Ухвала суду № 30544251, 09.04.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/781/402/13

Головуючий у суді І-ї інстанції Краснопольська Л.П.

Категорія - Крадіжка Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Осєтров В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: судді Осєтрова В.І.,

суддів: Бабича О.П., Олексієнко І.С.,

за участю прокурора Чечиної О.В.,

засудженого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської областi від 24 грудня 2012 року,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

1). 30.01.2004 року Знам'янським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі із іспитовим строком на 2 роки;

2). 16.06.2004 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської областi за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;

3). 27.12.210 року Синельниковським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 28.01.2012 року за відбуттям строку покарання;

4). 21.08.2012 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АРК за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі;

5). 03.10.2012 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АРК за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

6). 23.10.2012 року Залізничним районним судом м. Сімферополя АРК за ч. 2 ст. 190 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі.

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (оди) рік.

На підставі п. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання призначеного за новим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком суду та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно. Злочин вчинено за таких обставин.

14.02.2012 року близько 23.30 години ОСОБА_3, перебуваючи в мобільному пункті обігріву МНС, що розташований в центральній частині парку в смт. Новоархангельськ, Кіровоградської області, спілкувався з ОСОБА_4 Під час спілкування підсудний помітив, як ОСОБА_4 дістав із кишені свій мобільний телефон « NOKIA C-5» вартістю 1210, 96 грн. із сім-картою «Djduice» вартістю 30 грн. та залишком грошових коштів на рахунку 15 грн., помістивши його на поверхню столу, за яким вони спільно відпочивали. Коли ОСОБА_4 покинув приміщення мобільного пункту обігріву МНС, та випадково залишив вищевказаний мобільний телефон, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та власника телефону, таємно викрав його з поверхні столу. Після чого, ОСОБА_3 разом з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальні збитки на суму 1255, 96 грн.

У своїй апеляційній скарзі з доповненням засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, вказуючи на те, що він не викрадав мобільний телефон потерпілого, той сам його випадково залишив, а він його забрав для того, щоб на наступний день знайти ОСОБА_4 і повернути мобільний телефон йому, що і зробив.

Крім вказує на те, що того він хворіє на туберкульоз, ВІЛ інфікований і йому потрібне більш краще лікування ніж лікування яке йому надають в місцях позбавлення волі, а тому вважає, що покарання йому призначено занадто суворе.

Заслухав доповідь судді, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_3, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції та який в судових дебатах та останньому слові просив вирок суду змінити та призначити йому менш суворе покарання, перевіривши матеріали справи та зваживши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, із матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд справи відбувався із дотриманням вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, тобто, оскільки засуджений повністю визнавав вину у вчиненні злочину за викладених у обвинувальному висновку обставин, йому були роз'яснені наслідки розгляду справи у вказаному порядку, із чим він погодився, роз'яснено, що у такому випадку він не матиме права оскаржувати фактичні обставини справи. Із викладеними умовами ОСОБА_3 погодився та просив обмежитися його допитом у судовому засіданні.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 299 КПК України, усі учасники судового розгляду, а також і підсудний у випадку розгляду справи у відповідності зі вказаною статтею позбавлені права оспорювати фактичні обставини, тобто не мають права на подачу апеляції, у якій оскаржуються ці фактичні обставини справи. Оскільки, у апеляції засуджений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнає та посилається на те, що мобільний телефон потерпілого він взяв для того, щоб потім його повернути останньому, а він у судовому засіданні суду першої інстанції дав згоду на розгляд справи у порядку ст. 299 ч. 3 КПК України, наслідки йому були зрозумілі та із ними він був згодний, то підстав для розгляду справи за його апеляцією по суті обставин немає.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно доведена в повному обсязі матеріалами справи та його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3 суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши належним чином тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, за місцем проживання характеризується посередньо, хворіє на відкриту форму туберкульозу.

Обставинами, які пом'якшують покарання, судом обґрунтовано визнано щире каяття, добровільне відшкодування завданої шкоди.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком районного суду з приводу того, що обставиною, яка обтяжує покарання засудженого ОСОБА_3 є рецидив злочинів, так як відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини КК України, як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Оскільки дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ознакою повторності, в зв'язку з засудженням його за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 190 КК України, то в даному випадку, суд не вправі був визнавати рецидив, як обставину, яка обтяжує покарання, в зв'язку з чим, вказане посилання суду у вироку, з урахуванням положень ст. 365 КПК України (1960 р.), слід виключити.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, про можливість виправлення засудженого ОСОБА_3 та запобігання вчинення ним нових злочинів можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства в призначений судом строк, який є обґрунтованим та виваженим.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України, а тому визнає апеляційні доводи засудженого ОСОБА_3 з приводу необхідності застосування ст. 69 КК України та призначення менш суворого покарання, такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 362 - 366 КПК України (1960 р.), п.п. 11, 15 розділу ХI Перехідних положень КПК України, колегiя суддiв,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України (1960 р.) вирок Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 24.12.2012 року стосовно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку суду посилання на обставину, яка обтяжує покарання рецидив злочинів.

В решті вирок залишити без змін.

Судді: підписи

Згідно оригіналу:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області В.І. Осєтров