Рішення № 30548029, 05.04.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

0520/11909/2012

2/264/200/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Лосєвій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" в особі Східного міжрегіонального управління Роздрібного бізнесу АТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" в особі Східного міжрегіонального управління Роздрібного бізнесу АТ «Ерсте Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року до суду надійшов позов від ПАТ «Ерсте Банк» в особі Східного міжрегіонального управління Роздрібного бізнесу АТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому зазначено, що 26 вересня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» ( в подальшому ПАТ «Ерсте Банк») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/5654/3/23661 про надання кредиту. Відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1кредит в сумі 28000,00 доларів США строком користування до 25 вересня 2015 року зі сплатою 14,00% річних на споживчі цілі. Факт отримання коштів відповідачем підтверджується випискою з особового рахунку та заявою на видачу готівки від 26 вересня 2008 року. Згідно умов укладеного договору відповідач зобов'язаний до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до графіку погашення. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно договору іпотеки №014/5654/3/26661 від 26 вересня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за №2459, ОСОБА_2 передав позивачу в іпотеку житловий будинок літ. А-1 з усіма надвірними побудовами та спорудами в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки №014/5654/3/23661/1 від 26 вересня 2008 року, згідно якого поручителем виступив ОСОБА_2 За даним договором він зобов'язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з основного кредитного договору. Відповідачем ОСОБА_1 порушені вимоги п. 4.1.5. договору іпотеки, п. 5.7. кредитного договору, згідно яких він зобов'язався застрахувати предмет іпотеки на повну його вартість на випадок втрати, пошкодження або загибелі, а також здійснити страхування свого життя на користь іпотекодержателя за власний рахунок на весь строк дії кредитних договорів, а у випадках закінчення строків договорів страхування протягом дії кредитного договору поновлювати дію договорів страхування та надавати копії платіжних документів про сплату страхових внесків до банку. У зв'язку із закінченням терміну дії договорів страхування, станом на 15 листопада 2012 року обов'язок з приводу страхування відповідачем не виконаний. Позивачем направлялись на адресу рекомендовані листи з вимогою про усунення порушення зобов'язання - дострокове повернення боргу, однак відповідачами вказані листи проігноровані. Відповідно до умов договору та договору іпотеки позивач отримав право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а якщо вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки. Станом на 15 листопада 2012 року загальна заборгованість перед банком становить 21293,25 доларів США і складається з 18 234,67 доларів США -сума кредиту; 231,04 доларів США - сума відсотків; 2250,37 доларів США - пеня за прострочення кредиту; 241,17 доларів США - пеня за прострочення сплати відсотків; 336,00 доларів США - штраф. Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з відповідачів заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати: судовий збір в сумі 1702,51 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначили, що 26 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено вказаний кредитний договір на суму 28000,00 доларів США, строк кредитування до 2015 року. У забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки №014/5654/3/26661, відповідно до якого ОСОБА_2 передав позивачу в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 та договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 є поручителем по зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 вересня 2008 року. Відповідно до п.1.1. договору відсоткова ставка за кредитом складає 14 %, однак при самостійному проведенні розрахунків відповідачами, згідно затвердженого графіку погашення платежів, відсоткова ставка складає не 14%, а 15% річних. Так, за 2008-2009 рік позивачем нараховано 14,2 % річних, а в 2010 році нараховано 15% річних та нараховано додатково відсотки за прострочену заборгованість за тілом кредиту, яку відповідачі в подальшому погашали, в 2011 році позивачем завищено відсоткову ставку до 14,2%, в 2012 році до 14,7%. Таким чином, відповідачі вважають, що банком неправомірно завищено заборгованість за тілом кредиту. Вважають, що банк умисно не вказав споживачам реальну відсоткову ставку, з метою отриманням додаткового прибутку за вказаним договором, шляхом встановлення щомісячного платежу, який не відповідає відсотковій ставці, визначеній договором, оскільки відповідач не погодився б з умовами кредитного договору, якщо б знав, що відсоткова ставка складатиме 15% річних, тому відповідно до ст.230 ЦК України така угода повинна бути визнана судом недійсною, а разом з тим підлягають визнанню недійсними і договори іпотеки та поручительства. Вважають, що були порушені їх права, передбачені ст.11,18,19,20 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вони мали право на отримання повної та достовірної інформації відносно умов договору, а їм не було роз'яснено різницю між ануітентним та класичним варіантом нарахування відсотків, у разі чого в договорі зазначено саме той варіант нарахування відсотків, який вигідно банку. Також не було роз'яснено можливість отримання кредиту одноразово чи шляхом відкриття кредитної лінії, останній варіант був більш вигідним для відповідача, оскільки він не потребував в отриманні вказаної суми одночасно. Серед умов, зазначених в договорі, відсутні посилання на відповідальність банку в разі порушення ним умов договору, а також не вказано порядку дострокового погашення кредиту; в договорі зазначено фіксовану відсоткову ставку 14%, однак в п.6.1 розділу 6 договору зазначено можливість банку змінювати відсоткову ставку. Банком не було роз'яснено про можливість валютних ризиків у зв'язку зі зміною курсу долара США, а також не надано методику, яка використовується при ухваленні валютного курсу. Банком порушено вимоги діючого законодавства, оскільки в п. 9.1 договору встановлено пеню в размірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, однак її розмір не повинен перевищувати розмір подвійної облікової ставки НБУ. Вважають, що банком застосовано до них відповідальність, оскільки нараховано суми штрафу та пені, які відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть бути одночасно застосовані. Вказав, що для виконання вимог щодо страхування банк нав'язав їм страхову компанію, не надавши право самостійно обрати страхову компанію на свій розсуд. Просять визнати недійсними кредитний договір № 014/5654/3/23661 від 26 вересня 2008 року з додатками та доповненнями, договір поручительства та договір іпотеки.

Представник позивача - Алєкпєрова Я.А., що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 21062,21 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1702,51 грн. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити з наступних підстав. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тобто перебіг строку починається з моменту укладання договору з 26 вересня 2008 року та закінчується 26 вересня 2011 року. Навіть, якщо його рахувати з моменту укладання додаткової угоди, тобто з 26 червня 2009 року, трирічний строк позовної давності закінчився 26 червня 2012 року, таким чином, строк позовної давності для відповідачів щодо визнання кредитного договору недійсним, сплинув. Вважає необгрунтованим посилання відповідачів на ст.230 ЦК України, оскільки ними не доведено наявність умислу в діях позивача щодо введення в оману. Договір був підписаний позичальником із ставкою 14% та графіком, який відповідно до п.1.3. є приблизним та залежить від своєчасності виконання зобов'язань. Безпосереднє нарахування та стягнення відсотків є виконанням договору, який вже укладено, а можливі помилки при нарахуванні та стягненні відсотків щодо розміру зазначених відсотків не можуть бути підставами для визнання недійсними кредитного договору та договорів забезпечення. Відповідно до п.3.4. кредитного договору, обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків та штрафних санкцій до договору здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з кількості календарних днів у році. Банк нараховує відсотки кожен день виходячи з фактичного залишку заборгованості та тривалості заборгованості, а в день погашення частини кредиту розрахункова сума зменшується на погашену частину. Разом з тим, з 01 січня 2010 року, банк скористався положеннями п.3.5 кредитного договору та перейшов на нове програмне забезпечення, змінивши період нарахування відсотків з 15 числа поточного місяця до 15 числа наступного місяця. Тобто, підписавши кредитний договір з зазначеними умовами позичальник свідомо надав банку право визначати порядок погашення зобов'язань, в тому числі щодо черговості погашення заборгованості та періодів нарахування. При переході на нове програмне забезпечення, для переведення позичальників на новий період нарахування та сплати відсотків, одноразово були нараховані відсотки не за один місяць, а з 27 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року - за 35 днів та з 01 січня 2010 року по 14січня 2010 року - за 14 днів (загалом 49 днів). Вважає також не обгрунтованими посилання відповідача на порушення банком ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки банк повідомив позичальника у письмовій формі про всі необхідні умови, про що свідчить повідомлення позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту, яке є додатком № 1 до кредитного договору № 014/5654/3/23661 від 26 вересня 2008 року. Так, в цьому повідомленні вказані всі умови кредитуванні, які існували на момент отримання позичальником кредиту, різниця між разовим кредитом та невідновлювальною кредитною лінією, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, встановлено різницю між простим методом погашення та ануітетним. Позичальнику ОСОБА_1 був наданий разовий кредит, оскільки він не повідомляв банк про бажання отримати невідновлювальну кредитну лінію, про що свідчить заява-анкета позичальника- фізичної особи на отримання кредиту. Також, зауважила, що в кредитному договорі вказаний не ануїтетний метод погашення кредиту, а стандартний, та в доданому повідомленні показана різниця між обома методами, а з графіку платежів, що є додатком до кредитного договору, видно, що застосований саме стандартний (простий) метод, де погашення кредиту здійснюється рівними частинами та погашення відсотків в сумі, що нарахована на залишкову суму кредиту станом на дату здійснення платежу. Вимоги відповідачів щодо визнання недійсними договорів іпотеки та поруки є безпідставними, оскільки договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, однак відповідачам не вказано жодного істотного порушення умов договору. Таким чином, вважає вимоги відповідачів необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його інтереси в суді представляє на підставі довіреності ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити позивачу в їх задоволенні. Разом з тим підтримав зустрічний позов в повному обсязі та просив визнати недійсним кредитний договір № 014/5654/3/23661 від 26 вересня 2008 року з додатками та доповненнями, договір поручительства та договір іпотеки, керуючись наведеними в його позовній та уточненій позовній заяві обставинами.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали по справі вважає, що позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Ерсте Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» ( в подальшому ПАТ «Ерсте Банк») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/5654/3/23661 про надання кредиту.

Відповідно до кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 28000,00 доларів США строком користування до 25 вересня 2015 року зі сплатою 14,00% річних на споживчі цілі.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується випискою з особового рахунку та заявою на видачу готівки від 26 вересня 2008 року.

Згідно умов укладеного договору відповідач зобов'язаний до 15 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до графіку погашення.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно договору іпотеки №014/5654/3/26661 від 26 вересня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 за №2459, ОСОБА_2 передав позивачу в іпотеку житловий будинок літ. А-1 з усіма надвірними побудовами та спорудами в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, в якості забезпечення основного зобов'язання був укладений договір поруки №014/5654/3/23661/1 від 26 вересня 2008 року, згідно якого поручителем виступив ОСОБА_2. За даним договором він зобов'язався перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з основного кредитного договору.

Відповідачем ОСОБА_1 порушені вимоги п. 4.1.5. договору іпотеки, п. 5.7. кредитного договору, згідно яких він зобов'язався застрахувати предмет іпотеки на повну його вартість на випадок втрати, пошкодження або загибелі, а також здійснити страхування свого життя на користь іпотекодержателя за власний рахунок на весь строк дії кредитних договорів, а у випадках закінчення строків договорів страхування протягом дії кредитного договору поновлювати дію договорів страхування та надавати копії платіжних документів про сплату страхових внесків до банку. У зв'язку із закінченням терміну дії договорів страхування, станом на 15 листопада 2012 року обов'язок з приводу страхування відповідачем не виконаний.

Позивачем направлялись на адресу рекомендовані листи з вимогою про усунення порушення зобов'язання - дострокове повернення боргу, однак відповідачами вказані листи проігноровані.

Так, загальна сума заборгованості перед банком становить 21062,21 доларів США і складається з 18234,67 доларів США - сума кредиту; 2250,37 доларів США - пеня за прострочення кредиту; 214,17 доларів США - пеня за прострочення відсотків; 336,00 доларів США - штраф за порушення строків повернення кредиту.

Ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.6.5. кредитного договору позивач має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадках порушення пунктів договору щодо сплати платежів відповідно до Графіку платежів, порушення позичальником та/або третіми особами умов укладених договорів забезпечення, а також наявності фактів невиконання позичальником (його гарантами або поручителями) будь - яких зобов'язань.

Відповідно до п.3.7. кредитного договору кредит, наданий кредитором, забезпечується також всім належним позичальнику майном, коштами та активами, що належать йому на праві власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем були порушені умови кредитного договору, а саме: протягом тривалого часу не сплачувались щомісячні платежі та передбачені умовами кредитного договору відсотки, комісія, а також після закінчення терміну дії договорів страхування, в порушення п.4.1.5 договору іпотеки та п.5.7 кредитного договору, відповідачем не укладено нову угоду з компанією страховиком.

Суд вважає, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 безпідставно звернулись до ПАТ «Ерсте Банк» з позовом про визнання договору недійсним внаслідок омани і не надали достатніх доказів своїх вимог. Доводи відповідачів щодо вимог про недійсність договору не ґрунтуються на законі, вони не надали доказів того, що банком порушені його права як споживачів. Надані письмові докази свідчать лише про те, що банком роз'яснено умови виконання і порядок розрахунків по договору. Під час підписання кредитного договору позивач ОСОБА_1 ознайомився з усіма умовами договору, заповнив заяву-анкету 26 вересня 2008 року, чим підтвердив, що йому надана інформація, необхідна для кредитування. Сукупна вартість кредиту визначена в повідомлені позичальника-фізичної особи про умови надання споживчого кредиту.

Крім того, посилання відповідачів на необґрунтоване коливання сум відсотків, які підлягають сплаті, спростовується наданим суду графіком погашення кредиту, в якому детально вказано нарахування процентів. Про необхідність сплати відсотків позивач знав та отримавши кредит в 2008 році, погашав заборгованість перед банком в сумах, що зазначені в графіку. За цей час претензій у сторін щодо нарахування відсотків не було.

Суд не може погодитись з посиланням позивачів на збільшення вартості кредиту за рахунок валютних коливань, оскільки, укладаючи договір позивач з'ясовував, на яких умовах він укладається, тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначив для себе правила їх отримання та повернення, які в подальшому не мають безпідставно змінюватись на вимогу однієї із сторін.

Суд також вважає безпідставними посилання позивача на порушення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У наведеному законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення.

Як вбачається зі змісту оспорюваного кредитного договору, сторони передбачили усі істотні умови договору відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів і дійшли згоди щодо усіх умов, на яких він укладався. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору і не оспорювалася відповідачем.

Вказівка відповідача на те, що банк нав'язав йому страхову компанію є неспроможною, оскільки відповідно до заяви - анкети №1 позичальника-фізичної особи на отримання кредиту останній погодився з запропонованою банком страховою компанією «Княжа» та ознайомився з умовами страхування, про що власноручно поставив свій підпис.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання. Однак відповідач ОСОБА_1 не відмовився від підписання договору та відповідач ОСОБА_2 не відмовився від підписання договору поруки за вказаним кредитним договором.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі мали достатньо часу, щоб отримати консультацію стосовно наслідків укладання вказаного договору, тому їх волевиявлення щодо отримання кредиту саме на умовах, запропонованих позивачем, на момент укладення договору, було вільним та відповідало їх внутрішній волі, будь-яких доказів, які б спростовували це судження відповідачами не надано.

Стосовно посилання відповідача на порушення вимог закону при нарахуванні пені, яка не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, суд вважає їх неспроможними, оскільки дія Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з подальшими змінами та доповненнями, на який посилається відповідач, розповсюджується не на фізичних осіб, а на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суд також не приймає вказівку відповідача на те, що банк, нараховуючи штраф і пеню за порушення строків повернення кредиту, фактично двічі притягнув до відповідальності за одне і теж порушення, що є порушенням ст.61 Конституції України, оскільки по-перше: вказана відповідальність позивальника передбачена п.9 кредитного договору, по-друге: чинне законодавство не встановлює для учасників обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, по-третє: одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ЦК України є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Посилання відповідача на нарахування штрафу та пені в доларах США, а також на застосування до пені строків позовної давності суд не може брати за основу, оскільки дії банку щодо нарахування штрафу та пені в доларах США передбачено п.9 договору.

Щодо позовної давності пені, то відповідно до п.12.4 договору, до правовідносин, пов'язаних з укладанням цього договору застосовується загальний строк давності тривалістю три роки.

Таким чином вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним і, як наслідок, визнання недійсними договорів іпотеки та поруки, не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що спірний договір повністю відповідає нормам законодавства.

Стосовно посилання представника позивача на пропуск відповідачами строку позовної давності з вимогами про визнання кредитного договору та договорів іпотеки і поруки недійсними, то суд не приймає їх до уваги, оскільки судом відмовлено в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Позивачем надані документи, що стверджують понесені витрати, тому вони підлягають стягненню з відповідачів в повному обсязі, а саме витрати судового збору в розмірі 1702,51 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88,209, 212- 215 ЦПК України, ст.ст.509,526, 527, 530, 543, 549-553,554, 626,629,1050, 1054 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" в особі Східного міжрегіонального управління Роздрібного бізнесу АТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (м. Київ, вул. Польова, 24Д, ЄДРПОУ 34001693) достроково суму заборгованості за договором № 014/5654/3/23661 від 26 вересня 2008 року в розмірі 21062,21 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (м. Київ, вул. Польова, 24Д, ЄДРПОУ 34001693) в рівних частках з кожного по 851,26 грн. у відшкодування судового збору, що загалом становить 1702,51 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" в особі Східного міжрегіонального управління Роздрібного бізнесу АТ «Ерсте Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю. О. Матвєєва