Постанова № 30549555, 28.03.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 270/1376/13-а

Провадження № 2-а/270/47/2013

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2013 місто Макіївка

Центрально - Міський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі :

головуючої по справі судді Неженцевої О.В.

при секретарі Бабич Т.П.

розглянувши у приміщенні місцевого суду в місті Макіївка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Центрально - Міської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Центрально- Міської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги порушенням службовими особами відповідача його конституційного права на належне соціальне забезпечення.

Позивач, який належним чином був сповіщений про час та місце судового розгляду, не використав процесуального права на безпосередню участь у судовому засіданні та подав заяву про підтримання заявлених позовних вимог і розгляд справи у його відсутність.

Із матеріалів позовної заяви убачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, з 18 вересня 2012 року його первісно визнано інвалідом 3 групи безстроково. У листопаді 2012 року йому було виплачено 189 грн. 60 коп. одноразової компенсації у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності на підставі постанови Кабінету Міністрів України, але з таким розміром компенсації він не згоден, бо вважає, що на підставі положень статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» її розмір складає при третій групі інвалідності - тридцять мінімальних заробітних плат. У грудні 2012 року йому було надано письмове роз'яснення відповідачем про те, що розмір компенсації у сумі 189 грн. 60 коп. відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а у березні 2013 року, що цей розмір компенсації відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Посилаючись на положення Конституції України та статтю 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просив визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати провести виплату належної суми одноразової компенсації, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 1147 грн., встановленої Законом України « Про Державний бюджет на 2012 рік» та з урахуванням фактично отриманої ним виплати у сумі 189 грн.60 коп.

Представник відповідача, який був належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду, не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні. Суду буди надані письмові пояснення на позов від 20 березня 2013 року та заява від 27 березня 2013 року з клопотанням про розгляд позову у відсутність їх представника. При розгляді позовних вимог відповідач покладався на розсуд суду.( а.с. 24-26, 28, 30).

Згідно письмових заперечень на позовні вимоги, відповідач вважає, що Кабінет Міністрів України у 2012 році мав відповідні повноваження на визначення розміру компенсації за встановлення групи інвалідності відповідно до статті 48 Закону України

« Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Прикінцевих положень Закону України « Про Державний бюджет України на 2012 рік», тому виплата 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 компенсації за третю группу інвалідності у сумі 189 грн. 60 коп. відповідає вимогам чинного законнодавства і їх дії є правомірними.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог установив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у зв`язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має 1 категорію. ( а.с. 8,16).

Згідно з довідкою МСЕК від 18 вересня 2012 року йому первісно безстроково встановлено третю групу інвалідності по захворюванню, пов`язаному з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з втратою 40% професійної працездатності (а.с.7).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( а редакції чинній до 31.12.2007 р.), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат, інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту II пункту 28 розділу II « Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів III групи - 189 грн. 60 коп.

Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 відповідачем 16 листопада 2012 року було здійснено виплату у сумі 189 грн. 60 коп.( а.с. 6,14).

Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно- правового акту Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення № 10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зокрема п.28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в наступній редакції « Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які встали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст. 95). Держава відповідальна перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов`язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно - правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( ч.2 ст. 8).

Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону України « Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року зазначено, що установити, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39,48, 50, 51, 52 та 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України у 2012 році таке право використано не було, а тому вказані норми постанов Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року або № 836 від 26 липня 1996 року, на які посилався відповідач у своїх відповідях на обґрунтування законності проведеної виплати компенсації у сумі 189 грн. 60 коп., не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». ( а.с. 6,14).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та з 18 вересня 2012 року інвалід III групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент встановлення групи інвалідності.

Наведене не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, так при розгляді справи «Кечко проти України» ( заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій державі визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Одтак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах. Доки відповідні положення є чинними ( п.23 рішення суду).

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо від заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів правомірність своїх дій, а отже позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та законодавству і тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 10,11, 70, 71, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

П О С Т А Н О В И В :

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Центрально - Міської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні недоотриманої разової компенсації відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 мінімальних заробітних плат протиправними.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Центрально- Міської районної адміністрації Макіївської міської ради зробити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 разової компенсації відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на час встановлення III групи інвалідності, з урахуванням виплаченої 16 листопада 2012 року суми 189 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Центрально - Міський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. В. Неженцева