Постанова № 305497, 05.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05 грудня 2006 р. Справа № 16/316

За позовом

товариства з обмеженою відповідальністю „Чібо”, м. Мукачево

до відповідача

Мукачівської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Мукачево

про

визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Голубка Я.В. (дов. від 01.10.06)

Від відповідача

Скальський Є.В.– начальник юридичного відділу (дов. від 11.10.06 №10-0)

СУТЬ СПОРУ: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.06: №2876/23-01/30600938/15601, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 331,08 грн., у т.ч. 110,36 грн. основного платежу та 220,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №2875/23-01/30600938/15602, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 57906 грн., у т.ч. 38604 грн. основного платежу та 19302 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №2874/23-01/30600938/15603, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 107839,5 грн., у т.ч. 71893 грн. основного платежу та 35946,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.07.06 №2873/23-01/30600938/15604 у сумі 68668,7 грн. за неоприбуткування готівки та перевищення залишку ліміту каси.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що податкові повідомленні-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які прийняті на підставі акту перевірки є необґрунтованими і суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнає та у письмовому запереченні доводить правомірність та законність спірних рішень про донарахування податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У судових засіданнях 02.11.06, 28.11.06 відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.12.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 13.12.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

За результатами виїздної планової перевірки ТзОВ „Чібо” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.03 по 31.03.06 Мукачівською об’єднаною державною податковою інспекцією складено акт перевірки №541/23-01/30600938 від 13.06.06, де зафіксовано наступні порушення ТзОВ „Чібо”: пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.5.9. ст. 5, пп. 12.1.5. п.12.1. ст. 12, пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі –Закон №283/97-ВР), в результаті якого занижено податок на прибуток підприємства в розмірі 71892 грн. в т. ч. за ІІ кв. 2003р. –7876,00 грн., за ІІІ кв. 2003р. –4233,00 грн., за ІV кв. 2003р. –6878,00 грн., за ІІІ кв. 2004р. –7169,00 грн., за ІV кв. 2004р. –4783,00 грн., за ІІІ кв. 2005р. –7075,00 грн., за ІV кв. 2005р. –25000,00 грн., за І кв. 2006р. –8879,00 грн.; ст.ст. 2, 9 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі –Закон №168/97-ВР), оскільки позивачем до податкового кредиту безпідставно віднесено придбані товари (роботи, послуги) по податкових накладних підприємства, яке не являється платником ПДВ на загальну суму 38604 грн., в т.ч. у квітні 2003р. –844,00 грн., у червні 2003р. –3017,00 грн., у липні 2003р. –1929,00 грн., у серпні 2005р. –7174,00 грн., у вересні 2005р. – 21250,00 грн., у жовтні 2005р. –4390,00 грн.; пп. 6.3.2. п.6.3. ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 №889-ІV (далі –Закон №889-ІV) у результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 110,36 грн.; пп. 2.8. п.2, пп. 2.10 п.2, абз. 4 пп. 3.4. п.3 Положення „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.01 №72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.03.01 за №237/5428, що полягає у перевищенні ліміту залишку готівки в касі за 22.07.03, 01.12.03 на загальну суму –7096,90 грн. та неповному оприбуткуванні у касі готівки за 07.07.03, 28.07.04 на загальну суму –10894,98 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту Мукачівською об’єднаною державною податковою інспекцією 21.07.06 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

№2876/23-01/30600938/15601, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 331,08 грн., у т.ч. 110,36 грн. основного платежу та 220,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№2875/23-01/30600938/15602, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 57906 грн., у т.ч. 38604 грн. основного платежу та 19302 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№2874/23-01/30600938/15603, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 107839,5 грн., у т.ч. 71893 грн. основного платежу та 35946,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№2873/23-01/30600938/15604, за яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 68668,7 грн.

Вимоги позивача у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №2876/23-01/30600938/15601, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що в порушення підпункту 6.3.2. пункту 6.3 ст.6 Закону №889-ІV, ТзОВ „Чібо” неправомірно застосувало податкову соціальну пільгу при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати в період звільнення працівників при завершені нарахування таких доходів з урахуванням останнього місячного податкового періоду. Такий висновок податкового органу є помилковим, насамперед, з огляду на те, що зазначена правова норма не містить заборони застосування податкової пільги в період звільнення працівників при завершені нарахування доходів у вигляді заробітної плати. Висновок податкового органу спростовується, також, положеннями підпункту 6.5.2, та зокрема, підпункту 6.5.3 пункту 6.5. ст.6 Закону №889-ІV, де встановлено порядок перерахунку сум доходів нарахованих платнику податку під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини, з метою виявлення недоплати чи переплати податку з доходів фізичних осіб.

Вимоги позивача у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №2875/23-01/30600938/15602 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

ТзОВ „Чібо” зареєстроване платником податку на додану вартість: свідоцтво від 08.12.1999 року №10453845, видане Мукачівською ОДПІ та замінене від 19.09.2005 року №10461402 у зв’язку із зміною юридичної адреси підприємства.

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ „Чібо” відносило до податкового кредиту суми ПДВ 38604 грн. по податкових накладних виписаних МПП „Бистричка” код 20469118 (а.с.142-148), яке не являється платником ПДВ та не знаходиться на податковому обліку в органах ДПС.

У відповідності до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, посилання в акті перевірки на порушення ст.ст. 2, 9 Закону №168/97-ВР, які регулюють порядок встановлення та реєстрації платників ПДВ, не має відношення до позивача, позаяк ним ці правові норми не порушувалися.

Вимоги позивача у частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №2874/23-01/30600938/15603 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено (а.с.35), що підприємством не включено до складу валових доходів кошти отримані від постачальника в сумі 65754,00 грн.; (а.с.36), що підприємством не збільшено валові доходи на суму непогашеної кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності в І кв. 2006р. в розмірі 35526,00 грн.; (а.с. 37) зайво включено до складу валових витрат –витрати не підтверджені відповідними документами: товаро-транспортними накладними, актами виконаних робіт та ВМД на експорт товарів (робіт, послуг) на суму 154666,00 грн.

У ході судового розгляду, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, оскільки у жодному із зазначених в акті порушень, відповідачем не конкретизовано за якими господарськими операціями вони виникли та які первинні документи підтверджують їх здійснення, суб’єктний склад цих відносин. В акті перевірки відображені необґрунтовані дані не підтверджені відповідними доказами, що не може слугувати достовірним підтвердженням наявності факту правопорушення.

Перевіркою виявлено (а.с. 35), що підприємством занижено суму приросту балансової вартості запасів і одночасно скоригований валовий дохід за ІІ квартал 2003 року на 18977 грн.

Однак, у ході судового розгляду встановлено, що в акті перевірки неправильно перенесені дані головної книги, оскільки на 01.04.03 залишок по рахунку 201 „Сировина і матеріали” становив 59074,65 грн. (а.с.128), а не як зазначено в акті перевірки –61201,58 грн. (а.с.32). У результаті виникла розбіжність у сумі 2126,93 грн. Крім того, сума приросту 16850,04 грн. визначена з порушенням механізму обчислення приросту (убутку), оскільки при перерахунку рахунків 201, 205, 26, 28 бралася вартість не лише матеріальної частини, а й витрат, зокрема на заробітну плату та нарахування, амортизацію, послуги, а також для перерахунку бралися залишки товарів, що підлягають амортизації на суму 10915,45 грн.

Вимоги позивача у частині визнання нечинним рішення №2873/23-01/30600938/15604 про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В акті перевірки (а.с.48) зазначається, що в повній сумі неоприбутковані: 10000,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру від 28.07.04 №11 від ПП Кричун Ф.Ф. за дошку дубову необрізну (накладна 02.02.04 №8); 894,98 грн. згідно прибуткового касового ордеру від 07.07.03 №89 від ПП Майор В.М. за заготовку дубову. Вказані суми неоприбутковані в касовій книзі, про що свідчить записи касової книги.

Відповідно до п. п. 3.1., 4.2., 4.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 19.02.01 №72 (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 637 від 15.12.2004): касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами; усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі; записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.

Із наданих відповідачем матеріалів (а.с.78,79) вбачається, що позивач порушив правила оформлення касових операцій із приймання готівкових коштів, оскільки не провів операції за прибутковими касовими ордерами від 07.07.03 на суму 894,98 грн. та від 28.07.04 на суму 10000,00 грн. Проте, з огляду на наведені позивачем доводи та надані докази про видачу вказаних суми готівки того ж дня за видатковими документами (а.с. 150,155,156,158), що також підтверджується даними бухгалтерського обліку, а також вимоги пунктів 5.3.5, 5.3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні висновок про не оприбуткування готівки є передчасним. При цьому, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, в акті перевірки (а.с.48) зазначено про перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1102,50 грн., що підтверджується платіжною відомістю від 22.07.03 №3 та на суму 5994,90 грн., про що свідчить платіжна відомість від 01.12.03 №4, згідно яких видача готівки не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі.

У відповідності до п. 2.14. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, виплати заробітної плати були здійсненні у сумі 5994,40 грн., відповідно до платіжної відомості №4 від 02.12.03 (а.с.153), а суму 1102,50 грн., відповідно до платіжної відомості №3 від 23.07.03 (а.с. 151), що не суперечить вищенаведеним правилам НБУ, а отже, у даному випадку, у діях позивача відсутні ознаки порушенням норм з регулювання обігу готівки.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 71, 86, 158-163, ч.2 ст. 150, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позов задоволити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.07.06 №2876/23-01/30600938/15601, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 331,08 грн., у т.ч. 110,36 грн. основного платежу та 220,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.07.06 №2875/23-01/30600938/15602, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у розмірі 57906 грн., у т.ч. 38604 грн. основного платежу та 19302 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №2874/23-01/30600938/15603, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 107839,5 грн., у т.ч. 71893 грн. основного платежу та 35946,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.07.06 №2873/23-01/30600938/15604 у сумі 68668,7 грн.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Васьковський