Рішення № 30545011, 02.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р.Справа № 922/736/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Абава Фуд", м. Коростень до ПП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 188 330,66грн. за участю представників сторін:

позивача - Щьолокова М.В., дов. № 1 від 05.03.13р.;

відповідача - ОСОБА_1, особисто за паспортом

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача 188 330,66грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 172 336,76грн. та суму пені у розмірі 15 993,90грн.

Позивач до початку розгляду справи по суті звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову, якою включив до позовних вимог також 3% річних від простроченої суми у розмірі 3 165,24грн. та збитки від інфляції в сумі 203,39грн.

Після чого уточнив позовні вимоги, в результаті чого сума основного боргу зменшилась до 171 945,96грн. та зменшилась сума пені до 10 562,27грн.

В судовому засіданні 12.03.13р., відповідно до ст.77 ГПК України, було оголошено перерву до 02.04.13р. для надання відповідачу можливості підготувати обґрунтовані заперечення з приводу заяв про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог та підготувати обґрунтований відзив на позов. Після перерви судове засідання продовжено.

26.03.13р. позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої з врахуванням здійснених відповідачем після подання позову часткових оплат на загальну суму 14 580грн., зарахованих позивачем в рахунок погашення пені, 3% річних, збитків від інфляції та частково суми основного боргу, просив суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 171 298,86грн.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви та до прийняття рішення по суті спору зменшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, надані позивачем заяви приймаються судом до розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримує позов повністю та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 171 298,86грн.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні визнає наявність заборгованості у розмірі, що заявлений позивачем та, відповідно до поданої до суду заяви про зустрічні вимоги (а.с. 94), просить суд зменшити цю суму на суму заборгованості позивача перед відповідачем у розмірі 37 812,81грн.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.10.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абава Фуд" (позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено договір поставки № 003/11 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товари народного споживання, а відповідач прийняти товар та своєчасно його оплатити на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що доставка товару відповідачу здійснюється транспортом позивача та за його рахунок, окремими партіями на підставі замовлень відповідача, відповідно до п.1.3 договору.

На виконання умов договору позивач здійснив на адресу відповідача поставку товару на загальну суму 282 925,32грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оформленими належним чином та наявними у матеріалах справи (а.с. 44-57).

Відповідно до поворотної накладної № 1948 від 07.12.12р. (а.с.58) відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 24 519,36грн.

Таким чином, загальна сума товару, що був поставлений позивачем на користь відповідача за договором, з врахуванням часткового повернення, складає 258 405,96грн.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторони у договорі (п.5.1 договору) погодили, що оплата відповідачем товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 45 календарних днів з моменту його поставки та підписання уповноваженими представниками сторін відповідної накладної.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за поставлений позивачем товар розрахувався частково.

На момент звернення позивача з позовом до суду позивачем було частково оплачено товар на суму 86 460грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи (а.с. 17-43).

Таким чином, судом встановлено, що загальна сума основного боргу відповідача за поставлений за договором товар на момент звернення позивача з позовом до суду складала 171 945,96грн.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.6.2 договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

На підставі чого, позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 10 562,27грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві три відсотки річних в сумі 3 165,24грн. та збитки від інфляції в сумі 203,39грн.

Розрахунок пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції зроблений позивачем відповідно до вимог діючого законодавства та умов договору.

Вже в процесі розгляду справи у суді, відповідач здійснив часткову сплату боргу у розмірі 14 580грн.

Позивач зарахував дану оплату в рахунок погашення штрафних санкцій на підставі ст. 534 ЦК України та залишок, у розмірі 647,10грн. зарахував в рахунок погашення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тому суд вважає за можливе зарахування проведеної оплати в рахунок зменшення штрафних санкцій, 3% річних та збитків від інфляції та лише потім, в рахунок погашення суми основного боргу.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у процесі розгляду справи у суді було повністю сплачено суму пені, збитків від інфляції та 3% річних, що разом складає 13 930,90грн. Та частково сплачено суму основного боргу у розмірі 649,10грн.

Також, судом встановлено, що позивачем при розрахунку суми основного боргу, що залишилась несплаченої та підлягає стягненню з відповідача, допущено арифметичну помилку.

Так, позивачем вірно розраховано розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за кожною видатковою накладною окремо. Однак, при обчисленні загально суми пені, що підлягає погашенню, в рахунок часткової оплати, зробленої позивачем в процесі розгляду справи у суді, позивач помилково збільшив її на 2грн., що вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с. 87-88).

Зазначена арифметична помилка призвела до невірного розрахунку, а саме збільшення суми основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, на 2грн. Так, позивачем зазначено суму основного боргу у розмірі 171 298,86грн., в той час як вірна сума складає 171 296,86грн.

Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача складає 171 296,86грн.

Наявність зазначеної суми боргу також визнається відповідачем. Відповідно до наданої суду заяви про зустрічні вимоги він підтверджує існування даної заборгованості та просить суд зменшити її на суму заборгованості, що є у позивача перед відповідачем.

Розглянувши дану заяву (а.с. 94) суд її не приймає, оскільки вона не є зустрічним позовом, у розумінні ст. 60 ГПК України, як і не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 171 296,86грн. цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 649,10грн., пені у розмірі 10 562,27грн, збитків від інфляції у розмірі 203,39грн. та 3% річних у розмірі 3 165,24грн. суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було проведено оплату.

Що стосується порядку розподілу господарських витрат між сторонами суд керується наступним.

Відповідно до ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України.

Враховуючи той факт, що відповідач частину суми основного боргу сплатив після звернення позивача до суду із позовною заявою, спір до суду доведено з вини відповідача, судовий збір в розмірі 3 766,61грн. суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530 534, 601, 610, 612, 692, 712 ЦК України, 193, 203, 265 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 75, п.1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абава Фуд", код ЄДРПОУ 36863672 (11508, м. Коростень, вул. Шолом-Алейхена, 62, відомості про рахунки відсутні) - 171 296,86грн. основного боргу, 3 766,61грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 649,10грн., пені в сумі 10 562,27грн., 3% річних в сумі 3 165,24грн., збитків від інфляції в сумі 203,39грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.