Рішення № 30546865, 30.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5023/5584/12 (н.р. 5023/1823/12)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченко В.І.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (м. Харків) доПублічного акціонерного товариства "Земельний банк" (м. Харків), 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний банк України (м. Київ) про визнання незаконними дій ліквідатора та зобов'язання вчинити певні дії, за участю представників сторін:

позивача - гол. держ. податкового інспектора відділу пр. забезпечення діяльності та представництва інтересів ДПС у судах, супроводження актуальних та резонансних справ юр. управління СДПІ ВПП м. Харкова ДПС Калініної О.О. (доручення №3071/10/10-012 від 30.05.12 р.),

відповідача - Маміної Л.В. (довіреність від 25.01.12 р.), Редіної В.Б. (довіреність від 28.12.12 р.),

3-ої особи - Артюх А.Л. (довіреність від 15.06.12 р.),

ВСТАНОВИВ:

17.04.2012 р. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС (далі СДПІ), звернулася до господарського суду з позовною заявою, в якій просила визнати незаконними дії ліквідатора ПАТ "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 24122373,70 грн., а також зобов'язати ліквідатора ПАТ "Земельний банк" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України вищезазначені грошові вимоги.

07.06.2012 р. позивач надав письмові уточнення до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 29582642,70 грн., які були прийняті судом.

Тоді ж відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує на тій підставі, що Законом України "Про банки та банківську діяльність не передбачено обов'язку ліквідатора в межах ліквідаційної процедури сплачувати податки або відносити їх до поточних зобов'язань, які належить включити до реєстру вимог кредиторів в разі їх невиконання, що відповідає ст. 1 ПК України.

Третя особа, в письмових поясненнях, зазначила, що кошти, які на сьогоднішній час отримує відповідач, не є доходом в розумінні чинного законодавства України, а є коштами, що формують ліквідаційну масу, призначену для погашення вимог кредиторів та оплати витрат ліквідатора. З урахуванням викладеного, третя особа вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. (колегія суддів у складі: Кухар Н.М., Светлічний Ю.В., Жигалкін І.П.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.12 р. (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М., Камишева Л.М., Плахов В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.12 р. касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 23.07.12 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.12 р. у справі №5023/1823/12 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до витягу від 04.12.2012 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №5023/5584/12 (н.р.5023/1823/12) призначено для розгляду судді Ольшанченко В.І.

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа надала письмове пояснення, в якому заперечує проти позову, посилаючись на те, що Закон про банки не передбачає в якості витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, сплату ліквідатором податків.

Позивач надав уточнення до позовної заяви, в якому збільшив суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, боргу з податку на прибуток банків та боргу з податку на додану вартість у загальному розмірі 40408785,70 грн., які були прийняті судом.

Також позивач надав письмове пояснення, в якому вказує, що при наявності податкового боргу, який безпосередньо виник в межах ліквідаційної процедури, ліквідатор фактично обмежує право СДПІ - кредитора, що передбачене п. 8 ч. 1 ст. 91 Закону №2121, оскільки дана норма, фактично, передбачає можливість визнання вимог поданих в межах ліквідаційної процедури.

Відповідач надав письмове доповнення до відзиву на позов, в якому заперечує проти уточнених позовних вимог, зазначаючи при цьому, що Податковий кодекс України не звільняє юридичні особи, що знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010 р. № 375 „Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»" було відкликано банківську ліцензію та призначено ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк".

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (надалі - банк) є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №423531) та діє на підставі статуту, погодженого Національним банком України, затвердженого загальними зборами Харківського акціонерного комерційного Земельного банку (протокол №44 від 06.11.2009 р.).

Банк знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС.

Як вказує позивач, у даного платника податків і зборів обліковується узгоджена заборгованість за зобов'язаннями перед державним та місцевим бюджетами.

08.11.2011 р. позивачем на адресу ПАТ "Земельний банк" було направлено заяву за вих. №15059/10/10-012 від 05.11.2011 р. з кредиторськими вимогами позивача за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 2286588,70 грн., які обліковувались станом на 14.09.2011 р.

Крім цього, враховуючи збільшення податкового боргу банку, позивачем було направлено заяву з вимогами до боржника - банку за вих. №15770/10/10-012 від 22.11.2011 р., якою позивач збільшив кредиторські вимоги за несплачене самостійно узгоджене грошове зобов'язання з податку на прибуток банківських установ на загальну суму 6181225,00 грн., яке виникло за період з 14.09.2011 р. по 22.11.2011 р.

Як вказує позивач, його заява з вимогами до боржника за вих. №15770/10/10-012 від 22.11.2011 р. у сумі 6181225,00 грн. взагалі залишилась без відповіді.

Всього позивач просив розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги до банку на суму 8467813,70 грн.

У відповідь на вимоги позивача від ліквідатора банку Угрімова О.М. 12.12.2011 р. надійшов лист за вих. №02-15/5201 від 08.12.2011 р. про відмову визнання заяви з вимогами до боржника у сумі 2286588,70 грн. В обґрунтування відмови Угрімов О.М. посилався на відсутність підстав включення поточних вимог до реєстру вимог кредиторів та на п. 1.3 ст. 1 ПКУ, який передбачає неможливість застосування Податкового кодексу щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу банку, що перебуває в ліквідаційній процедурі.

Позивач вказує, що станом на 20.02.2012 р. грошові зобов'язання відповідача перед бюджетом та відповідно грошові вимоги позивача до боржника збільшились на загальну суму 15646048,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач на підставі та на виконання вимог ст. 152 ПКУ, як платник податку на прибуток банку, самостійно визначив його розмір за 2011 рік у сумі 6081086,00 грн. та подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС податкову декларацію з податку на прибуток банку (вх. №9014477033 від 26.01.2012 р.) по формі, затвердженій наказом ДПА України №98 „Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку".

Граничний термін сплати податку по зазначеній декларації становить 19.02.2012 р.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС було проведено камеральну перевірку податкової декларації за другий квартал 2011 р. платника податку - ПАТ "Земельний банк", за результатами якої складено акт №2154/50-2/19358721 від 08.11.2011 р.

Камеральною перевіркою було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на загальну суму 39531095,00 грн., внаслідок чого банком занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 9557971,00 грн.

21.12.2011 р. позивачем на підставі акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення №0000210851, яким банку визначено податкове зобов'язання в сумі 9557971,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано платником податку 27.01.2012 р. (згідно повідомлення розписки про вручення відправлення спецзв'язку), тому граничний термін його сплати становив 06.02.2012 р.

Вищевказані суми відповідачем сплачені не були, тому позивач вважає їх податковим боргом, який обліковується в картці особового рахунку.

Згідно зворотного боку облікової картки банку з податку на прибуток станом на 20.02.2012 р. заборгованість ПАТ "Земельний банк" збільшилась на 15639057,00 грн.

Також позивач зазначає, що банк, як платник податку на додану вартість, самостійно визначив його розмір на серпень 2011 року у сумі 6991,00 грн. та подав до позивача податкову декларацію (вх. №9007326999 від 07.09.2011 р.) по формі та з дотриманням порядку її заповнення, затвердженій наказом ДПА України №41 від 25.01.2011 р. "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ". Граничний термін сплати ПДВ по вказаній декларації - 30.09.2011 р.

Згідно зворотного боку облікової картки відповідача з ПДВ станом на 05.04.2012 р. за ним рахується заборгованість у сумі 63962,12 грн. (з урахуванням поданих раніше кредиторських вимог).

Враховуючи заявлені раніше вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 8467813,70 грн., загальний розмір вимог позивача до боржника щодо його майнових зобов'язань, які виникли під час проведення ліквідації, склав 24122373,70 грн.

Заява позивача з вимогою до боржника у сумі 24122373,70 грн. за №2942/10/10-012 від 12.03.2012 р. була направлена на адресу ліквідатора Угрімова О.М. 14.03.2012 р., однак відповіді на неї не надійшло.

Позивач зазначає, що банк самостійно визначив розмір податку на прибуток банку за 1 квартал 2012 року у сумі 5415796,00 грн. та подав до позивача податкову декларацію (вх. №902891955 від 08.05.2012 р.) по формі та з дотриманням порядку її заповнення, затвердженій наказом ДПА України №98 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку". Граничний термін сплати ПДВ по вказаній декларації - 20.05.2012 р.

В уточненнях до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу від 06.06.2012 р., наданих позивачем суду 7 червня 2012 р., позивач зазначає, що грошові зобов'язання банку станом на 30.05.2012 р. збільшились на суму 5468781,00 грн. Банк самостійно визначив податок на прибуток за 1 квартал 2012 р. в розмірі 5415796,00 грн. та подав до СДПІ декларації з податку на додану вартість за:

- лютий 2012 року №9012141295 від 16.03.2012 р. з визначеною сумою до сплати у розмірі 8512,00 грн., граничний термін сплати 30.03.2012 р.;

- березень 2012 року №9019377085 від 17.04.2012 р з визначеною сумою до сплати у розмірі 44473,00 грн., граничний термін сплати 30.04.2012 р.

Таким чином, позивач вказує, що станом на 30.05.2012 р. банк має борг з податку на додану вартість за самостійно визначеними зобов'язаннями у розмірі - 52985,00 грн.

Враховуючи заявлені раніше вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток банківських установ на загальну суму 24122373,70 грн. та враховуючи збільшення вказаної заборгованості за рахунок несплати самостійно визначеного зобов'язання, розмір вимоги позивача до боржника склав у загальному розмірі 29582642,70 грн.

17.01.2013 р. за №674/10/10-012 позивач надав суду уточнення до позовної заяви в частині збільшення суми неакцептованого та не включеного до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України боргу, в якій зазначає, що після подання позовної заяви від 12.04.2012 р. №989/10/10-012 до господарського суду Харківської області з вимогами визнати незаконними дії ліквідатора ПАТ «Земельний банк» щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України документально підтверджених грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 24122373,70 грн. сума неакцептованого податкового боргу збільшилась на загальну суму 10826143,00 грн.

На заяву позивача з вимогою до боржника у сумі 24122373,70 грн. за №2942/10/10-012 від 12.03.2012 р. ліквідатор Угрімов О.М. листом №02-15/5649 від 17.05.2012 р. повідомив, що дана сума не може бути визнана та акцептована банком.

Враховуючи положення п. 8 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» СДПІ були направлені заяви з вимогами до боржника - банку за вихідними номерами:

- №9633/10/10-012 від 14.11.2012 р. з кредиторськими вимогами за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 5414630,00 грн., які обліковувались станом на 19.10.2012 р., на яку ліквідатор Угрімов О.М. листом від 22.11.2012 р. №02-15/6571 повідомив, що дана сума не може бути визнана та акцептована банком;

- №10884/10/10-012 від 12.12.2012 р. з кредиторськими вимогами СДПІ за несплачені самостійно узгоджені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток банківських установ на загальну суму 5411513,00 грн., які обліковувались станом на 03.12.2012 р., на яку ліквідатор Угрімов О.М. листом від 28.12.2012 р. №02-15/8155 повідомив, що дана сума не може бути визнана та акцептована банком.

Враховуючи заявлені раніше вимоги до боржника за несплачені самостійно узгоджені зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток банківських установ на загальну суму 29582642,70 грн. та, враховуючи збільшення вказаної заборгованості за рахунок несплати самостійно визначеного зобов'язання на суму 10826143,00 грн., СДПІ має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, що виникли під час проведення ліквідації на загальну суму 40408785,70 грн.

Позивач вважає, що, відмовляючи у визнанні кредиторських вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, ліквідатором банку Угрімовим О.М. було порушено низку правових норм, зокрема Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про банки та банківську діяльність" та фактично обмежено право позивача як кредитора.

До матеріалів справи позивач надав акт камеральної перевірки №2154/50-2/19358721 від 8 листопада 2011 р. з розрахунком сум податкового зобов'язання ПАТ «Зембанк» за три квартали 2010 р., 2010 рік, 1 квартал 2011 р., до якого СДПІ включено донараховане за даними акту перевірки від 01.12.2010 р. №4442/50-2/19358721 податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 294027,00 грн. за другий квартал 2010 р. Позивач визначає податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. в розмірі 2266112,00 грн. в акті камеральної перевірки та включає в загальну суму 9557971,00 грн. боргу за податковим зобов'язанням з податку на прибуток до податкового повідомлення рішення №0000210851 від 21.12.2011 р.

В направленій відповідачу заяві про майнові вимоги від 05.11.2011 р. №13363/10/10-012 позивач також вимагає визнати та включити до реєстру вимог кредиторів податковий борг з податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. в сумі 2238129,58 грн., зменшуючи борг шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації, в порушення ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою визначена черговість задоволення вимог кредиторів, на суму авансового платежу з цього податку 27982,42 грн., при цьому посилається на те, що сума податку зменшена за рахунок наявної станом на 19.08.2011 р. переплати у розмірі 27982,42 грн., яка рахується згідно зворотного боку облікової картки банку.

12.03.2012 р. позивач направив ліквідатору заяву про майнові вимоги №2942/10/10-012 на суму 24113861,70 грн., в якій враховано борг з податку на прибуток, визначений зазначеним вище актом камеральної перевірки в сумі 9557971,00 грн., в яку включено суму податку на прибуток за 2 квартал 2011 р., та заяву про майнові вимоги від 05.11.2011 р. №13363/10/10-012. Збільшуючи суму майнових вимог до 40408785,70 грн., позивач двічі враховує суму податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р.

Відповідач оскаржив у Харківському окружному адміністративному суді податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 р. на суму 9557971,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 р. по справі №2-а-1946/12/2070 відмовлено в позові про визнання недійсним податкового-повідомлення рішення від 21.12.2011 р. на суму 9557971,00 грн., яка на день винесення господарським судом рішення по даній справі не набрала законної сили.

Зазначену постанову відповідач оскаржив у Харківському апеляційному адміністративному суді.

Позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на прибуток, складених відповідачем, які не відповідають розміру заявлених майнових вимог, при цьому стверджує про узгодженість податкових зобов'язань при наявності судового спору, що суперечить ст. 56-18 ПК України та фактичним обставинам справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Постановою Правління Національного банку України №231 від 11.05.2010 р. в ПАТ «Земельний банк» з 12.05.2010 р. призначено тимчасову адміністрацію, введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком з 12.05.2010 р. по 01.08.2010 р., що за визначенням абз. 29 ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність є зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, за ч. 5 ст. 85 цього ж Закону з моменту закінчення дії мораторію розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію. Процедура ліквідації банку відкрита з 02.08.2010 р.

За приписами ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України „Про банки і банківську діяльність".

Так ч. 1 ст. 1 даного Закону визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банку.

Згідно ч. 3 ст. 88 цього Закону законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Отже вказаний Закон є спеціальним, яким врегульовані відносини, що виникають в процедурі ліквідації банку, інші законодавчі норми можуть бути застосовані в частині, що не суперечать йому.

Частинами 1, 3 ст. 89 Закону України „Про банки і банківську діяльність" ліквідатора зобов'язано здійснити опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури у газеті «Урядовий кур'єр» чи «Голос України» у строки, передбачені законами України, з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про ліквідацію банку.

Протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Відповідно до ст. 91 даного Закону, повноваження органів управління банку з моменту відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації переходять до ліквідатора ПАТ "Зембанк".

Статтею 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 92 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначені повноваження ліквідатора, серед яких виконання повноважень органів управління банку, очолення ліквідаційної комісії та формування ліквідаційної маси.

Стаття 2 (абз. 29) даного Закону визначає, що ліквідаційна маса - усі види майнових активів банку (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної маси.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 93 Закону України „Про банки і банківську діяльність" ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури. Ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження, складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України. Ліквідатор складає перелік (реєстр) акцептованих ним вимог на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про ліквідацію пункт 9.2 глави 9 розділу VІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. №369 (надалі Положення) у редакції, яка діяла на момент виникнення спору. Акцептування ліквідатором вимог по поточним зобов'язанням банку, що виникли в процедурі ліквідації, нормами даного Закону та податкового законодавства не передбачено.

Отже, ст.ст. 89, 91, 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та п.9.2 глави 9 розділу VІ Положення встановлено, що до переліку (реєстру) вимог кредиторів включаються вимоги кредиторів, які існували на дату прийняття НБУ рішення про ліквідацію.

Статтею 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлені черговість та порядок задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч. 9 цієї статті вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до п. 8.1.4 розділу "Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби" Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №80 від 19.02.1998 р., ліквідатор протягом 3-х днів направляє органу Державної податкової служби, в якому банк, що ліквідується за рішенням НБУ, перебуває на обліку платників податків, заяву про припинення платника податків за формою №8-ОПП, оригінал довідки про прийняття на облік платника податків за ф.№4-ОПП, засвідченої копії постанови Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора банку. Зазначені документи отримані відповідачем 12.08.2010 р.

Цим же пунктом визначено, що у разі надходження таких документів орган Державної податкової служби зобов'язаний провести передбачені цим порядком процедури, тобто документальну виїзну позапланову перевірку, пов'язані з припиненням платника податків, а також згідно з законодавством провести узгодження сум податкового боргу, які існували на дату відкликання банківської ліцензії, та скасувати арешти, накладені на активи банку.

Відповідно до абз.1 та абз. 3 п. 8.5 Порядку обліку платників податків, зборів, обов'язкових платежів, якщо після проведеної перевірки платника податків та на наступний день після спливу законодавчо визначених строків сплати узгоджених податкових зобов'язань платника податків встановлено факт наявності податкового боргу підрозділ обліку та звітності і відповідні підрозділи, які здійснювали перевірку, складають повідомлення про податкові зобов'язання та несплачені податки за формою №10-ОПП, після чого передають його підрозділу погашення прострочених зобов'язань для надсилання ліквідаційній комісії, ліквідатору.

При проведенні заходів, пов'язаних з припиненням платника податків, орган державної податкової служби організовує та планує їх таким чином, щоб повідомлення за формою №10-ОПП було отримане особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Проте, позивач у визначений строк документальну виїзну позапланову перевірку, пов'язану з припиненням платника податку - банку не провів, не направив відповідачу повідомлення за формою №10-ОПП, не заявляв майнових вимог до банку.

Після спливу строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, встановленого ч. 3 ст. 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (з 05.08.2010 р. по 06.09.2010 р.), позивач провів документальну виїзну позапланову перевірку, за результатами якої був складений акт №4442/50-2/19358721 від 01.12.2010 р., про що зазначено у акті камеральної перевірки.

Заява позивача про включення до реєстру вимог кредиторів вимоги про сплату податкового зобов'язання на загальну суму 2286588,70 грн. була направлена позивачем відповідачу 08.11.2011 р., про що зазначено в позовній заяві, тобто після закінчення місячного строку, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" для прийняття таких вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, інші вимоги щодо збільшення грошових вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків до ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" Угрімова О.М. також були надіслані ліквідатору після вищевказаного строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Також слід зазначити, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 1 січня 2011 р., у ч.3 преамбули містив приписи, відповідно до яких його норми не регулювали питання погашення та стягнення податкового боргу з банків, на які поширені норми розділу V Закону України «Про банки та банківську діяльність». Податковий кодекс України також не регулює питання погашення податкових зобов'язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (п. 1.3 ст. 1 Кодексу). При цьому як згаданий Закон, так і ПК України не звільняють юридичні особи, що знаходяться у процедурі ліквідації, від обов'язку надавати податкову звітність.

Поточні зобов'язання банку, визначені ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають бути направлені на здійснення ліквідаційної процедури, витрати за якими сплачуються з коштів ліквідаційної маси. До цих зобов'язань віднесено: оплату державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Отже, сплата податків не передбачається ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки та банківську діяльність", якою визначені поточні витрати ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури, а також Главою 6 п.п. 6.2, 6.3, 6.4 розділу VІ Положення, якими встановлений порядок витрат ліквідатора на здійснення ліквідаційної процедури - за рахунок ліквідаційної маси в межах кошторису витрат ліквідатора, який зобов'язаний використовувати кошти за цільовим призначенням згідно із затвердженим кошторисом. Кошти, які отримує ліквідатор не є доходом в розумінні чинного законодавства, за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедури, здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Позивач не обґрунтував свої позовні вимоги законодавчими нормами, які надавали б йому право або зобов'язували вимагати в процедурі ліквідації юридичної особи визнання майнових вимог щодо несплачених податків як поточних зобов'язань та внесення їх до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, законні підстави для внесення вимог позивача до реєстру вимог кредиторів у ліквідатора ПАТ "Земельний банк" відсутні. Відмовляючи позивачу визнати та акцептувати його майнові вимоги, включити їх до переліку вимог кредиторів для їх затвердження Національним банком України, ліквідатор банку діяв у відповідності до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Посилання позивача на те, що ПАТ "Земельний банк" продовжує здійснювати господарську діяльність, суд вважає безпідставними, оскільки банківська діяльність відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про банки та банківську діяльність" здійснюється виключно на підставі банківської ліцензії, яка видається та відкликається Національним банком України. Відповідно до вимог п. 7.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2011 р. №369, з дня отримання рішення про своє призначення ліквідатор зобов'язаний уживати заходів щодо ефективної ліквідації банку та максимального задоволення вимог кредиторів відповідно до своїх повноважень, законодавства України, у тому числі цього Положення.

З метою забезпечення ліквідаційної процедури ліквідатор відкриває накопичувальний рахунок банку в територіальному управлінні Національного банку або відповідно до рішення Національного банку в Операційному управлінні Національного банку.

Після відкриття накопичувального рахунку за розпорядженням керівника територіального управління Національного банку залишок коштів із кореспондентського рахунку банку перераховується на накопичувальний рахунок і вживаються заходи щодо закриття кореспондентського рахунку банку та виключення його з учасників СЕП у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку, що визначає порядок міжбанківського переказу грошей в Україні в національній валюті, а також повертаються кредиторам розрахункові документи, що не сплачені в строк з вини банку, що враховувалися на відповідному позабалансовому рахунку (якщо такий облік мав місце в територіальному управлінні Національного банку за договором з банком).

На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти банку і надходження на його адресу. З цього рахунку проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат ліквідатора.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає уточнені позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 1 Податкового кодексу України, ст.ст. 88, 89, 91, 92, 93, 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. №369, Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженим наказом Державної податкової адміністрації №80 від 19.02.1998 р., ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій ліквідатора ПАТ "Земельний банк" щодо неакцептування та не включення до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 40408785,70 грн. відмовити повністю.

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання ліквідатора ПАТ "Земельний банк" акцептувати та включити до переліку акцептованих вимог для їх затвердження Національним банком України, документально підтверджених, грошових вимог СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС до боржника на загальну суму 40408785,70 грн. відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.02.2013 р.

Суддя Ольшанченко В.І.