Постанова № 30546990, 27.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа№ 19/064-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Степанець Т.О. - пред. за дов. від 22.08.2012 №135;

від відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт"

на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2012р.

у справі № 19/064-12 (суддя - Т.П. Карпечкін)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд",

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт"

про стягнення 129128,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області 24.12.2012 р. позовні вимоги задоволено частково: підлягає стягненню з Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" 102781,09 грн. - боргу та 2055,62 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у позові у повному обсязі. Скаржник стверджує, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що заборгованість перед позивачем за виконанні підрядні роботи в сумі 16 608,49 грн. та у зв'язку з несплатою вартості одержаного товару на загальну суму 86 172,60 грн. повністю погашена шляхом зарахування наданих відповідачем позивачу послуг з оренди автокрану. В доповненнях до апеляційної скарги відповідач також звертає увагу суду на те, що між ним та позивачем, як між юридичними особами, не може існувати жодної усної домовленості на поставку товару.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення законним, звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи є наявні докази, що підтверджують існування у відповідача заборгованості за виконані підрядні робіти в сумі 16 608,49 грн. та про існування між сторонами усної домовленості про отримання товару.

Ухвалою від 21.01.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 20.02.2013 року.

14.02.2013 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.02.2013 року представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою суду від 20.02.2013 розгляд справи відкладено на 06.03.2013.

В судове засідання 06.03.2013 року представник позивача з'явився, представник відповідача знову не з'явився. Представником позивача в судовому засідання подано заяву, відповідно до ст. 69 ГПК України, про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 27.03.2013.

26.03.2013 представником відповідача через відділ документального забезпечення суду подано були подані клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду апеляційної скарги у справі №7/104-12.

В судове засідання 27.03.2013 року представник позивача з'явився, представник відповідача знову не з'явився.

Колегія суддів відмовила представнику відповідача у задоволенні вказаних клопотань, з огляду на наступне:

Як зазначено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В клопотанні про зупинення провадження у справі до розгляду апеляційної скарги у справі №7/104-12 відповідачем не доведено взаємопов'язаність даних справ та не обґрунтовано, що при розгляді справи №7/104-12 можуть бути встановлені факти, що мають значення для вирішення даної справи по суті. Варто зазначити, що аналогічне клопотання подавалося при розгляді справи в суді першої інстанції.

Також, представником відповідача подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку з тим, що видаткові накладні № 00000001 від 26.01.2011 на суму 180,00 грн., №0887 від 03.12.2009 на суму 6 900,00 грн., №0888 від 03.12.2009 на суму 1 580,00 грн. підписані не тодішнім начальником підприємства Ярмоленко В.О., як стверджує відповідач.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач до розгляду справи в суді чи при розгляді справи місцевим господарським судом оспорював підписання вказаних видаткових накладних. У суду також не має підстав вважати, що видаткові накладні підписані іншою особою, у зв'язку з чим колегія суддів не вважає за необхідне призначення судової почеркознавчої експертизи.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до відповідача про стягнення 103759,63 грн. - боргу, 17846,68 - інфляційних втрат та 7521,86 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем належним чином умов договору щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

Судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський міськбуд" (підрядник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" (замовник) було укладено Договір підряду № 19 на виконання комплексу будівельних робіт (підпірна стінка) на об'єкті "Реконструкція недобудованої будівлі медучилища під житловий комплекс" по вул. Червонофлотській, 121 в м. Біла Церква (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна виконуваних підрядником робіт складає 16608,49 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2768,08 грн.

За пунктом 3.2 Договору строк виконання робіт у повному обсязі встановлений до 30.12.2009.

Відповідно до умов договору, позивач виконав роботи на суму 16608,49 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін і скріпленим печатками актом приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року (типова форма № КБ-2в), копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним взятих на себе грошових зобов'язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач прийняв роботи без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості, отже, прийняв обов'язок по їх оплаті в сумі 16608,49 грн..

Крім того, на підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, позивач за видатковими накладними № 0887 від 03.12.2009 р., № 0888 від 03.12.2009 р., № 00000001 від 26.01.2011 р., № 00000001 від 05.01.2010 р., № 0892 від 30.12.2009 р., копії яких наявні в матеріалах справи, передав уповноваженому представнику відповідача - Кучеру Віктору Володимировичу, товарів на загальну суму 130932,60 грн відповідно до довіреностей на отримання товарно матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 000007 від 02.12.2009 р., № 000073 від 28.12.2009 р., № 000017 від 25.01.2011 р., № 000077 від 05.01.2010 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, відповідач отриманий товар не оплатив. Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 86 від 20.06.2012 р., яка була надіслана на адресу відповідача цінним листом 26.06.2012 р. У вказаній претензії позивач просив відповідача погасити заборгованість у загальній сумі 103759,63 грн., яка складається із заборгованості за виконані на підставі Договору підряду № 19 від 01.12.2009 р. підрядні роботи та заборгованості, яка виникла у зв'язку з не сплатою вартості одержаного товару.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В частині 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, відповідач своїми діями підтвердив наявність між сторонами правочину, у зв'язку з відпуском позивачем та одержанням відповідачем товару, укладеного у спрощений спосіб. Твердження відповідача про відсутність усної домовленості на поставку товару колегія суддів вважає необґрунтованим.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до актів від 17.12.2009 р., від 23.06.2010 р., від 30.06.2010 р., від 30.07.2010 р., від 31.08.2010 р., 29.09.2010 р., від 29.10.2010 р., від 30.11.2010 р., від 30.12.2010 р., підписаних сторонами і скріпленими печатками відповідач у період з грудня 2009 року по грудень 2010 року надав позивачу послуги автокраном на загальну суму 44760,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем шляхом зарахування наданих відповідачем позивачу послуг з оренди автокрану в сумі 44760,00 грн., що підтверджує і сам позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник також стверджує, що у позивача перед відповідачем існує ще заборгованість у розмірі 828 000,00 грн. за Договором оренди баштового крану №20 від 09.06.2008, який не розривався сторонами та, на думку позивача, пролонгувався на невизначений строк, проте доказів існування такої заборгованості не надано до суду першої інстанції та не додано до апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не розрахувався за виконані підрядні роботи в сумі 16608,49 грн. та за отриманий товар на суму 86172,60 грн. (130932,60 грн. - 44760 грн.) і отже, має заборгованість перед позивачем на суму 102781,09 грн. (16608,49 грн. +86172,60 грн.).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що умовами Договору підряду № 19 від 01.12.2009 р. не встановлено строку оплати виконаних робіт. Отже, про заборгованість, що виникла у відповідача у розмірі 103759,63 грн., він був повідомлений лише претензією за вих. № 86 від 20.06.2012 р.

Позивачем також було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 17846,68 грн. за період з січня 2010 року по квітень 2012 року та 3% річних у сумі 7521,86 грн. за період з 01.01.2010 р. по 31.05.2012 р., тобто, за період, в якому прострочення боржника ще не наступило, що також унеможливлює нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 103759,63 грн., починаючи з 01.01.2010 р.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у позові у цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

Апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" є необґрунтованою і задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківське управління військово-будівельних робіт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2012р. у справі №19/064-12 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 19/064-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.