Рішення № 30544450, 09.04.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/992/2013 Головуючий в І інстанції: Максимович І.В.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Шевардіній К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА", на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 19 листопада 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4) про визнання кредитного договору частково недійсним та припинення його дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 травня 2012 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "НАДРА" (далі - банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості. Просило достроково стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за станом на 16.12.2011 року в сумі 27561,40грн. за кредитним договором від 15.02.2008 року та судові витрати в сумі 275,61грн.

Позов обґрунтований тим, що 15.02.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за яким останній було надано кредит в сумі 18200грн. до 15.02.2011 року під 2,5% на місяць із щомісячним платежом 877,89грн. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх обов'язків за кредитним договором за станом на 16.12.2011 року виникла заборгованість перед банком в сумі 27561,40грн., яка складається з: пені за порушення строків платежів по кредиту в сумі 1868,99грн.; пені за порушення строків платежів по відсотках в сумі 307,95грн.; відсотків за користування кредитом в сумі 7373,96грн.; штрафу за порушення положень кредитного договору в сумі 1820грн.; розрахунку заборгованості по кредиту з урахуванням індексу інфляції в сумі 3113,37грн.; розрахунку заборгованості по відсоткам з урахуванням індексу інфляції в сумі 1019,15грн.; заборгованості за кредитом в сумі 12057,98грн. Письмову вимогу банку про сплату заборгованості відповідачі залишили без задоволення.

06.06.2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до банку про визнання договору частково недійсним та припинення його дії, в якому просила: визнати недійсним кредитний договір від 15.02.2008 року, укладений між ПАТ Комерційний банк "Надра? та нею в частині його умов, передбачених п.п.4.2, 4.3, 6.3, 7.4 та п.2.4 в частині встановлення третьої черговості по сплаті пені та штрафу і п.2.5 в частині встановлення іншої черговості, встановленої на розсуд банку; припинити дію вказаного кредитного договору та відшкодувати їй судові витрати за рахунок відповідача.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що кредит надано строком до 15.02.2011 року, а п.7.4 кредитного договору передбачено, що договір діє до останнього виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань. Вважає вказану умову такою, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбачених ст.3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності. Також, вважає, що п.6.3 договору щодо збільшення позовної давності до 10 років не відповідає вимогам ст.257 та ч.1 ст.258 ЦК України та не конкретизована, оскільки не визначено про яку позовну давність йдеться мова. Крім того зазначила, що п.4.1 спірного договору передбачено сплату пені за прострочення сплати мінімального необхідного платежу, в той же час як п.п.4.2 та 4.3 передбачено сплату штрафу за порушення тієї ж умови договору щодо прострочення сплати мінімального необхідного платежу по кредиту, що, на її думку, не відповідає ст.549 ЦК України та загальним засадам цивільного судочинства. Також вказала, що п.2.4 договору встановлена черговість зарахування коштів у разі несвоєчасного внесення платежу, згідно якої на третьому місці є сплата неустойки та штрафу, що дає змогу банку затягувати сплату простроченої суми кредиту. Вважає недобросовісним і п.2.5 договору щодо права банку встановлювати іншу черговість на його розсуд.

Ухвалою суду від 06.06.2012 року вказані позови були об'єднані в одне провадження.

Рішенням суду від 19 листопада 2012 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, в задоволені первісного та зустрічного позовів було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діюча в інтересах ПАТ "Комерційний банк "НАДРА", просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд помилково вважав, що позовна давність відносно штрафу та пені закінчилась 15.02.2011 року, оскільки пеня та штраф нараховані за період з 17.12.2010 року по 16.12.2011 рік, тобто за останній рік несплати позичальником грошових коштів. Також вказала, що штраф нарахований відповідно п.4.3 кредитного договору за неповернення кредиту до 15.02.2011 року. Вказала, що суд не звернув уваги на те, що розбіжність сум мінімально необхідного платежу в примірниках кредитного договору наданого банком (877,89грн.) та відповідачкою (777,99грн.) є технічною помилкою, а дійсна сума зазначеного платежу в розмірі 777,99грн. підтверджується ануітетним графіком погашення кредиту. Також суд не звернув уваги на те, що відповідачка з 25.03.2008 року по 07.05.2010 рік здійснювала внесення грошових коштів на погашення кредиту згідно умов кредитного договору, чим визнала виконання зобов'язань по кредитному договору.

Отже, рішення суду не оскаржується в частині відмови в задоволені зустрічного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені первісного позову суд виходив з того, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, і вказаний строк - щодо стягнення пені за порушення строків платежів по кредиту в сумі 1868,99грн., пені за порушення строків платежів по відсоткам в сумі 307,95грн. та штрафу за порушення положень кредитного договору в сумі 1820грн. - закінчився 15.02.2011 року. Крім того, суд послався на розбіжності в примірниках кредитного договору позивача (877,89грн.) та відповідача (777,99грн.) відносно розміру мінімального необхідного платежу, які представник банку не зміг пояснити в судовому засіданні.

Однак до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що на підстав п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення і ухвалення нового.

З матеріалів в справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до кредитного договору №804/18/02/2008/980к/160 від 15.02.2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "НАДРА", в результаті зміни найменування публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "НАДРА", та ОСОБА_3 банк надавав останній кредитні кошти у розмірі 18200грн. під 2,5% на місяць на строк до 15.02.2011 року, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконати всі інші зобов'язання за договором; п.6.3. передбачено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років (а.с.6-7).

Згідно з договором поруки №804/18/02/2008/980к/160 від 15.02.2008 року ОСОБА_4 поручилась перед банком за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов?язань, що витікають з вказаного вище кредитного договору, в тому числі повернути кредит в сумі 18200грн., сплатити 30% річних за його користування, сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (а.с.8).

Відповідно розрахунку суми заборгованості ОСОБА_3 за станом на 16.12.2011 рік загальна сума заборгованості складає 27561,40грн., з яких: пеня за порушення строків платежів по кредиту в сумі 1868,99грн.; пеня за порушення строків платежів по відсотках в сумі 307,95грн. за період з 17.12.2010 року по 16.12.2011 рік; відсотки за користування кредитом, нараховані з 15.02.2008 року по 15.12.2011 рік, в сумі 7373,96грн., з урахуванням сплачених сум; штраф за порушення положень кредитного договору в сумі 1820грн.; індекс інфляції із заборгованості по кредиту за період з 17.12.2008 року по 16.12.2011 рік в сумі 3113,37грн.; індекс інфляції із заборгованості по відсоткам в сумі 1019,15грн.; заборгованість за кредитом в сумі 12057,98грн.

Банком на адресу відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_3 були направлені вимоги про стягнення кредитних коштів в сумі 27561,40грн., які були отримані ними 20.01.2012 року (а.с.9, 10).

Позивачем надані необхідні докази невиконання позичальником та поручителем своїх зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що не повністю відповідають вимогам закону висновки суду про сплив позовної давності відносно стягнення відповідних сум, а також про одну з підстав для відмови у первісному позові як наявність розбіжності розміру суми мінімального необхідного платежу в примірниках кредитного договору позивача та відповідач.

Щодо вказаної розбіжності в примірниках кредитного договору позивача та відповідача, то колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині і враховує, що розбіжність виникла внаслідок технічної помилки і що дійсна сума зазначеного платежу в розмірі 777,99грн. підтверджується графіком погашення кредиту, що позичальник частково виконував свої зобов'язання з урахуванням саме цієї суми.

Щодо іншої підстави для відмови в первісному позові, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1049 вказаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.554 вказаного Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2).

За положеннями п.1 ч.2 ст.258 вказаного Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 вказаного Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Оскільки сторони у кредитному договорі не конкретизували вид давності, яку вони дійшли згоди збільшити до 10 років, вважається, що вони збільшили загальну позовну давність.

Нарахування штрафу та пені за неналежне виконання умов кредитного договору, передбачені в розділі 4 вказаного договору, а саме в п.п.4.1-4.3.

Позивачем не конкретизовано, за яке саме порушення умов договору (чи за порушення конкретних пунктів 3.3.1., 3.3.6., 3.3.8., 3.3.9 чи за порушення п.3.3.2. про те, що позичальник зобов'язаний суворо дотримуватись положень договору) визначено штраф у розмірі 1820грн., а тому з урахуванням відсутності підстав для подвійної відповідальності за одне і те ж саме порушення в задоволенні вимоги про стягнення штрафу слід відмовити. Крім того, ця вимога подана після спливу 1-річної позовної давності, що також є підставою для відмови в позові.

Також, пеня за порушення строків платежів по відсотках в сумі 307,95грн. нарахована з 17.12.2010 року по 16.12.2011 року, тобто на відсотки, які були нараховані після кінцевого терміну повернення кредиту, а саме 15.02.2011 року (п.2.3.3 кредитного договору), які не можуть бути нарахованими після цієї дати. Тому є підстави для відмови в задоволенні вимоги про стягнення цієї пені за порушення строків платежів по відсотках в сумі 307,95грн.

Крім того, колегія суддів вважає невірним розрахунок позивача щодо відсотків за користування кредитом, які підлягають стягненню до 15.02.2011 року, тобто в межах строку кінцевого терміну повернення кредиту, а не до 15.12.2011 року, як зазначено в розрахунку. З урахуванням сплачених сум розмір відсотків за користування кредитом складає 4329,08грн. (сума кредиту 12057,98грн., період нарахування з 28.08.2009 року по 15.02.2011 року, кількість днів 537, ставка 30%, база розрахунку 360 днів).

Отже сума відсотків яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає зменшенню з 7373,96грн. до 4329,08грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені за порушення строків платежів по кредиту в сумі 1868,99грн., оскільки така санкція передбачені розділом 4 кредитного договору "відповідальність сторін? і нараховані в межах позовної давності (365 днів).

В силу п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин ? від 30.03.2012 року №5 за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Таким чином, у відповідній частині є обґрунтованими та законними вимоги позивача про стягнення індексу інфляції, розрахованого із заборгованості по кредиту та заборгованості по відсотках за користування кредитом. При цьому, з урахуванням суми заборгованості по кредиту в 12057,98грн., інфляційні витрати становлять 3113,37грн., як і в позовних вимогах, а з урахуванням заборгованості по відсотках в 4329,08грн. інфляційні витрати становлять 577,39грн., що менше, ніж вказано в позовних вимогах (1019,15грн.).

З урахуванням наведеного, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПАТ "Комерційний банк "НАДРА" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості - слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково, стягнувши солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 15.02.2008 року в сумі 21946грн.81коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 12057,98грн. разом з інфляційними витратами в 3113грн.37коп., а разом 15171грн.35коп.; відсотків за користування кредитом, нарахованих з 15.02.2008 року по 15.02.2011 року, в сумі 4329,08грн. разом з інфляційними витратами в 577,39грн., а разом 4906грн.47коп.; пені за порушення строків платежів по кредиту в сумі 1868,99грн. В решті вказаного позову ПАТ "Комерційний банк "НАДРА" слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку необхідно стягнути судові витрати, понесені позивачем за подання позову та подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог - у розмірі 394,44грн. (а.с.2, 136).

Керуючись ст.ст.88, 303, 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, на підставі ст.ст.258, 259, 526, 554, 625, ч.1 ст.1049 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА", задовольнити частково.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 19 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" заборгованість за кредитним договором від 15.02.2008 року в сумі 21946грн.81коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 12057,98грн. разом з інфляційними витратами в 3113грн.37коп., а разом 15171грн.35коп.; відсотки за користування кредитом, нараховані з 15.02.2008 року по 15.02.2011 року, в сумі 4329,08грн. разом з інфляційними витратами в 577,39грн., а разом 4906грн.47коп.; пеня за порушення строків платежів по кредиту в сумі 1868,99грн.

В решті позову ПАТ "Комерційний банк "НАДРА" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити

Це ж рішення суду в частині відмови в задоволені зустрічного позову в апеляційному порядку не переглядалось.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" судові витрати у розмірі - по 197грн.22коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: