Постанова № 30548741, 04.04.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. Справа № 809/176/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Дущак С.М.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача - Федьківа В.Б., Доронюк Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001421792 від 29.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001421792 від 29.10.2012 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, суду пояснили, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення не було враховано вимог ст. 5 та ст. 6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» та протиправно донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 2300,00 грн. Зазначають, що позивачем правомірно у зв'язку із перевищенням максимального обсягу виручки від реалізації продукції було здійснено перехід на загальну систему оподаткування у першому кварталі 2011 року. Наголошують на тому, що відповідачем всупереч положень діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства (п.п. 9.12 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 5, ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва») відповідачем неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб у тому ж поточному звітному періоді (четвертому кварталі 2010 року), в якому відбулося перевищення максимально допустимого обсягу виручки, в той час як перейти на загальну систему оподаткування позивач повинна була тільки у наступному звітному періоді (кварталі), тобто у першому кварталі 2011 року. Вважають необґрунтованими висновки відповідача про те, що позивачем до складу витрат в 2011 році безпідставно включались суми в розмірі 111841,00 грн. внаслідок чого ФОП ОСОБА_5 незаконно та необґрунтовано донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік в сумі 22883,00 грн. Наголошували на тому, що під час перевірки перевіряючому було представлено усі документи, які підтверджували суму витрат понесених позивачем в 2011 році, однак такі первинні документи під час перевірки було проігноровано та протиправно не враховано. В акті перевірки жодним чином не наведений розрахунок суми в розмірі 111841,00 грн., який начебто безпідставно включений позивачем до складу витрат. Просили позов задовольни повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав викладених в письмовому запереченні та в додаткових поясненнях. Суду пояснили, що позивач, як суб'єкт спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, у випадку перевищення протягом звітного року обсягу граничного рівня виручки, визначеного як 500 тис. грн., то такий підприємець повинен на підставі пп. 4.2.8 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 та статей 18 і 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» включити цю суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою п.7.1 ст. 7 Закону. Наголошували на тому, що згідно п.44.6. ст.46 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки) платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Зазначали, що станом на 28.09.2012р. (на день закінчення перевірки) підприємцем ОСОБА_5 не були представлені всі документи необхідні для перевірки в тому числі і авансові звіти з первинними документами. Під час здійснення процедури адміністративного оскарження рішення ДПІ підприємцем до скарги було додано перероблений реєстр витрат за період 2011 року, з іншими цифрами, однак у законодавчо визначені терміни підприємцем ОСОБА_5 не були представлені додаткові первинні документи. Відповідно до опису копій документів отриманих в ході проведення планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 від 28.09.2012р., підписаного ГДПРІ Д.І.Доронюк, СДПРІ ОСОБА_6, та ФОП ОСОБА_5 підприємцем було надано тільки три копії податкових накладних, а саме: копія податкової накладної ТзОВ МГ- Сігма (і.п.н.223619313213) № 83 від 30.06.2010 року на 1 арк.; копія податкової накладної ФОП ОСОБА_7 (НОМЕР_1) № 54 від 01.09.2011р. на 1 арк; копія виданої податкової накладної ТзОВ «Арсенал-Центр» (312023126044) № 219 від 30.12.2011р. на 1 арк. Просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_5 відповідно 01.02.2007 року зареєстрована виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як фізична особа-підприємець.

ДПІ в м. Івано-Франківську в період з 17.09.2012 року по 28.09.2011 року та з 01.10.2012 року по 05.10.2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт №9278/17-2/ від 12.10.2012 року, яким встановлено порушення позивачем:

- п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44 п. 176.1 ст. 176 п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України , п. 6 ст. 128 ГК України;

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 177.2 п. 177.3, п 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів від підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 2300,00 грн., за 2011 рік в сумі 22883,00 грн.

На підставі акта перевірки №9278/17-2/ від 12.10.2012 року начальником ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення №0001421792 від 29.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 30903,75 грн., з яких за основним платежем 25183,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5720,75 грн. (а.с.54).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0001421792 від 29.10.2012 року ФОП ОСОБА_5 було застосовано процедуру адміністративного оскарження, однак рішення податкових органів усіх інстанцій податкове повідомлення-рішення №0001421792 від 29.10.2012 року залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

В судовому засідання встановлено, що в період з ІІІ кварталу 2009 року по ІV квартал 2010 року позивач здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування по торгівлі, наданню в найм нерухомого та рухомого майна, а з червня 2010 року перевезенню вантажів та території України та за її межами.

Проведеною ДПІ в м. Івано-Франківську перевіркою встановлено, що валовій дохід ФОП ОСОБА_5 від підприємницької діяльності 25.11.2010 року перевищив 500 тис. грн.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України n 727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому обсяг виручки для підприємця, який застосовує спрощену систему оподаткування, виступає лише критерієм для визначення можливості перебування на такій системі обліку та звітності. Оскільки, в контексті положень Указу №727/98 виручка від реалізації продукції для підприємця, що застосовує спрощену систему оподаткування, є критерієм визначення можливості перебувати на даній системі оподаткування, то для підприємця, який перебуває на спрощеній системі оподаткування не передбачено базу оподаткування так само як і об'єкт оподаткування.

Абзацом 1 ст. 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Статтею 2 Указу №727 передбачено, що до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника не включаються доходи, що обкладаються єдиним податком. Ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами виключно з врахуванням меж дозволеного Указом обсягу виручки для суб'єктів малого підприємництва - 500 тис. грн. за календарний рік. Тобто з норм Указу слідує, що за обсяги виручки, які одержано з порушенням вимог Указу (з перевищення понад 500 тис.грн.) єдиний податок сплачуватись не може.

Враховуючи зазначене, суми перевищення понад 500 тис. грн. повинні оподатковуватися окремо, згідно з нормами чинного податкового законодавства.

Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону України "'Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003 року до набрання чинності спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи підлягають оподаткуванню згідно з ІV розділом Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року із змінами і доповненнями з урахуванням пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Суд зазначає, що згідно із п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12,1 цього пункту (одержаними не за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, тобто не згідно з нормами Указу №727 або Декрету), то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом.

Відповідно до п.п.4.2.8 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Таким чином, якщо в підприємця - суб'єкта спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, протягом звітного року обсяг виручки перевищить визначений ст.1 Указу №727 граничний рівень 500 тис. грн., то такий підприємець повинен на підставі пп.4.2.8 п.4.2 ст.4 , п.п..8.1.3 п.8.1 ст.8 та статей 18 і 19 Закону включити цю суму перевищення до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою п.п. 7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Документальною перевіркою встановлено, що валовий дохід позивача з перевищення понад 500 ткс. грн., яке було досягнуто 25.11.2010 року без ПДВ становить 101692,0 грн,. Витрати, відповідно до представлених на час перевірки первинних документів документально підтверджені в сумі 85326,00 грн., чистий доход складає 16366,00 грн., тобто встановлено заниження чистого доходу за 2010 рік в результаті неналежного ведення обліку доходів і витрат в сумі 15336,00 грн., в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92 із змінами і доповненнями.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та ст.13 Інструкції Про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю), затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року № 12, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Таким чином, відповідно до ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та за ставкою відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» донараховується податок з доходів підприємця за 2010 рік в сумі 2300,00 грн.

З 01 січня 2011 року оподаткування доходів отриманих від провадження господарської діяльності здійснювалось згідно норм ст. 177 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в звітах та деклараціях про доходи підприємця згідно даних виписок банку, книг обліку доходів і витрат, виявлено наступні розбіжності в результаті неналежного ведення обліку доходів і витрат та неналежного підрахунку виручки.

У 2011 році за рахунок неправильного визначення валових доходів (невірного підрахунку виручки в книзі обліку доходів і витрат на суму 24000,00 грн, та невключення суми в розмірі 10000,00. грн. (8333,33грн без ПДВ), отриманої на рахунок підприємця 19.12.2011 року від ФОП ОСОБА_9 за транспортні послуги, встановлено заниження валового доходу в сумі 32333,0 грн. в порушення п.177.2, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з п. 177.3 ст. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Під час перевірки позивача з приводу правильності визначення витрат відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки виписок банку, реєстрів витрат за IV квартал 2010 року та 2011 рік, звітів про використання коштів наданих на відрядження під звіт за період з січня 2011 року по грудень 2011 року, накладних, чеків, касових ордерів, подорожніх листів вантажних автомобілів, відомостей нарахування та виплати зарплати, виявлено розбіжності внаслідок неналежного ведення обліку доходів та витрат.

Як вбачається з матеріалів справи цифри витрат, відображені в апеляційній скарзі підприємця не відповідають дійсності, оскільки вони документально не підтверджені і включені повторно.

Так, відповідно до скарги позивача відрядження складають 183604,00 гри. а згідно представлених для перевірки авансових звітів (видаткових касових ордерів, квитанцій, чеків та ін.) загальна сума 169000,00 грн. в т.ч. сума страхових платежів за готівку складала 14429,30 гри., паливно-мастильні матеріали в сумі 10701,84 грн., (включено до придбання сировини). Запчастини в сумі 5791,00 грн., добові, парковка, бланки, дозвола, стоянки та ін. в сумі 138078,00 грн.

Таким чином, суд приходить до переконання, що ні до заперечення, ні до апеляційної скарга підприємцем не були представлені додаткові первинні документи.

Під час перевірки встановлено безпідставне включення позивачем в 2011 року витрат в розмірі 111841,00 грн. без підтвердження первинними документами витрачених сум в порушення вимог п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4, ст. 177 ПК України.

Суд вважає необґрунтованим твердженням представників позиваача, що під час перевірки перевіряючим було надано усі первинні документи, які підтверджували правомірність включення ФОП ОСОБА_5 сум до складу валових витрат за 2011 рік з огляду на наступне.

Згідно п.44.6. ст. 46 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки) платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що під час перевірки ревізорами ДПІ було виявлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, і як наслідок завищення валових доходів за 2010р на 20338,00 грн., заниження валових доходів за 2011р. на суму 32333,00 грн, завищення витрат за рахунок відсутності в їх підтвердження первинних документів витрачених сум згідно з операціями, за результатами або за участю яких у податковому періоді безпосередньо отриманий дохід на суму 35674,00 грн. за 2010 рік та на суму 111841,00 грн. за 2011 рік.

В результаті вищевказаних порушень встановлено заниження оподатковуваного (чистого) доходу за 2010р в сумі 15336,00 грн., за 2011р. в сумі 144174,00 грн., внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2010р. в сумі 2300,00г рн, за 2011р. в сумі 22883,00 грн.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 28.09.2012 року (на день закінчення перевірки) підприємцем ОСОБА_5 не були представлені всі документи необхідні для перевірки в тому числі і авансові звіти з первинними документами, що підтверджується копією службової записки № 11443/14/17-214/6418 від 28.09.2012 року (а.с.110).

Суд зазначає, що у законодавчо визначені терміни підприємцем ОСОБА_5 не були представлені додаткові первинні документи.

Як встановлено судом, відповідно до опису копій документів отриманих в ході проведення планової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 від 28.09.2012 року., підписаного ГДПРІ Д.І.Доронюк, СДПРІ ОСОБА_6, та ФОП ОСОБА_5, який згадується в додаткових запереченнях підприємцем було надано тільки три копії податкових накладних, а саме: копія податкової накладної ТзОВ МГ- Сігма (і.п.н.223619313213) № 83 від 30.06.2010 року на 1 арк.; копія податкової накладної ФОП ОСОБА_7 (НОМЕР_1) № 54 від 01.09.2011 року на 1 арк.; копія виданої податкової накладної ТзОВ «Арсенал-Центр» (312023126044) № 219 від 30.12.2011 року на 1 арк. (а.с.123, 124, 125, 126).

Як вбачається з акта відмови від надання копій документів від 28.09.2012 року, в день перевірки, а саме 28.09.2012 року ФОП ОСОБА_5 відмовилась надати копії інших документів, в тому числі сторінок 2-3,31-32 книги обліку доходів і витрат № 45193, виписок банку та інші документи (а.с.109).

Під час перевірки не було підтверджено первинними документами використання запасних частин в господарській діяльності підприємця ОСОБА_5

Із змісту пояснення підприємця ОСОБА_5 від 18.09.2012 року, наявного в матеріалах справи (а.с.108) акти по проведених ремонтах не складалися і вони не обліковуються на залишках товарно-матеріальних цінностей, а тому у позивача не було законних підстав включати їх до складу витрат, оскільки пунктом 138.2. ст.138 Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян ("Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю"), затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 року №12, зареєстрованої в Мінюсті 09.06.1993 р за № 64 із змінами і доповненнями фізична особа-платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерський облік, тому формує витрати за переліком статті 5 "Валові витрати " вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 ("Валові витрати") застосовують в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати , що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2 вищевказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на момент перевірки не велись форми первинної облікової документації з обліку основних засобів та не вівся відповідний бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів, інвентарні картки відсутні, а представлено тільки таблицю річного та поквартального нарахування зносу, що підтверджується поясненнями ФОП ОСОБА_5 від 18.09.2012 року.

Представниками позивача в судове засідання було представлено копії сторінок книги обліку доходів і витрат, в ході аналіз змісту якої встановлено, що позивачем з метою збільшення розміру витрат подописувані повторно суми витрат, які включені і в графу 5 «загальна вартість придбаних товар-матеріальних цінностей», і в графу 6 «витрати у тому числі товарів, що реалізовані, ТМЦ, що використані у виробництві продукції» та повторно у графу 10 «понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг».

На сторінці 3 книги в графу 5, 6, та повторно в графу 10 включено суму 571,00 грн., 11954,81 грн. та 59,63 грн. (дві останні % по кредиту без назви та реквізитів документа, що підтверджує понесені витрати). На сторінці 14 книги в графу 6 та повторно в графу 10 включено суму 15319,20 грн. погашення % по кредиту без назви та реквізитів документа, а страховий платіж в сумі 2317,50 включений в графу 5 та графу 10 записаний без назви та жодного реквізиту документа. На сторінці 23 книги сума 2790,26 грн. вписана до графи 5 та графи 10 без жодного реквізиту, аналогічно сума 14281,39 грн. (% по кредиту без назви та реквізитів документа), на ст. 31 в графі 10 чомусь додатково в останньому рядку до вже написаної цифри 4454,00 дописана сума 14421,24 без назви та реквізитів документів.

З огляду на вищевказане суд приходить до переконливого висновку, що оскільки в ході перевірки встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 книгу обліку доходів та витрат належним чином не вела, а саме: не заповнювались графи «витрати», «чистий дохід» брати до уваги дані копії додатково представлених документів (сторінок книги обліку доходів і витрат) немає законних підстав. На підставі наведеного суд прийшов до переконання, що позивачем в порушення вимог п.п.139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України до складу витрат було включено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд вважає безпідставним посилання позивача в позовній заяві на те, що в акті перевірки жодним чином не наведений розрахунок суми в розмірі 111841,00 грн., який включений позивачем до складу валових витрат в 2011 році, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, платниками податків фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1003 не передбачено розрахунок витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В частині третій статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В контексті наведеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідачем доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, а податкове повідомлення-рішення №0001421792 від 29.10.2012 року є таким, що винесене на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України і не підлягає до скасування.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 09.04.2013 року.