Рішення № 30544779, 09.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 квітня 2013 року Справа № 913/470/13-г

Провадження №9/913/470/13-г

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов Луганської області

про стягнення 467 947 грн. 50 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – не прибув,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "ХЗ "Полімерконтейнер", звернувся з позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 467947,50 грн. за договором поставки № 26 від 01.02.12.

Заявою від 03.04.13 позивач зменшив розмір позовних вимог у зв‘язку з частковим погашення боргу відповідачем в розмірі 155 тис. грн. після звернення з цим позовом до суду.

З урахуванням цього позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 312947,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір поставки № 26 від 01.02.12, згідно з яким він (постачальник) поставив відповідачу (покупець) товар (плівка поліетиленову та контейнер м’який) вказану за відповідними накладними на суму 467947,50 грн., а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору, однак зобов’язання не виконав.

Відповідач отриманий товар не оплатив, претензію від 16.01.13 залишив без розгляду, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач, ПАТ "СЗФ" , відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд на підставі ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши матеріали справи, доводи представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача боргу за поставлений товар.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 26 від 01.02.12 (а.с. 10 – 12), згідно з яким він (постачальник) поставив відповідачу (покупець) товар (плівка поліетиленову та контейнер м’який) вказану за відповідними накладними на суму 467947,50 грн., а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити товар на умовах договору, однак зобов’язання не виконав.

Отримання спірного товару підтверджується відповідними відмітками на видаткових накладних та довіреностями на отримання ТМЦ (а.с. 16 – 21).

За умовою п. 4.6 договору форма розрахунків зазначається в специфікаціях (додатках) до цього договору.

Згідно зі специфікації № 4/2012 позивач мав оплатити отриману плівку з відстрочкою платежу у 5 банківських днів (а.с. 13), тобто строк грошового зобов’язання чітко не визначений.

Згідно зі специфікації № 6 (а.с. 14 – 15) позивач мав оплатити контейнери протягом 35 днів після надання рахунків-фактур і податкових накладних.

Відповідач отриманий товар не оплатив, претензію від 16.01.13 на суму 310 тис. (а.с. 22 – 23) залишив без розгляду.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Суд вважає, що вимога позивача щодо грошового зобов’язання в розмірі 310 тис. грн. підлягає задоволенню за будь-яких обставин, оскільки на цю суму була виставлена обґрунтована письмова вимога (претензія).

Щодо решти позовної суми, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідач отримав товар за накладними, які підписані його представником.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з фактичних обставин справи, ані договором, ані законом інше не встановлено, крім того, з характеру відносин сторін іншого не випливає.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам ст. 9 цього Закону і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому строк виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати отриманого товару за вказаними накладними має визначатися за правилами, що містяться у ч. 1 ст. 692 ЦК України: покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Така правова позиція викладена й у постанові ВГСУ від 21.04.11 № 9/252-10.

Крім того, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 58 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80 (до якої Україна приєдналась відповідно до Указу Президії Верховної Ради України РСР від 23.08.89 № 7978-XI), якщо покупець не зобов’язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов’язковість яких надано Верховною Радою України є частиною національного цивільного законодавства України. При цьому, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Крім того, відповідно до ст. 1 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 ця конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах.

Однак, п. 2 ст. 1 Конвенції визначає, що та обставина, що комерційні підприємства сторін розміщені в різних державах, не береться до уваги, якщо це не випливає ані з договору, ані з ділових відносин або обміну інформацією між сторонами, що мали місце до чи в момент його укладення.

Наведені положення Конвенції, Конституції та Цивільного кодексу України свідчать про можливість застосування її положень до договірних правовідносин, які виникають на території України між господарюючими суб’єктами, які зареєстровані як юридичні особи в Україні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність заявленого боргу відповідача у розмірі 312947,50 грн. з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем 18 березня 2013 року в сумі 155 тис. грн., натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

В частині зменшення розміру позову судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету відповідною ухвалою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, Публічного акціонерного товарисвта "Стахановський завод феросплавів", 94000, Луганська обл., м. Стаханов, код 00186513, на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод "Полімерконтейнер", 61052, м. Харків, вул. Першої Масовки, буд. 31, код 31798300, суму боргу в розмірі 312947,50 грн., крім того, судові витрати – 6258,95 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 09.04.13.

Суддя А.Г. Ворожцов