порушені кримінальної справи (а.с. 16,17)

наявність причинного зв'язку між протиправною дією гр. Федоришиної О.О. та шкодою, яка була завдана власникові автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ внаслідок отриманих механічних пошкоджень транспортного засобу визначено довідкою Обухівського районного відділу Головного управління МВС України в Київської області № 2273 від 14.07.2011 та відомостю 8839570 сформованою АІПС ДТП станои на 14.07.2011 року . (а.с. 14, 15)

Виходячи зі змісту статті 1187 Цивільного кодексу України та надавши юридичну оцінку обставинам, встановленим під час судового розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність цивільно - правової відповідальності гр. Федоришиної О.О. за шкоду, завдану власникові автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11.07.2011 на 33 км + 100 м автодороги Київ - Обухів поблизу с. П'ятихатки Обухівського районну Київської області

Цивільно-правова відповідальність гр. Федоришиної О.О. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації мотоцикла «YAMAHA» державний номерний знак АІ 5163 АА застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТАТУС» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2691876).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки«Volkswagen Passat» державний номер АА 9137 АІ .

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування автотранспортних засобів серії АМ № 015314, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Федоришиної О.О., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до полісу серії ВЕ № 2691876, франшиза складає 510 грн. (а.с.59).

Судом встановлено, що страхове відшкодування позивачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплачено страхувальнику у повному обсязі у сумі 13778,22 грн., у відповідності до вище вказаних норм законодавства та підтверджено платіжним дорученням. Але в межах заявленого позову позивач вимагає стягнення у порядку регресу з відповідача у розмірі 13268,22 грн., тобто за вирахуванням суми франшизи встановленої Полісом ВЕ/2691876.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діє всупереч норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим порушує положення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «СТАТУС» - не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13268,22 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у розмірі 233,38 грн.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майнової шкоди.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку відшкодування позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму страхового відшкодування, яке підлягає до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу, незалежно від підстав їх виникнення, визначених ст. 11 ЦК України.

За таких обставин, провівши розрахунки позивача, враховуючи, що суму основного боргу судом задоволено у повному обсязі у розмірі 13268,22 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача 233,38 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені у розмірі 997,84 грн., суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що даний господарський спір виник з правовідносин щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Однією із позовних вимог є вимога про стягнення 997,84 грн. пені, нарахованої позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач) у порядку регресу.

Однак, слід зазначити, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з положень ст. 547 та п.1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Із матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 242,70 грн. пені.

Водночас, згідно з п.37.2 ст.37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 37.2 ст. 37 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, з системного аналізу вище наведених норм, суд дійшов висновку, що право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.1 ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 548 ЦК України передбачено, що зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч.1 ст.546, ч.ч.1.3 ст.549 ЦК України).

Проте, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України міститься у постанові № 4/17-3520-2011 від 27.03.2012 року.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 997,84 грн., нарахованої на суму страхового відшкодування, не підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропоційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТАТУС» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у розмірі 14 499,44 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «СТАТУС» (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, офіс 109; код ЄДРПОУ 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 40; код ЄДРПОУ 20782312) 13268 (тринадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 22 копійки виплаченого страхового відшкодування, 233 (двісті тридцять три) гривні 38 копійок трьох відсотків річних та 1602 (одну тисячу шістсот дві) гривні 10 копій судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення проголошено у судовому засіданні 04.04.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова